Справа № 473/4469/25
іменем України
"17" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив
у серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 32 000 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА», був укладений договір №4603807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день, знижена процентна ставка 0,01 % в день.
25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції»було укладено Договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором №4603807 від 28.04.2024 року, де боржником є ОСОБА_1 ..
Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 32 000 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 5 000 грн., заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором 15 900 грн., заборгованість за відсотками нарахованими позивачем 11 100 грн..
Зважаючи на викладене, оскільки відповідач добровільно не бажає повернути суму боргу за кредитом, позивач змушений звернутись до суду із заявленими вимогами.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 29.08.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте згідно наявної в матеріалах справи заяви, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за останнім відомим місцем проживання та здійснення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що передбачено ч.11 ст.128 ЦПК України.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 28.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА», був укладений договір №4603807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день, знижена процентна ставка 0,01 % в день.
Відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 03.01.2024 р. укладеного між ТОВ «ПЕЙПЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», відбулося перерахування кредитних коштів на картковий рахунок НОМЕР_2 (вказаний в договорі №4603807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.04.2024року), переказ здійснено 28.04.2024 року на суму 5 000 грн. (довідка №20241219-1924 ТОВ «ПЕЙПЕК» від 19.12.2024 року).
Відповідно до відповіді АТ «Універсал банк» №Е/14023-Л від 05.08.2025 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 .
Відповідно до відповіді АТ «Універсал банк» від 09.09.2025 року №Е/15789-Л 28.04.2024 року на платіжну карту № НОМЕР_3 ОСОБА_1 було зараховано платіж у сумі 5 000 грн..
25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції»було укладено Договір факторингу №25/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором №4603807 від 28.04.2024 року, де боржником є ОСОБА_1 ..
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 28.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА», був укладений договір №4603807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що кредитний договір №4603807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 5 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як встановлено судом відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки, в зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що свідчить про невиконання взятих на себе зобов'язань.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону № 1734-VIII (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1734-VIII (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1734-VIII», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно);
- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Разом з цим судом враховано, що відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Однак, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 28.04.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також суд враховує, що в пункті 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
- протягом перших 120 днів - 2,5 %;
- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
У листі Національного банку України від 19 лютого 2024 року №14-0004/12097 «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо виконання окремих вимог Закону №3498-ІХ
Так, у пункті 2 вказаного листа зазначено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати:
- протягом перших 120 днів - 2,5 %, тобто до 22 квітня 2024 року включно;
- протягом наступних 120 днів - 1,5 %, з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно.
З 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.
Договір №4603807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено 28.04.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому мають застосовуватися положення ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зважаючи на викладене вище, за період з 28.04.2024 року (день укладення договору) по 27.05.2024 року (день закінчення нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою) проценти за користування кредитними коштами нараховувались з розрахунку обумовленої сторонами денної зниженої відсоткової ставки розміром 0,01 % (30 днів) що становить 15 грн. (5 000 х 0,01% = 0,5 х 30).
За період з 28.05.2024 року (день закінчення нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою) по 20.08.2024 року (день закінчення встановлених законодавством наступних 120 днів) проценти за користування кредитними коштами нараховувались з розрахунку відсоткової ставки розміром 1,5 % (85 дні) що становить 6 375 грн. (5 000 х 1,5% = 75 х 85).
з 21 серпня 2024 року по 22 квітня 2024 року (день закінчення строку кредитування) проценти повинні були нараховуватись відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1%, що за 245 дні (нараховані ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до укладення договору факторингу) складає 12 250 грн. (5 000 х1%=50х245).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 по процентам повинна становити 18 640 грн. (15 грн. + 6 375 грн. +12 250 грн.).
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором №4603807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.04.2024 року підлягає до задоволення на загальну суму 23 640 грн. (5 000 грн. + 18 640 грн.).
Щодо позовних вимог позивача в частині зазначення в рішенні суду відповідно до положень ч.10, 11 ст. 265 ЦПК України про нарахування органом, що здійснює примусове виконання цього рішення, відповідних інфляційних витрат та 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування суд зазначає таке.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.
Відповідно до п.18 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5.30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Враховуючи викладене вимога позивача про зазначення в рішенні суду відповідно до положень ч.10,11 ст. 265 ЦПК України про нарахування органом, що здійснює примусове виконання цього рішення, відповідних інфляційних витрат та 3% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулює таке нарахування, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог 74 %) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1 792,28 грн. судового збору.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, Актом №4603807 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, детальним описом робіт (надання послуг) №4603807 від 11.08.2025 р., заявкою №4603807 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року.
Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог 74 %, судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1 792,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 400 гривень.
Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд
ухвалив
позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4603807 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.04.2024 року на загальну суму 23 640 грн., в тому числі заборгованість за тілом - 5 000 грн., заборгованості по відсоткам - 18 640 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 792,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 400 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2; код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса останнього відомого зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .
Суддя: М.М. Ротар