Апеляційне провадження Справа № 761/16893/25
№ 33/824/5166/2025
17 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У.
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Юхимович Світлани Андріївни на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 292846 від 07 квітня 2025 року, водій ОСОБА_1 06 квітня 2025 року о 23 год. 45 хв., у м. Києві по вул. Івана Франка, 38, керував транспортним засобом Peugeot307sw, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння,чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому порядку з використанням приладу «Drager Alcotest 6820», результат огляду - 1,60‰.
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, що становить 605,60 грн.
Не погоджуючись з такою постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Юхимович С.А. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує на те, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, що позбавило його права на належний захист. Крім того, суд не розглянув клопотання про забезпечення ОСОБА_1 доступ до матеріалів справи, що позбавило його можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення.
Вказує, що судом були враховані докази, які не надсилалися патрульною поліцією до суду, а докази їх здобуття судом у матеріалах справи відсутні.
Також вказує на те, що відеоматеріали з нагрудних камер працівників патрульної поліції свідчать, що протокол про адміністративне правопорушення був складений без підтвердження вчинення правопорушення. Протокол відносно ОСОБА_1 було складено без будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 заперечив вживання алкоголю та інших заборонених речовин та керування авто під їх дією, а також заперечив результати тестування на місці зупинки. Про вказану позицію ОСОБА_1 зазначив у протоколі. Однак, проходження огляду у медичному закладі ОСОБА_1 не було запропоновано, водієві не було вручено письмово направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. Крім того, працівники поліції не роз'яснили прав та обов'язків особі, відносно якої складається протокол.
Вважає, що наявний відеозапис з нагрудних камер поліцейських не є належним доказом, оскільки не є безперервним.
Посилається на те, що суд не звернув увагу на те, що порушення з боку ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху не відбулося. Доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Також в апеляційній скарзі адвокат Юхимович С.А. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не був належно повідомлений про розгляд справи, в судовому засіданні не був присутній, про ухвалення постанови дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень та отримавши доступ до матеріалів справи, який був забезпечений судом 24 вересня 2025 року.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Юхимович С.А. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно. Адвокат Юхимович С.А. надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, оскільки не має можливості прибути в судове засідання.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 30 травня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Доказів отримання копії постанови судді від 30 травня 2025 року матеріали справи не містять.
24 вересня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Юхимович С.А. ознайомилася з матеріалами справи та 02 жовтня 2025 року звернулася з апеляційною скаргою, тобто протягом 10 днів з дня ознайомлення з матеріалами справи.
Враховуючи вказані обставини, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 292846 від 07 квітня 2025 року, водій ОСОБА_1 06 квітня 2025 року о 23 год. 45 хв., у м. Києві по вул. Івана Франка, 38, керував транспортним засобом Peugeot307sw, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння,чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому порядку з використанням приладу «Drager Alcotest 6820», результат огляду - 1,60‰.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 07 квітня 2025 року серії ЕПР1 №292846;
даними проведеного тесту за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,60‰;
актом огляду на стан алкогольного cп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зокрема зазначено, що ОСОБА_1 згоден з результатами огляду;
відеозаписом з бодикамери;
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, що позбавило його права на належний захист, апеляційний суд зазначає, що право на захисту було відновлено шляхом надання права на апеляційне оскарження постанову судді першої інстанції. При цьому, сам факт неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи не може бути безумовною підставою для скасування постанови судді.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не розглянув клопотання про забезпечення ОСОБА_1 доступ до матеріалів справи, що позбавило його можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки таке клопотання в матеріалах справи відсутнє.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що судом були враховані докази, які не надсилалися патрульною поліцією до суду, а докази їх здобуття судом у матеріалах справи відсутні. Так, з матеріалів справи вбачається, що управління патрульної поліції у місті Києві надіслав до суду протокол, до якого додавалися акт огляду на стан сп'яніння та чек драгер, а також диск відеозаписом з бодикамер. Саме цим доказам, суд і надав оцінку встановлюючи вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений без підтвердження вчинення правопорушення не грунтуються на наявних у справі доказах. Протокол про адміністративне правопорушення був складений у звязку з керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням п. 2.9а, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт виявлення алкоголю підтверджується тестом приладу Drager Alcotest 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,60‰.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 заперечив заперечив результати тестування на місці зупинки, та про вказану позицію зазначив у протоколі, апеляційний суд відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису з бодикамерит (час запису 00:04:52) ОСОБА_1 погодився із результатами огляду і будь-яких заперечень не висловив. Такі заперечення відсутні і у протоколі про адміністративне правопорушення.
Працівники поліції пропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу з метою проведення огляду (час запису 00:04:48), однак він відмовився, вказавши, що згодний з результатом огляду на місці зупинки (час запису 00:04:49).
Доводи апеляційної скарги, що поліцейські не роз'яснили прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки такі доводи не спростовують висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи, що суд оцінює докази у їх сукупності, на відеозаписі з нагрудної камери зафіксовано всі події, які необхідні для з'ясування та встановлення дійсних обставин справи, апеляційний суд вважає, що порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху ОСОБА_1 підтверджений належними та допустимими доказами.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9а Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Юхимович Світлани Андріївни - залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.В. Саліхов