Унікальний номер справи 757/33540/24-ц
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/13897/2025
Головуючий у суді першої інстанції Р.В. Новак
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
17 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
учасники справи
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю
«ФК ФОРТ»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), поданою представником Микитин Світланою Степанівною, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року, постановлену у складі судді Новака Р.В., в примішенні Печерського районного суду м. Києва,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ТОВ «ФК ФОРТ».
В обгрунтування скарги зазначила, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2-162/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 24.12.2010 суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь Відкритого АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 328 680,08 доларів США, що станом на 24.12.2010 відповідно до офіційного курсу НБУ (100 дол. США - 796 грн. 35 коп.) становить 2 617 443 грн. 82 коп., витрати з оплати судового збору в розмірі 1700 грн. 00 коп., витрати з оплати інформаційно-технологічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. На виконання вищевказаного рішення суду, Печерським районним судом м. Києва, 14.02.2011 було видано виконавчий лист № 2-162/10, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 (Виконавчий лист - 1) та щодо стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 (Виконавчий лист - 2).
В межах даного виконавчого провадження був накладений арешт на невизначене майно, все нерухоме майно, номер запису про обтяження 10221091, згідно з постановою 1022/16 від 28.03.2011, що видана державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва Черновою І. В. 25.08.2011, згідно п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, виконавчий лист був повернутий стягувачу.
Також, був накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 реєстраційний номер обтяження 11120999, згідно з постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер НОМЕР_1 від 15.06.2015 видана старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Волошиним М. Д.
23.12.2016, згідно п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 виконавчий лист був повернутий стягувачу. На дату подання скарги на бездіяльність державних виконавців, арешти на все нерухоме майно в межах виконавчого листа №2-162/10, виданого 14.02.2011 не було знято, попри мирне врегулювання спору. Стягувачем за даним виконавчим документом є ТОВ «ФК ФОРТ» на підставі ухвали Печерського районного суду постановленої у справі № 757/8727/22-ц від 29.08.2023 про заміну сторони виконавчого провадження. 20.05.2024 ТОВ «ФК ФОРТ» подало заяву приватному виконавцю Лановенко Л. О. про повернення виконавчого документу стягувачу. Того ж дня, Лановенко Л. О. винесла постанову про повернення виконавчого документа. Водночас між ТОВ «ФК ФОРТ» в особі директора Наваренко В. Г. та представником боржника ОСОБА_1 - адвокатом Данило С. М відбулася домовленість щодо передачи виконавчого листа № 2-162/10, виданого 14.02.2011 Печерським районним судом м. Києва представнику боржника - Данило С. М.
Стародуб Г. А. вказала, що ТОВ «ФК ФОРТ» добровільно передає, а представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Данило С. М. приймає вищенаведений виконавчий лист, у зв'язку з чим, сторона стягувача ТОВ «ФК ФОРТ», в особі директора Наваренко В. Г., втратила можливість звертатися в майбутньому до Печерського районного суду м. Києва для отримання дублікату виконавчого листа № 2-162/10, виданого 14.02.2011, оскільки передача виконавчого листа боржнику є добровільною, за результатом домовленості між стягувачем та боржником. Сторонами погоджено, що передача виконавчого листа відбулася із урахуванням всіх правових наслідків подальшої неможливості Стягувача звернутись до Печерського районного суду м. Києва для отримання дублікату виконавчого листа № 2-162/10, оскільки згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», ЦПК України та сталої практики Верховного Суду, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата (відсутність виконавчого документа у стягувача та виконавця), факт якої має бути підтверджений відповідними документами. Таким чином, поновлення виконавчого провадження неможливо, у зв'язку з перебуванням виконавчого листа - 2, виданого Печерським районним судом м. Києва по справі №2-162/10 у боржника - ОСОБА_1 за добровільною згодою ТОВ «ФК ФОРТ», що унеможливлює повторне звернення з даним листом.
Також, 17.07.2023 в інтересах ОСОБА_1 була направлена заява про зняття арешту з майна до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з метою зняття арешту з майна на яке був накладений в рамках виконавчого листа № 2-162/10. Проте 23.07.2023 у відповіді на заяву про зняття арешту №38284/27.10-24 повідомили, що згідно інформації, яка міститься у Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП), встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-162/10 від 14.02.2011 Печерського районного суду м. Києва про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у сумі 2 609 220,88 грн. 28.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція). Надати більш детальну інформацію та матеріали виконавчого провадження не виявляється можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження, знищено за терміном зберігання, у відповідності до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становлять 3 роки, після чого вони підлягають знищенню). ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-162 від 14.02.2011 Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у сумі 2 619 263,82 грн. 25.08.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону (стара редакція). Надати більш детальну інформацію та матеріали виконавчого провадження не виявляється можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 знищено за закінченням терміну зберігання. Враховуючи вище викладене підстави для зняття арешту Відділом з майна ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Київ ВП НОМЕР_1, обтяження № 11120999 та ВП НОМЕР_2, обтяження 10221091 відсутні. Арешт з майна може бути знято виключено згідно статті 59 Закону.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд визнати бездіяльність ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва щодо не зняття арештів з усього майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладеного в рамках виконавчого листа № 2-162/10, згідно з постановою 1022/16 від 28.03.2011, виданою державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва Черновой І. В. (ВП № НОМЕР_2) та постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер НОМЕР_1 від 15.06.2015, виданої старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Волошиним М. Д (ВП НОМЕР_1) протиправною.
Зобов'язати ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва зняти арешти з усього майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладеного в рамках виконавчого листа № 2-162/10, а саме:
- зняти арешт на невизначене майно, все нерухоме майно, номер запису про обтяження 10221091, згідно з постановою 1022/16 від 28.03.2011, що видана державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва Черновою І. В. (ВП № НОМЕР_2);
- зняти арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 реєстраційний номер обтяження 11120999, згідно з постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер НОМЕР_1 від 15.06.2015, видана старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Волошиним М. Д. (ВП НОМЕР_1).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ТОВ «ФК ФОРТ».
Визнано протиправною бездіяльність ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва щодо не зняття арештів з усього майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладеного в рамках виконавчих проваджень за виконавчим листом № 2-162/10, згідно з постановою 1022/16 від 28.03.2011 виданою державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва Черновою І. В. (ВП № НОМЕР_2) та постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер НОМЕР_1 від 15.06.2015. виданою старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Волошиним М. Д. (ВП НОМЕР_1) за заявою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Данило С. М. про зняття арешту з майна від 17.07.2024.
Зобов'язано уповноважених осіб ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва Черновою І. В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження згідно з постановою 1022/16 від 28.03.2011 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (запис про обтяження № 11120999).
Зобов'язано уповноважених осіб ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Волошиним М. Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.06.2015 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (запис про обтяження № 10221091).
Не погоджуючись із ухвалою суду Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) через представника Микитин С. С. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено та вивчено матеріали справи, з яких чітко вбачається, що підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Київ ВП НОМЕР_1, обтяження № 11120999 та ВП НОМЕР_2, обтяження 10221091 відсутні. Арешт з майна може бути знято виключено згідно статті 59 Закону (лист від 23.07.2024 №38284/27.10-23).
Також судом не враховано, що оскільки виконавче провадження було завершене саме у зв'язку з відсутністю майна у боржника, тому державний виконавець не мав права скасовувати арешт з майна боржника, відтак вимоги скарги в частині визнання бездіяльності Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з майна боржниці ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документу стягувачеві у ВП НОМЕР_2 та ВП НОМЕР_1 не підлягають задоволенню, оскільки державний виконавець діяв з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження».
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи та їх представники не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином (скаржник повідомлена про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на вказану нею в апеляційній скарзі поштову адресу, яка повернута без вручення адресату у зв'язку із його відсутністю. Заінтересовані особи повідомлені про розгляд справи шляхом доставлення судових повісток до електронних кабінетів, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від учасників справи (їх представників) не надходило.
Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи (їх представиників), оскільки дійшов висновку, що у даній справі неявка сторін не перешкоджає її розгляду.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 08.10.2025 через неявку учасників справи (їх представників) в судове засідання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Проте таким вимогам ухвала Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 рокуне відповідає.
Так, перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.
Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.
За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стародуб Г. А. вказувала на неправомірну бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з її нерухомого майна, оскільки виконавчі провадження завершені та майнові претензії до неї у стягувачів відсутні у зв'язку з перебуванням виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва по справі №2-162/10 у боржника ОСОБА_1 за добровільною згодою ТОВ «ФК ФОРТ», що унеможливлює повторне звернення з даним листом для його виконання, а тому вважає, що вказаною бездіяльністю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) порушені її права (скан-копію оригіналу виконавчого листа долучено до матеріалів скарги).
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Відділом, внаслідок допущення бездіяльності, яка оскаржується, не вирішено питання про скасування арештів з усього нерухомого майна боржника у ВП НОМЕР_1, НОМЕР_2, хоча з врахуванням відсутності відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа № 2-162/10 та за наявності мирного врегулювання спору між боржником ОСОБА_1 та стягувачем ТОВ «ФК ФОРТ», необхідність у подальшому застосуванні цих арештів відсутня, при цьому наявність протягом тривалого часу нескасованих арештів порушує права боржника.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, а тому погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Положенням пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У частині другій статті 451 ЦПК України зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-162/10 від 14.02.2011, виданого Печерським районним судом м. Києва на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у сумі 2609220,88 грн.
28.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час винесення постанови), тобто у зв'язку з відсутністю майна у боржника.
Крім того, у провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-162 від 14.02.2011, виданого Печерським районним судом м. Києва на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у сумі 2619263,82 грн.
Згідно матеріалів справи, у межах вказаних виконавчих проваджень державними виконавцями виносились постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2024.
25.08.2012 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону. Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час винесення постанови).
На даний час матеріали виконавчих проваджень НОМЕР_3, НОМЕР_2 знищені у зв'язку із закінченням строків їх зберігання.
На заяву ОСОБА_1 від 17.07.2024 №17-07З/24-1 про зняття арешту з майна Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь згідно інформації, яка міститься у Автоматизованій системі виконавчого провадження. Відділом встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-162/10 від 14.02.2011 Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у сумі 2609220,88 грн. 03.03.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 15.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відомості внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 28.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинні на час винесення постанови). Надати більш детальну інформацію та матеріали виконавчого провадження не виявляється можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження, знищено за терміном зберігання, у відповідності до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становлять 3 роки, після чого вони підлягають знищенню). По виконавчому провадженню № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-162 від 14.02.2011 Печерського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості у сумі 2619263,82 грн., 28.03.2011 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 25.08.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відомості внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. 25.08.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону (у редакції чинній на час винесення постанови). Надати більш детальну інформацію та матеріали виконавчого провадження не виявляється можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 знищено за закінченням терміну зберігання у відповідності до п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби (строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становлять 3 роки, після чого вони підлягають знищенню).
Тобто, на звернення ОСОБА_1 . Відділом було надано змістовну відповідь про відсутність підстав для звільнення майна з під арешту та заборони.
ОСОБА_1 вказує, що на дату подання скарги на бездіяльність державного виконавця, арешти на все її нерухоме майно, накладені в порядку виконання виконавчого листа №2-162/10, виданого Печерським районним судом м. Києва 14.02.2011 не було знято, попри мирне врегулювання спору. Новим стягувачем за даним виконавчим документом є ТОВ «ФК ФОРТ» на підставі ухвали Печерського районного суду у справі № 757/8727/22-ц від 29.08.2023 про заміну сторони виконавчого провадження. 20.05.2024 ТОВ «ФК ФОРТ» подало заяву приватному виконавцю Лановенко Л. О. про повернення виконавчого документу стягувачу. Того ж дня, Лановенко Л. О. винесла постанову про повернення виконавчого документа.
У подальшому ТОВ «ФК ФОРТ» добровільно передає, а представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Данило С. М. приймає вищенаведений виконавчий лист, у зв'язку з чим, сторона стягувача ТОВ «ФК ФОРТ» в особі директора Наваренко В. Г. втратила можливість звертатися в майбутньому до Печерського районного суду м. Києва для отримання дублікату виконавчого листа № 2-162/10, виданий 14.02.2011, оскільки передача виконавчого листа є добровільною, за результатом домовленості між стягувачем та боржником.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV«Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІVтут і далі - у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених
Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
За змістом положень частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у тому числі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону № 606-ХІV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до статті 30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Тож, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.
Після завершення виконавчого провадження ніякі інші дії державним виконавцем не проводяться.
Статтею 52 Закону № 606-ХІV встановлювалось, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (стаття 57 Закону). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 606-ХІV підлягає примусовому виконанню.
Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) в редакції, чинній на момент звернення заявника до виконавчої служби із заявою про зняття арешту, у статті 59 визначено випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. У той же час, частиною п'ятої наведеної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Законом № 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Частиною першою статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 та підпунктом 2пункту 10- розділу XIII«Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Підставою для зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні є: закінчення виконавчого провадження на підставі статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (крім випадків коли визнано боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчене виконавче провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку про забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем); повернення виконавчого документа до суду, який його видав; скасування судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням; якщо після повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача (частина 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»), встановлено , що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Після настання таких підстав арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників та реєстру обтяжень, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення. Слід зазначити, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника.
Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 19.03.2015 року) визначала, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладання на нього арешту.
Пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 19.03.2015 року) передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В той же час частина 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документу за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій), повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків передбачених цим Законом.
Таким чином, оскільки виконавче провадження було завершене саме у зв'язку з відсутністю майна у боржника, тому державний виконавець не мав права скасовувати арешт з майна боржника, відтак вимоги скарги в частині визнання бездіяльності Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з майна боржниці ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документу стягувачеві у ВП НОМЕР_2 та ВП НОМЕР_1 не підлягають задоволенню, оскільки державні виконавці діяли з дотриманням положень Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи вище викладене підстави для зняття арешту Відділом з майна ОСОБА_1 накладеного постановами державних виконавців Шевченківського ВДВС у м. Київ ВП НОМЕР_1, обтяження № 11120999 та ВП НОМЕР_2, обтяження 10221091 відсутні. Такий арешт з майна може бути знято виключно згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, коелгія суддів за встановлених у справі обставин, вважає, що не є протиправною бездіяльністю відмова Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у знятті арештів з усього майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, накладеного в рамках виконавчих проваджень по виконанню виконавчого документу - виконавчого листа № 2-162/10, згідно з постановою 1022/16 від 28.03.2011, виданою державним виконавцем ВДВС Шевченківського районного РУЮ м. Києва Черновойю І. В. (ВП № НОМЕР_2) та постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер НОМЕР_1 від 15.06.2015, виданої старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Волошиним М. Д (ВП НОМЕР_1).
При цьому збереження арешту, накладеного державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень, не є у даному випадку невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника, оскільки такий арешт може бути знято лише з урахуванням вимог частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
На основі перевірених в судовому засіданні доказів, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), подану представником Микитин Світланою Степанівною, задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна