Справа № 761/48169/24 Головуючий у І інстанції Матвєєва Ю.О.
Провадження №22-ц/824/9387/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
14 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в особі директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» Лопатіна Костянтина Олександровича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради(Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до інформації з державного реєстру прав па нерухоме майно приміщення загальною площею 153,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 .
24 січня 2019 року між сторонами було укладено договір №1532991-0101 на постачання теплової енергії. Об'єктом постачання теплової енергії є нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,50 кв.м.
Позивач вказав, що постачання теплової енергії належним чином здійснювалось з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року до вказаного нежитлового приміщення, що підтверджується корінцями нарядів па включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону (протягом 2018-2021 років), актом прийняття теплового вузла обліку, актом приймання-передачі товарної продукції, відомостями щодо спожитої теплової енергії тощо. Однак відповідач своєчасно не вносив оплату за спожиту теплову енергію, у результаті чого за період з жовтня 2019 року утворилась заборгованість, яка на день подання позову складає 30 313,49 грн. Так як відповідач користувався та отримував надані йому послуги із постачання теплової енергії, однак своєчасно не виконав свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим підлягають стягненню із відповідача інфляційні втрати у розмірі 11 918,61 грн. та 3 % річних у розмірі 2 717,13 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 30 313,49 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 11 918,61 грн, 3 % річних у розмірі 2 717,13 грн, а також здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року в задоволенні позовних відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в особі директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» Лопатін К. О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції взято до уваги хибні доводи відповідача про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об'єкт нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 отримував послуги з постачання теплової енергії у період з 2019 по 2021 та/або безпосередньо споживав послуги з теплопостачання за Договором №1532991 - 0101 про постачання теплової енергії від 24 січня 2019 року.
Представник позивача звертає увагу на те, що в ході розгляду справи відповідачем факт укладення Договору не заперечувався, доказів про припинення /розірвання Договору ним не надано, як і не надано доказів про відсутність теплопостачання у приміщенні останнього, не надано доказів про оплату спожитої теплової енергії за Договором. На спростування висновків суду першої інстанції позивач додатково долучає докази споживання та інформацію про здійснені відповідачем платежі за спожиту теплову енергію за укладеним між сторонами Договором, а саме: розрахунок основного боргу, який містить інформацію про здійснені нарахування за поставлену відповідачу теплову енергію за Договором з моменту його укладення, тобто з січня 2019 року, інформацію про здійснені відповідачем оплати до квітня 2020 року, а також реєстр оплат ФО ОСОБА_1 по Договору, що підтверджує факт оплат за спожиту теплову енергію саме за Договором, що вбачається із призначення платежу відповідача. Тобто теплова енергія до приміщення відповідача постачалась. Відповідач ввів в оману суд про неотримання теплової енергії за Договором, на спростування даного факту жодного доказу не надав.
Зауважив, що дані докази не є новими та додатковими, розгортують підстави, що зумовили позивача звернутись з позовом до суду про стягнення заборгованості за частину періоду споживання відповідачем теплової енергії.
Також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про не визначення правового статусу нежитлових приміщень та її власника/користувачів, що унеможливлює вирішення судом питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, оскільки у матеріалах справи міститься договір, за яким врегульовано постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Додатком № 8 до Договору. Окрім того, матеріали містять підтвердження про власність відповідача щодо вищезазначеного приміщення.
Повідомив, що теплопостачання до будинків за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 постачається з теплопункту, який знаходиться саме за адресою: АДРЕСА_3 . На підтвердження даного факту надається копія першої сторінки робочого проекту.
Вказує на те, що КП «Київтеплоенерго» належним чином визначено правовий статус нежитлових приміщень та їх власника/користувачів. Відповідач не спростовував належність йому зазначеного нерухомого майна. Окрім цього, будівля за адресою: АДРЕСА_4 є єдиним комплексом пам'ятки архітектури «Садиба міська родини Сегетів» та складається з двох об'єктів різної нумерації будинків, а саме: Будинок житловий Всеукраїнського аптечного управління з нумерацією будинку 19 - А; Прибуткового будинку родини ОСОБА_2 , в якому у 1940-1970-х рр. мешкали видатні діячі культури з нумерацією будинку АДРЕСА_3 . Зазначене підтверджується Наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України №842 від 20 листопада 2024 року, роздруківку якого також додаємо до матеріалів справи.
На переконання КП «Київтеплоенерго» рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року не відповідає вимогами ЦПК України, а тому підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
04 липня 2025 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - Осокольський А.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти викладених у ній доводів, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу сторони позивача без задоволення.
У відзиві зазначив, що між сторонами дійсно був укладений договір від 24 січня 2019 року на постачання теплової енергії, даний договір передбачав постачання теплової енергії згідно потреби та сплати згідно реально спожитої послуги. У 2019 році ОСОБА_1 у власних приміщеннях були встановлені системи електроопалення, у зв'язку з чим подальше використання теплової енергії позивача не потребувало використання.
Посилання позивача на сплату відповідачем грошових коштів за Договором постачання теплової енергії до квітня 2020 року не спростовує факт відсутності подальшої необхідності отримання теплової енергії саме від позивача, а виконання зобов'язання в цій частині Договору жодним чином не порушує прав та свобод позивача.
Крім того, відсутність нарахування зобов'язань з боку позивача за споживання теплової енергії з червня 2022 року за відсутності інших фактів підтверджує вищенаведені доводи відповідача.
Також, зазначив, що всупереч доводам позивача його довіритель надавав докази відсутності отримання теплової енергії, зокрема фото докази пломбування лічильників на відмітках, що виключають отримання теплової енергії.
Сторона відповідача вважає безпідставним посилання позивача на предмет недоведеності відсутності поглинання теплової енергії з боку відповідача.
Представник ОСОБА_1 - Осокольський А.С. вказує на те, що позивачем не доведено факт використання теплової енергії саме відповідачем. Матеріали справи не містять документ, на який посилається відповідач, а саме копія першої сторінки робочого проекту, даний документ не подано в установлений законом порядок, зміст документа без його долучення встановити неможливо, а отже посилання відповідача на підключення будинків до теплопункту є безпідставним та неарґументованим.
Окрім того, позивачем додано службову записку начальника РВЗ №5 від 09 лютого 2024 року №2/2-29, де в п.6 визначено, що за адресою АДРЕСА_5 (О/р НОМЕР_1 ) - з жовтня 2017 року БОТЕ знаходиться в пошкодженому стані з послідуючим отриманням довідки про непридатність до роботи, нарахування виконуються розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг з урахуванням середнього споживання протягом попереднього опалювального періоду.
Факт того, що будівлі за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 є культурною складовою Садиби міської родини Сегетів, що розташована за адресою АДРЕСА_1 не виключає того, що згідно чинного законодавства, яке регулює порядок нумерації об'єктів нерухомості, дані будівлі за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 є різними будівлями. Покладення безпідставного зобов'язання на відповідача зі сплати теплової енергії, використаної іншими невідомими особами в приміщеннях, що не належать та не використовуються відповідачем, є безпідставним.
Крім того, земельні ділянки за адресами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 є відмінним як за унікальним номером та і за цільовим призначенням. Згідно кадастрового плану земельної ділянки №8000000000:76:031:0012, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 має цільове призначення - для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини. У той же час кадастровий план земельної ділянки №8000000000:76:031:0024, яка розташована за адресою АДРЕСА_6 має цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Вищенаведені відомості підтверджуються кадастровими планами земельних ділянок №8000000000:76:031:0012 та №8000000000:76:031:0024 виконаних 2022 року ОСОБА_3 . Позивачем не надано розрахунок використання теплової енергії спожитої саме відповідачем, не наведено інформації, в якій кількості із загальної маси користування даних будівель було відведено саме приміщенню, що перебуває у власності відповідача.
Будівля за адресою АДРЕСА_2 є чотирьохповерховою та має загальну площу 937 кв.м., а будівля за адресою АДРЕСА_3 є шестиповерховою та має загальну площу 2 641 кв. м. Зважаючи на значну площу будівель, позивачем не надано документів, що вказують на кількість приміщень у будівлі згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Бюро технічних інвентаризацій, не надано планів та паспортів проведення системи теплового постачання. У той же час враховуючи поломку БОТЕ з жовтня 2017 року, позивачем без будь - яких прорахунків тягар відповідальності за сплату комунальних послуг будинків, які не перебувають у власності , покладено саме на ОСОБА_1 .
Звертає увагу на те, що нежитлове приміщення (літ. А), загальною площею 153,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу хоч і обладнане вузлом розподільного обліку теплопостачання, проте не використовує послуги Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» з 2019 року у зв'язку з переобладнанням приміщення відокремленим електроопаленням.
Вузол розподільного обліку встановлений в приміщенні, що належить ОСОБА_1 , не використовує теплову енергію, передбачену в договорі постачання теплової енергії з 2019 року. Надані позивачем корінці наряду містять підпис представників споживача, які не мають та не мали довіреностей чи будь-яких інших договорів із відповідачем, а їх повноваження нічим не підкріплені. У той час коли Договір №1532991-0101 від 24.01.2019 року підписаний саме з відповідачем і в п.9 Договору саме відповідач визначений відповідальним за теплове господарство.
Позивачем додано до позовної заяви Довідки про нарахування за теплову енергію за Договором №1532991-0101 за нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_5 . У той же час відповідні Довідки не можуть підтверджувати заявлені Позовні вимоги, а також розрахунки в них здійснені з порушенням положень Договору про постачання теплової енергії.
Позивачем за період квітень 2020 - квітень 2021 року безпідставно донараховано сумарно 14,7267 Гкал на загальну суму 22 257,93 грн. згідно умов Договору, відповідальність за що несе позивач згідно п.6.1.3 Договору. Надані акти приймання-передання товарної продукції не можуть підтверджувати заявлені позовні вимоги з огляду на їх об'єктивну неможливість існування, а також наявності ознак службового підроблення.
Отже, з огляду на безпідставність нарахувань саме позивач відповідальний за перевищення нарахувань поверх лімітів, а отже суми визначені ним у позовній заяві не відповідають дійсності. Надані позивачем акти приймання-передачі товарної продукції не підтверджують жодних фактів у зв'язку з неможливість їх існування на дату складання, а також вказують, що нарахування грошових коштів відбувалось після 29 вересня 2023 року. З огляду на відсутність вчасного та коректного нарахування грошових коштів за послуги позивачем, що підтверджується зокрема документами наданих ним самим з урахуванням вищенаведених положень даного відзиву, відповідач не несе відповідальності з їх оплати.
Представник ОСОБА_1 - Осокольський А.С. вказує, що послуги позивача фактично не споживалися у період за який стягується заборгованість.
У той же час в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем здійснено невиконання обов'язків за період з жовтня 2019 по березень 2020 року, а також з огляду на конкретно визначений Позивачем проміжок часу за який, на його думку, здійснено порушення, визначення порушення зобов'язань з жовтня 2021 року та включення його до складу позовних вимог є безпідставним.
Крім того, відсутні докази будь-якого повідомлення відповідача про стан його заборгованості, процедури нарахування фактично спожитої теплоенергії, листів, запитів, актів тощо про намір звірки лічильника чи спроби його перевірки обов'язково необхідних для нарахування заборгованості, а також документів (актів), які визначають несправність відповідного лічильника.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що тільки відповідач є споживачем послуг, які постачає позивач до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 та не доведена сума заборгованості за увесь період, що зазначений в довідці про розмір цієї заборгованості. Суд вважав, що позивачем не визначено правового статусу нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 та її власника/користувачів, що унеможливлює вирішення судом питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води саме з ОСОБА_1 , як власника вказаного майна.
Проте апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В пункті 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) зазначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Пунктом 13 частини 1 статті 1 Закону визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, є обов'язком споживача таких послуг, згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
З матеріалів справи вбачається, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».
КП «Київтеплоенерго» надає послуги з постання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна приміщення загальною площею 153,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1
24 січня 2019 року між Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 укладено Договір №1532991-0101 про постачання теплової енергії.
Відповідно п. 1.1 Договору предметом такого договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.
Згідно п. 2.2.1 Договору Позивач зобов'язався постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Відповідно до п.2.3.2 Договору Відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору. Відповідно до Порядку розрахунків за теплову енергію, що власне і є Додатком №4, встановлено, що абонент сплачує вартість отриманої теплової енергії не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.
Умовами п. 5 додатку № 4 до Договору встановлено, що абонент щомісяця з12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.
Об'єктом постачання теплової енергії за Договором є нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 153,50 м2.
Нарахування обсягів теплової енергії виконуються розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена Наказом №315 від 22.11.2018 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України.
Відповідач всупереч положенням ст. 526 ЦК України, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст. 7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» не виконує взяті на себе зобов'язання передбачені Договором №1532991-0101 про постачання теплової енергії, укладеним 24 січня 2019 року в частині оплати наданих позивачем послуг у строки, які визначенні між сторонами цим договором на постачання теплової енергії.
Згідно з розрахунком заборгованості, який було надано стороною позивача, та який не було спростовано стороною відповідача, відповідач має заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 30 313,49 грн.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апелянта в частині того, що ОСОБА_1 є фактичним споживачем послуг, які надаються позивачем у справі в частині теплопостачання до нежитлового приміщення за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,50 кв.м. погоджується із ними, оскільки дане приміщення перебуває у власності відповідача.
Згідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 509, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, відповідачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від них виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Згідно наявного у матеріалах справи договору купівлі - продажу нежитлового приміщення ві 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 є власником об'єкта неухомого майна, а саме нежилого приміщення (літ. А), загальною площею 153,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Об'єктом постачання теплової енергії згідно укладеного між сторонами Договору №1532991-0101 на постачання теплової енергії від 24 січня 2019 року є нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 153,50 кв.м.
Встановлено, що теплопостачання до будинків за адресами: АДРЕСА_7 , АДРЕСА_3 постачається з теплопункту, який знаходиться саме за адресою: АДРЕСА_3 .
Апелянтом належним чином визначено правовий статус нежитлових приміщень та їх власника.
Позивачем нараховано заборгованість за постачання теплової енергії до приміщення загальною площею 153,50 кв.м., яка перебуває у власності відповідача та є об'єктом укладеного між сторонами договору постачання теплової енергії. Натомість відповідач не спростовував належність йому зазначеного нерухомого майна.
Стверджуючи про те, що об'єкт нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 , не отримував послуги з постачання теплової енергії у період з 2019 по 2021 та відповідач безпосередньо не споживав послуги з теплопостачання за Договором №1532991 - 0101 про постачання теплової енергії від 24 січня 2019 року, відповідач не надав суду доказів на підтвердження відмови у визначеному законом порядку від надання послуг з теплопостачання до спірного приміщення.
Та обставина, що у 2019 році ОСОБА_1 у власних приміщеннях були встановлені системи електроопалення, у зв'язку з чим подальше використання теплової енергії позивача не потребувало використання, не свідчить про те, що до цих приміщень не постачалась теплова енергія, оскільки відповідач не відмовлявся від надання таких послуг, із відповідними заяви до позивача не звертався. Належних доказів пломбування позивачем лічильників у приміщенні відповідача, що виключало б отримання споживачем теплової енергії, ОСОБА_1 суду не надав.
Колегія суддів звертає увагу, що будівля за адресою: АДРЕСА_4 є єдиним комплексом пам'ятки архітектури «Садиба міська родини Сегетів» та складається з двох об'єктів різної нумерації будинків, а саме: будинок житловий Всеукраїнського аптечного управління з нумерацією будинку 19А;Прибуткового будинку родини ОСОБА_2 , в якому у 1940-1970-х рр. мешкали видатні діячі культури з нумерацією будинку АДРЕСА_3 .
Зазначене підтверджується Наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України №842 від 20.11.2024 року, роздруківку якого також додаємо до матеріалів справи.
Матеріали справи містять Договір, за яким врегульовано постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Додатком № 8 Договору.
Окрім того позивачем доведено належними та допустими доказами факт часткової оплати відповідачем вартостінаданих позивачем послуг, що свідчить про отримання відповідачем наданих позивачем послуг до спірних приміщень.
На спростування вказаних у рішенні суду обставин, позивачем до апеляційної скарги додано розрахунок основного боргу, який містить інформацію про здійснені нарахування за поставлену відповідачу теплову енергію за Договором з моменту його укладення, тобто з січня 2019 року, інформацію про те, щодо квітня 2020 року відповідач отримував рахунки-фактури та сплачував нарахування у повному обсязі, тобто умови Договору виконувались сторонами.
Крім того, згідно реєстру оплат ОСОБА_1 по Договору №1532991-0101 на постачання теплової енергії від 24 січня 2019 року підтверджується факт оплати споживачем за спожиту теплову енергію саме за Договором, що підтверджується призначенням платежу відповідача. Тобто теплова енергія до приміщення відповідача постачалась та споживачем оплачено частково варстіть наданих позивачем послуг.
Згідно доданного до позовної заяви розрахунку основного боргу за теплову енергію, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем відповідно до договору Договору №1532991-0101 від 24 січня 2019 року за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , за період з квітня 2020 року по червень 2022 року складає 30 313,49 грн.
Тому, з урахуванням предмету спору та релевантних правових норм, позивачем правильно визначено відповідачем ОСОБА_1 , який є власником нежитлового приміщення, яке є об'єктом постачання теплової енергії згідно укладеного між сторонами Договору №1532991-0101 на постачання теплової енергії від 24 січня 2019 року.
При цьому, відповідач у справі не надав доказів того, що вище вказаний Договір був розірваний чи зобов'язання за ним припинилися із підстав визначених чинним законодавством.
Таким чином, наявність відносин між сторонами, та як наслідок виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з постачання теплової енергії, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, відповідач свої зобов'язання з оплати послуг з централізованого опалення не виконував неналежним чином, внаслідок чого, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення з жовтня 2019 року утворилась заборгованість, яка на день подання позову складає 30 313,49 грн.
Оскільки на правовідносини, що виникли між учасниками справи, поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, згідно наданого позивачем розрахунку.
Так як відповідач користувався та отримував надані йому послуги із постачання теплової енергії, однак своєчасно не виконав свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим підлягають стягненню із відповідача інфляційні втрати у розмірі 11 918,61 грн та 3 % річних у розмірі 2 717,13 грн
Крім цього, колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що розрахунок заборгованості позивачем здійснено невірно.
Доказів на спростування наявності заборгованості у вищенаведеному розмірі та належного виконання зобов'язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, відповідачем надано не було, розрахунок позивача не спростовано та не заявлено з цього приводу будь-яких клопотань, заперечень.Відповідачем факт укладення Договору не заперечувався. Доказів про припинення /розірвання Договору. Відповідачем не надано, як і не надано доказів про відсутність теплопостачання у приміщенні останнього, не надано доказів про оплату спожитої теплової енергії за Договором
Таким чином, висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог не грунтуються на фактичних обставинах справи тасуперечать укладеному між сторонами договору.
Крім того, у порушення норм процесуального права суд першої інстанції дійшов необгрнутованого висновку про недоведеність позивачем належності на праві власності відповідачу нежитлового приміщення, загальною площею 153,50 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що є об'єктом постачання теплової енергії за Договором №1532991-0101 на постачання теплової енергії від 24 січня 2019 року, укладеному між сторонам, фактична оплата послуг за яким здійснювалася відповідачем у неповному обязіта припинилася у квітні 202 року, що потягло за собою виникнення заборгованості.
Отже, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню, слід стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в особі директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» Лопатіна Костянтина Олександровича задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради заборгованість за теплову енергію у розмірі 30 313(тридцять тисяч триста тринадцять) гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» інфляційну складову боргу, що була нарахована на заборгованість за теплову енергію у розмірі 11 918 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 61 копійку, три відсотки річних, що були нараховані на заборгованість за теплову енергію у розмірі 2 717(дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028(три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) гривні 00 копійок, що разом становить 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421, р/р № НОМЕР_3 у ТВБВ № 10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «ОЩАДБАНК», МФО 322669, код ЄДРПОУ 40538421 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар