13 листопада 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/32218/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16404/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною в її вихованні та визначення способів участі у вихованні дитини, -
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною в її вихованні та визначення способів участі у вихованні дитини.
12.08.2025 року представником ОСОБА_2 - адвокат Слободянюк А.І. подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановленні графіку побачень та зустрічей із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на час судового розгляду: кожна друга субота з 12:00 до 18:00 год., з обов'язковим інформуванням матері (а.с. 1-9).
В обґрунтування заяви посилався на те, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, з встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитись із сином протягом тривалого часу. Вказував, що тривалий розгляд даної справи без можливості спілкування малолітнього сина із батьком може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру відносин між батьком та малолітньою дитиною, а тому задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, не вирішує спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, зважаючи на тривалість розгляду справи (а.с. 1-9)
21 серпня 2025 року до суду надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову від представника ОСОБА_3 - адвоката Простибоженка О.С., в якому останній вказував, що позивач не надав жодного обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову. У поданій заяві відсутні будь-які доводи, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Навпаки, в своїй позовній заяві та заяві про забезпечення позову позивач вказує на тривале не спілкування з сином і втрату між ними зав'язків. Крім того, захід забезпечення позову збігається з позовною вимогою та є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29.04.2025, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.07.2025, у справі призначено судову психологічну експертизу, враховуючи вік дитини, відсутність постійного контакту дитини з батьком, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини та способів встановлення сприятливих психологічних умов спілкування сина з батьком (а.с. 24-27).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року клопотання представника позивача про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову наступним шляхом: визначено час спілкування малолітньої дитини: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 на час судового розгляду: кожна друга субота з 12:00 до 15:00 у присутності матері; зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод у проведенні зустрічей сина з батьком; даний порядок діє до вирішення справи по суті.
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовлено (а.с. 38-43).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 04 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Простибоженко О.С. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с. 47-52).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що у заяві про забезпечення позову відсутні належні та достатні обґрунтування щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову у справі. Позивач не зазначає, яким чином незастосування таких заходів може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також не надає жодних доказів на підтвердження наявного ризику.
Посилання позивача на необхідність забезпечити збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком є нерелевантним, оскільки між позивачем та дитиною безпосередні емоційні контакти відсутні внаслідок поведінки самого позивача та мають бути поступово відновлені з урахуванням висновку експерта за результатами проведеної судової психологічної експертизи.
Зі змісту позовних вимог та прохальної частини заяви про забезпечення позову вбачається, що захід забезпечення позову збігається з позовною вимогою та є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що має наслідком відмову в задоволеннізаяви про забезпечення позову. Забезпечення позову шляхом встановлення графіку спілкування зумовлює ситуацію, за якої фактично позов буде передчасно задоволено без розгляду справи по суті та встановлення ключових обставин справи.
Передчасне вирішення судом питання про встановлення графіку спілкування позивача з дитиною шляхом вжиття таких заходів забезпечення позову фактично підміняє собою судовий розгляд справи, нівелює мету проведення судової психологічної експертизи, порушує принцип пріоритету найкращих інтересів дитини та створює ризик завдання шкоди психоемоційному стану дитини (а.с. 47-52).
07 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Слободянюка А.І., в якому останній просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 90-95).
В судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_1 - адвокат Незвіський Д.Я., адвокат Простибоженко О.С. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 , його представник - адвокат Слободянюк А.І.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про розгляд справи апеляційним судом 13 листопада 2025 року були сповіщені 29 вересня 2025 року кожен окремо, повідомленнями до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 підтвердили в суді її представники - адвокат Незвіський Д.Я., адвокат Простибоженко О.С. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання(а.с. 84-89, 135-138)
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Зважаючи на вищезазначене та положення п. 2 ч.8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши частково заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав на фактичні обставини справи за якими батько має бажання проте не має змоги зустрічатись з дитиною та підтримувати емоційний зв'язок, тривалий розгляд даної справи, а також напружені відносини, які склались між сторонами, та зробив висновок про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у проведенні зустрічей сина з батьком та визначенням часу для побачень дитини з батьком кожної другої суботи з 12.00 до 15. 00 у присутності матері.
Колегія суддів не погодилась з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач ОСОБА_2 , як на обґрунтування обраного виду забезпечення позову, посилався на тривалість розгляду справи, необхідність забезпечення контакту батька та сина, оскільки відповідачка перешкоджає у таких зустрічах та позивач тривалий час не має реального доступу до дитини.
З матеріалів справи убачається, що у липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною в її вихованні та визначення способів участі у вихованні дитини, у якому просив суд зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 та встановити позивачу ОСОБА_2 спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно графіку, вказаному у позовній заяві (а.с.57-66).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2025 року у цій справі, клопотання відповідача ОСОБА_3 про призначення судової психологічної експертизи задоволено.
Встановлено, що предметом позову у цій справі є усунення перешкод у спілкуванні батька та дитини та встановлення порядку спілкування дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_2 .
Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просив суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановленні графіку побачень та зустрічей із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на час судового розгляду: кожна друга субота з 12:00 до 18:00 год., з обов'язковим інформуванням матері (а.с. 1-9).
Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Поряд з цим, судом першої інстанції не враховано, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Відповідно до положень частини 10 ст. 150 ЦПК України (в редакції Закону № 198-IX від 17.10.2019 року), не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".
Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є зобов'язання відповідача ОСОБА_3 не перешкоджати батьку брати участь у спілкуванні та вихованні сина та усунення перешкод у спілкуванні позивача ОСОБА_2 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а способом забезпечення позову позивач визначив встановлення заборони відповідачу ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановленні графіку побачень та зустрічей із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на час судового розгляду: кожна друга субота з 12:00 до 18:00 год., з обов'язковим інформуванням матері, колегія суддів погодилась з доводами апеляційної скарги в тій частині, що обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожнім позовним вимогам.
Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі 754/4437/18, від 22.09.2021 у справі №752/24015/20,від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження № 61-10529св21), ухвалі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №369/1538/21.
При цьому, доводи представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу в частині відсутності тотожності, оскільки у заяві про забезпечення позову визначено інший порядок спілкування батька з дитиною колегія суддів відхиляє, оскільки фактично має місце збіг матеріально-правових вимог і обставин звернення як з позовом, так і заявою про забезпечення цього позову, відтак задоволення заяви про забезпечення позову фактично вирішує спір між сторонами без розгляду справи по суті.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 29 вересня 2021 року в справі №490/1087/21 (провадження №61-12931св21).
Поряд з цим, посилання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Слободянюк А. на правові висновки викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими та помилковими.
Так, заявник не звернув увагу на те, що у всіх наведених справах, які були переглянуті судом касаційної інстанції предметом позовів були вимоги про визначення місця проживання дитини з одним із батьків та відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення його (її) батьківських прав, отже правовідносини у вказаних справах не є релевантними цій справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції. Відповідно, у наведених представником позивача постановах Верховного Суду у вищевказаних справах не відбулось застосування судом заходів забезпечення позову (шляхом визначення місця та часу спілкування дитини з матір'ю (батьком) до ухвалення судом рішення із зобов'язанням батька (матері) не перешкоджати іншому з батьків у такому спілкуванні) які були б тотожними заявленим позовним вимогам (а.с. 90-95).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22) у спорі про відібрання дитини суд зазначив, що «про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, його ставлення до виконання своїх обов'язків, відсутність підстав, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що їх зустрічі будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з його малолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Зустрічі та спілкування батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин і предметом спору не є визначення способів участі батька у вихованні дитини».
З огляду на зазначене, обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам, відтак на підставі частини 10 статті 150 ЦПК України заява ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, а тому судом відхилені.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року - скасувати.
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення: 14 листопада 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов