13 листопада 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 756/8520/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10332/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства «Київський Іподром» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Шевчук А.В., у справі за позовом Комунального підприємства «Київський Іподром» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2023 року позивач КП «Київський Іподром» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Київський Іподром» суму заборгованості за надані послуги, яка складається із суми основного боргу 640 075,24 грн. та штрафних санкцій: 3 % річних - 13 505,38 грн., інфляційних втрат - 61 219,38 грн., пені - 217 925,76 грн., а всього 932 725,76 грн. (т. 1 а.с. 1-4).
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01.03.2018 року між сторонами укладено договір № 19-У/18 про надання послуг з утримання коней, до якого додатковими угодами №5 від 26.02.2021 року, №05/2 від 01.06.2021 року внесено зміни.
За умовами договору КП «Київський Іподром» зобов'язується надавати ОСОБА_1 , як коневласнику послуги з отримання коней, а коневласник зобов'язується своєчасно, (не пізніше 10 числа наступного місяця) сплачувати кошти за отримані послуги, а також компенсувати вартість спожитих комунальних послуг і щомісячно підписувати акти наданих послуг та повертати один примірник позивачу протягом 2-ох днів з моменту їх отримання.
Протягом дії договору та на виконання його умов 2018-2023 років КП «Київський Іподром» ОСОБА_1 надано послуги з утримання коней, а остання сплачувала грошові кошти за надані послуги справно та своєчасно лише до кінця 2021 року. Починаючи з грудня 2021 - січня 2022 року коневласник із невідомих причин почала сплачувати КП «Київський Іподром» грошові кошти за надані послуги частково.
При цьому, хоча з 2021 по червень 2023 року КП «Київський Іподром» було надано послуг на загальну суму 941 047,36 грн., насправді ОСОБА_1 сплачено лише 339 038,32 грн., таким чином станом на момент подачі позову заборгованість зі сплати складає 640 075 грн. 24 коп.
ОСОБА_1 відмовляється отримувати та підписувати останні акти наданих послуг, отримуючи як і раніше послуги з утримання коней, які надаються іподромом.
За таких обставин КП «Київський Іподром» 30.05.2023 року було направлено ОСОБА_1 акт звірки взаєморозрахунків за період співпраці із вимогою у разі незгоди з даними актами надати обґрунтовану та мотивовану письмову відмову від їх підписання, а у випадку не підписання, застереження про визнання актів погодженими та підписаними без зауважень.
Відповідач відмовляється у добровільному порядку сплатити вищезазначену суму заборгованості, при цьому у своєму листі від 04.04.2023 року посилається на пункти договору, якими передбачено настання форс-мажорних обставин для сторін договору та порядок їх дій та відповідальність у випадку настання непереборної сили, хоча, на думку позивача, за умовами договору обставини непереборної сили не звільняють від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору, за недотримання строків оплати, зазначених у розділі 3 цього Договору, коневласник сплачує Іподрому штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, на момент виникнення заборгованості. Також, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що відшкодування збитків та сплата штрафної неустойки коневласником здійснюється в безакцептному порядку. В разі неналежного виконання або невиконання коневласником умов цього Договору щодо сплати належних за цим Договором платежів Іподром має право зарахувати отримані грошові кошти в рахунок сплати штрафної неустойки та заподіяних збитків. Сума коштів, яка залишиться після сплати штрафної неустойки та заподіяних збитків, зараховується в рахунок погашення заборгованості по оплаті за надання послуг, передбачених умовами цього Договору.
За твердженням позивача у зв'язку із невиконанням зобов'язань ОСОБА_1 , відповідно до вищезазначених пунктів договору та ст. 625 ЦК України, відповідачу за період прострочення (2021-2023 роки) була нарахована штрафна неустойка 217 925,76 грн., 3% річних - 13 505,38 грн., інфляційні втрати склали 61 219,38 грн., разом 292 650,52 грн., і відповідно заборгованість позивача збільшилась та становить 932 725,76 грн., з яких 640 075,24 грн. (сума основного боргу) + 292 650,52 грн. (штрафна неустойка, 3% річних та інфляційні втрати) (т. 1 а.с. 1-4).
14 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ОСОБА_1 - адвоката Василевської К.М., в якому остання просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (т. 1 а.с. 175-182).
На обґрунтування відзиву зазначала, що позивачем не надано жодних підтверджень перебування коней відповідача у нього на утриманні, а також їх кількості, що унеможливлює правильний розрахунок суми заборгованості за договором про надання послуг з утримання коней № 19-У/18 від 01.03.2018 року з усіма додатковими угодами до нього.
Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували правильність розрахунку основної суми заборгованості. Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 20.06.2023 року між КП «Київський іподром» та ОСОБА_1 за вказаним договором є неналежним доказом підтвердження наявності заборгованості. Акти здачі-приймання робіт також не можуть підтверджувати заборгованість відповідача, оскільки більшість актів не підписувались відповідачем. У актах не зазначено , за яким саме договором виконувались роботи. Надані рахунки-фактури також не містять у своєму змісті інформації про те, за яким договором вони виставлялись. Крім того, позивач мав надати розрахунок із обов'язковим зазначенням періодів виникнення заборгованості та чітких графіків розрахунків заборгованості, замість цього, позивач лише зазначив дати, які повинні братись до уваги при здійсненні розрахунку, при цьому, не пояснив процес утворення заборгованості.
Договір про надання послуг з утримання коней № 19-У/18 від 01.03.2028 року з усіма додатковими угодами до нього виконувались позивачем неналежним чином (з порушенням умов договору). Позивач систематично порушував умови договору, що призвело до того, що тварини утримувались в неналежних умовах та як наслідок отримали проблеми зі здоров'ям.
Також, посилалась на наявність непереборної сили під час виконання відповідачем умов вказаного договору, а саме з 24.02.2022 року з початком воєнних дій на території України, що супроводжувалось ракетними обстрілами і інше. Вважала, що існування форс-мажорних обставин на території України з 24.02.2022 року повинно мати наслідком звільнення від відповідальності до офіційного закінчення, а не притягнення громадян до відповідальності через неможливість останніми виконати свої зобов'язання у встановлений термін через ці обставини (т. 1 а.с. 175-182).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року у задоволенні позову КП «Київський Іподром» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (т. 2 а.с. 34-40).
Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі - задоволено частково. Стягнуто з КП «Київський Іподром» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні решти вимог - відмовлено (т. 2 а.с. 68-69).
Не погодившись з рішенням районного суду, 10 квітня 2025 року представник КП «Київський Іподром» - Антонець Л.С. подала безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу у порядку ст. 355 ЦПК України (т. 2 а.с. 111-199).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив у прийнятті відповіді на відзив на позовну заяві від 10.11.2023 року та документів і доказів, які були до неї долучені.
Вказувала, що в пп. 2.1.1. договору з утримання, апелянт на підставі заяви відповідачки, зобов'язався прийняти погоджену кількість коней. З таким обов'язком кореспондується обов'язок відповідачки погоджувати з ним кількість коней та строки їх прибуття чи вибуття (пп. 2.4.1. договору). Виходячи з таких умов, є очевидним, що кількість коней не є сталою та може змінюватись саме за ініціативою відповідачки. При цьому, поза увагою залишилась та обставина, що 26.02.2018 року відповідачка звернулась до КП «Київський іподром» із заявою про дозвіл укласти з нею договір на утримання та випробування 10 коней з 01.03.2018 року, перевівши їх з іншого договору. Суд не дав оцінку тим обставинам, що в подальшому відповідачка неодноразово змінювала кількість коней, подаючи відповідні заяви 27.07.2028 року, 03.02.2020 року, 13.08.2021 року, 30.09.2021 року до апелянта, тим самим виконуючи визначений договором порядок утримання. В свою чергу, щомісячна плата за їх утримання нараховувалась апелянтом, виходячи з реальної кількості коней, які перебували на його утриманні, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та виписаними на їх підставі рахунками, в яких чітко вказується кількість коней, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Вказувала на те, що згідно з пп. 2.4.4. договору з утримання саме на відповідача, як коневласника, покладений обов'язок надати іподрому ксерокопію паспорта або племінного свідоцтва коня. Такий же обов'язок закріплений в п. 7.2. Положення про ідентифікацію та реєстрацію коней, затверджений Наказом Міністерства аграрної політки України від 31.12.2004 № 496. Разом з тим, підпункт договору з утримання визначає право, а не обов'язок КП «Київський іподром», не приймати коня без реєстрації паспорту або свідоцтва. Крім того, сама по собі відсутність паспортів коней у позивача не є свідченням того, що позивачем послуги відповідачці не надавались та не спростовує ту обставину, що коні фактично перебували на території КП «Київський іподром» у кількості, яка зазначена у відповідних актах здачі-приймання робіт і виписаних на їх підставах рахунках, що спростовує висновок суду першої інстанції про неможливість визначити кількість коней на утриманні.
Також, зазначала, що акт звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу. Апелянт надіслав відповідачці супровідним листом рахунки за листопад 2022 - квітень 2023, акти надання послуг № OУ-521 від 30.04.2023, № ОУ-377 від 31.03.2023, № OУ-246 від 28.02.2023, № OY-125 від 31.01.2023, № OУ1792 від 28.12.2022, № OV-1620 від 30.11.2022 та акт звірки взаєморозрахунків. При цьому, супровідний лист містив застереження про те, що у випадку не згоди із даними зазначеними у актах, прохання надати свою обґрунтовану та мотивовану письмову відмову від їх підписання протягом 2 днів з моменту їх отримання, а у разі їх не підписання та не надання обґрунтованої письмової відмови від їх підписання у встановлений строк, акти вважатимуться погодженими та підписаними без зауважень. В свою чергу, жодної відповіді на лист від ОСОБА_1 так і не надійшло. Такі дії апелянта повністю відповідали умовам Договору з утримання та кореспондувалися з обов'язком відповідачки, як коневласника, на запит іподрому проводити звірку взаєморозрахунків по платіжках та оформляти відповідні акти звірок, брати участь у інвентаризації розрахунків (п.п. 2.4.14. п. 2.4. Договору з утримання). Не отримавши жодної відповіді у встановлений строк, слідуючи п.п. 2.4.13., 2.5.2 Договору утримання, надіслані акти надання послуг та акт звірки розрахунків за принципом мовчазної згоди вважаються погодженими та підписаними з боку відповідачки без будь-яких заперечень або зауважень. Ці обставини суд першої інстанції також оминув своєю увагою, не надавши їм належної оцінки, обмежившись лише висновком, що акт звірки не є належним доказом здійснення господарських операцій.
Що стосується актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), то і в цьому випадку суд першої інстанції лише обмежився твердженням, що їх більшість не підписано ОСОБА_1 або її уповноваженою особою, у них не зазначено за яким саме договором виконувались роботи, а отже у своїй сукупності також не можуть підтверджувати заборгованість коневласника, не з?ясувавши (проігнорувавши) при цьому всі обставини. Перш за все, за весь час дії договору утримання від відповідачки не надходило будь-яких заяв, вчинених в будь-якій формі, в яких вона б заперечувала факт підписання акту (актів) надання послуг, або вказувала на те, що вона не підписувала взагалі акти надання послуг, або вказувала на те, що акт є підписаним, але послуги за ним не надавались. Ті акти надання послуг, які є підписаними, передавались їй особисто, а повертала вона їх вже підписаними. Позивач позбавлений можливості перевірити належність вчиненого на акті наданні послуг підпису тій чи іншій особі і в цьому немає потреби, оскільки послуги фактично були надані, а акт це лише формальна фіксація їх надання. Навіть підписання акту іншою особою не може виключати факту фактичного надання послуг за таким актом. Крім того, важливо зазначити, що відсутність будь-яких заперечень від ОСОБА_1 або невчинення нею інших дій, направлених на викриття чи припинення таких дій (наприклад звернення до Позивача, звернення правоохоронних органів і т.д.), свідчить про те, що вона була обізнана про ці обставини, дала згоду (санкціонувала) на такі дії, фактично уповноваживши особу діяти від свого імені. По-друге, з огляду на те, що ОСОБА_1 безпідставно відмовлялась (ухилялась) підписувати акти, усі без виключення не підписані з її боку акти здачі-прийнятті робіт (наданих послуг) були надіслані на адресу відповідачки у двох примірниках для підпису цінним листом з описом вкладень та повідомлення про вручення та отримані останньою (докази відправлення та отримання в матеріалах справи). У визначений Договором про утримання п'ятиденний термін з моменту їх отримання, відповідачка не надала мотивовану відмову від їх підписання, а тому відповідно до п. 2,5.2. вони вважаються прийнятими нею без заперечень, тобто фактично підписаними.
Щодо посилання суду, що вказані акти здачі-приймання не містять інформації, за яким саме договори виконувались роботи, то чинним законодавством не передбачено певної затвердженої форми такого акту. При цьому, типовий акт має містити основні реквізити, які притаманні первинному документу, наведені в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також на противагу твердженню суду першої інстанції зазначала, що всі акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) містять посилання на рахунок, який складався на його підставі, що свідчить про пов'язаність та приналежність цих актів до Договору про утримання. Ще одним аргументом на підтвердження того, що послуги, наведені в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг), надавались виключно в рамках договору про утримання є те, що будь-яких інших договорів між КП «Київський іподром» та ОСОБА_1 укладено не було, принаймні доказів протилежного, поданих відповідачкою, матеріали справи не містять.
Наданий апелянтом розрахунок заборгованості ґрунтувався
виключно на первинних документах - актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які підписані відповідачкою та послуги за якими були нею частково сплачені, що є свідченням її згоди (акцептуванням) з їх об'ємом та якістю. В свою чергу, суд першої інстанції, обмежившись лише формальним твердженням про необґрунтованість розрахунку заборгованості, не навів в рішенні його мотиви, а саме з чим конкретно пов'язана така необґрунтованість, це його неточність чи помилковість, відсутність первинних документів, на підставі яких такий розрахунок був проведений, чи фактичне ненадання послуг зазначених в них, не включення чи неврахування у розрахунку оплат, здійснених відповідачкою і зрештою проведення альтернативного розрахунку (контррозрахунку).
Суд першої інстанції звернув увагу на те, «що в долучених до матеріалів справи меморіальних ордерах та платіжних інструкціях оплати послуг КП «Київський іподром» за період з січня 2022 року до грудня 2022 року платником фігурує ОСОБА_2 , більше того оплата останнім здійснюється за утримання коней у кількості - 3». Так дійсно, згідно платіжних документів (копії в матеріалах справи) оплата за надані послуги надходила як від ОСОБА_1 , так і від іншої особи ОСОБА_2 . При цьому, пан ОСОБА_2 не звертався до КП «Київський іподром» з проханнями повернути йому помилково перераховані кошти. Більш того, сама відповідачка підтверджувала в своїх заявах (копії в матеріалах справи), що вона сплачує за надані послуги. При чому такі кошти зараховувались апелянтом в передбаченому договором про утримання порядку (п.п. 3.3., 3.5. Договору). У призначеннях платежів більшості здійснених оплат зазначено, що оплата здійснюється за утримання коней, комунальні послуги та вказується прізвище ОСОБА_1 , а також, як вже зазначалось вище, в призначенні платежу платник посилався на рахунки, виставлені на ОСОБА_1 , тому підстав не зараховувати ці кошти в погашення заборгованості останньої у апелянта не було, тим більше що виконання обов'язку боржника іншою особою передбачено ст. 528 Цивільного кодексу України. При цьому у разі невизнання апелянтом коштів, які надходили від ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 , заборгованість останньої була б значно більшою. В цьому контексті є незрозумілою позиція суду першої інстанції, який демонстративно акцентував на цьому увагу, не зазначивши при цьому до яких правових наслідків, на яку думку це призвело.
Також, ні у відзиві на позовну заяву, ні у будь-яких інших процесуальних документах, ні під час надання усних пояснень, представник ОСОБА_1 жодного разу не ставила під сумнів сам факт проведення оплат від імені відповідачки та не вказувала на те, що ці оплати були здійснені без її відома, всупереч її волі, тобто без її попереднього погодження (санкціонування). Звернувши увагу на те, що оплата частково була здійснена іншою особою, суд першої інстанції чомусь не звернув увагу на те, що відповідачка в своїй заяві до апелянта від 17.10.2022 року визнає борг перед позивачем та зобов'язалась виплатити борг в сумі 368 938,76 грн. до кінця 2022 року. Станом на кінець 2022 року зазначена сума так і не була сплачена. Аналогічна ситуація повторилась і 28.01.2022 року, коли в заяві ОСОБА_1 обіцяла сплатити борг протягом 3 днів. (зазначені заяви Відповідачки було подано до суду разом з Відповіддю на відзив від 10.11.2023 та безпідставно не прийняті судом, однак це не спростовує факт їх складання відповідачем).
Звертала увагу, що відповідачка звернулась із заявою до Київської міської ради щодо оплати за надані послуги з утримання коней. За результатами її звернення було вирішено реструктурувати борг у розмірі 479 714,24 грн., про що укласти відповідний договір. Договір про реструктуризацію боргу за ветеринарні послуги та послуги утримання коней був підписаний апелянтом 19.01.2023 року та направлений на адресу ОСОБА_1 . Проте, вона його не отримала. В подальшому відповідачка взагалі відмовилась підписувати вже погоджений договір про реструктуризацію боргу, про що 06.03.2023 року працівниками апелянта був складений акт відмови від отримання та підписання зазначеного договору. Наведені обставини свідчать про маніпулятивний характер дій відповідачки, направлений на неповернення боргу та на введення в оману як керівництва КП «Київський іподром», так і комісії Київської міської ради, які пішли їй на зустріч та реструктуризували заборгованість. Вважала, що суд першої інстанції мав би детально дослідити ці обставини та дати відповідну оцінку таким діям відповідачки які підривають загальні засади цивільного законодавства. Натомість, суд першої інстанції обмежившись лише «звернення уваги» на обставини, які не мають значення для справи самоусунувся від з'ясування загаданих обставин.
Неодноразово Верховний Суд в своїй практиці загострював увагу на те, що лист ТП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Отже, цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». А також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас, сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. Отже, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Пунктом 5.2. Договору про утримання визначений порядок повідомлення стороною іншу сторону про неможливість виконання нею зобов'язань у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. Таке повідомлення повинно бути надіслано в письмовій формі протягом 5 днів починаючи з їх настання.
В якості підтвердження настання форс-мажорних обставин на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідачка посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, який як вже зазначалось вище не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України». Разом з тим, в порушення п. 5.2. Договору утримання, відповідачка надіслала повідомлення про неможливість виконання нею зобов'язань 14.04.2023 року, тобто майже через рік та два місяці після настання форс-мажорних обставин та в цьому ж повідомленні визнала свій борг перед позивачем (копія повідомлення та конверту додається).
Пунктом 5.2. Договору утримання передбачено, що у разі несвоєчасного повідомлення настання Форс-мажорних обставин сторона позбавляється права посилатись на них, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Отже, з огляду на викладене, порушила визначений Договором утримання порядок повідомлення про неможливість виконання нею зобов'язань у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. Крім того, в своєму повідомленні Відповідачка не довела ту обставину, що саме обставини воєнного стану в Україні унеможливили виконання нею своїх зобов'язань.
Звертала увагу суду на загальновідомий факт, викладений у статті на Інтернет сторінці видання Рубрика 01.05.2023 року о 16:15: «Без світла та з боргами: як київський кінний клуб опинився на межі закриття та як допомогти коням», в якій автор ОСОБА_5 розповідає щодо взаємовідносин ОСОБА_1 , кінного клубу (фан клуб) «Водограй» та Позивача.
Згідно з цитат, які наведені у статті, відповідач ( ОСОБА_1 ), яка мала правовідносини з позивачем за договором з утримання від 01.03.2018 року у період з 2018 по 2023 рік, підтверджує наявність заборгованості перед позивачем та доводи позивача, викладені у позові та у цій апеляційній скарзі.
В статті йде мова про фан-клуб «Водограй» та ОСОБА_1 , яка і є засновницею та фактичним власником і керівником цього клубу. ОСОБА_1 має у власності та опікується 13 кіньми, а також активно веде діяльність з надання різноманітних послуг за участю (прогулянки, верхова їзда, навчання тощо) та розміщувала коней в приміщеннях позивача за договором на утримання. Відтак, вказаною статтею підтверджується факт укладення договору з позивачем та підтверджується, що саме відповідач мала договірні відносини з позивачем, а не клуб Водограй, засновницею якого вона була і є (т. 2 а.с. 111-124).
Не погодившись з додатковим рішенням районного суду, 10 квітня 2025 року представник КП «Київський Іподром» - Антонець Л.С. подала апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 98-109).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що судом не було враховано, що надані представником відповідача Василевською К.М. в якості доказів документи жодним чином не підтверджують обставини, що викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення і взагалі є неналежними доказами. Так, на підтвердження суми заявлених витрат на правову допомогу, представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Василевською К.М. разом із заявою про ухвалення додаткового рішення було подано до суду копії рахунків на оплату, копії квитанцій про оплату, копії актів надання послуг і докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення сторонам у справі. При цьому, платником у квитанціях є невідома особа - ОСОБА_9 а не відповідачка, а у квитанції від 02.08.2023 вказано що це платіж за «Відзив на позовну заяву», без зазначення номеру справи або хоча б сторони, що унеможливлює встановлення належності даного доказу до конкретної справи. Доказів надання відповідачкою будь-якого роду довіреностей на здійснення платежів від її імені до суду також не було надано адвокатом Василевською К.М., що підтверджує неналежність даних доказів (в розумінні ст. 77 ЦПК України), що мало б мати наслідки, передбачені п. 4 ст. 77 ЦПК України, де зазначено, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не взяв до уваги факт того, що акти надання послуг правової допомоги підписані невідомою особою, адже підписи на актах надання послуг правової допомоги (за договором з адвокатом) не є відповідними підписам Черняхової О.В., які містяться на актах надання послуг (за договором про надання послуг з утримання коней (який став підставою позову).
Також суд не встановив обставину того, чи знає в цілому пані ОСОБА_1 про здійснення представництва її інтересів у суді адвокатом Василевською К.М., адже у судові засідання відповідачка жодного разу не з'явилась, відзив на позовну заяву і заява про ухвалення додаткового рішення підписані адвокатом Василевською К.М. особисто, оплату за договором здійснюють треті особи, а підписи (які на ствердження адвоката Василевської К.М. належать ОСОБА_1 ) на документах, які містяться у матеріалах справи (зокрема акти надання послуг за договором про утримання коней) суттєво різняться.
Судом не було надано оцінки тому, що інформація, наведена у орієнтовному (попередньому) розрахунку судових витрат відповідача має розбіжності із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі (кінцевим розрахунком), які нічим не обумовлені та не підтверджені належними доказами. Так, у орієнтовному (попередньому) розрахунку судових витрат відповідача у пункті «Участь у судовому засіданні», вказано що тривалість цієї дії встановлена на рівні 3 години, при цьому у кінцевому розрахунку така дія тривала вже 2 години. Що в свою чергу суттєво різниця із фактичним часом, за який відбулось (відбувалось) таке (такі) судові засідання, (в середньому 30-40 хвилин/одне засідання, що підтверджується протоколами судових засідань) і також має впливати на вартість такої послуги. Таким чином, в основу оскаржуваного додаткового рішення були покладені документи (докази) які є неналежними, недостовірними та недостатніми, а отже на підставі них не можливо було однозначно встановити факт надання та отримання відповідних послуг відповідачкою, що є грубим порушенням норм ст. 76, 77, 79, 80, 81, 83 ЦПК України (т. 2 а.с. 98-109).
05 червня 2025 року представник ОСОБА_1 -адвокат Василевська К.М. подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 2 а.с. 216-225).
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Антонець Л.С. підтримала доводи скарг і просила їх задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Василевська К.М. заперечувала проти скарг і просила їх відхилити.
Відповідач ОСОБА_1 до суду неприбула, прочас тамісце розгляду справи була сповіщені повідомленням її представника - адвоката Василевської К.М., тобто належним чином, про що у справі є докази. Факт належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 її представник - адвокат Василевська К.М. в суді апеляційної інстанції не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 8-9, 28).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що подані апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 березня 2018 року між КП «Київський Іподром», юридичною особою за законодавством України (Іподром) та ОСОБА_1 (Коневласник), укладено договір №19-У/18 про надання послуг з утримання коней (т. 1 а.с. 7-11).
За умовами п.п. 1, 2 Договору коневласник доручає, а іподром зобов'язується надати коневласнику послуги по утриманню коней. Коневласник зобов'язується виплачувати іподрому кошти за надання послуг з утримання коней за цим договором, згідно виставлених рахунків.
У відповідності до п. 2.1.1 Договору іподром зобов'язується прийняти погоджену кількість коней коневласника в погоджені строки на підставі поданої коневласником заяви.
Згідно п. 2.4.1 Договору коневласник зобов'язується погоджувати з іподромом в порядку передбаченому п.2.1.1. цього договору кількість коней та строки їх прибуття чи вибуття.
Також, за п. 2.4.8 Договору коневласник зобов'язується за власний рахунок забезпечувати необхідними кормами та іншими засобами для догляду за кіньми, якщо між сторонами не досягнуто згоди з приводу надання іподромом цих послуг.
При цьому, у відповідності до п. 3.3 Договору плата коневласника та порядок розрахунків за надання послуг з утримання коней на місяць відштовхується від вартості утримання одного коня у розмірі 2100 грн., у тому числі ПДВ 350 грн. 04 коп.
За додатковою угодою № 05 від 26.02.2021 року внесено зміни до договору про надання послуг з утримання коней щодо подовження дії договору з 01.03.2021 року до 31.05.2021 року без автоматичної пролонгації дії договору на наступний термін (т. 1 а.с. 12).
Додатковою угодою №05/2 від 01.06.2021 року внесено зміни до основного Договору з викладенням його в новій редакції, в тому числі, щодо вартості утримання коней, а саме збільшено суму надання послуг іподрому на місяць за одного коня у розмірі 2 970 грн., в тому числі ПДВ 495 грн. (т. 1 а.с. 13-19).
За підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 Договору, коневласник зобов'язується надавати на кожного коня документи та в разі відсутності документів, Іподром має право не приймати коня коневласника.
За п.п. 2.4.12, 2.4.13 Договору, коневласник був зобов'язаний своєчасно сплачувати кошти за отримані послуги відповідно до розділу 3 цього Договору. Щомісячно своєчасно підписувати надані Іподромом акти надання послуг та повертати один примірник Іподрому.
У відповідності до п.п. 3.2-3.5 Договору за надання послуг з утримання коней, Коневласник на місяць за одного коня сплачує 2970 грн., у тому числі ПДВ 495 грн. 04 коп. оплата послуг за цим Договором, за кожен конкретний місяць, здійснюється Коневласником у безакцептному порядку у національній валюті України (гривні) не пізніше 10 числа наступного місця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Іподрому. Коневласник компенсує Іподрому вартість спожитих комунальних послуг, на підставі окремих рахунків протягом 5 днів з моменту виставлення рахунків. У разі несвоєчасної оплати передбаченої умовами цього Договору, Іподром має право грошові кошти, отримані від коневласника, в поточному розрахунковому періоді, зарахувати наступним чином: у першу чергу - проценти і неустойка (пеня) за неналежне виконання договірних зобов'язань; у другу чергу - сума основного зобов'язання. Відповідно до черговості її виникнення.
За пунктом 4.2 Договору, за недотримання строків оплати, зазначених в розділі 3 цього Договору, Коневласник сплачує Іподрому штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення на момент виникнення заборгованості.
За п. 6.1 Договору, цей договір вступає в дію з 01 червня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року, а у відносинах із розрахунків між Сторонами, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна із сторін до закінчення строку дії цього Договору не заявляє про й ого розірвання, дія цього Договору автоматично пролонгується з 01 січня по 31 грудня наступного календарного року.
За розділом ІІ Договору, сторони дійшли згоди з 01 червня 2021 року тексту Договору про надання ветеринарних послуг для коней, що утримуються за Договором про надання послуг з утримання коней № 19-У/19ВЕТ від 29 травня 2019 року викласти в новій редакції (т. 1 а.с. 13-19).
04 квітня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 подала на адресу КП «Київський іподром» повідомлення про форс-мажорні обставини, в якому підтвердила наявність зобов'язань за укладеним нею договором, проте посилалась на воєнний стан в Україні як підставу неможливості оплачувати оренду приміщень (т. 2 а.с. 168).
Позивачем до позовної заяви надані акти: Акт № ОУ-88 по рахунку СФ-0000096 на суму 42244 грн. 63 коп.; Акт № ОУ-210 по рахунку СФ-0000239 на суму 42513 грн. 30 коп.; Акт № ОУ-414 по рахунку СФ-0000436 на суму 43999 грн. 06 коп.; Акт № ОУ-548 по рахунку СФ-0000621 на суму 47788 грн. 75 коп.; Акт № ОУ-701 по рахунку СФ-0000770 на суму 42715 грн. 67 коп.; Акт № ОУ-1184 по рахунку СФ-0001272 на суму 54206 грн. 12 коп., а всього на загальну суму - 273 467,53 грн. містять підпис від імені ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 21-26).
Підписання вказаних Актів наданих послуг представник відповідача - адвокат Василевська К.М. в суді апеляційної інстанції не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 8)
Також позивачем надані рахунки виписані на ім'я платника ОСОБА_1 , а саме: СФ-0001993 від 28 грудня 2021 року на суму 45 173 грн. 81 коп.; СФ-0000096 від 27.01.2022 року на суму 42244 грн. 63 коп.; СФ-0000239 від 28.02.2022 року на суму 42513 грн. 30 коп.; СФ-0000436 від 29.03.2022 року на суму 43999 грн. 06 коп.; СФ-0000621 від 30.04.2022 року на суму 47788 грн. 75 коп.; СФ-0000770 від 31 травня 2022 року на суму 42715 грн. 67 коп.; СФ-0000979 від 30.06.2022 року на суму 52658 грн. 52 коп.; СФ-0001102 від 28.07.2022 року на суму 53 809 грн. 28 коп.; СФ-0001272 від 26.08.2022 року на суму 54206 грн. 12 коп.; СФ-0001428 від 29.09.2022 року на суму 55 585 грн. 62 коп.; СФ-0001600 від 31.10.2022 року на суму 58569 грн. 58 коп.; СФ-0001746 від 30.11.2022 року на суму 57175 грн. 54 коп.; СФ-0001928 від 28.12.2022 року на суму 56084 грн.36 коп.; СФ-0000107 від 31.01.2023 року на суму 59 210 грн. 04 коп.; СФ-0000272 від 28.02.2023 року на суму 59800 грн. 79 коп.; СФ-0000406 від 31.03.2023 року на суму 57887 грн. 90 коп.; СФ-0000561 від 30.04.2023 року на суму 53 394 грн. 43 коп.(т. 1 а.с. 37-53).
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0001993 від 28 грудня 2021 року надані меморіальні ордери від 13.01 2022 року на суму 13173, 81 грн.; від 17.01.2022 року на суму 7000 грн.; від 19.01.2022 року на суму 8700 грн.; від 22.01.2022 року на суму 11000 грн.; від 24.01.2022 року на суму 5300 грн., а разом на суму - 45 173,81 грн., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 54-58)
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0002059 від листопада 2021 року надані меморіальні ордери від 31.01 2022 року на суму 400 грн. і на суму 7000 грн. 35 коп.; від 04.02.2022 року на суму 1725 грн., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 59-61).
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0000096 від 27.01.2022 року надані меморіальні ордери від 11.02.2022 року на суму 5700 грн.; від 12.02.2022 року на суму 5500 грн.; від 14.02.2022 року на суму 400 грн.; від 16.02.2022 року на суму 8500 грн., від 15.04.2022 року на суму 22144 грн., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 62-65, 68)
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0000239 від 28.02.2022 року надані меморіальні ордери від 25.03.2022 року на суму 6135 грн. 61 коп., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 66).
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0000436 від 29.03.2022 року надані меморіальні ордери від 11.04.2022 року на суму 5186 грн. 48 коп., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 67).
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0000770 від 31.05.2022 року надані меморіальні ордери від 12.06.2022 року на суму 5092 грн. 33 коп., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 69).
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0000635 від квітня 2022 року надані меморіальні ордери від 12.06.2022 року на суму 667 грн. 37 коп., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 70).
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0000979 від 30.06.2022 року надані меморіальні ордери від 30.07.2022 року на суму 4000 грн., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 71).
На підтвердження факту платежів по рахунку СФ-0001102 від 28.07.2022 року надані меморіальні ордери від 13.08.2022 року на суму 3107,63 грн., платник ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 72).
Крім того, позивачем надані платіжні документи: за рахунком СФ-0001272 від 26.08.2022 року, меморіальний ордер від 12.09.2022 року на суму - 3149,51 грн.; за рахунком СФ-0001428 від 29.09.2022 року меморіальний ордер від 17.10.2022 року на суму - 50 000 грн.; за рахунком СФ-0001600 від 31.10.2022 року меморіальний ордер від 15.11.2022 року на суму - 5972 грн.; за рахунком СФ-0001746 від 30.11.2022 року меморіальний ордер від 13.12.2022 року на суму - 7 400 грн.; за рахунком СФ-0001928 від 28.12.2022 року меморіальний ордер від 07.01.2023 року на суму - 5 000 грн. та від 24.01.2023 року на суму - 7000 грн.; за рахунком СФ-0000107 від 31.01.2023 року меморіальний ордер від 02.02.2023 року на суму - 10 000 грн. та від 08.02.2023 на суму - 8000 грн.; за рахунком СФ-0000272 від 28.02.2023 року меморіальний ордер від 07.03.2023 року на суму - 10 000 грн.; за рахунком СФ-0000406 від 31.03.2023 року платіжна інструкція від 10.04.2023 року на суму - 10 000 грн.; за рахунком СФ-0000561 від 20.04.2023 року платіжна інструкція від 15.05.2023 року на суму - 2 500 грн., від 22.05.2023 року на суму 2 000 грн. та від 28.05.2023 року на суму 3000 грн., за рахунком СФ-0000755 платіжна інструкція від 06.06.2023 року на суму 3000 грн. від 20.04.2023 року платник ОСОБА_2 а всього здійснено платежів на суму - 127 021,51 грн. При цьому, у платіжних інструкціях здійснення платежу обумовлено рахунками, які виставлені ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 73-76, 78-83, 93, 96-98)
Крім того, позивачем надані платіжні документи: платіжна інструкція від 07.01.2023 року на суму - 7672,44 грн., від 13.04.2023 року на суму - 5 000 грн., від 16.04.2023 року на суму - 3 000 грн., від 22.04.2023 року на суму - 4 000 грн. від 23.04.2023 року на суму - 1648, 02 грн., від 29.04.2023 року на суму - 1600 грн., від 30.04.2023 року на суму - 3 000 грн.; від 06.05.2023 року на суму - 3 000 грн., від 08.05.2023 року на суму - 5 000 грн., від 12.05.2023 року на суму - 5 000 грн., від 29.05.2023 року на суму - 3 000 грн., від 22.05.2023 року на суму 5267 грн., від 10.06.2023 року на суму - 3000 грн., від 11.06.2023 року на суму - 3030 грн., від 23.06.2023 року на суму - 560 грн., платник ОСОБА_1 а всього на суму - 53 777,46 грн. (т. 1 а.с. 77, 84-92, 94-95, 99-101).
Колегія суддів перевірила та відхилила доводи і посилання позивача на Договір № 112-Р/23-1 від 19 січня 2023 року реструктуризації боргу за надані ветеринарні послуги та послуги з утримання коней, оскільки наданий позивачем примірник цього Договору не містить підпису від імені відповідачки ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 152).
Позивачем надані належно завірені копії заяв ОСОБА_1 від 26.02.2018 року, від 27.07.2018 року про нарахування плати з 01 березня 2018 року і з 01 липня 2018 року, від 03.01.2020 року на переведення 10 коней в приміщення трен відділення № 17 з 08.01.2020 року, від 30.03.2021 року переведення коня з договору ОСОБА_12 на договір ОСОБА_1 з 01.10.2021 року, від 28.01.2022 року дозвіл на виїзд коня з меж іподрому (т. 2 а.с. 153-156, 159-160, 162).
Відповідно до наданої до суду першої інстанції заяви від 17.10.2022 року на ім'я директора КП «Київський іподром» Фещенко М.Д. , за якою ОСОБА_1 зобов'язується виплатити 368 938,76 грн. до кінця року (т. 2 а.с. 157).
Судом встановлено та підтверджено сторонами, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладення з КП «Київський Іподром» Договору про надання послуг з утримання коней і додаткових угод до нього та обов'язку його виконання, при цьому не погоджується із розміром виставленої заборгованості.
У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Положення про ідентифікацію та реєстрацію коней (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 31.12.2004 року №496 є обов'язковим для виконання всіма юридичними та фізичними особами, що є власниками коней, займаються їх розведенням, вирощуванням, утриманням, випробуваннями, транспортуванням, проводять забій, утилізацію, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль, ведуть централізований облік, надають сервісні послуги у сфері тваринництва та проводять виставки за участю коней.
У відповідності до п.1.3 Положення, ідентифікації і реєстрації підлягають усі коні, які перебувають, розводяться або утримуються на території України.
Згідно п.1.5. Положення встановлено, що «паспорт коня (паспорт віслюка/мула/лошака) видається на кожну тварину, ідентифіковану і зареєстровану в установленому цим Положенням порядку, є супровідним документом на коня при будь-якому його переміщенні і зберігається за місцеперебуванням коня.
Укладений між сторонами договір та додаткові угоди до нього мають чіткі умови щодо оплати коневласником наданих послуг з утримання коней із розрахунку здійсненого іподромом виходячи з узгодженої сторонами вартості утримання одного коня на місяць із врахуванням кількості коней які знаходились на утриманні за заявою коневласника.
У відповідності до п. 2.4.4. Договору №19-У/18 про надання послуг з утримання коней коневласник зобов'язується надавати на кожного коня документи: ксерокопію паспорта або племінного свідоцтва, ветеринарне свідоцтво, а в разі відсутності зазначених документів іподром має право не приймати коня коневласника.
Таким чином, законодавчо встановленою вимогою та умовою Договору №19-У/18 про надання послуг з утримання коней, є обов'язок ОСОБА_1 (Коневласник) - надавати, а КП «Київський Іподром» отримати документи на кожну утримувану за Договором тварину, а отже достовірних відомостей про їх кількість та належність конкретному коневласнику.
Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.
Апелянт зазначав, що вищевказані докази, які подані ним до апеляційної скарги були ним заявлені в суді першої інстанції у відповіді на відзив від 10 листопада 2024 року, тобто до закриття підготовчого судового засідання та необґрунтовано відхилені судом першої інстанції, у зв'язку з чим заявив клопотання про їх врахування апеляційним судом (т. 2 а.с. 113-194).
Такі доводи апелянта підтверджуються матеріалами справи, зокрема судом першої інстанції додана до матеріалів справи і у справі наявна лише перша сторінка відповіді на відзив від 10 листопада 2023 року у прийнятті якої як і доданих до неї доказів судом першої інстанції ухвалою від 22 листопада 2023 року відмовлено, у цьому ж засіданні судом першої інстанції ухвалою закрито підготовче засідання. Разом з тим, з доданого до апеляційного суду повного тексту вказаної заяви від 10 листопада 2023 року, яка була подана до районного суду, позивач заявляв в суді клопотання на стадії підготовчого судового про приєднання до справи доказів за наявним переліком, які додані ним до скарги (т. 1 а.с. 218-223, 232-239).
З огляду на наведене, положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав помилковим неприйняття заявлених позивачем доказів на стадії підготовчого судового засідання, поважними причини пропуску строку на подання доданих до апеляційної скарги доказів та ухвалою від 05.06.2025 року приєднав їх до матеріалів справи та прийняв їх до уваги при вирішенні справи по суті спору (т. 2 а.с. 240-242).
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги відомості долученого позивачем електронного листа-звернення від 01.02.2023 року із зазначенням прізвища ОСОБА_1 на підтвердження кількості коней, що начебто знаходилися на території КП «Київський Іподром», оскільки даний лист ініційовано групою коневласників, адресований від імені ОСОБА_11 , яка не є учасником справи та поданий в інтересах усього кінного товариства, що користуються послугами іподрому (т. 2 а.с. 178).
З огляду на положення ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхилив клопотання представника апелянта - адвоката Антонець Л.С. від 03 жовтня 2025 року та від 12 листопада 2025 року про долучення до матеріалів справи нових доказів, з огляду на те, що заявлені докази створені у період липень-вересень 2025 року, тобто після відкриття апеляційного провадження ухвалою від 17 квітня 2025 року і проведення першого судового засідання 05.06.2025 року, отже під час перебування справи у провадженні апеляційного суду. При цьому, представником позивача - адвокатом Антонець Л.С. не наведено об'єктивних доказів поважності причин неможливості зробити відповідні адвокатські запити і отримати на них відомості (докази), подавши їх разом з позовною заявою, та (або) до районного суду під час розгляду справи судом першої інстанції (т. 2 а.с. 205-208, 240-242 т. 3 а.с. 1-4, 26-27).
Суд апеляційної інстанції перевірив та відхилив доводи позивача, що станом на момент подання позову за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати за надані послуги на загальну суму 640 075,24 грн., з посиланням на Акт звіряння взаєморозрахунків та актами надання послуг (т. 1 а.с. 109-114).
При цьому, вказаний Акт звіряння взаєморозрахунків не містить підпису відповідача ОСОБА_1 та не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не відповідає вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік» (ст.9), Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88 (п. 2.3).
Письмові пояснення виконувача обов'язки директора КП «Київський Іподром» - Коваленко С.В. від 12 листопада 2025 року з розрахунками заборгованості не підтверджені фінансовими, обліковими документами які мали б бути подані в суді першої інстанції, вищевказаних висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції їх відхилив (т. 3 а.с. 10-25).
Поряд з цим, є помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності форс-мажорних обставин як підставу відмови в позові з посиланням на п. 5.1 Договору про надання послуг з утримання коней, видання та публікацію 28.02.2022 року Торгово-промисловою палатою України листа 2024/02.0-7.1 яким визнано воєнний стан, введений на території України обставинами форс-мажору (непереборної сили).
Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не може бути визнаний підставою для звільнення сторони від виконання зобов'язань за договором адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання відповідних дій позивачкою щодо від виконання зобов'язань за договором.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано до суду доказів щодо наявності обставин, які б могли унеможливити виконання нею зобов'язань за спірним договором внаслідок запровадження воєнного стану на території України.
При цьому, заявою від 17.10.2022 року адресованою на ім'я директора КП «Київський іподром» Фещенко М.Д. , відповідач ОСОБА_1 заявила про те, що зобов'язується виплатити 368 938,76 грн. до кінця року, чим підтвердила наявність непогашеної заборгованості за надані послуги за вищевказаним Договором перед позивачем КП «Київський Іподром» (т. 2 а.с. 157).
В судовому засіданні 09.10.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокатВасилевська К.М. не заперечувала підписання ОСОБА_1 вищевказаних Актів наданих послуг за період січень-жовтень 2022 року та написання ОСОБА_1 вищевказаної заяви від 17 жовтня 2022 року, зазначивши, що не пов'язує таку заяву з договором, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання в суді апеляційної інстанції від 09 жовтня 2025 року (т. 1 а.с. 20-36 т. 3 а.с. 8).
Поряд з цим, об'єктивних доказів наявності між сторонами по справі інших правовідносин (фінансових зобов'язань тощо) з якими б відповідач пов'язувала написання заяви від 17 жовтня 2022 року про зобов'язання перед КП «Київський Іподром» виплатити 368 938,76 грн. до кінця року, відповідачем ОСОБА_1 та її представником - адвокатомВасилевською К.М. до суду не надано і судом не встановлено.
Враховуючи, що станом на 17.10.2022 року ОСОБА_1 визнала борг у розмірі 368 938,76 грн. та за період з 17.10.2022 року по 23.06.2023 року здійснила платежі позивачу КП «Київський Іподром» на погашення заборгованості за вищевказаним Договором на загальну суму у розмірі 177 649,46 грн., колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача КП «Київський Іподром» різниці вказаної суми боргу та сум, сплачених на погашення заборгованості, тобто остаточна заборгованість визначена судом за наданими послугами визначена у розмірі 191 289,30 грн. (368 938,76 грн.- 177 649,46 грн.).
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки 3 % річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, яка кількість тварин із паспортними даними на них помісячно була передана до КП «Київський Іподром» і, яка кількість тварин ОСОБА_1 щомісячно знаходилась на утриманні в підприємстві за вищевказаним укладеним сторонами Договором, що унеможливлює розрахунок і встановлення суми вартості наданих послуг помісячно та розрахунку на такі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Крім того, оскільки між сторонами з липня 2023 року існував спір з приводу наявності (відсутності) заборгованості та її розміру, який остаточно вирішений судом в рамках вказаної цивільної справи, отже наявність грошового зобов'язання відповідача перед позивачем у вищевказаному розмірі встановлена судом.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.
Разом з тим, враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення по суті спору і ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог, додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року також підлягає скасуванню.
Щодо судового збору.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог (20,50 %) 2 868,13 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 4 302,19 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦКП України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач в позовній заяві заявив про стягнення на його користь із відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 60 000 грн. (попередній, орієнтовний розмір) (т. 1 а.с. 1-5).
До позовної заяви позивачем надано докази на понесення витрат на правничу допомогу: Договір про надання правової допомоги № 14/05 від 14 травня 2023 року; Замовлення № 1 від 15 травня 2023 року Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 16 травня 2023 року до Договору допомоги № 14/05 від 14 травня 2023 року, за яким сторони погодили розмір винагороди (гонорару) в сумі 30 000 грн.; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку із розглядом справи на правничу допомогу 60 000 грн. та витрати, по'вязані зі сплатою судового збору в сумі 13 990, 89 грн. (т. 1 а.с. 159-165).
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечувала заявлений позивачем розмір судових витрат з підстав їх неспівмірності із складністю справи (т. 1 а.с. 181-182).
Інших доказів понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем не надано.
Перевіривши матеріали справи, встановивши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), врахувавши складність справи, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8000 грн. витрат на правничу допомогу, такий розмір відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Разом з тим, пропорційно до частини задоволених позовних вимог (29,50 %) з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 360 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву стороною відповідача було заявлено попередній розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 12 300 грн. (т. 1 а.с. 182).
З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2025 року Оболонським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі, а 25 лютого 2025 року стороною відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення таких витрат (т. 2 а.с. 42-65).
Таким чином, оскільки протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, заявником не порушено строків подання відповідних доказів понесення судових витрат, передбачених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Василевська К.М. просила стягнути з КП «Київський іподром» на користь ОСОБА_1 33 800 грн.витрат на професійну правничу допомогу (т. 2 а.с. 142-43).
На підтвердження витрат на правничу допомогу до суду надано копію договору про надання правничої допомоги № 137 від 25 липня 2023 року, укладеного між АО «Кравець і Партнери» та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 188-190), акти надання послуг (т. 2 а.с. 57-63), рахунки на оплату та платіжні інструкції про сплату (т. 2 а.с. 44-56).
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
З матеріалів справи вбачається, що стороною позивача до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якій окрім іншого просили відмовити у стягненні вказаних витрат (т. 2 а.с. 74-78).
Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Перевіривши матеріали справи, встановивши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), врахувавши складність справи, колегія суддів вважає, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 8000 грн. витрат на правничу допомогу, такий розмір відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Разом з тим, пропорційно до частини відмовлених позовних вимог (70,50 %) з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 5 640 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційні скарги Комунального підприємства «Київський Іподром» - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства «Київський Іподром» (код ЄДРПОУ- 00846346) задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - 191 289,30 грнзаборгованості за договором.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Київський Іподром» (код ЄДРПОУ- 00846346) - 2 868,13 грн. судового збору за розгляд справи районним судом, - 2 360 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанціїта 4 302,19грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Стягнути з Комунального підприємства «Київський Іподром» (код ЄДРПОУ- 00846346) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 5 640 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 14 листопада2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов