Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14547/2025
14 листопада 2025року місто Київ
справа №753/9901/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Борисової О.В.,
суддів: Рейнарт І.М., Ратнікової В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену під головуванням судді Сирбул О.Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру,-
У травні 2025 року позивач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив:
припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачуу зв'язку із не усуненням недоліків у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою, постановлена із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, із невідповідністю висновків суду обставинам справи, із порушенням норм процесуального і матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Вказував, що позовна вимога про припинення права власності на майно може бути як майновою, так і немайновою, в залежності від обставин справи та конкретного змісту позову. Якщо метою позову є припинення права власності на майно з метою отримання матеріальної вигоди, наприклад, визнання права власності на це майно, то така вимога буде майновою.Суд першої інстанції ці обставини не враховував і не оцінював, не наводив доводи щодо отримання ОСОБА_1 матеріальної вигоди за позовними вимогами, заявленими у справі № 753/9901/25.
Зазначав, що якщо позов про припинення права власності подано з метою захисту немайнового права, то така вимога буде немайновою. У справі № 753/9901/25 ОСОБА_1 заявив вимогу про припинення права власності відповідача лише як підставу для скасування державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем. Без судового рішення про припинення права власності ОСОБА_3 на квартиру державний реєстратор не може зареєструвати право власності на 1/2 частину квартири за ОСОБА_1 на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі №753/6287/19.
Посилався на те, що вимога судді Дарницького районного суду міста Києва Сирбул О.Ф. сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову перешкоджає доступу до судочинства.
Вказував, що як випливає зі змісту позову ОСОБА_1 у справі №753/9901/25, цей спір не пов'язаний з підтвердженням права власності позивача на об'єкт нерухомого майна, тобто позовна вимога про припинення речового права є немайновою, оскільки за свою суттю вона не спрямована на збільшення майна позивача, яке можна оцінити вартісно. Отже, обидві позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №753/9901/25 є немайновими.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі №753/6287/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ПАТ «Істейт» задоволено. Визнано недійсним договір відступлення до Інвестиційного договору №1035/2-1/199 від 14 квітня 2015 року, укладений 18 квітня 2016 року між ПАТ «Істейт», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 20 квітня 2016 року між ПАТ «Істейт» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик I.I., визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням від 17 грудня 2024 року №76676980 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Давидова М.В. відмовила в проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі №753/6287/19 про визнання за ним права власності на частину квартири на тій підставі, що спочатку має бути скасована реєстрація права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 за рішенням суду, лише потім можна буде зареєструвати право власності ОСОБА_1 на частину цієї квартири.
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . За цією позовною заявою ОСОБА_5 сплатив судовий збір як за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання позивачем копіїухвали.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не відповідає положенням ст.ст.175, 177 ЦПК України та судом зазначено про необхідність позивачу подати нову редакцію позовної заяви, з дотриманням вимог зазначених вухвалі суду від 11 червня 2025 року, з її копіями, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників та оригінал платіжної інструкції про доплату судового збору, що становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу, ухвала суду від 11 червня2025 року була доставлена до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 13 червня 2025 року о 17:50:47 год. (а.с.11).
18 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяву про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року заяву представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви задоволено частково. Продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 25 червня 2025 року (включно).
На виконання вимог ухвали від 11червня2025 року представником позивача була надана заява про усунення недоліків від 23 червня 2025 року, в якій останній зазначав, що якщо позов про припинення права власності подано з метою захисту немайнового права, то така вимога буде немайновою. ОСОБА_1 у справі №753/9901/25 заявив вимогу про припинення права власності ОСОБА_3 як підставу для скасування державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем. Без судового рішення про припинення права власності ОСОБА_3 на квартиру державний реєстратор не може зареєструвати право власності на частину квартири за ОСОБА_1 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17червня 2021 рокуу справі №753/6287/19.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд виходив з того, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 11 червня 2025 року у повному обсязі.
Відповідно до п.п.3 ч.3 ст.175ЦПК України в позовній заяві зазначається ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно із п.п.2, 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну.
Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Суд першої інстанції лишаючи позовну заяву без руху зазначав, що позивачемзаявлено майнову вимогу про припинення права власності відповідача на нерухоме майна.
Колегія суддів звертає увагу на те,що як випливає зі змісту позову, цей спір не пов'язаний з підтвердженням права власності позивача на об'єкт нерухомого майна. Тобто позовна вимога про припинення речового права є немайновою, оскільки за свою суттю вона не спрямована на збільшення майна позивача, яке можна оцінити вартісно.
Питання про визнання права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину цієї ж квартири вже вирішено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі №753/6287/19.
Отже, враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносинколегія суддів дійшла висновку, що позовнівимогипро припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на квартиру у цьому випадку мають немайновий характер, оскільки не піддаються грошовій (вартісній) оцінці, вирішення спору не призведе до переходу права власності на майно до іншої особи.
Верховний Суд України в своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі №495/1706/16-ц виснував, що позовна вимога припинити право спільної часткової власності на спірне майно є вимогою немайнового характеру.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без руху від 11 червня 2025 року та ухвалу про повернення позовної заяви від 26 червня 2025 року, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, чим порушив норми процесуального права.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: