Справа 759/25269/24 Головуюча в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/5182/2025 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100080003126 від 04.10.2024 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року,
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 07.02.2023 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24.11.2024 звільнений від покарання, призначеного вироком від 07.02.2023 на підставі ч.2 ст.74 КК України у зв'язку з усуненням караності вчиненого ним діяння,
засуджено за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років;
на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07.10.2024 року по 25.06.2025 року;
цивільний позов задоволено:
стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 44 583 гривень та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_9 18 серпня 2024 року, близько 22 години 00 хвилин, перебуваючи на другому поверсі загального коридору будинку АДРЕСА_2 , у ході словесного конфлікту, будучи обуреним поведінкою ОСОБА_10 , відчуваючи до останнього раптово виниклу особисту неприязнь, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, вихопивши з рук потерпілого дерев'яну биту та утримуючи її своїми руками, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, наніс два удари в область голови та один удар в область лівої верхньої кінцівки ОСОБА_10 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність вироку у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням обвинуваченого, який в судовому засіданні зазначив, що саме потерпілий перший вдарив обвинуваченого битою по голові, після чого ОСОБА_9 схопив биту, намагався її видерти та наніс декілька ненавмисних ударів. Захисник зазначив, що потерпілий ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_11 під час допиту в судовому засіданні зазначені обставини не заперечували. Крім того, судом першої інстанції не надано належної уваги діалогу потерпілого та обвинуваченого у месенджері Вайбер, в якому містяться фотознімки з обличчям ОСОБА_9 , на якому явно видно сліди побоїв. Захисник звернув увагу, що поняті, які були присутні при огляді місця події та могли би засвідчити фізичний стан та наявність травм у ОСОБА_9 , у судовому засіданні допитані не були. Крім того, суд першої інстанції, як і орган досудового розслідування, в порушення вимог кримінального процесуального закону не призначив судово-медичну експертизу щодо ОСОБА_9 та заподіяних йому тілесних ушкоджень, що мало б важливе значення для встановлення істини та вплинуло б на кваліфікацію дій обвинуваченого. Також захисник вказав, що судом першої інстанції були відкинуті доводи про недопустимість висновку експерта № 042-1807-2024 щодо потерпілого ОСОБА_10 . Так, зазначений висновок ґрунтується на медичній документації, яка відсутня в матеріалах кримінального провадження та не відкривалась стороні захисту в порядку ст.290 КПК України. Крім того, судом першої інстанції безпідставно відхилене клопотання ОСОБА_9 про надання доступу до медичних документів на підставі яких складено зазначений висновок експерта. Також судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотань про повторне призначення судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_10 , а також про допит експерта ОСОБА_12 . Крім того, захисник наголосив, що матеріали на яких ґрунтується висновок одержані не в законному порядку, дослідна частина не містить опису процесу дослідження матеріалів з посиланням на методики, які було застосовано, не вказані кількість аркушів наданих для дослідження матеріалів, спосіб упаковки та доставлення, а найголовніше, у висновку експерта відсутні дані, які би вказували на причинний зв'язок між діями ОСОБА_9 та суспільно-небезпечними наслідками у виді тілесних ушкоджень потерпілого. Просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив цю скаргу задовольнити;
прокурора, який доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок без змін;
представника потерпілого, який щодо розгляду апеляційної скарги поклався на розсуд суду;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про доведення факту завдання обвинуваченим ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень за обставин, наведених у вироку стверджуються зібраними у справі доказами, дослідженим у ході судового розгляду.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_10 вбачається, що 18.08.2024 року близько 23-ї години у загальному коридорі будинку АДРЕСА_3 на другому поверсі цього будинку ОСОБА_9 йому погрожував та кидався у бійку. Для самозахисту потерпілий взяв із квартири биту, яку поставив у куток. Обвинувачений накинувся на ОСОБА_10 , сильно вдарив його кулаком в груди, на що потерпілий схопив биту і вимагав припинити сварку та не провокувати бійку. ОСОБА_9 відштовхнув його в протилежний кут загального коридору, вихопив з його рук биту і кілька разів вдарив битою, в тому числі по голові. Потерпілому вдалося втекти в свою квартиру і закрити двері на замок. Його знайома ОСОБА_13 , із якою він перебував у квартирі до початку конфлікту, викликала «швидку допомогу». Коли приїхала поліція, ОСОБА_9 не виявили, бита залишилась з ним. Стверджував, що він ударів ОСОБА_9 не наносив.
Із показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що вона проживає в сусідній з ОСОБА_10 квартирі в будинку АДРЕСА_2 . Потерпілого та ОСОБА_9 вона знає близько 15-ти років. В серпні 2024 року ввечері вони з ОСОБА_10 відпочивали у нього вдома. ОСОБА_9 затіяв сварку, стукав у двері квартир потерпілого вимагав зустрічі, на що потерпілий взяв з собою биту та вийшов на площадку. На площадці була бійка, вона чула удари, але не виходила. Хвилин через 15 в квартиру зайшов ОСОБА_10 , тримався за обличчя, він був весь в крові, на голові велика гуля та ушкоджена щелепа. Після цього вона викликала «швидку допомогу». Пояснила те, що ініціатором сварки, а потім і бійки був саме ОСОБА_9 .
Відповідно до виписки із медичної карти від 05.09.2024 року, ОСОБА_10 з 19.08.2024 року по 05.09.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з діагнозом: забій головного мозку, оболонкові нашарування крові скроневої кістки зліва, пневмоцефалія, перелом скроневої кістки зліва, забій м'яких тканин скроневої ділянки зліва, забій м'яких тканин лівого передпліччя, забій м'яких тканин в ділянці нижньої щелепи зліва, травматичний перелом нижньої щелепи і ділянці лівого кута та симфізу.
За змістом протоколу огляду місця події від 03.10.2024 року на ділянці місцевості в загальному коридорі, розташованому на другому поверсі буд. АДРЕСА_2 , виявлено площадку, на яку виходять двері квартир № 4 та № 5 , які зачинені, також виявлено ліфт (а.с. 115-124).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.10.2024 року у загальному коридорі, розташованому на другому поверсі буд. АДРЕСА_2 виявлено громадянина ОСОБА_9 , 1987 р.н. який перебував разом із адвокатом ОСОБА_14 . ОСОБА_9 в присутності понятих добровільно видав працівникам поліції биту та зазначив, що цією битою він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_10 в приміщенні коридору на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 18.08.2024 року.
Із протоколу слідчого експерименту від 04.10.2024 за участі ОСОБА_10 вбачається, що у ході даної слідчої дії в загальному коридорі другого поверху будинку АДРЕСА_2 , було відтворено обстановку конфлікту, що мав місце 18.08.2024 року за участі ОСОБА_9 та потерпілого. Потерпілий ОСОБА_10 показав місце вчинення кримінального правопорушення, місце де стояв він та ОСОБА_15 , показав на місці як останній наносив йому удари рукою в груди, від яких він відступив вглиб коридору, спосіб, яким обвинувачений заволодів битою, а також місце та спосіб, яким наносив удари битою по голові потерпілого.
Відповідно до протоколу огляду мобільного телефону від 04.10.2024 року наданого потерпілим ОСОБА_10 , в ході проведення цієї слідчої дії виявлено переписку з користувачем « ОСОБА_18 НОМЕР_1 », у якому останній демонструє предмет схожий на бейсбольну биту та просить вибачення у потерпілого ОСОБА_10 .
Із протоколу проведення слідчого експерименту від 04.10.2024 року за участі ОСОБА_9 вбачається, що у ході даної слідчої дії в загальному коридорі другого поверху будинку АДРЕСА_2 , було відтворено обстановку, хід подій, що відбулися 18.08.2024 за участі ОСОБА_9 та потерпілого. ОСОБА_9 показав місце вчинення кримінального правопорушення, де стояв він та ОСОБА_17 , коли обвинувачений спускався з верхніх поверхів, а потерпілий стояв з битою на другому поверсі. Обвинувачений продемонстрував як ОСОБА_10 почав душити його за горло після початку словесної перепалки, на що він перехопив биту, а також місце та спосіб, яким наніс два удари битою по голові потерпілого (збоку та зверху).
У відповідності до висновку експерта № 042-1807-2024 від 28.11.2024 року, у потерпілого ОСОБА_10 , виявлені наступні тілесні ушкодження: а) закрита черепно-мозкова травма: підшкірний крововилив в скроневій ділянці зліва; перелом скроневої кістки зліва, епідуральна гематома (крововилив між твердою мозковою оболонкою та кістками черепа) зліва над полюсом скроневої кістки, які за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжкого тілесного ушкодження; б) закрита травма кісток лицевого черепу: синці в ділянці підборіддя та в ділянці лівого кута, в перелом нижньої щелепи в ділянці лівого кута та між 3 та 4 зубами щелепи справа, яка, за критерієм тривалості розладу здоров'я, відноситься до ушкодження середнього ступеню тяжкості; в) підшкірний крововилив на тильній поверхні лівого передпліччя у середній третині, який за критерієм тривалості розладу здоров'я, відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Характер, морфологія, локалізація виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворилися від 3-х дій тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) за даними медичної документації визначити не представляється можливим. Морфологія виявлених тілесних ушкоджень, а також часові дані, наведені в медичній документації, дозволяють вважати спроможними термін їх утворення у строку, вказаний в описовій частині постанови, тобто 18.08.2024 року. Характер та локалізація виявлених ушкоджень більш відповідають обставинам їх отримання, продемонстрованим ОСОБА_9 при проведенні слідчого експерименту.
Зазначені вище висновки суду першої інстанції стверджуються іншими, зібраними у справі доказами.
Дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм належну юридичну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 121 КК України. Покарання обвинуваченому призначене із дотриманням вимог КК України, за свої видом та розміром відповідає критеріям визначеним ч.2 ст. 65 КК України, тобто є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також є таким, яке сприятиме визначеній у ст.50 КК України меті кримінального покарання.
Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухваленого вироку.
Посилання захисника на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням обвинуваченого не гуртуються на матеріалах справи. Так, судом обґрунтовано були відхилені доводи обвинуваченого про неправильну кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 121 КК України у зв'язку із тим, що потерпілий перший напав на нього, а він ( ОСОБА_9 ) захищався від дій потерпілого. Судом першої інстанції при цьому враховано те, що потерпілий ОСОБА_10 категорично заперечував, що наносив побої ОСОБА_9 . Його показання підтверджуються слідчими експериментами як за участі потерпілого, так і за участі обвинуваченого. У ході слідчого експерименту ОСОБА_9 показав, що він вихопив у потерпілого биту та наніс удари потерпілому по голові. Тобто сам обвинувачений визнавав факт завдання потерпілому тілесних ушкоджень та дав показання щодо механізму їх завдання. Відповідно до висновку судово - медичного експерта завдання потерпілому виявлених у нього тяжких тілесних ушкоджень за обставин, які указані обвинуваченим ОСОБА_9 , не виключається і є можливим. Судом першої обґрунтовано враховано те, що показання про завдання йому ударів потерпілим обвинувачений дав лише у ході судового розгляду, а під час досудового розслідування не згадував про нанесення йому потерпілим побоїв частинами тіла або предметами під час конфлікту.
Про умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відсутність самозахисту, та не перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони, свідчать послідовність дій обвинуваченого. Так, відповідно до показань потерпілого, свідка ОСОБА_11 та частково показань самого обвинуваченого, саме ОСОБА_9 розпочав конфлікт, настирливо добиваючись його розвитку. Маючи реальну можливість не допустити конфлікту з потерпілим, а подальшому і його припинити, обвинувачений почав і продовжив з'ясовувати стосунки із потерпілим, погрожував на початковому етапі конфлікту, наніс потерпілому декілька кілька ударів із значною силою в життєво важливі органи, що указує у свої сукупності на розуміння вчинених ним суспільно небезпечних дій і передбачення можливості настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого. Окрім того, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що ОСОБА_10 , чітко дав ОСОБА_9 зрозуміти, що не бажає спілкуватись, знаходячись при цьому в себе вдома, вийшов з квартири за наполяганням обвинуваченого пов'язаними із погрозами в сторону потерпілого. Потерпілим враховувалось те, що обвинувачений мав репутацію людини агресивної, здатної на фізичну розправу та нанесення матеріальної шкоди, що вбачається із пояснень свідка ОСОБА_11 . Ця обставина пояснює наявність при потерпілому бити на початку спілкування із обвинуваченим. Наведені обставини, навіть при наявності бійки між обвинуваченим та потерпілим виключають перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони, оскільки, відповідно до встановлених обставин саме потерпілий здійснював захист.
Наведене у своїй сукупності указує на те, що судом першої інстанції показанням обвинуваченого була дана належна оцінка, вони були спростовані зібраними у справі доказами, про що судом у вироку зроблені обґрунтовані висновки.
Колегія суддів вважає, що наявність у обвинуваченого слідів побоїв не є підтвердженням факту перебування його у стані необхідної оборони або здійснення самозахисту, оскільки саме обвинувачений був ініціатором і зачинщиком конфлікту, а потім і бійки у ході якої він і міг отримати виявлені у нього побої.
За наявності зазначених вище обставин, які обґрунтовано встановлені судом першої інстанції, відсутні будь-яка процесуальна необхідність допиту у якості свідків понятих, які були присутні під час огляду місця події.
Підстав для проведення щодо обвинуваченого судово-медичної експертизи ні у ході судового розгляду, ні у ході апеляційного розгляду не встановлено. Підстав для проведення такої експертизи захисником не наведено.
Щодо висновку судово-медичного експерта стосовно потерпілого ОСОБА_10 в частині наявності, локалізації, механізму завдання та тяжкості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, то цей висновки експертом були наданий за результатами дослідження наданої органом досудового слідства медичної документації, зокрема історії хвороби № 16179, отриманої згідно ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.10.2024 року, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 01.11.2024 року з відповідним описом вилученого. Те, що частина медичної документації, яка досліджувалась експертом не була відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті статті 412 КПК України, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом. Колегія суддів враховує те, що висновок експерта є обґрунтованим, зробленим на підставі проведеного дослідження, із використанням відповідних методик. Підстав для визнання фактичних обставин, що встановлюються цим висновком неналежними чи недопустимими доказами колегія суддів не вбачає.
Окрім того колегія суддів вважає, що у ході як судового, так і апеляційного розгляду не наведено належних підстав як для призначення повторної судово-медичної експертизи, так і для допиту експерта у суді.
Щодо не зазначення у висновку експерта про наявність причинного зв'язку між діями ОСОБА_9 та суспільно-небезпечними наслідками у виді тілесних ушкоджень потерпілого, то встановлення цієї обставини, як складової частини об'єктивної сторони поставленого обвинуваченому у вину злочину відноситься до компетенції суду і не перебуває у компетенції експерта.
Наведене указує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовляє.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
В задоволенні апеляційної скарги захисника відмовити.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_9 протягом того ж часу з моменту вручення йому копії даної ухвали.
_____________ ОСОБА_2 ______________ ОСОБА_3 ______________ ОСОБА_4