03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 369/17749/23 Головуючий у суді першої інстанції - Янченко А.В.
Номер провадження № 22-ц/824/15141/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
12 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможні Олени Олександрівни, в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А.В., в місті Києві, у справі за позовом виконувача обов'язків керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради до ОСОБА_1 про розірвання договору та повернення земельних ділянок,-
У жовтні 2023 року виконувач обов'язків керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору та повернення земельних ділянок, відповідно до якого просить: розірвати договір оренди земельних ділянок з розташованим на них водним об'єктом від 29 березня 2010 року, який укладено між Чабанівською селищною радою та ОСОБА_2 , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465 площею 0,4977 га, 3222457400:04:003:5466 площею 0,7491 га, 3222457400:04:003:5467 площею 0,4813 га, що знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району (наразі Чабанівська територіальна громада), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15 липня 2020 року за № № 37357138, 37358368, 37356295 (з урахування додаткових угод № 1-3) та зобов'язати ОСОБА_1 привести у відповідність та повернути Чабанівській селищній раді Київської області вищевказані земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району (наразі Чабанівська територіальна громада). Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що прокуратурою встановлено порушення вимог земельного та водного законодавства під час використання земель водного фонду на території Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, що полягає в наступному.
29 березня 2010 року між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:04:003:0344 із розташованим на ній водним об'єктом. Строк дії договору оренди 49 років.
Розпорядженням Києво-Святошинської державної адміністрації Київської області від 25 жовтня 2018 року №756 ряд земельних ділянок передано із державної власності у комунальну власність територіальної громади Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району (на теперішній час Фастівського району) Київської області, у тому числі й земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:04:003:0344.
Рішенням Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15 листопада 2018 року №1538 земельну ділянку прийнято у комунальну власність територіальної громади Чабанівської селищної ради.
У зв'язку із цим, 17 травня 2019 року до Договору оренди земельної ділянки від 29 березня 2010 року внесено зміни, а саме щодо зміни сторони Договору з Києво-Святошинської державної адміністрації на Чабанівську селищну раду.
10 липня 2020 року рішенням Чабанівської селищної ради №2470 погоджено поділ земельної ділянки комунальної власності 1,7281 га з кадастровим номером 3222457400:04:003:0344 на сформовані в межах водного фонду, а саме: земельну ділянку площею 0,4977 га з кадастровим 3222457400:04:003:5465; земельну ділянку площею 0,7491 га з кадастровим 3222457400:04:003:5466; земельну ділянку площею 0,4813 га з кадастровим 3222457400:04:003:5467.
Пунктом 4 вказаного рішення передбачено внесення змін до Договору оренди від 29 березня 2010 року, які були внесені.
Аналізом договору оренди від 29 березня 2010 року встановлено, що відповідно до пунктів 8.1., 8.4. Договору оренди від 29 березня 2010 року відповідач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, одержати дозвіл на спеціальне водокористування, дотримуватись вимог використання земель водного фонду відповідно до Водного та Земельного кодексу України.
В порушення п. 8.4 Договору оренди від 29 березня 2010 року ОСОБА_2 дозвіл на спеціальне водокористування не отримано, обов'язкові платежі за спеціальне водокористування останнім не сплачується. Крім цього за результатами огляду земельних ділянок у межах досудового розслідування кримінального провадження №42023112310000039 від 01 червня 2023 року встановлено, що орендовані ОСОБА_2 земельні ділянки огороджені парканом, чим обмежено доступ громадян до водних об'єктів, що призвело до порушення вимог ст. 88 Водного кодексу України та умови Договору оренди від 29 березня 2010 року.
З урахуванням наведеного, на думку прокурора, вбачаються достатні підстави для розірвання Договору оренди земельних ділянок від 29 березня 2010 року, тому позивач просив у судовому порядку розірвати вище вказаний договір оренди земельної ділянки.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року позов виконувача обов'язків керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради залишено без задоволення. Судові витрати покласти на позивача.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням заступник керівника Київської обласної прокуратури Таможня О.О., діючи в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність у діях відповідача порушень положень ст. ст. 60, 88 Земельного кодексу України без посилань на будь-які документи та норми законодавства, не зазначивши при цьому доводів, за якими суд вважає, що не огородження земельної греблі та берегоукріплення може створити небезпеку для життя та здоров'я громадян.
Наголошує, що відповідач у момент підписання Договору оренди земельної ділянки погодився на обов'язковість забезпечення виконання вимог статей 60, 88 Земельного кодексу України під час використання земельних ділянок, які передані в оренду. Однак відповідачем не виконуються умови вищевказаного договору в цій частині та повністю огороджено водний об'єкт та його прибережну захисну смугу, що є підставою для розірвання договору оренди.
Листом від 08 травня 2023 року № 02-20/1288 Чабанівська селищна рада зверталася до відповідача з вимогою про усунення перешкод у користуванні водним об'єктом населенню шляхом знесення забору зведеного навколо водного об'єкту, однак відповідач відмовився виконувати вимоги закону та умови договору оренди землі в частині доступу до водного об'єкту мешканцями Чабанівської територіальної громади.
18 вересня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 , адвоката Сенюти І.В. засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд». 19 вересня 2025 року представником ОСОБА_1 - Сенютою І.В. було подано відзив безпосередньо до апеляційного суду. Вказані відзиви є тотожними, тому їх слід вважати одним відзивом, що поданий від представника ОСОБА_1 - Сенюти І.В., відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора представник відповідача вказує, що відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 02 вересня 2020 року за реєстраційним номером KС101200902959, Паспорту гідротехнічної споруди від 30 квітня 2024 року та Технічного паспорту гідротехнічної споруди берегоукріплення від 03 травня 2024 року берегоукріплення по всьому периметру Ставка № 1 є інженерною гідротехнічною спорудою площею 1 662 кв. м.
З урахуванням наведеного, відповідач наголошує, що берегоукріплення є різновидом гідротехнічних споруд, що виконують захисну функцію, зокрема захисна функція берегоукріплення по всьому периметру Ставка № l площею 1662 кв. м. полягає у тому, щоб попередити руйнування, розмив й ерозію берега Ставка № l, стабілізує укіс і бровку берега, зменшуючи ризик зсувів і сповзання ґрунту, та сприяє стабілізації берегової лінії.
На підставі викладеного, сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України розглянув та вирішив справу в межах заявлених прокурором вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
При апеляційному розгляді справи представник позивача - прокурор Київської обласної прокуратури Ламшина О.О. підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Пікула С.П. при апеляційному розгляді справи покладався на розсуд суду на вирішенні вказаного спору. Повідомивши при цьому, що дійсно Чабанівська селищна рада на вимогу прокуратури направляла на адресу відповідача лист про необхідність усунення перешкод для вільного доступу мешканців селища до водного об'єкта, який перебуває в оренді відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Сенюта І.В. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, мотивуючи свої заперечення тим, що доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції при розгляді вище вказаної справи встановив, що 11 березня 2010 року головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області було видано розпорядження №1727 та №1728, якими затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 двох земельних ділянок в довгострокову оренду для риборозведення та сінокосіння в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області та згідно яких ОСОБА_3 надано у користування на правах оренди дві земельні ділянки, з розташованими на них водними об'єктами державного значення (Ставок №1 та Ставок №2).
Проектом землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок в довгострокову оренду, який розроблено ТОВ «НВФ «АЗІМУТ», в Плані меж зон обмежень і сервітутів земельних ділянок встановлено місце загального водокористування (ст. 47 ВК України) внизу Ставка №2, а навколо Ставка №1 місце загального водокористування (ст. 47 ВК України) не передбачено, що було погоджено з Чабанівською селищною радою та з Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, які власне і надали земельні ділянки з розташованими на них водними об'єктами в оренду.
На виконання вказаних розпоряджень №1727 та №1728 , 29 березня 2010 року між ОСОБА_2 та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,7281 га з кадастровим номером 3222457400:04:003:0344 з розташованим на ній водним об'єктом державного значення (Ставок №1), що знаходиться адміністративних межах Чабанівської селищною ради Києво-Святошинського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 29.03.2010 року за реєстровим №430, та Договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,2269 га з кадастровим номером 3222457400:04:003:0343 з розташованим на ній водним об'єктом державного значення (Ставок №2), що знаходиться адміністративних межах Чабанівської селищною ради Києво-Святошинського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 29.03.2010 року за реєстровим №431.
У 2010 році прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області проводилась перевірка на предмет законності передачі в довгострокову оренду Києво-Святошинською районною державною адміністрацією зазначених земельних ділянок загальною площею 4,9 га для риборозведення та сінокосіння, за результатами проведення якої порушень вимог чинного законодавства не встановлено, що підтверджується листом прокуратури Києво-Святошинського району Київської області від 20.12.2010 року №9287.
На виконання розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25.10.2018 року №756 «Про передачу земельних ділянок із державної власності у комунальну власність територіальної громади Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області», рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15.11.2018 року «Про прийняття земельних ділянок із державної в комунальну власність територіальної громади Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області», Акту приймання - передачі земельних ділянок від 16.11.2018 року та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 17.05.2019 року між Чабанівською селищною радою та ОСОБА_4 було укладено Договір №2 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 29.03.2010 року за реєстровим №430, згідно умов якого викладено преамбулу Договору оренди №430 у новій редакції та внесено зміни до п.4.1. Договору оренди №430 в частині банківських реквізитів для сплати орендної плати.
У подальшому, після розширення у 2016 році меж селища Чабани та передачі у 2018 році орендованих земельних ділянок з державної у комунальну власність територіальної громади Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_4 самостійно ініціював дострокове розірвання Договору оренди №431 та добровільно повернув територіальній громаді земельну ділянку загальною площею 3,2269 га з кадастровим номером 3222457400:04:003:0343 разом з розташованим на ній водним об'єктом державного значення Ставок №2, на якому Чабанівською селищною радою та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області було встановлено місце загального водокористування (ст. 47 ВК України).
Відповідно до рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 10 липня 2020 року №2470 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» - 17.07.2020 року між Чабанівською селищною радою та ОСОБА_4 було укладено Договір №3 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 29.03.2010 року за реєстровим №430, згідно умов якого внесено зміни до п.2.1. Договору оренди №430 та викладено його у наступній редакції: «2.1. Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани; розмір - загальною площею 1,7281 га, з розташованим на ній водним об'єктом державного значення, площа водного дзеркала якого складає 0,5130 га, прибережна захисна смуга площею 1,0651 га з них: земельна ділянка (кадастровий номер 3222457400:04:003:5465) площею 0,4977 га; земельна ділянка (кадастровий номер 3222457400:04:003:5466) площею 0,7491 га, земельна ділянка (кадастровий номер 3222457400:04:003:5467) площею 0,4813 га.».
Таким чином, судом встановлено та сторонами не заперечується та обставина, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465, 3222457400:04:003:5466, 3222457400:04:003:5467, які розташовані у Київській області, Києво-Святошинському районі, смт. Чабани, на момент розгляду справи в суді першої інстанції перебувають у користуванні ОСОБА_4 на підставі Договору оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 29.03.2010 року за реєстровим №430.
На виконання вимог, викладених у Погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Управління водного господарства у м. Києві та Київській області від 19.02.2010 року №96, ОСОБА_4 одержано водогосподарські паспорти на Ставок №1 та Ставок №2 на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, які розроблені Ірпінським міжрайонним управлінням водного господарства.
Через незадовільний стан Ставка №1 та його непридатність до використання для цілей риборозведення (середня глибина 0,9 м., що менше нормативу товщини шару води, який не промерзає - 1,2 м; ставок сильно замулений із зарослою вершиною; якість води не відповідала умовам нормальної життєдіяльності риб) ОСОБА_4 у 2020 році за власний рахунок (інвестувавши тільки у будівельні роботи суму коштів у розмірі 295,41 тис.грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт від 01.08.2020 та Актом виконаних робіт від 01.01.2020) здійснив капітальний ремонт Ставка №1 шляхом його санітарно-екологічного і гідрологічного покращення.
20 червня 2019 року рішенням Чабанівської селищної ради №147 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку робочого проекту «Капітальний ремонт Ставка №1 шляхом санітарно-екологічного і гідрологічного покращення та будівництво гідроспоруди по АДРЕСА_1 ». Наказом відділу містобудування та архітектури Чабанівської селищної ради №28 від 24.04.2020 року затверджено містобудівні умови та обтяження для проектування об'єкта будівництва «Капітальний ремонт Ставка №1 шляхом санітарно-екологічного і гідрологічного покращення та будівництво гідроспоруди по АДРЕСА_1 ». На замовлення ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_5 було розроблено робочий проект «Капітальний ремонт Ставка №1 шляхом санітарно-екологічного і гідрологічного покращення та будівництво гідроспоруди по АДРЕСА_1 ». 26.05.2020 року Департаментом ДАБІ у Київській області зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт за реєстраційним номером КС061201471378, а 02.09.2020 року Департаментом ДАБІ у Київській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта за реєстраційним номером КС101200902959, згідно якої кошторисна вартість капітального ремонту Ставка №1 склала 295,41 тис.грн.
У подальшому ОСОБА_4 одержано паспорт водного об'єкта Ставка №1 площею 0,5130 га, що розташований в межах смт Чабани на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, погоджений Державним агентством Водних ресурсів України 02.07.2020 року.
Після завершення капітального ремонту Ставка №1 шляхом санітарно-екологічного і гідрологічного покращення якість води у Ставку №1 площею 0,5130 га нормалізувалась та набула характеристик, які дозволяють його використання для цілей риборозведення.
Згідно висновку спеціаліста Інституту рибного господарства від 18.01.2024 року №30-01/24 до 2020 року (тобто до завершення комплексу рибницько-меліоративних робіт з покращення екологічного стану водойми) зариблення та будь-які інші заходи з штучного відтворення іхтіофауни на акваторії ставу площею 0,5130 га, розташований смт. Чабани Фастівського району Київської області були неможливими внаслідок абсолютної невідповідності якості води рибогосподарським вимогам та ризику виникнення масової загибелі риби та інших гідробіонтів. Водойма потребувала проведення комплексу рибницько-меліоративних заходів, спрямованих на зниження вмісту органічних речовин у воді та поліпшення кисневого режиму. Аналіз морфометричних характеристик ставу за 2010 р. та 2020 р. однозначно свідчить, що фактично проведені роботи були спрямовані на покращення екологічного стану даної водойми і за даними досліджень 2020 р. якість води в цілому нормалізувалась та набула характеристик, які дозволяють проводити середньочисельне зариблення представниками прісноводної іхтіофауни України, які використовуються для випасного риборозведення.
20 березня 2024 року Державне агентство водних ресурсів України видало ОСОБА_4 дозвіл на спеціальне водокористування №124/КВ/49д-24, відповідно до якого: фактичне здійснення водокористування - Ставок №1 площею 0,5130 га, селище Чабани, Фастівський район, струмок Віта, притока р. Віта, район басейну р. Дніпро; скид зворотних вод (стічних) вод ОСОБА_4 не здійснюється; мета водокористування: рибогосподарські потреби - поповнення за рахунок фільтрації та випаровування; строк дії дозволу з 20.03.2024 року по 20.03.2027 року.
15 травня 2024 року Інститутом рибного господарства НААНУ підготовлено Біологічне обґрунтування показників проведення робіт з штучного відтворення (зариблення) водних біоресурсів в режимі екстенсивного риборозведення у ставі №1 площею 0,5130 га, розташований в межах смт. Чабани Фастівського району (Київської області) на 2024-26 р.
За клопотанням прокурора Фастівської окружної прокуратури Канарського В.С. про арешт майна у кримінальному провадженні №42021112310000030 від 27.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 19.10.2021 року по справі №381/1991/21 накладено арешт на майно, шляхом заборони користування земельними ділянками, а також заборони здійснення господарської діяльності, будівельних та інших робіт (в тому числі пов'язаних із зміною рельєфу) на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465, 3222457400:04:003:5466, 3222457400:04:003 : 5467, які передано в оренду ОСОБА_4 .
Також суд першої інстанції встановив, що на орендованих ОСОБА_4 земельних ділянках з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465, 3222457400:04:003:5466, 3222457400:04:003:5467 знаходяться три гідротехнічні споруди.
Гребля довжиною 57 метрів та водоскидна споруда у вигляді залізобетонної водоскидної труби довжиною 10 метрів належать на праві оренди ОСОБА_4 згідно договору оренди індивідуально визначеного майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 21.04.2010 року за реєстровим №633, та берегоукріплення площею 1662 кв.м..
Перевіряючи вимоги прокурора щодо порушення ОСОБА_2 умов викладених у пункті 8.4 Договору оренди від 29.03.2010 року, а саме не отримання дозволу на спеціальне водокористування, то суд першої інстанції зазначив, що водний об'єкт - Ставок №1 до його капітального ремонту був не придатним для цілей риборозведення (середня глибина 0,9 м., що менше нормативу товщини шару води, який не промерзає - 1,2 м.; ставок сильно замулений із зарослою вершиною; якість води не відповідала умовам нормальної життєдіяльності риб), що підтверджується: 1) результатами гідрохімічних досліджень поверхневих водних об'єктів, зокрема Ставка №1 площею 0,5130 га за 12.08.2014 р., 17.06.2015 р. та 15.06.2020 р., які були проведені лабораторією екологічних досліджень ІРГ НААН; 2) водогосподарським паспортом Ставка №1 на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, затверджений техрадою Ірпінського МУВГ (протокол №12 від 16.06.2010 року); 3) паспортом водного об'єкта Ставка № НОМЕР_1 площею 0,5130 га, що розташований в межах смт Чабани на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, погоджений Державним агентством Водних ресурсів України 02.07.2020 року; 4) висновком Інституту рибного господарства НААН України від 18.01.2024 року.
ОСОБА_4 у червні-серпні 2020 року за власний рахунок здійснив капітальний ремонт Ставка №1 шляхом його санітарно-екологічного і гідрологічного покращення, після проведення якого якість води у Ставку №1 площею 0,5130 га нормалізувалась та набула характеристик, які дозволяють його використання для цілей риборозведення.
Згідно висновку завідувача відділу вивчення біоресурсів водосховищ Інституту рибного господарства НААН України, доктора біологічних наук (спеціальність 03.00.10 - іхтіологія), старшого наукового співробітника ОСОБА_6 , стаж роботи якого за спеціальністю - 29 років: «До 2020 року (тобто до завершення комплексу рибницько-меліоративних робіт з покращення екологічного стану водойми) зариблення та будь-які інші заходи з штучного відтворення іхтіофауни на акваторії ставу площею 0,5130 га, розташований смт. Чабани Фастівського району Київської області були неможливими внаслідок абсолютної невідповідності якості води рибогосподарським вимогам та ризику виникнення масової загибелі риби та інших гідробіонтів. Водойма потребувала проведення комплексу рибницько-меліоративних заходів, спрямованих на зниження вмісту органічних речовин у воді та поліпшення кисневого режиму. Аналіз морфометричних характеристик ставу за 2010 р. та 2020 р. однозначно свідчить, що фактично проведені роботи були спрямовані на покращення екологічного стану даної водойми і за даними досліджень 2020 р. якість води в цілому нормалізувалась та набула характеристик, які дозволяють проводити середньочисельне зариблення представниками прісноводної іхтіофауни України, які використовуються для випасного риборозведення».
Під час розгляду справи ОСОБА_4 надав суду Дозвіл на спеціальне водокористування №124/КВ/49д-24, виданий 20 березня 2024 року Державним агентством водних ресурсів України, відповідно до якого: фактичне здійснення водокористування - Ставок №1 площею 0,5130 га, селище Чабани, Фастівський район, струмок Віта, притока р. Віта, район басейну р. Дніпро; скид зворотних вод (стічних) вод ОСОБА_4 не здійснюється; мета водокористування: рибогосподарські потреби - поповнення за рахунок фільтрації та випаровування; строк дії дозволу з 20.03.2024 року по 20.03.2027 року.
Оскільки зазначена прокурором у позовній заяві підстава позову, не отримання ОСОБА_4 дозволу на спеціальне водокористування, відпала на момент розгляду справи і на момент розгляду справи відсутнє порушене право, суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку із недоведеністю позивачем обставини, на яких ґрунтувався його позов, та відсутності підстав для його задоволення.
Надаючи оцінку вимогами прокурора в частині не дотримання орендарем вимог чинного законодавства щодо не забезпечення вільного доступу мешканцям територіальної громади до водного об'єкту, то суд першої інстанції посилався на те, що правовідносини між сторонами виникли щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465, 3222457400:04:003:5466 та 3222457400:04:003:5467, які перебувають в оренді у відповідача за Договором оренди від 29.03.2010 та які, на думку позивача, відповідач не мав права огороджувати (обмежувати доступ громадян до водойми - Ставка №1).
Судом встановлено, що на орендованих відповідачем земельних ділянках, які огороджені, знаходяться три гідротехнічні споруди: гребля довжиною 57 метрів; водоскидна споруда у вигляді залізобетонної водоскидної труби довжиною 10 метрів, які належать на праві оренди відповідачу згідно договору оренди індивідуально визначеного майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Єлісєєвою О.А. 21.04.2010 року за реєстровим №633 та берегоукріплення Ставка №1 площею 1662 кв.м., яке розташоване по всьому периметру Ставка №1 та яке згідно ДСТУ 3517-97 також відноситься до гідротехнічних споруд та функція якого полягає у тому, щоб попередити розмив берега Ставка №1.
Розташування на орендованих відповідачем земельних ділянок водного фонду зазначених трьох гідротехнічних споруд підтверджується наявними в матеріалах доказами, зокрема: Положеннями пунктів 2.2., 5.3., 5.5. Договору оренди землі №430 від 29.03.2010 року; Паспортом водного об'єкта «Ставок №1» від 02.07.2020 року; Договором оренди індивідуально визначеного майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Єлісєєвою О.А. 21.04.2010 року за реєстровим №633; Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта від 02.09.2020 року за реєстраційним номером КС101200902959; Паспортом гідротехнічної споруди від 30.04.2024 року та технічним паспортом від 03.05.2024 року, які оформлені на ім'я ОСОБА_4 ; Паспортом гідротехнічної споруди від 09.05.2024 року, який оформлено на Інституту садівництва НААН України.
Матеріалами справи також підтверджується та сторонами не оспорюється та обставина, що Планом меж зон обмежень і сервітутів земельних ділянок у складі затвердженого Проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок (на яких розташований Ставок №1 та Ставок №2) в довгострокову оренду ОСОБА_4 місце загального водокористування (ст. 47 ВК України) встановлене внизу Ставка №2, який ОСОБА_4 добровільно достроково повернув територіальній громаді Чабанівської селищної ради у стані придатному для безпечного користування, а навколо Ставка №1 місце загального водокористування (ст.47 ВК України) не передбачено, що було погоджено Чабанівською селищною радою та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області при наданні земельних ділянок водного фонду та Ставка №1 у довгострокову оренду ОСОБА_4 для цілей риборозведення та сінокосіння.
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на орендованих відповідачем земельних ділянках розташовані три гідротехнічні споруди: гребля, водоскидна споруда та берегоукріплення (по всьому периметру Ставка №1), а Планом меж зон обмежень і сервітутів земельних ділянок у складі затвердженого Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду ОСОБА_4 місце загального водокористування (ст.47 ВК України) встановлене внизу Ставка №2, що було погоджено Чабанівською селищною радою та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області при наданні земельних ділянок водного фонду та Ставка №1 у довгострокову оренду ОСОБА_4 для цілей риборозведення та сінокосіння, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач з урахуванням положень ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України та з огляду на спеціальний режим гідротехнічних споруд, вірогідну небезпеку для життя та здоров'я громадян вправі обмежити доступ громадян (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до берегів орендованого ним Ставка №1 та орендованих ним земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465, 3222457400:04:003:5466 та 3222457400:04:003:5467.
Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтями 2, 19 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статями 19, 20 ЗК Українипередбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об'єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.
Згідно зі статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.
Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Згідно з Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок № 486), у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, крім випадків, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному ЗК України, Законами України "Про землеустрій" і "Про регулювання містобудівної діяльності", зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні. Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об'єкта землеустрою.
Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.
Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку № 486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) та інших.
Згідно з частиною четвертою статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України (на час вирішення питання про передачу спірної земельної ділянки в оренду) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом статті 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як вбачається із матеріалів вказаної справи та встановлено судом першої інстанції при вирішенні вказаного спору, 11 березня 2010 року головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області було видано розпорядження №1727 та №1728, якими затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 двох земельних ділянок в довгострокову оренду для риборозведення та сінокосіння в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області та згідно яких ОСОБА_3 надано у користування на правах оренди дві земельні ділянки, з розташованими на них водними об'єктами державного значення (Ставок №1 та Ставок №2).
Проектом землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок в довгострокову оренду, який розроблено ТОВ «НВФ «АЗІМУТ», в Плані меж зон обмежень і сервітутів земельних ділянок встановлено місце загального водокористування (ст. 47 ВК України) внизу Ставка №2, а навколо Ставка №1 місце загального водокористування (ст. 47 ВК України) не передбачено, що було погоджено з Чабанівською селищною радою та з Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, які власне і надали земельні ділянки з розташованими на них водними об'єктами в оренду.
На виконання вказаних розпоряджень №1727 та №1728 , 29 березня 2010 року між ОСОБА_2 та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,7281 га з кадастровим номером 3222457400:04:003:0344 з розташованим на ній водним об'єктом державного значення (Ставок №1), що знаходиться адміністративних межах Чабанівської селищною ради Києво-Святошинського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 29.03.2010 року за реєстровим №430, та Договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,2269 га з кадастровим номером 3222457400:04:003:0343 з розташованим на ній водним об'єктом державного значення (Ставок №2), що знаходиться адміністративних межах Чабанівської селищною ради Києво-Святошинського району Київської області, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. 29.03.2010 року за реєстровим №431.
З урахуванням викладено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач у даній справі ОСОБА_4 у встановленому чинним законодавством порядку набув права оренди земельної ділянки загальною площею 1,7281 га з кадастровим номером 3222457400:04:003:0344 з розташованим на ній водним об'єктом державного значення (Ставок №1), що знаходиться адміністративних межах Чабанівської селищною ради Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно до положень частини другої статті 25 Закону України « Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом використовувати водний об'єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт; виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки.
Частиною третьою статті 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом зобов'язаний не створювати перешкод у здійсненні права загального водокористування (крім випадків, визначених законом) та у здійсненні спеціального водокористування відповідно до виданих дозволів.
Відповідно до частини четвертої статті 60 Земельного кодексу України та частин 12, 13 статті 88 Водного кодексу України - у межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об'єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об'єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; об'єкти природно-заповідного фонду, об'єкти культурної спадщини.
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об'єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.
Указані вимоги Закону, визначені як обов'язкові у договорі оренди земельної ділянки від 29 березня 2010 року (п.п. 5.4, 8.4 Договору).
Тобто, ОСОБА_4 у момент підписання Договору, погодився на обов'язковість забезпечення виконання вимог ст. 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України під час використання земельних ділянок, які передані в оренду.
Прокурор, звертаючись до суду із позов зазначав, що ОСОБА_2 як орендарем не виконуються умови Договору від 29 березня 2010 року щодо дотримання ним вимог ст. 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України та ним повністю огороджено водний об'єкт та його прибережну захисну смугу чим фактично створено перешкоди для доступу мешканців територіальної громади до вказаної земельної ділянки як земель водного фонду. На підтвердження факту огородження орендованих ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465 площею 0,4977 га, 3222457400:04:003:5466 площею 0,7491 га, 3222457400:04:003:5467 площею 0,4813 га, що знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району (наразі Чабанівська територіальна громада) прокурором надано протокол огляду від 12 липня 2023 року, який складений слідчим ВПЗЗС СВ Фастівського РУП ГУНР в Київській області в межах досудового розслідування №42023112310000039 від 01 червня 20023 року за ознаками кримінального правопорушенні, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України (а.с. 27-33 т.1).
Так, із матеріалів справи вбачається, що Чабанівська селищна рада Фастівського району в інтересах якої звернувся до суду прокурор із позовом в даній справі, набувши прав орендодавця згідно Договору №2 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом від 17 травня 2019 року направила 08 травня 2023 року листі № 02-20/1288 ОСОБА_3 як орендарю із проханням забезпечити безперешкодний доступ громадян до орендованих ним земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465 площею 0,4977 га, 3222457400:04:003:5466 площею 0,7491 га, 3222457400:04:003:5467 площею 0,4813 га, що знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району (наразі Чабанівська територіальна громада) (а.с. 37,38 т.1) .
Разом із тим відповідач у справі ОСОБА_4 отримавши вказаний лист виконувачки голови Чабанівської селищної ради Соболєвої Олени, направив 14 липня 2023 року відповідь селищній раді у якій не заперечив факт огородження ним орендованих земельних ділянок з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465 площею 0,4977 га, 3222457400:04:003:5466 площею 0,7491 га, 3222457400:04:003:5467 площею 0,4813 га, що знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району при цьому вказав що вказаній дії ним вчиненні правомірно оскільки на даних земельних ділянках розташовані гідротехнічні споруди (а.с. 39 т.1).
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими вказані дії відповідача пославшись на те, що дійсно на вказаних земельних ділянках розташовані три гідротехнічні споруди: гребля, водоскидна споруда та берегоукріплення (по всьому периметру Ставка №1), а тому дійшов висновку, що відповідач з урахуванням положень ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України та з огляду на спеціальний режим гідротехнічних споруд, вірогідну небезпеку для життя та здоров'я громадян вправі обмежити доступ громадян (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до берегів орендованого ним Ставка №1 та орендованих ним земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465, 3222457400:04:003:5466 та 3222457400:04:003:5467.
Даючи оцінку доводам прокурора та перевіряючи обґрунтованість висновку суду першої інстанції в цій частині колегія суддів враховує наступні норми права та відповідні їм встановлені судом обставини справи.
Так дійсно частиною четвертої статті 60 Земельного кодексу України та частин 12, 13 статті 88 Водного кодексу України - передбачено обмеження загального доступу громадян до земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об'єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об'єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; об'єкти природно-заповідного фонду, об'єкти культурної спадщини.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2010 року між державним підприємством дослідне господарство «Новосілки» Інституту садівництва УААН та відповідачем у вказаній справі ОСОБА_2 був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна , що належить до державної власності - на двох ставках було передано дві гідротехнічні споруди. (а.с. 109-113, 188-192 т.1).
Відповідно до водогосподарського паспорта на ставок №1 ( станом на 2010 рік) на території Чабанівської селищної ради до гідротехнічного вузла входять: чаша водойми, водоскидна споруда та земляна гребля (а.с. 198 т.1).
Відповідно до водогосподарського паспорта на ставок №1 (станом на 2020 рік) на території Чабанівської селищної ради вказано наявність гідротехнічної споруди земляної греблі, та водоскидної труби із залізобетону ( а.с. 227 т.1).
Крім того у матеріалах справи міститься також і технічний паспорт на інженерну споруду - гідротехнічна споруда берегоукріплення ставка, та паспорт на гідротехнічну споруду гребля ставка №1 площею 0.5130 га на струмку річки Віта (а.с. 32-35, 61-77 т. 2).
Даючи оцінку запереченням відповідача ОСОБА_1 що обмеження доступу до орендованих ним земельних ділянок пов'язане саме із наявністю по периметру ставка гідротехнічної споруди - берегоукріплення ставка ( георешітки) то колегія суддів враховує, що відповідно до наявних у вказаних паспортах фотографічних матеріалів георешітка розташована безпосередньо у воді, що суперечить позиції відповідача та висновку суду першої інстанції у необхідності обмеження доступу до прибережної захисної смуги. Прибережна захисна смуга вільна від будь-яких споруд, устаткування та вкрита травою, тому вказані дії відповідача є прямим порушенням умов п.п. 5.4,8.4 договору оренди землі № 430 від 29.03.2010 з відповідними змінами та суперечать вимогам ст. 60 Земельного кодексу України та частин 12, 13 статті 88 Водного кодексу України щодо вільного доступу громадян до земель водного фонду .
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що відповідач у справі ОСОБА_4 здійснивши огородження орендованого ним Ставка №1 та орендованих ним земельних ділянок водного фонду з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465, 3222457400:04:003:5466 та 3222457400:04:003:5467 допустив порушення умов визначених у п. п. 5.4,8.4 договору оренди землі № 430 від 29.03.2010 року та частини четвертої статті 60 Земельного кодексу України та частин 12, 13 статті 88 Водного кодексу України, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання укладеного договору оренди.
У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналогічні за змістом положення було закріплено у статті 28 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди).
Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).
Так, за частиною 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (пункт 6.44 постанови Великої палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).
З урахуванням норм цивільного права, що визначають загальні положення про договір, а саме статті 627-629 ЦК України, а також з огляду на норми статті 25 Закону України "Про оренду землі", передаючи в оренду земельну ділянку комунальної власності, орендодавець має інтерес не тільки в отриманні орендної плати, але і в дотриманні умов використання ділянки іншою стороною, зокрема і забезпечення права вільного доступу мешканців відповідної територіальної громади до земель водного фонду.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову задоволення поданого прокурором позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач прокурор, звертаючись до суду із вказаним позовом поніс витрати по сплаті судового збору - 5368 грн при подачі позовної заяви до суду першої інстанції (а.с. 76 т.1) та 8052 грн. при подачі апеляційної скарги (а.с. 182 т.2), тому вказані витрати повинні бути йому компенсовані за рахунок відповідача у справі.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможні Олени Олександрівни, в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради, задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року, скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення.
Позов виконувача обов'язків керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чабанівської селищної ради задовольнити.
Розірвати договір оренди земельних ділянок з розташованим на них водним об'єктом від 29 березня 2010 року, який укладено між Чабанівською селищною радою (ЄДРПОУ 04362160) - орендодавцем, та ОСОБА_2 ( прож. АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) - орендарем, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465 площею 0,4977 га, 3222457400:04:003:5466 площею 0,7491 га, 3222457400:04:003:5467 площею 0,4813 га, що знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району (наразі Чабанівська територіальна громада), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.07.2020 за №№ 37357138, 37358368, 37356295 (з урахування додаткових угод № 1-3);
Зобов'язати ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) привести у відповідність та повернути Чабанівській селищній раді Київської області (смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4-а, Фастівського району, Київської області, код ЄДРПОУ 04362160)земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:04:003:5465 площею 0,4977 га, 3222457400:04:003:5466 площею 0,7491 га, 3222457400:04:003:5467 площею 0,4813 га, що знаходяться в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району (наразі Чабанівська територіальна громада).
Стягнути з ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - ИА028201720343190001000015641) судовий збір у розмірі 13420 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв