12 листопада 2025 року місто Київ
справа № 755/5206/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/8072/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", подану представником Тараненком Артемом Ігоровичем, на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Коваленко І.В. від 14 січня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (далі - ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 29 грудня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 542693211 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства: www.moneyveo.ua, обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, у тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти, пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-
повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Кредитний договір від 29 грудня 2021 року № 542693211 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором; одноразовий персональний ідентифікатор № MNV3S93W було направлено позичальнику 29 грудня 2021 року на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів; одноразовий персональний ідентифікатор № MNV3S93W було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 29 грудня 2021 року, після чого відповідач натиснув кнопку "так", що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 17 600 грн на банківську карту, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконанню первинним кредитором обов'язку щодо надання грошових коштів, в свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 19, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 26, якою продовжено строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу від 28 листопада 2018 року уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
З урахуванням визначених строків дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Предметом договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 5 травня 2022 року № 175 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28 909 грн 76 коп.
5 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанси" укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанси" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги від 30 травня 2023 року № 9. Також між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ
"ФК "Онлайн Фінанси" було укладено ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року, всі інші умови залишилися без змін.
4 серпня 2023 року між ТОВ "ФК"Онлайн Фінанси" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №04/08/23-01.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 4 серпня 2023 року № 1 до договору факторингу від 4 серпня 2023 року № 04/08/23-01 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28 909 грн 76 коп., з яких 17 600 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 309 грн 76 коп. - заборгованість за відсотками.
Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 відповідачем не погашена.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 у розмірі 28 909 грн 76 коп. та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "ЕЙС" відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 від первісного кредитора до ТОВ "Таліон Плюс", а в подальшому до ТОВ "ФК "ЕЙС", а отже, позов не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзіпредставник ТОВ "ФК "ЕЙС" - Тараненко А.І., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що ТОВ "ФК "ЕЙС" є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 на суму 28 909 грн 76 коп. Сам лише факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
У кредитному договорі та додатковій угоді до нього сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Кредитний договір є дійним, у судовому порядку не оскаржувався, а розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором до відступлення прав вимог, відповідачем не спростовний, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 29 грудня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 542693211, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 17 600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику (том І, а.с. 35-40).
У пункті 1.2 договору сторони визначили, що кредит надається строком на 126 днів.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків у день від суми кредиту за час користування ним.
Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV3S93W.
Згідно з платіжним дорученням від 29 грудня 2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17 600 грн, згідно договору від 29 грудня 2021 року № 542693211 (том І, а.с. 46).
28 листопада 2018 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов'язалося відступити ТОВ "Таліон Плюс" зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за плату на умовах, визначених цим договором (том І, а.с. 88-94).
У подальшому між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладалися додаткові угоди до договору факторингу від 28 листопада 2018 року (том І, а.с. 48, 50-56, 60).
Із витягу з реєстру прав вимоги від 5 травня 2022 року № 175 вбачається, що до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 про стягнення заборгованості у розмірі 28 909 грн 76 коп. (том І, а.с. 73-74).
5 серпня 2020 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (фактор) та ТОВ "Таліон Плюс" (клієнт) укладений договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ "Таліон Плюс" зобов'язалося відступити ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Таліон Плюс" за плату на умовах, визначених цим договором.
У подальшому між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Таліон Плюс" укладалися додаткові угоду до договору факторингу від 5 серпня 2020 року (том І, а.с. 76, 77).
Із реєстру прав вимоги від 30 травня 2023 року № 9 вбачається, що до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 про стягнення заборгованості у розмірі 28 909 грн 76 коп. (том І, а.с. 78-80).
4 серпня 2023 року між ТОВ "ФК "ЕЙС" (фактор) та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (клієнт) укладений договір факторингу № 04/08/23-01, за умовами якого ТОВ "ФК "ЕЙС" зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", а останнє відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників (том ІІ, а.с. 77-83).
Із реєстру боржників від 4 серпня 2023 року вбачається, що до ТОВ "ФК "ЕЙС" від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до боржник ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 про стягнення заборгованості у розмірі 28 909 грн 76 коп. (том І, а.с. 83-85).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які,
відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом встановлено, що у додатку № 1 до договору від 29 грудня 2021 року № 542693211 (реквізити сторін) зазначено, що договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, а також вказано наступну інформацію:
"Позичальник: ОСОБА_1
ІН: 2962818977
Тел.: 0983066817
Договір: 542693211 від 29.12.2021
Одноразовий ідентифікатор: MNV3S93W, відправлено 29.12.2021 12:44:43,
введено 29.12.2021 12:45:26".
Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені відповідачем суду не надані. Також, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.
Ураховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і він мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату, чого відповідач не зробив.
Натомість позивач надав суду платіжне доручення про перерахування коштів в сумі 17 600 грн на платіжну картку ОСОБА_1 , в якому деякі символи (цифри), які є складовими номеру картки, замінені на знак "Х" з метою дотримання банківської таємниці (том І, а.с. 46). Водночас відповідач не спростував, що картка з такими символами йому не належить, а виписку зі свого рахунку, як уже зазначалося, не надав.
Також факт перерахунку грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується листом АТ "Таскомбанк", у якому підтверджено, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам, банком 29 грудня 2021 року о 12:45 год. перераховано кошти в сумі 17 600 грн на банківську платіжну карту № НОМЕР_1 (том ІІ, а.с 162).
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доведеними обставини щодо укладення 29 грудня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі кредитного договору № 542693211, за умовами якого відповідач отримав 17 600 грн кредитних коштів.
Колегія суддів вважає помилковим висновок районного суду про недоведеність існування у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 позивач надав суду: договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладений між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"; додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс"; витяг з реєстру прав вимоги № 175 від 5 травня 2022 року; договір факторингу від 5 серпня 2020 року № 05/0820-01, укладений між ТОВ "ФК Онлайн фінанс" та ТОВ "Таліон Плюс"; витяг з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року; договір факторингу від 4 серпня 2023 року № 04/08/23-01, укладений між ТОВ "ФК "ЕЙС" та ТОВ "ФК "Онлайн фінанс"; реєстр боржників до договору факторингу № 04/08/23-01 від 4 серпня 2023 року; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/08/23-01 від 4 серпня 2023 року.
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" кредитним договором.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з
презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості.
Надані позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 (том І, а.с. 48) та розрахунки заборгованості (том І, а.с. 61-62) є належними доказами, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за кредитом.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", правонаступником якого є позивач, належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, тоді як відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у сумі 28 909 грн 76 коп., що підтверджується належними та допустимими доказами, вважає обґрунтованими вимоги позивача.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Судові витрати
Щодо витрат на сплату судового збору
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви до суду першої інстанції ТОВ "ФК "ЕЙС" сплатило судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжними інструкціями від 7 вересня 2023 року № 1436 та від 5 квітня 2024 року № 2504, а за подання апеляційної
скарги сплатило судовий збір в сумі 3 633 грн 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 14 лютого 2025 року № 7541.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі 6 056 грн (2422 грн 40 коп. + 3633 грн 60 коп.).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2 - 4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України,у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що 22 лютого 2024 року між адвокатським бюро "Тараненко та партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір надання правничої допомоги № 22/02/24-01 (том 1, а.с. 104-106).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 22 лютого 2024 року, підписаним адвокатським об'єднанням "Тараненко та партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС", послуг надано на загальну суму 5 000 грн (том ІІ, а.с. 149).
Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 5 000 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС",подану представником Тараненком Артемом Ігоровичем, задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС"(місто Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором від 29 грудня 2021 року № 542693211 в розмірі 28 909 грн 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС"(місто Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір в сумі 6 056 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: