12 листопада 2025 року місто Київ
справа № 372/54/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/10455/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства "Акцент-Банк", подану представником Омельченком Євгеном Володимировичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Проць Т.В. від 20 березня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - АТ "А-Банк", Банк) звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" шляхом підписання анкети-заяви № б/н від 28 липня 2016 року. На підставі даної анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердила, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3- 2.1.1.2.4 Договору, на підставі якого позичальник при укладенні цього Договору дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою та рішенням Банку.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 9 грудня 2024 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом становить 10 470 грн 29 коп.
Посилаючись на викладене, АТ "А-Банк" просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 10 470 грн 29 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2025 року у задоволенні позову АТ "А-Банк" відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивачем не надано належних доказів видачі кредитних коштів та відповідно доказів наявності заборгованості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник АТ "А-Банк" - Омельченко Є.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що суд безпідставно послався на відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах, Тарифах, оскільки відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг підтвердила під розпис факт ознайомлення з такими та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
З виписки по карті та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, що свідчить про ознайомлення її з Умовами та правилами надання банківських послуг та згоду з такими умовами.
Вказує, що безпідставним є висновок суду про не погодження між сторонами умов щодо сплати відсотків за користування кредитом та їх розміру, оскільки отримання відповідачем картки та користування кредитними коштами свідчить про прийняття нею умов договору, що також є наслідком сплати відсотків.
Також посилається на те, що є необґрунтованими сумніви суду щодо розрахунку заборгованості, оскільки на його підтвердження було надано банківську виписку.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до АТ "А-Банк" та підписала анкету-заяву № б/н від 28 липня 2016 (а.с. 7). Згідно довідки АТ "А-Банк", ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: НОМЕР_2 , строком дії до вересня 2026 року; № НОМЕР_3 , строком дії до жовтня 2021 року; № НОМЕР_4 , строком дії до серпня 2021 року (а.с. 15).
Відповідно до довідки за лімітами клієнта ОСОБА_1 , за кредитним договором № б/н від 28 липня 2016 року, за період з 28 липня 2016 року по 9 грудня 2024 року на платіжну картку встановлено кредитний ліміт у розмірі 6 000 грн, який в подальшому змінювався (як в сторону збільшення, так і зменшення) і станом на 23 листопада 2023 року становив 5 800 грн (а.с. 16).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 липня 2016 року вбачається, що станом на 9 грудня 2024 року загальна заборгованість ОСОБА_1 складає 10 470 грн 29 коп., з яких 5 717 грн 07 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 4 753 грн 22 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 4-6).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ "Акцент-Банк". Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
З матеріалів справи вбачається, що у підписаній власноручно ОСОБА_1 анкеті-заяві від 28 липня 2016 року розмір наданого кредитного ліміту не вказано, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про обов'язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначено номеру картки та реквізитів карткового рахунку.
Разом з тим, позивач на підтвердження обставин видачі кредиту, наявності заборгованості та її розміру надав до суду виписку по картці, довідку про видачу картки та розрахунок заборгованості.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) є належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року в справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року в справі № 278/2177/15-ц.
Таким чином, встановлення кредитного ліміту (видача кредитних коштів), виникнення заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 28 липня 2016 року та розмір заборгованості за тілом кредиту станом 9 грудня 2024 року підтверджуються випискою по картці.
Відтак, наданий банком розрахунок заборгованості у сукупності із випискою по картці ОСОБА_1 є належними та допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України видачі кредиту та наявності заборгованості за тілом кредиту.
Так, з виписки по картці, а також з довідки за лімітами вбачається, що ОСОБА_1 28 липня 2016 року (день укладення кредитного договору) було встановлено кредитний ліміт, який періодично змінювався. Також з виписки по картці вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитним лімітом шляхом придбання товарів в магазинах, зняття готівки тощо, частково повертала кредитні кошти.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав не приймати виписку по рахунку до уваги, як доказ видачі кредиту, та відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту.
За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником
протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Установлено, що взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ "А-Банк" виконало своєчасно і належним чином, надавши кредитні кошти в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 717 грн 07 коп.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів на спростування доводів позивача, зокрема, не спростувала розмір заборгованості за тілом кредиту; контррозрахунок не надала.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 5 717 грн 07 коп.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсотках, з наступних підстав.
У анкеті-заяві від 28 липня 2016 року зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua.
Водночас, в даній анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ "А-Банк" не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані, а також ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у
відзиві на позовну заяву заперечувала щодо погодження істотних умов договору, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Долучені до позовної заяви Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна" та "Універсальна GOLD" також не доводять факт погодження між сторонами істотних умов, оскільки наданий позивачем Витяг не містить підпису відповідача (а.с. 24 на звороті та а.с. 25).
Ураховуючи викладене, та зважаючи на те, що умовами анкети-заяви від 28 липня 2016 року, яка підписана ОСОБА_1 , не передбачено обов'язку останньої щодо сплати відсотків, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач користувався кредитними коштами, не доводять факту наявності заборгованості за відсотками, адже матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Доводи скаржника, що суд повинен був стягнути відсотки на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач не заявляв таких позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн, відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги, поданої через підсистему "Електронний суд" становить 3 633 грн 60 коп. (3028х150%х0,8). Тобто разом сума сплаченого позивачем судового збору становить 6 661 грн 60 коп. (3028+3633,60).
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове стягнення заборгованості в розмірі 5 717 грн 07 коп.(ціна
позову 10 470,29 грн), то сума задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні становить 54,6%.
Відтак, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 3 637 грн 23 коп. (6 661,60х54,6%:100), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Акцент-Банк", подану представником Омельченком Євгеном Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Позов акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства "Акцент-Банк" (Код ЄДРПОУ: 14360080; місцезнаходження: місто Дніпро, вулиця Батумська, 11) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 717 грн 07 коп.
В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства "Акцент-Банк" (Код ЄДРПОУ: 14360080; місцезнаходження: місто Дніпро, вулиця Батумська, 11) судовий збір в розмірі 3 637 грн 23 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняттята касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: