11 листопада 2025 року місто Київ
Справа № 757/37161/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14604/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року (ухвалено у складі судді Ільєвої Т.Г., повне рішення складено 19 червня 2025 року)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди
Короткий зміст позовних вимог
08 липня 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в розмірі 116 744,40 грн та 40 000 моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15 березня 2021 року сталася ДТП з вини водія транспортного засобу, що належить відповідачу, унаслідок якого йому було завдано шкоди, розмір якої становить 217 993,78 грн (216 553,75 грн відновлювальний ремонт згідно зі звітом № 59/М/2021 + 1 440 грн дефектовка після ДТП).
МТСБУ виплатило позивачу лише 101 29,38 грн, а тому невідшкодовану частину збитків належить стягнути з відповідача.
Окрім того, внаслідок ДТП, що призвело до пошкодження майна позивача, він зазнав глибоких душевних страждань, оскільки позивач не могла вільно користуватися автомобілем, їздити до магазину за продуктами, використовувати автомобіль для робочих та відрядних поїздок, вимушена була користуватися послугами таксі. У позивача порушився сон, вона змушена була звертатися до лікаря, вирішувати питання, пов'язані із захистом своїх прав. Внаслідок цього позивачу було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 40 000 грн.
Позивачем було запропоновано укладання мирової угоди з частковою виплатою завданої матеріальної шкоди, на яку відповідач не відповів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 19 червня 2025 року позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП у сумі 116 744,40 грн, 5000 грн моральної шкоди та 10 800 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1167,45 грн (за вимогу майнового характеру) та 908 грн (за вимогу заподіяної моральної шкоди).
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким рішенням в частині задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 18 липня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким позов у цій частині залишити без задоволення.
Зазначає, що позивач не надав доказів, які б підтверджували, що він здійснив ремонт, а тому відсутні підстави для стягнення ПДВ з огляду на приписи ст. 36.2 Закону № 1961.
Окрім цього, ліміт відповідальності МТСБУ становить 130 000 грн за шкоду, заподіяну майну потерпілих, а тому недоплачену до цього суму страхового відшкодування (28 750,62 грн) позивач мав стягувати саме з нього, а не з відповідача.
Враховуючи те, що позивач не оскаржував регламентну виплату від МТСБУ, фактично погодившись з висновками викладеними у Звіті №59/М/21 від 07.04.202, відповідач теж не заперечує проти вказаного висновку і погоджується, що належною та законною сумою відшкодування є різниця між вартістю відновлювального ремонту ТЗ без ПДВ та вартістю відновлювального ремонту ТЗ (з урахуванням фізичного зносу) з ПДВ, тобто: 147 818,50 грн - 116 252,26 грн = 31 566,24 грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Москалюк Т.В. проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхили через безпідставність викладених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Богуцький І.О. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача - адвокат Москалюк Т.В. проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити. Пояснила суду, що автомобіль станом на зараз не відремонтовано у зв'язку із недостатністю виплачених МТСБУ коштів на його проведення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Cуд першої інстанції установив, що 15 березня 2021 року в місті Києві по проспекту Оболонському, 21-Б відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, держ.номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем AUDI Q5, держ.номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 . Як підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ № 124490, ОСОБА_1 , рухалась заднім ходом, не впевнилась в безпечності та скоїла наїзд на припарковані автомобілі. На місце настання ДТП були викликані працівники патрульної поліції, які оформили дану пригоду та склали протокол про адміністративне правопорушення на водія ОСОБА_1 за порушення вимог ПДР України, відповідальність за яке передбачено ст. 124 КУпАП.
Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в заподіянні даної дорожньо-транспортної пригоди визнала повністю. До ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.
Так, внаслідок ДТП, винуватцем якої стала ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN JETTA» було пошкоджено транспортний засіб « AUDI Q5», що належить ОСОБА_2 , чим було завдано матеріальних збитків.
Позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до Моторного транспортного страхового бюро України, оскільки на час дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_1 не було діючого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та отримав страхове відшкодування у розмірі 101 249,38 грн, що підтверджується листом про прийняте рішення.
Разом з тим, сума сплаченого страхового відшкодування, на думку позивача, не покриває розмір спричинених позивачу матеріальних збитків.
У судовому засіданні відповідач пояснила, що не погоджується з таким розрахунком заподіяної шкоди, проте клопотання про проведення судової авто-товарознавчої експертизи сторонами, починаючи з 2021 року, до суду не було подано.
Позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до Моторного транспортного страхового бюро України та отримав страхове відшкодування у розмірі 101 249,38 грн, що підтверджується листом про прийняте рішення та Позивачем (Номер справи МТСБУ: 74990).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої став автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, держ.номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , була спричинена шкода автомобілю AUDI Q5, держ.номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ № 124490.
05 квітня 2021 року, з метою визначення суми матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля AUDI Q5, держ. номер НОМЕР_2 , був проведений огляд пошкодженого автомобіля. Огляд здійснювався на ДП «Ауді Центр Віпос». За дефектовку автомобіля після ДТП, на підставі рахунку-фактури № 0000069300 від 05.04.2021 року, представником власника автомобіля було сплачено кошти у розмірі 1440,00 грн.
Як підтверджується розрахунком-фактурою №0000069299 від 5 квітня 2021 року між Дочірнім підприємством «АУДІ ЦЕНТР ВІПОС», вартість використаних для відновлення пошкодженого автомобіля AUDI Q5, держ.номер НОМЕР_2 деталей, комплектуючих, розхідних матеріалів та робіт становила 216 553,78 грн. (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 00 коп.), а всього витрат на ремонт автомобіля: 217993,78 грн. (216553,78 грн +1440 грн). Різниця суми склала 116744,40 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення зміні.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди частково не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону № 1961-IV).
Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
За приписами ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП суд першої інстанції виходив із того, що таке відшкодування відбулось не у повному розмірі, а тому з відповідача належить стягнути шкоду у розмірі 116 744,40 грн, що є різницею між установленими витратами на ремонт автомобіля в розмірі 217 993,78 грн та виплаченою МТСБУ регламентною виплатою в розмірі 101 249,38 грн.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині виникнення у відповідача обов'язку відшкодувати позивачу різницю між розміром матеріального збитку, заподіяного позивачу внаслідок ДТП, та регламентною виплатою здійсненою МТСБУ. Водночас не може погодитися із визначеним судом розміром матеріального збитку з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на звіт № 59/М/2021, відповідно до якого:
вартість відновлювального ремонту ТЗ без ПДВ становить 147 818,50 грн;
вартість відновлювального ремонту ТЗ з ПДВ становить 172 135,20 грн;
вартість відновлювального ремонту ТЗ (з урахуванням фізичного зносу) без ПДВ становить 101 249,38 грн;
вартість відновлювального ремонту ТЗ (з урахуванням фізичного зносу) з ПДВ становить 116 252,26 грн (т. 1 а. с. 23).
Із вказаним висновком відповідач погоджувався та просив його врахувати.
Також позивач врахував оплату послуг з дефектовки автомобіля після ДТП в розмірі 1 440 грн (т. 1 а. с. 17).
Водночас відшкодування у розмірі 216 553,78 грн узято позивачем та враховано судом з огляду на рахунок-фактуру № 0000069299 від 05 квітня 2021 року, виписаним ДП «Ауді Центр Віпос» (т. 1 а. с. 19-20, 43).
Колегія суддів звертає увагу на неможливість взяття до уваги вказаної суми як розміру матеріального збитку та помилковість висновків суду в цій частині з огляду на таке.
Із рахунку вбачається, що зазначена сума становить вартість запчастин, які необхідні для відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.
Проте, у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц Верховний Суд висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. У зв'язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону № 1961-IV), ПДВ не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
У справі встановлено, що МТСБУ здійснило регламенту виплату в розмірі 101 249,38 грн (т. 1 а. с. 21).
Таким чином, із відповідача, як особи з вини якої сталося ДТП належить стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу та без ПДВ (147 818,50 грн) та вартістю відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням фізичного зносу без ПДВ (101 249,38 грн), що становить 46 569,12 грн.
При цьому суд виходить з того. що МТСБУ була зменшена виплата на знос, щодо оплати якого у МТСБУ станом на момент ДТП не було обов'язку.
Автомобіль не відремонтовано, потерпіла особа не зобов'язана відшуковувати зношені деталі для ремонту, оскільки якби не було ДТП потерпіла особа мала б змогу використовувати автомобіль з тими деталями, які були в автомобілі. Необхідність заміни пов'язана з винною поведінкою відповідача, вартість таких деталей визначена, а тому тих коштів що не вистачає на ремонт від регламентної виплати має додати відповідач, щоб позивач мав змогу відновити своє порушене право.
Окрім цього, підлягає відшкодуванню оплата послуг з дефектовки автомобіля в розмірі 1 440 грн (а. с. 18).
Відповідно, загальний обсяг відповідальності відповідача за шкоду, завдану пошкодженням автомобіля позивача, становить 48 009,12 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неправильного визначення обсягу матеріальної відповідальності відповідача є частково обґрунтованими, а оскаржуване рішення в цій частині є таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального права і підлягає зміні.
Апеляційна скарга не містить доводів в частині вирішення позовних вимог про компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, а тому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, завданої автомобілю позивача, внаслідок ДТП з вини відповідача. Водночас суд неправильно застосував норми матеріального права, що визначають обсяг відповідальності винної особи у випадку недостатності регламентної виплати МТСБУ, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі. Указане є підставою для зміни рішення в зазначеній частині шляхом зменшення розміру відшкодування з 116 744,40 грн до 48 009,12 грн. Рішенням суду в частині компенсації моральної шкоди в розмірі 5 000 грн належить залишити без змін з огляду на відсутність доводів скаржника в цій частині, а в частині розподілу судових витрат - скасувати.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами апеляційного перегляду позовні вимоги залишаються задоволеними частково, а саме на 33,82 % (53 009,12 грн / 156 744,40 грн * 100 %).
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, із відповідача на користь позивача належить стягнути 530,11 грн за подання позовної заяви (156 744,40 грн * 1 % * 33,82 %).
Водночас з позивача на користь відповідача належить стягнути 1 158,93 грн за подання апеляційної скарги (1 751,18 грн * 66,18 %).
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сума витрат на правничу допомогу позивача в розмірі 10 800 грн, визначена судом першої інстанції сторонами не оскаржувалася, а тому колегія суддів її приймає , як таку що є обґрунтованою. З урахуванням викладеного, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3 652,56 грн (10 800 грн * 33,82 %).
Водночас із позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 9 927 грн (15 000 грн * 66,18 %).
Витрати на правничу допомогу відповідача в розмірі 15 000 грн апеляційний суд визнає доведеним (т. 2 а. с. 195-197), розумним та співмірним зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги та враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року в справі № 712/3590/22, а саме що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти витрат на правничу допомогу відповідача лише з тих підстав, що представництво інтересів відповідача в судовому засіданні адвокат не здійснював, а долучені до апеляційної скарги докази не свідчать про їй понесення.
Указані заперечення спростовуються матеріалами справи у яких міститься платіжна інструкція від 11 липня 2025 року про сплату відповідачем на користь адвоката ОСОБА_3 правничої допомоги в розмірі 15 000 грн. Доводів щодо не співмірності указаної суми позивач не заявив.
З огляду на приписи ч. 10 ст. 141 ЦПК України суд зобов'язує позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю відповідачу, а саме: судовий збір у розмірі 628,82 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 274,44 грн. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись статтями 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року:
- в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - змінити, зменшивши розмір відшкодування з 116 744,40 грн до 48 009,12 грн;
- в частині розподілу судових витрат - скасувати.
- в іншій частині - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати:
судовий збір у розмірі 628,82 грн;
професійна правнича допомога 6 274,44 грн.
Усього: 6 903,26 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова