Унікальний номер справи № 367/6107/24 Головуючий у суді першої інстанції - Шестопалова Я.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14552/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
06 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2025 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що заявниця проживала разом з ОСОБА_4 з 2012 року як чоловік та дружина. Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби.
Окрім цього, з ОСОБА_4 , заявниця має спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 липня 2022 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу по мобілізації, перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , за посадою «штаб-сержант».
ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового розпорядження військовозобов'язаний ОСОБА_4 помер на території військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 . Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть встановлено, що смерть настала на території військової частини НОМЕР_1 , причиною смерті є механічна асфіксія внаслідок стиснення грудей та живота. Відповідно до п. 12 лікарського свідоцтва, зазначено що смерть настала внаслідок травми під час виконання земельних робіт.
Заявниця вказувала, що за час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися облаштуванням квартири: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів, турбувалися один про одного як подружжя. Також ОСОБА_4 оплачував навчання їх спільної дитини. У всіх документах, що були надані до військової частини заявницю вказано як дружину (автобіографія, контактні дані), саме тому сповіщення сім'ї було направлено заявниці як дружині загиблого.
Про факт наявності спільного бюджету та спільного ведення господарської діяльності додатково вказує й той факт, що заявник як фізична особа - підприємець ОСОБА_1 уклала трудовий контракт зі своїм чоловіком та виплачувала йому заробітну плату, що підтверджується наданими Відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам.
З метою реалізації права на отримання соціального статусу заявницею, та виникнення можливості звернутися відповідно до чинного законодавства за процедурою задля отримання одноразової виплати сім'ям військовослужбовців, відповідно до статті 161 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста та практики Великої Палати Верховного Суду України, виникла необхідність для звернення до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Посилаючись на викладене, заявниця просила суд встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2025 року заявузадоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 01 грудня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погодившись з таким рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким частково відмовити у задоволені заяви.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявниця та ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі, тому заявниця не є членом сім'ї ОСОБА_4 .
Апелянт вказує, що факт спільного проживання однією сім'єю не підтверджується належними та достатніми доказами, зокрема, заявниця не довела факт ведення спільного побуту, наявність спільного бюджету, відсутні докази придбання заявницею та ОСОБА_4 спільного майна.
У відзиві на апеляційну скаргу представницязаявниці ОСОБА_1 адвокат Новіцька І.Л. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представницяМіністерство оборони України Завальнюк Ж.В., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав. Заявниця ОСОБА_1 , її представниця Новіцька І.Л. та заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Встановлено, що штаб-сержант ОСОБА_4 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки від 10 червня 2024 року № 985, виданою військовою частиною НОМЕР_1 за формою 5.
27 травня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення про смерть ОСОБА_4 від військової частини НОМЕР_1 , де ОСОБА_4 був зазначений як її «чоловік», що підтверджується копією сповіщення про смерть від 27 травня 2024 року, виданого військовою частиною НОМЕР_1 за № 350/208/76/958/пс.
Заявниця 28 травня 2024 року отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 сповіщення сім?ї про те що її чоловіку штаб-сержант ОСОБА_4 , 1982 р.н. при виконання бойового розпорядження 27 травня 2024 року на території військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 констатовано смерть, що підтверджується копією сповіщення сім?ї від 28 травня 2024 року за № 2/3913.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 358 виданого 28 травня 2024 року на померлого ОСОБА_4 , його смерть настала на території в.ч. НОМЕР_1 , внаслідок механічної асфіксії через стиснення грудей та живота. В пункті I. Хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті, записано: а) механічна асфіксія внаслідок стиснення груди та живота; б) удушення внаслідок засипання землею.
Згідно з копією свідоцтва про смерть, виданого 05 червня 2024 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також факт смерті ОСОБА_4 підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, наданого на запит ОСОБА_1 від 05 червня 2024 року за № 00045362691.
Рішенням Києва-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-3973/2012 року від 24 жовтня 2012 року було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
Встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають спільну малолітню дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції у Київській області від 05 травня 2015 року.
Відповідно до довідки № 16 від 06 червня 2024 року, виданої Приватним закладом загальної середньої освіти «Ірпінським ліцеєм «ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ», встановлено, що ОСОБА_5 навчається у 2 класі ПЗЗСО «Ірпінський ліцей «ТІ ДЖІ АЙ АКАДЕМІЯ». ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обоє активно брали участь у вихованні доньки, у шкільних та позашкільних заходах, відвідували батьківські збори.
ОСОБА_4 був замовником освітніх послуг для ОСОБА_5 та був її законним представником в закладі освіти, сплачував послуги за навчання, що підтверджується копіями договорів № 17/2023 про надання послуг у сфері освіти, та № 17/2023 про надання допоміжних послуг у сфері освіти.
Спільне проживання заявниці з ОСОБА_4 підтверджується копією адресної картки за АДРЕСА_2 , в якій зазначено, що в даній квартирі проживає сама заявниця, її донька ОСОБА_5 , за згодою власника ОСОБА_4 , а також мати та сестра померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Також спільнепроживання та реєстрації місця проживання за однією адресою заявниці та ОСОБА_4 підтверджується копіями карток реєстрації осіб заявника, виданих виконавчим комітетом Ірпінської міської ради.
Факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_4 підтверджується також копією декларації № 0001-691Р-ХЗА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, де у п.1.12. Довіреною особою вказана ОСОБА_1 , та адреса проживання ОСОБА_4 вказана: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії автобіографії складеної власноруч ОСОБА_4 , у графі близькі родичі, заявниця ОСОБА_1 вказана як його дружина.
Відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особа, в яких зазначено що заявник як фізична особа - підприємець ОСОБА_1 уклала трудовий контракт з ОСОБА_4 та виплачувала йому заробітну плату.
Факт сумісного проживання заявника з ОСОБА_4 однією сім'єю додатково підтверджується спільними фотознімками та відеозаписами, наданими суду на флеш-носії та у роздрукованому форматі, зміст яких вказує на тривалі відносини між ними, характерні для відносин подружжя, спільний відпочинок, проведення часу разом та спільно з дитиною.
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_2 виданого Дзержинським відділом РАЦС від 22 травня 1982 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .
Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 15.08.2024 року за № 78012166, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відсутня, даний факт підтверджується інформаційною довідкою, наданою на виконання Ухвали суду Ірпінською державною нотаріальною конторою від 15.08.2024 року.
В ході розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що у померлого ОСОБА_4 є син від попереднього шлюбу, ОСОБА_3 . Його було залучено до справи як заінтересовану особу.
Відповідно до копії відповіді на адвокатський запит від 12 грудня 2024 року № 3219/02-04 наданої Управлінням праці та соціального захисту населення, ОСОБА_4 та його син ОСОБА_10 не перебували на обліку в управлінні і ніяких видів допомог не отримували.
Батько, ОСОБА_4 - ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 18 червня 2019 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
На підтвердження факту ведення спільного сімейного бюджету заявницею та ОСОБА_4 , суду надано платіжні квитанції від 14.12.2020 року та 15.12.2020 року № 2174-3853-9403-1973 та 2175-5800-3158-6675, згідно з якими ОСОБА_1 перерахувала кошти на користь Святошинського РВ ДВС України за ОСОБА_4 , для закриття виконавчого провадження. Даний факт також підтверджується копією постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 від 16.12.2020 року.
Наявність сімейних стосунків між заявником та ОСОБА_4 підтверджує також копія довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 10.02.2025 року № 493, згідно з якою ОСОБА_1 вказана як його дружина.
Ведення спільного бюджету підтверджується копією платіжної інструкції від 09 лютого 2024 року, в якій ОСОБА_1 від імені ОСОБА_4 здійснює оплату за його навчання.
Факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 також підтверджується фотокопіями листування між ними, які за змістом містять інформацію, що підтверджує вирішення спільних побутових питань, що притаманні для шлюбно-сімейним відносинам.
У судовому засіданні суду першої інстанції також були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_8 , рідна сестра ОСОБА_4 , в судовому засіданні пояснила, що проживала разом з подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 , своєю матір'ю ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проживали всі разом в одному помешканні, вони вели спільне господарство, у них був спільний побут, їхні відносини були сімейні.
Згідно з п.5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
За правилом ч.1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 визначено, що справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
У справі, що переглядається, заявниця звертається для встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу для підтвердження соціального статусу і в подальшому для отримання одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця та спадкування.
Відповідно до статті 161 Закону України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Порядок № 975, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний і резервіст).
У пункті 5 Порядку № 975 регламентовано, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
При цьому відповідно до частини п'ятої статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, застосувавши наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням і припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом, зокрема проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5).
Суд зазначає, що позасудовий порядок встановлення указаного факту чинним законодавством не передбачений.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 644/6785/18 зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При цьому між заявницею та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки заінтересована особа Міністерство оборони України не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги. Окрім того, із заінтересованою особою ОСОБА_2 також немає спору про право, оскільки вона не заперечує того факту, що заявниця є дружиною загиблого.
Згідно із частинами 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків.
Згідно із частиною 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім'ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов'язків.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.
При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.
Для визнання осіб такими, що проживають однією сім'єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність, допустимість і достатність таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).
За приписами ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх прав.
Дані докази в сукупності вказують на те, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом тривалого часу проживали однією сім'єю, визнавали один одного членами подружжя, проводили спільний час, змінювали разом місця проживання, проводили відпустки разом, дбали про спільну дитину, брали разом участь в її вихованні та забезпеченні, що притаманне саме подружжю. ОСОБА_4 вказував ОСОБА_1 у офіційних документах як члена сім'ї (дружину), саме ОСОБА_1 як члену сім'ї було адресоване сповіщення про смерть ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ведення ними спільного господарства, виховання дитини, несення спільних витрат, які вказують на існування фактичних сімейних відносин, повністю підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи, а також показаннями свідка, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявниця та ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі на висновки суду не впливають, оскільки ця обставина не заперечується ані заявницею, ані заінтересованими особами, в той час як предметом заяви є встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Твердження апелянта про те, що факт спільного проживання однією сім'єю не підтверджується належними та достатніми доказами, зокрема, заявниця не довела факт ведення спільного побуту, наявність спільного бюджету, відсутні докази придбання заявницею та ОСОБА_4 спільного майна спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Колегія суддів також зауважує, що відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного нерухомого майна, набутого за час проживання разом, на що посилається апелянт, не спростовує висновки суду про доведеність факту спільного проживання онією сімєю, оскільки набуття спільного нерухомого майна є не обов'язковим, а лише одним із можливих фактів, що свідчать про відносини, притаманні подружжю.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачк у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргуМіністерства оборони Українизалишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 12 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома