КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
05 листопада 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Алексійчука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Алексійчука О.М., на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягненн,-
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 15 липня 2025 року, о 12 год. 05 хв, в м. Боярка по вул. Соборності, 36, він керував автомобілем «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, нерозбірлива мова, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Алексійчук О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Зокрема, як зазначає апелянт, в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки працівниками поліції не було доведено факту керування останнім транспортним засобом, а також порушено порядок виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Зазначає, що згідно відео з нагрудної камери працівника поліції, яке було надане, як доказ вини останнього та досліджено в судовому засіданні, встановлено наступне, що відео починається о 12 год. 31 хв. 32 с. ОСОБА_1 знаходиться на зеленій зоні поряд з працівниками поліції, які повідомляють йому, що є свідок який бачив, як він керував транспортним засобом, а також відео запис керування. Однак, у матеріалах адміністративної справі відсутні допити свідків та відео, яке б підтверджувало факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Разом з тим, на 12 год. 35 хв. 40 с. працівник поліції запитує у ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на що останній відповідає, що не керував транспортним засобом тому відмовляється від проходження. Після цього працівник поліції, повідомляє, що буде складено протокол відносно нього. Однак згідно з частиною 2 статті 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відтак, на переконання апелянта якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, як усно так і шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.
Заслухавши доповідь судді, позиції учасників судового провадження, які підтримали апеляційні вимоги, їх пояснення та відповіді на запитання суду, передослідивши письмові матеріали справи та відеозапис який стосувався обставин вчинення адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги та відповіді на запитання суду, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Насамперед суд апеляційної інстанції зауважує, що на виконання низки рішень Європейського суду з прав людини, таких як: «Гайдашевський проти України» від 06 лютого 2025 року», «Карєлін проти росії» від 20 вересня 2016 року, «Бантиш та інші проти України» від 06 жовтня 2022 року, «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 та інших, в яких зазначено, що незалучення до судового розгляду справи про адміністративне правопорушення прокурора, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом апеляційної інстанції, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, виконання вимог Рішень ЄСПЛ та уникнення порушення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було вжито вичерпних заходів для забезпечення явки прокурора в судове засідання, шляхом направлення мотивованих, з посиланням на джерела права, листів на їх офіційну електронну адресу (а.с. 30 - 33; 41-44).
Однак, до суду апеляційної інстанції прокурор не з'явився, хоча відповідно до вимог ч.1 ст. 250 КУпАП, прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: …, брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Разом з тим, будь якої відповіді на вказані виклики до судового засідання прокурор не надав надав. У суду апеляційної інстанції відсутні будь-які можливі заходи впливу у разі неявки прокурора в справах про адміністративні правопорушення і таким чином, приймаючи до уваги всі вжиті заходи щодо виклику прокурора, а також той факт, що суд апеляційної інстанції не збирав нових доказів, а розглядав апеляційну справу на підставі наявних матеріалів, не можна стверджувати, що під час апеляційного перегляду, суд перебирав на себе не притаманні функції, а саме сторони обвинувачення.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом обґрунтовано тим, що обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі фактичних даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 392245 від 15.07.2025, відповідно до якого встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 15.07.2025; диску з відеозаписом з боді-камер інспекторів патрульної поліції з місця вчинення правопорушення.
Разом з тим, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 - адвоката Алексійчука О.М. та безпосередньо вказані під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені вище висновки судді, так само як і докази, зібрані по справі, на які суддя послалася у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Зокрема, як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також інші докази, як окремо, так і в сукупності, не можуть служити достатнім підтвердженням вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за обставин, які зазначені у вказаному протоколі, оскільки всупереч висновкам судді, який розглядав справу, поліцейськими не були дотримані в повному обсязі вимоги ст. 266 КУпАП, а також вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735(надалі - Інструкція).
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено в ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як це передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її. Пояснив, що вигнав транспортний засіб близько 09 год. 00 хв., оскільки в той день він разом із знайомим ремонтували ще один автомобіль у дворі. Потім, в його автомобілі спрацювала сигналізація і вийшовши перевірити його, незнайомий чоловік який знаходився поруч з ним попросив відігнати транспортний засіб, однак йому довелося відмовити тому що на той час він вже випив алкоголь, що стало причиною суперечки, яка між ними виникла. Зазначив, що після суперечки він розвернувся та пішов у двір допомагати знайомому ремонтувати автомобіль. Через певний час, його знайомий пішов до автомобіля, який стояв за межами двору, щоб взяти інструмент та побачив біля нього працівників поліції, які ходили навколо нього та перевіряли документи, що знаходились в автомобілі без дозволу водія ОСОБА_1 , якого в той час біля автомобіля не було , а автомашина не була закрита. Прийшовши, його знайомий розповів йому про виниклу ситуацію. Після чого, ОСОБА_1 підійшов до поліцейських і останні одразу почали пропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак ним неодноразово було повідомлено, що він не керував транспортним засобом від ранку, як вигнав автомобіль з двору, однак працівниками поліції було проігноровано вказані обставини, складено протокол про адміністративне правопорушення щодо нього та евакуйовано транспортний засіб.
Так, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині відсутності доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки зі змісту відеозапису, який було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та передосліджено судом апеляційної інстанції, встановлено, що відеозапис розпочинається з моменту спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції та вимогу останніх щодо проходження ним огляду на стан сп'яніння. Встановлено, що ОСОБА_1 повідомляє, що він не керував транспортним засобом, а робив це вранці коли виганяв його з двору, відтак відмовляється від проходження такого огляду, оскільки не є водієм. На що поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявність свідка та відеозапису на якому зафіксовано факт керування. Однак вказані докази в матеріалах справи відсутні, а з наявного відеозапису та інших матеріалів справи встановлено відсутність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 взагалі і зокрема в стані алкогольного сп'яніння. Також звертає на себе увагу, що під час спілкування ОСОБА_1 с працівником поліції він знаходиться неподалік двору свого будинку і знаходиться лише в нижній билизні. Наявність свідків, які начебто бачили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і наявність відео на які посилається поліцейський, в матеріалах справи відсутні. Також ОСОБА_1 зазначає, що таких доказів не можу бути, бо він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння .
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Апеляційний суд акцентує свою увагу на тому, що стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події після повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Алексійчука О.М. про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною без надання належної правової оцінки доказам, яка, згідно з приписами ст. 252 КУпАП,повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відеозапис з боді-камер інспекторів патрульної поліції, в яких відсутні будь які докази, які підтверджували б той факт, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності дійсно керувала транспортним засобом, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Алексійчука О.М. підлягає задоволенню, а постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року скасуванню із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Алексійчука Олексія Миколайовича - задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. - скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до ч.1 п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 369/13982/25
Апеляційне провадження № 33/824/5230/2025
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Патієвич А.Б.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.