Справа №757/47085/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7889/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Черкаси, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 22.12.2022 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік.
- 17.04.2023 знятий з обліку в центрі пробації у зв'язку з вчиненням кримінальному правопорушення до постановлення вироку по якому засуджений перебуває на обліку.
- 14.03.2023 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_10 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №12023000000001637 від 02.09.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №12023000000001637 від 02.09.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме до 22.11.2025.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, цілодобового домашнього арешту або застави.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що клопотання слідчого не містило переконливого обґрунтування припущень слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими статтею 177 КПК України. Водночас доводи, які зазначені у клопотанні щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли підтвердження під час розгляду, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_7 має третю групу інвалідності, інвалідність з дитинства. Проходить курс соціально - психологічної реабілітації в закритому стаціонарі у центрі ГС «Міжнародна антинаркотична асоціація» за адресою місто Черкаси, вул. Ільїна, буд. 408. Рекомендований курс 6 місяців реабілітації та 6 місяців ресоціалізації. Має на утриманні батьків пенсіонерів, батька, який являється інвалідом 2 групи, та матір, яка тяжко хворіє, що підтверджується медичною документацією. Має постійне місце проживання та реєстрації, характеризується позитивно.
Апелянт вважає, що до підозрюваного ОСОБА_7 , цілком можливим було б застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, не порушуючи норми КПК України. Обрання останньому запобіжного заходу тримання під вартою без альтернативи внесення застави є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою України.
Заслухавши суддю доповідача щодо змісту оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001637 від 02.09.2023 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
26.06.2025 ОСОБА_7 затриманий у порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
26.06.2025 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
27.06.2025 Печерським районним судом міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу, застосованого судом, визначено в межах строку досудового розслідування до 22.08.2025.
13.08.2025 постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001637 від 02.09.2023 продовжений до трьох місяців, тобто до 26.09.2025.
20.08.2025 підозрюваному ОСОБА_7 Печерським районним судом міста Києва продовжено строк тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу, застосованого судом, визначено в межах строку досудового розслідування до 26.09.2025 включно.
25.09.2025 Печерським районним судом м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001637 від 02.09.2023 продовжений до шести місяців, тобто до 26.12.2025.
25.09.2025 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №12023000000001637 від 02.09.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Клопотання обґрунтоване тим, що обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зібрані в ході досудового розслідування докази.
Також слідчий вказав, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , крім того органом досудового розслідування зібрано докази винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, проте для завершення досудового розслідування необхідно виконати значний обсяг слідчих та процесуальних дій на проведення яких потрібен додатковий час, тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для виконання завдань кримінального провадження, виникла необхідність у продовженні дії запобіжного заходу.
25.09.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №12023000000001637 від 02.09.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме до 22.11.2025.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, оскільки такі дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
При продовженні строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 слідчий суддя у відповідності до положень ст. 177, 178 КПК України враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_7 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного слідчий суддя вважав, що відносно останнього необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, з урахуванням матеріалів клопотання та пояснень сторін у судовому засіданні, вбачав наявними ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від слідства та суду слідчий суддя вважав доведеним враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, в складі організованої групи, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Така суворість можливого покарання, у разі визнання підозрюваного винуватим в обсязі пред'явленого обвинувачення, сама по собі може спонукати особу до переховування від органу досудового розслідування і суду.
Також слідчий суддя вважав доведеними ризик, що передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що, як зазначив слідчий, на даний час у даному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників організованої групи, всіх епізодів вчинення організованою групою злочинів, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому для уникнення покарання за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів підозрюваний, входячи до складу організованої групи, може самостійно, або за допомогою інших учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.
Передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик підтверджується тим, що зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності, для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, враховановстановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), ті ж самі дії підозрюваний може вчинити і з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважав доведеними ризик, що передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вказаний ризик може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінальних правопорушень до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також, зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування. Окрім цього, перебуваючи на волі підозрюваний зможе попередити інших учасників організованої групи, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості підозрюваного вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється, підтверджується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як тривалість вчинення вищевказаних злочинів вказує на систематичний характер неправомірних дій підозрюваного, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки збут наркотичних засобів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток. Крім цього підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений, зокрема за злочини у сфері обігу наркотичних засобів.
Також слідчий суддя встановив, що закінчити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді, якою продовжено запобіжний захід, об'єктивно неможливо внаслідок особливої складності провадження.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч твердженням захисника, слідчим суддею встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження підозрюваному строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначив ОСОБА_7 , розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів,, тому підозрюваний перебуваючи на волі з високим ступенем ймовірності особисто та за допомогою інших осіб може вчиняти дії, направлені на перешкоджання слідству та продовження злочинної діяльності.
Доказів того, що ОСОБА_7 , за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в продовженні застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4