Справа № 11-кп/824/1775/2025
№ 759/6346/24
Категорія КК: ч. 1 ст. 286-1 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
14 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Брусилів Житомирської обл., громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 4 роки.
Цивільний позов задоволено частково.
Вирішено стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 191 015 гривень, моральну шкоду в розмірі 3050 гривень 80 копійок.
Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 647 705 гривень 20 копійок, моральну шкоду в розмірі 296 949 гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 59 700 гривень.
Вирішено стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 48 675 гривень, моральну шкоду в розмірі 2433 гривень 80 копійок.
Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 197 566 гривень 20 копійок.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку ОСОБА_7 визнано винним в тому, що він 02 жовтня 2021 року, близько 22 год. 30 хв., керуючи в стані алкогольного сп'яніння технічно-справним автомобілем марки «Audi А-8», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з вул. Плодова через регульоване світлофором перехрестя з пр-том Палладіна на червоний забороняючий рух сигнал світлофора у напрямку вул. Пономарьова в м. Києві. У цей же час, по пр-ту Палладіна у напрямку пр-ту Перемоги, через вказане регульоване світлофором перехрестя з вулицями Плодова та Пономарьова на зелений дозволяючий рух сигнал світлофора рухався автомобіль марки «BMW-М2351», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 в салоні якого, на задньому пасажирському сидінні з правого боку, перебувала пасажирка ОСОБА_9 .
Продовжуючи рух на червоне світло світлофора, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Audi А-8», д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків таких своїх дій, нехтуючи при цьому застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що цим своїми односторонніми діями створює реальну загрозу безпеці дорожнього руху, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(д), 2.9(а), 8.7.3(е), 16.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил), внаслідок чого передньою правою частиною керованого ним автомобіля здійснив зіткнення у ліву сторону транспортного засобу - автомобіля марки «BMW-М2351», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого ОСОБА_10 та пасажирка ОСОБА_9 отримали середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження кожний.
В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_11 , не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати вказаний вирок в частині вирішеного цивільного позову та відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує, що суд першої інстанції, при вирішенні цивільного позову не врахував приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону № 1961-ІV). Апелянт звертає увагу на те, що при вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок відшкодування.
На думку апелянта, автомобіль обвинуваченого не є таким, що підпадає під підпункт «в» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-ІV. Потерпілий у даному кримінальному провадженні, мав би право на отримання відшкодування, визначеного в статті 26-1 Закону № 1961- ІV від МТСБУ у тих випадках, коли б були наявні підстави передбачені підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону. Однак у даному провадженні такі правові підстави відсутні, оскільки звернення з позовом ґрунтується на підпункті «а» пункту 41, статті 41 цьогоЗакону.
Вказує, що відповідно до норм ст. 26-1 та пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961- IV, МТСБУ не відшкодовує моральну шкоду на підставі підпункту «а» пункту статті 41 цього Закону. Тому вирок в частинівідшкодування моральної шкоди та стягнення такої шкоди є незаконним та необґрунтованим, оскільки не підпадає під виключення встановлені ст. 26-1 Закону № 1961- IV.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до висновку експерта № 87/02-22 від 14.02.2022, розмір матеріального збитку становить 777 705 грн 15 к, що дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження. У випадку, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України № 1961-IV.
Натомість позивачем заявлено позовні вимоги з розрахунку ринкової вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, на що не звернув належної уваги суд першої інстанції.
З урахуванням ч. 2 ст. 77 ЦПК України в предмет доказування по даному спору, що виник між позивачем та відповідачем, входить визначення розміру страхового відшкодування у порядку, передбаченому ст. 30 Закону України № 1961-IV, чого не було зроблено позивачем, а отже поданий позов апелянт вважає необґрунтованим.
Суд не звернув увагу навказану норму законодавства та безпідставно стягнув ліміт відповідальності без врахування вартості пошкодженого транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди у пошкодженому стані, що прямо суперечить ст. 30 Закону України № 1961-IV.
На думку апелянта, суд порушив вимоги закону щодо належного обґрунтування свого рішення в частині вирішення цивільного позову. Задовольняючи позов не зазначив жодної норми та доказу, які підтверджують розмір шкоди.
Крім того, представник відповідача вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, яке полягає у не повідомленні його належним чином про судове засідання. Йому не було вручено цивільний позов ОСОБА_9 , що в сукупності є безумовною підставою для скасування вироку.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 просить вказаний вирок скасувати в частині цивільного позову, а саме прийняття рішення про зобов'язання передати ОСОБА_10 автомобіля «BMW-М2351» ОСОБА_7 після повного відшкодування останнім завданої ОСОБА_10 матеріальної шкоди.
Зважаючи на повне відшкодування потерпілому вартості знищеного транспортного засобу, останній потрібно передати саме МТСБУ, а не ОСОБА_7 . Питання щодо долі автомобіля не вирішувалась, клопотань щодо повернення відповідачу залишків автомобіля після повного погашення завданої шкоди не надходило, тому суд не повинен був вирішувати це питання за власної ініціативи.
Апелянт звертає увагу, що суд не досліджував та не з'ясовував питання передачі відповідачу автомобіля. Законодавством не передбачено обов'язку передавати майно у власність заподіювачу шкоди. Право на залишки транспортного засобу має страховик або МТСБУ.
Зобов'язання суду щодо утримання залишків авто лише збільшує майновий тягар потерпілого, оскільки він проживає закордоном понад 2 роки та позбавлений можливості надійно зберігати автомобіль, що негативно вплине на його матеріальне становище.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого ОСОБА_6 та прокурора, які підтримали апеляційну скаргу представника потерпілого, та підтримали апеляційну скаргу представника цивільного відповідача в частині неправомірності стягнення моральної шкоди, провівши судові дебати, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За правилами ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Натомість суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
До початку судового розгляду представником потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_12 подано цивільний позов до ОСОБА_7 та МТСБ України, в якій останній просив стягнути пропорційно грошову суму 1 082 046 грн 72 к, що складає матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_10 внаслідок скоєння ОСОБА_7 злочину, а саме: з МТСБ України - 390 000 грн; з ОСОБА_7 - 692 046 грн 72 к. Крім того, просив стягнути пропорційно грошову суму в розмірі 500 000 грн, що складає моральну шкоду, завдану ОСОБА_10 внаслідок скоєння ОСОБА_7 злочину, а саме: з МТСБ України 13 000 грн; з ОСОБА_7 - 487 000 грн. Просив стягнути пропорційно з обвинуваченого ОСОБА_7 та з МТСБ України на користь ОСОБА_10 судові витрати у розмірі 59 700 грн.
До початку судового розгляду представником потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_13 подано цивільний позов до ОСОБА_7 та МТСБ України, в якій останній просив стягнути грошову суму 48 675 000 грн, що складає матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_9 внаслідок скоєння ОСОБА_7 злочину. Крім того, просив стягнути пропорційно грошову суму в розмірі 500 000 грн, що складає моральну шкоду, завдану ОСОБА_9 внаслідок скоєння ОСОБА_7 злочину, а саме: з МТСБ України 13 000 грн; з ОСОБА_7 - 487 000 грн.
Представником МТСБ України ОСОБА_11 подано відзив на позовну заяву представника потерпілого ОСОБА_10 , в якій останній просив залишити без задоволення позовні вимоги до МТСБ України. Крім того, просив здійснювати судовий розгляд без участі представника МТСБ України.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення цивільних позовів, суд у мотивувальній частині вироку зазначивши про повне відшкодування ОСОБА_10 вартості знищеного транспортного засобу, вказав про необхідність передання цього транспортного засобу МТСБ України. Натомість в резолютивній частині вироку, прийняв рішення про зобов'язання ОСОБА_10 передати автомобіль «BMW-М2351» ОСОБА_7 після повного відшкодування останнім завданої ОСОБА_10 матеріальної шкоди, чим допустив суперечність.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних заяв на користь потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , не обґрунтував належним чином своє рішення. Останній обмежився лише констатацією власних висновків, ігноруючи обґрунтування потерпілими розмірів заподіяних матеріальних збитків та моральної шкоди з долученими доказами. Останнім суд не надав жодної правової оцінки. Крім того, суд не навів мотивів не прийняття відзиву представника МТСБ України проти позовної заяви.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції суперечності між мотивами та висновками в частині вирішення цивільних позовів, а також відсутність належного обґрунтування рішення про часткове задоволення позовних вимог є істотним порушенням КПК України, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення в цій частині. Тому вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільних позовів представника потерпілих ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вказаний вирок суду, як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги представника цивільного відповідача МТСБУ ОСОБА_11 , представника потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України скасувати в частині вирішення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в цій частині.
В решті вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/1775/2025
№ 759/6346/24
Категорія КК: ч. 1 ст. 286-1 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
14 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Брусилів Житомирської обл., громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги представника цивільного відповідача МТСБУ ОСОБА_11 , представника потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України скасувати в частині вирішення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в цій частині.
В решті вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголосити 20 жовтня 2025 року о 10 годині 15 хвилин.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3