Справа № 758/6190/25 Головуючий в суді І інстанції Якимець О.І.
Провадження № 33/824/3602/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
16 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 164 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №627079 від 26 квітня 2025 року, 26 квітня 2025 року о 07 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , в лісопарковій зоні, громадянка ОСОБА_1 здійснювала здачу в оренду літніх палаток та столів без дозвільних документів, чим вчинила адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2025 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова суду мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №627079 від 26 квітня 2025 року;письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26 квітня 2025 року, в яких зазначено, що дійсно здійснювала здачу в оренду літніх палаток та столів без дозвільних документів в лісопарковій зоні та свою провину визнає в повному обсязі; рапортом працівника поліції.
Не погоджуючись із вказаною постановою захисником ОСОБА_1 - адвокатом Гаврилець Б.М. подана апеляційна скарга, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не була присутня та отримала постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2025 року лише 4 червня 2025 року у приміщенні суду. За таких обставин, просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.
Захисник вказує на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність як суб'єкт господарювання в розумінні положень ГК України, що має бути підтверджене відповідними належними доказами.
Таким чином, жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення, крім самого протоколу, матеріали справи не містять.
Також вказує на те, що ОСОБА_1 не була повідомлена належнм чином судом про розгляд щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Адвокат Гаврилець Б.М. в судове засідання з'явився та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Враховуючи те, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно із ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вручається не пізніше, яка за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся 8 травня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 4 червня 2025 року нею було подано заяву до суду першої інстанції про ознайомлення з матеріалами справи, та 4 червн 2025 року вона ознайомилась з матеріалами справи та отримала копію оскаржуваної постанови /а.с. 14-15/. 10 червня 2025 року її захисником засобами поштового зв'язку було направлено апеляційну скаргу до суду першої інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з метою додержання права на доступ до правосуддя, вважає за доцільне задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки підприємницької, або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом; без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; або без одержання документу дозвільного характеру.
Суб'єктом відповідальності в даному випадку є фізична особа.
Під господарською діяльністю в ст. 3 ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 627079 від 26 квітня 2025 року вбачається, що 26 квітня 2025 року о 07 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , в лісопарковій зоні, громадянка ОСОБА_1 здійснювала здачу в оренду літніх палаток та столів без дозвільних документів, чим вчинила адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення було додано:
-письмові поясненнями ОСОБА_1 від 26 квітня 2025 року, в яких зазначено, що вона дійсно здійснювала здачу в оренду літніх палаток та столів без дозвільних документів в лісопарковій зоні. Свою провину визнає в повному обсязі;
- рапорт працівника поліції.
На переконання апеляційного суду сукупність наведених обставин та доказів усуває будь-які сумніви у здійсненні ОСОБА_1 здачі в оренду літніх палаток та столів без дозвільних документів, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які були дослідженні в ході розгляду справи, є достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, так як отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 26 квітня 2025 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
У доводах апеляційної скарги указано, що адміністративні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність як суб'єкт господарювання в розумінні положень Госкподарського кодексу України. Такі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки відповідно до диспозиції наведеної статті Кодексу, об'єктивною стороною саме і є порушення порядку провадження господарської діяльності.
Посилання скаржника щодо недоведеності її вини, не заслуговують на увагу, оскільки апелянт не надає до суду доказів здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у встановленому законом порядку. Жодних обставин, за яких ОСОБА_1 , визнаючи себе винною, себе оговорила під тиском чи провокацією особи, що склала протокол, адвокатом не заявлено та не доведено.
Відтак, матеріали справи не містять будь-яких даних на підтвердження заявлених доводів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги як спроби уникнути відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта про те, що вона не здавала в оренду літні палатки та столи без дозвільних документів, відхиляються судом з огляду на її пояснення, в яких вона не заперечувала обставин, викладені у протоколі та вказала, що вона дійсно здійснювала здачу в оренду літніх палаток та столів без дозвільних документів в лісопарковій зоні. Свою провину визнає в повному обсязі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового розгляду апеляційним судом не здобуто.
Не можуть бути враховані доводи апеляційної скарги про неповідомлення належним чином ОСОБА_1 про розгляд справи в суді, оскільки суд виконав свій обов'язок та повідомив її відповідно до тієї інформації щодо адреси, яка указана нею самою в протоколі та у апеляційній скарзі, (див. судову повістку на аркуші справи 7).
За приписами ст.ст.268, 277-2 КУпАП справу про адміністративне правопорушення може бути розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 була своєчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не подала клопотання про відкладення розглядусправи, перешкод для розгляду справи в суді першої інстанції не було.
Розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, не відноситься до правопорушень, які згідно із ч. 2 ст. 268 КУпАП розглядаються в суді за обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу відсутності у справі письмових пояснень свідків, які указані у протоколі. Сторона захисту не позбавлена була права клопотати про виклик таких свідків до суду, однак таким правом не скористалась.
Таким чином, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на предмет її відповідності вимогам закону, в межах доводів апеляційної скарги, встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у справі доказами.
Підстав для закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Застосований місцевим судом до ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення - штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є справедливим та достатнім для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень.
Жодних обставин, що установлений розмір санкціії є надмірним тягарем, доводи апеляційної скарги не містять.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, вказаний строк поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.О. Писана