09 жовтня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/8494/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі прокурора Літковця Ю. А.
адвоката Приходько С. В., в інтересах відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4
адвоката Курлейко О. С., в інтересах відповідача ОСОБА_5 ,
представника ДП «Ліси України» - Федоренко С. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах Київської обласної державної адміністрації,
на рішення Макарівського районного суду Київської області
від 15 січня 2025 року
у складі судді Білоцької Л. В.
у цивільній справі № 370/877/20 Макарівського районного суду Київської області
за позовом Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 ,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»
про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
В квітні 2020 року позивач, Києво-Святошинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що спірні земельні ділянки відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення і використовувалися для ведення лісового господарства, що підтверджувалося планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Тетерівське лісове господарство».
Вказував, що згідно із Земельним кодексом України, землі лісогосподарського призначення не можуть передаватися у приватну власність, окрім чітко визначених винятків, яких у цьому випадку не було. Стверджував, що розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації № 671 від 19.12.2005 про передачу земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та розпорядження № 1412 від 22.12.2006 про зміну їх цільового призначення були прийняті поза межами компетенції РДА та всупереч вимогам земельного та лісового законодавства, адже передача ділянок відбулася без вилучення їх у постійного землекористувача - ДП «Тетерівське лісове господарство» - і без його згоди на вилучення чи припинення права постійного користування, що є прямим порушенням статей 116 та 149 Земельного кодексу України.
Також зазначав, що зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення відбулася без відповідного погодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства, що є порушенням ст. 20 ЗК України та ст. 57 Лісового кодексу України.
Таким чином, оскільки оскаржувані розпорядження суперечать вимогам закону, вони повинні бути визнані недійсними, а земельні ділянки, що протиправно вибули з державної власності, підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння на користь держави як належному власнику. Обґрунтовуючи звернення в інтересах держави вказував, що уповноважені органи (Київська обласна державна адміністрація, Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Тетерівське лісове господарство») тривалий час не зверталися до суду для захисту порушених інтересів держави. Про необхідність захисту прав прокурору стало відомо лише у 2018-2019 роках за результатами системного аналізу інформації від різних державних органів.
Просив визнати недійсними розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 19.12.2005 № 671 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради та розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 22.12.2006 № 1412 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 в межах Забуянської сільської ради;
визнати недійсними державні акти на право власності на земельні: серії ЯД № 795350 від 30.07.2007 № 010733000221, площею 1,0000 га, кадастровий номер 3222782300:05:001:0107, виданий ОСОБА_6 ; серії ЯД № 795348 від 30.07.2007 № 010733000219, площею 1,0000 га, кадастровий номер 3222782300:05:001:0108, виданий ОСОБА_1 ; серії ЯБ № 788073 від 27.12.2005 № 195, площею 1,0000 га, кадастровий номер 3222782300:05:001:0094, виданий ОСОБА_9 ; серії ЯД № 795347 від 30.07.2007 №010733000218, площею 1,0000 га, кадастровий номер 3222782300:05:001:0110, виданий ОСОБА_2 ;
витребувати на користь держави в особі Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» з незаконного володіння: ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0105; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0106; ОСОБА_8 земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0109; ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0111; ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0107; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0108; ОСОБА_9 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0094; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 322278 2300:05:001:0110.
Ухвалою суду від 21.04.2023 залучено до участі у даній справі правонаступника позивачів Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» - Київську обласну державну адміністрацію.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15 січня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах Київської обласної державної адміністрації, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат.
Апелянт наполягає, що суд першої інстанції повністю проігнорував положення Лісового та Земельного кодексів України, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та дійшов передчасного висновку. Стверджує, що під «раніше наданими» слід розуміти землі, надані до дати набрання чинності п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, тобто до 28.03.2006 включно, і саме планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують факт користування. Суд не врахував, що до набрання чинності цим пунктом діяли ст. ст. 93, 94 Лісового кодексу України аналогічного по суті змісту.
Вважає, що наявними у справі доказами доведено, що відведення спірних земельних ділянок здійснено за рахунок земель лісогосподарського призначення та становить єдиний масив лісових насаджень. Це підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 01.02.2019 № 41 та від 17.12.2019 № 715 та матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років. Зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0105, 3222782300:05:001:0106, 3222782300:05:001:0107, 3222782300:05:001:0108, 3222782300:05:001:0109, 3222782300:05:001:0111 відносяться до лісів Кодрянського лісництва ДП «Тетерівське лісове господарство» і накладаються на виділи кварталу 168. Утім, суд проігнорував інформацію ДП «Тетерівське лісове господарство» від 09.11.2018 № 442 та відомості з Публічної кадастрової карти України.
Апелянт підкреслює, що спірні земельні ділянки перебували на момент відведення у постійному користуванні ДП «Тетерівське лісове господарство» у межах 136, 142 та 144 кварталів Кодрянського лісництва, але не вилучались у землекористувача і його право користування ними не припинялось. При цьому ДП «Тетерівське лісове господарство» не надавало погодження щодо вилучення чи припинення права постійного користування. Таким чином, відведення ділянок, здійснене Розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації № 671 від 19.12.2005 про передачу у власність та № 1412 від 22.12.2006 про зміну цільового призначення, відбулося з грубими порушеннями вимог та ст. ст. 19, 57, 84, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України і ст. ст. 5, 93, 94 Лісового кодексу України.
Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постановах від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 та від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц), згідно з якими планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування лісогосподарського підприємства.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Приходько С. В., в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.
Стверджує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов'язковою умовою для визнання розпорядження незаконним є те, що порушення вимог законодавства існувало саме на час його прийняття. Вважає, що прокуратурою не надано беззаперечних, належних та достатніх доказів того, що на час прийняття спірного розпорядження № 671 від 19.12.2005 ділянки належали до земель лісогосподарського призначення. Вважає, що суд першої інстанції правильно не застосував п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, на який посилався прокурор, адже ця норма, згідно з якою планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують право на раніше надані землі, була введена Законом України № 3404-IV і набула чинності лише 29.03.2006. Оскільки спірне розпорядження було прийнято 19.12.2005, тобто раніше, ця норма не може застосовуватися, оскільки, за загальним принципом, закон не має зворотної дії у часі, що закріплено у ст. 58 Конституції України.
Зазначає, що планово-картографічні матеріали, на які посилається прокурор, не були додані до позовної заяви і з'явилися у справі лише у 2024 році, вже після заміни сторін. Вважає, що суд мав право відхилити їх як докази, не подані у встановлений строк, згідно зі ст. 83 ЦПК України. До того ж, досліджені в судовому засіданні матеріали лісовпорядкування не містили відміток про їх затвердження у спосіб, визначений ст. 94 Лісового кодексу України на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень. Також прокурор не надав координат поворотних точок меж земель лісогосподарського призначення станом на 2005 рік, через що неможливо встановити факт накладання ділянок саме у момент прийняття розпорядження.
Щодо строків позовної давності, зазначає, що прокурор посилається на відомості з Публічної кадастрової карти України, яка розпочала функціонувати з 01.01.2013. Таким чином, з цього моменту будь-хто, включно з прокурором, міг дізнатися про порушення вимог Земельного та Лісового кодексів, оскільки така інформація є загальнодоступною. Натомість, прокурор звернувся до суду лише у 2020 році, тобто з очевидним пропуском позовної давності. При цьому, подані прокурором листи, датовані 2018-2019 роками, для обґрунтування поважності пропуску строку, все одно містять посилання на дані з Публічної кадастрової карти.
Адвокат Курлейко О. С., що представляє інтереси відповідача ОСОБА_5 , у відзиві вважає доводи апеляційної скарги прокурора необґрунтованими та такими, що не відповідають ані обставинам, ані матеріалам справи, і просить залишити рішення без змін. Стверджує, що прокурор, заявляючи про неправомірне незастосування судом п. 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України, у редакції чинній на час звернення з позовом, а не на час прийняття спірних розпоряджень, не навів конкретних доводів неправомірності такого висновку суду. Суд першої інстанції правомірно врахував висновки Конституційного Суду та положення ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України про незворотність дії закону у часі, оскільки спірне Розпорядження голови Макарівської РДА № 671 було прийнято 19.12.2005, тоді як п. 5 Прикінцевих положень ЛК України набрав чинності лише 29.03.2006. Оскільки на час виникнення спірних правовідносин цієї норми взагалі не існувало, вона не може застосовуватися.
Наголошує, що під «раніше наданими» землями у п. 5 Прикінцевих положень ЛК України слід розуміти ті, що надані до 28.03.2006 включно, і для застосування цієї норми необхідно встановити факт надання спірних ділянок у постійне користування ДП «Тетерівське лісове господарство» саме до цієї дати. Прокурор не надав до позову та у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що на час відведення 19.12.2005 спірні земельні ділянки були надані та перебували на праві постійного користування у ДП «Тетерівське лісове господарство» і це засвідчувалося відповідним актом. До 29.03.2006 право постійного користування посвідчувалося державним актом, який підлягав обов'язковій державній реєстрації. Таким чином, прокурором та ДСГП «Ліси України» не підтверджено правових підстав для відображення спірних земель у матеріалах лісовпорядкування 2003, 2014 років. У зв'язку з недоведеністю факту передачі ділянок у користування ДП «Тетерівське лісове господарство» до 29.03.2006, суд правомірно не взяв до уваги надані матеріали лісовпорядкування.
Представник відповідача також стверджує, що виділення у власність спірних ділянок відбулося з дотриманням вимог чинного на той час законодавства (ст. 118, 122, 123 ЗК України). Проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок був погоджений усіма необхідними органами, включаючи СЕС, відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, відділ земельних ресурсів, Державне управління екології та природних ресурсів в Київській області, а також Управління культури і туризму Київської ОДА (16.05.2006 № 11/2546) і пройшов державну землевпорядну експертизу від 09.12.2005 № 14-882. Крім того, лист ДП «Макарівське лісове господарство» за 2007 рік свідчить, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду цього підприємства та були відведені за рахунок пасовищ та чагарників. Інформація ДП «Тетерівське лісове господарство» від 09.11.2018 № 442, листи ВО «Укрдержліспроект» від 2019 року та відомості Публічної кадастрової карти не можуть встановлювати правовий режим ділянок і право постійного користування, оскільки ці документи не є належними засобами доказування відповідно до вимог Земельного та Лісового кодексів, що діяли на момент виникнення правовідносин.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів. Представник третьої особи ДП «Ліси України» підтримав доводи апеляційної скарги прокурора.
Адвокат Приходько С. В., в інтересах відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та адвокат Курлейко О. С., в інтересах відповідача ОСОБА_5 , проти задоволення апеляційної скарги заперечили із підстав викладених у поданих відзивах. Додатково зазначили про те, що у будь якому випадку підлягають застосування положення про позовну давність з урахуванням Закону України від 12.03.2025 № 4292-IX, що набув чинності із 09.04.2025, з огляду на який позовне може бути задоволений.
Відповідач ОСОБА_7 подала заяву про розгляду справи без її участі.
Адвокат Приходько С. В. також представляв третіх особі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Інші учасники не з'явились, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення прокурора, третьої особи ДП «Ліси України», представників відповідачів - адвокатів Приходька С. В. та Курлейко О. С., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 671 від 19.12.2005 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам України» - ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області (а.с. 35-37 том 1).
На підставі зазначеного розпорядження вказаним громадянам зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема:
ОСОБА_1 , площею 1,0000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №788070 від 27.12.2005, кадастровий номер 3222782300:05:001:0097 (а.с. 40 том 1);
ОСОБА_3 , площею 1,0000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 788072 від 27.12.2005, кадастровий номер 3222782300:05:001:0098 (а.с. 41 том 1);
ОСОБА_11 , площею 1,0000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 788069 від 27.12.2005, кадастровий номер 3222782300:05:001:0100 (а.с. 42 том 1);
ОСОБА_9 , площею 1,0000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 788073 від 27.12.2005, кадастровий номер 3222782300:05:001:0094 (а.с. 43 том 1);
ОСОБА_2 , площею 1,0000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 788071 від 27.12.2005, кадастровий номер 3222782300:05:001:0099 (а.с. 44 том 1);
ОСОБА_6 , площею 1,0000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 788068 від 27.12.2005, кадастровий номер 3222782300:05:001:0096 (а.с. 45 том 1);
ОСОБА_4 , площею 1,0000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 788074 від 27.12.2005, кадастровий номер 3222782300:05:001:0093 (а.с. 46 том 1);
ОСОБА_10 , площею 1,0000 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 788067 від 27.12.2005, кадастровий номер 3222782300:05:001:0095 (а.с. 47 том 1).
В подальшому, розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 1412 від 22.12.2006 змінено цільове призначення земельних ділянок із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 38, 39 том 1).
На підставі розпорядження № 1412 від 22.12.2006 видано державні акти з земельні ділянки з новими кадастровими номерами:
3222782300:05:001:0109, площею 1,0000 га, серія ЯД №7 95346 від 30.07.2007, зареєстрований № 010733000217, виданий ОСОБА_3 (а.с. 48 том 1);
3222782300:05:001:0106, площею 1,0000, серія ЯД № 795345 від 30.07.2007, зареєстрований № 010733000216, виданий ОСОБА_4 (а.с. 49 том 1);
3222782300:05:001:0105, площею 0,5000 га, серія ЯД № 795352 від 30.07.2007 зареєстрований № 010733000223, виданий ОСОБА_10 (а.с. 50 том 1);
3222782300:05:001:0110, площею 1,0000 га, серія ЯД № 795347 від 30.07.2007, зареєстрований № 010733000218, виданий ОСОБА_2 (а.с. 51 том 1);
3222782300:05:001:0107, площею 1,0000 га, серія ЯД № 795350 від 30.07.2007 зареєстрований № 010733000221, виданий ОСОБА_6 (а.с. 52 том 1);
3222782300:05:001:0111, площею 1,0000 га, серія ЯД № 795349 від 30.07.2007, зареєстрований № 010733000220, ОСОБА_11 (а.с. 53 том 1);
3222782300:05:001:0108, площею 1,0000 га, серія ЯД № 795348 від 30.07.2007, зареєстрований № 010733000219, виданий ОСОБА_1 (а.с. 75-76 том 1).
Також встановлено, що ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0109, площею 1,0000 та на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.2015 № 969 на користь ОСОБА_12 та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Легкобита С. О. Київського міського нотаріального округу, м. Київ, від 14.04.2015 за індексним номером 20678046 зареєстровано право власності на земельну ділянку за останньою, яка відчужила вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2019 № 72 на користь ОСОБА_8 , та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Чайки І. Г. Київського міського нотаріального округу, м. Київ від 22.01.2019 за індексним номером 45162042 зареєстровано право власності на земельну ділянку за останньою (а.с. 54-59).
ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 322782300:05:001:0106, площею 1,0000 га на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2015 № 636 на користь ОСОБА_12 та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Легкобита С. О. Київського міського нотаріального округу, м. Київ, від 13.03.2015 за індексним номером 19992022 зареєстровано право власності на земельну ділянку за останньою, яка відчужила вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2016 № 434 на користь ОСОБА_5 , та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Легкобита С. О. Київського міського нотаріального округу, м. Київ від 12.05.2016 за індексним номером 29571896 зареєстровано право власності на земельну ділянку за останнім (а.с. 60-63 том 1).
ОСОБА_10 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0105, площею 0,5000 га на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2011 № 5553 на користь ОСОБА_7 , та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області від 11.11.2015 за індексним номером 12074613 зареєстровано право власності на земельну ділянку за останньою (а.с. 64-74 том 1).
ОСОБА_11 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0111, площею 1,0000 га на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2011 № 5549 на користь ОСОБА_7 та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Управління державної реєстрації Головного Територіального управління юстиції в Київській області від 16.11.2015 за індексним номером 26173924 зареєстровано право власності на земельну ділянку за останньою (а.с. 87-97 том 1).
Станом на 11.02.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0108, площею 1,0000 га, зареєстрована за ОСОБА_1 (а.с. 75-77 том 1), земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0107, площею 1,0000 га, зареєстрована за ОСОБА_6 (а.с. 77-86 том 1).
З листа Головного управління Держгеокадасту у Київській області від 11.09.2019 встановлено, що за інформацією наданою Відділом у Макарівському районі Головного управління Держгеокадасту у Київській області згідно Національної кадастрової системи державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0094 та 3222782300:05:001:0099 відсутні. Разом з тим, у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу наявні державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0094 (серія ЯБ № 788073 від 27.12.2005) на ім'я ОСОБА_9 та державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0099 (серія ЯБ № 788071 від 27.12.2005) на ім'я ОСОБА_2 . Також у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу наявний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області (в тому числі на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0094 та 3222782300:05:001:0099) (а.с. 101-102, том 1).
З листа Головного управління Держгеокадасту у Київській області від 22.02.2019 щодо надання інформації стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0105, 3222782300:05:001:0106, 3222782300:05:001:0107, 3222782300:05:001:0108, 3222782300:05:001:0109, 3222782300:05:001:0111 на території Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області встановлено, що за інформацією Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відповідно до проекту формування території і встановлення меж Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області запитувані земельні ділянки розташовані на землях Макарівського держлісгоспу. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру 11.11.2015 надійшла інформація від Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0105, 3222782300:05:001:0111 за гр. ОСОБА_7 . Підстави набуття відсутня. 12.05.2016 Київським міським приватним нотаріусом Скринник С. М. здійснено державну реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0106 за гр. ОСОБА_5 . Підстави набуття відсутня. 22.01.2019 Київським міським нотаріальним округом здійснено державну реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0109 за гр. ОСОБА_8 . Підстави набуття відсутня (а.с. 103 том 1).
На виконання ухвали суду першої інстанції від 29.10.2021 Відділ № 4 Управління у Бучанському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області надав: «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області» 8 громадян: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , затверджений розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації у Київській області № 671 від 19.12.2005, а також «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється гр. України в межах Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області» 13 громадян: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , затверджений розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації у Київській області № 1412 від 22.12.2006, та «Технічна документація щодо складання державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам України для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських споруд в межах Забуянської сільської гади Макарівського району Київської області 13 громадян: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (а.с. 129-244 том 2, а.с. 1-153 том 3).
Звертаючись із позовом про визнання недійсними розпоряджень Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 19.12.2005 № 671 та від 22.12.2006 № 1412, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави, прокурор стверджував, що ці рішення призвели до протиправного вибуття із державної власності земель лісового фонду без згоди постійного користувача та поза межами компетенції РДА, що порушує інтереси держави та підлягає захисту шляхом застосування віндикаційного позову згідно зі статтями 387, 388 Цивільного кодексу України
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що пункт 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України (ЛК України), на який посилався прокурор для підтвердження права користування землями за планово-картографічними матеріалами, не може бути застосований до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності (19.12.2005 проти 29.03.2006), оскільки це суперечить статті 58 Конституції України. Встановивши, що прокурором не підтверджено факту віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення ДП «Тетерівське лісове господарство», суд дійшов висновку що порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не доведено, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Із таким висновком колегія суддів не породжується з огляду на наступне.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються Земельним кодексом (ЗК) України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України). До земель лісового фонду, відповідно до статті 55 ЗК України, належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Стаття 57 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин - грудень 2005 року) встановлювала, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства. При цьому, використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет, оскільки складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства - у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).
Чинна на грудень 2005 року редакція статті 94 ЛК України встановлювала, що матеріали лісовпорядкування є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами, а стаття 93 ЛК України передбачала, що лісовпорядкування включає визначення меж і внутрігосподарську організацію території лісового фонду. Крім того, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 767 від 27.09.1995, матеріали лісовпорядкування були складовою документації державного лісового кадастру.
У постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14 Верховний Суд України, виснував: Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права та невірно застосував принцип незворотності закону (стаття 58 Конституції України). Стверджуючи про недоведеність права, на захист якого подано позов, з огляду на те, що пункт 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» ЛК України набрав чинності пізніше дати спірного Розпорядження № 671 від 19.12.2005, суд першої інстанції зосередився виключно на даті набуття чинності згаданого пункту та його дії в часі, замість того щоб зважати на сутність змін, внесених законодавцем, та її меті - законодавчому закріпленні способу підтвердження вже існуючого права постійного користування на землі лісового фонду, яке виникло задовго до цієї дати і не обмежено часовими рамками.
Отже у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 94 ЛК України у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, яка встановлювала, що матеріали лісовпорядкування є основою для організації ведення лісового господарства, статтею 93 ЛК України, яка включала до лісовпорядкування визначення меж і внутрігосподарську організацію території лісового фонду, Постанова Кабінету Міністрів України № 767 від 27.09.1995 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру», згідно з якою матеріали лісовпорядкування були складовою документації державного лісового кадастру, Пункт 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986).
Колегія суддів підкреслює, що ці норми слід розглядати у взаємозв'язку із пунктом 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» ЛК України, яким законодавчо було лише закріплено існуюче право постійного користування на раніше надані землі. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин (19.12.2005), планшети лісовпорядкування вже мали статус документів державного обліку, які підтверджували належність земельних ділянок до земель лісового фонду.
Щодо статусу (категорії) спірних земельних ділянок, колегія виходить із наступного.
Так, за інформацією ДП «Тетерівське лісове господарство» від 09.11.2018 № 442 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0105, 3222782300:05:001:0106, 3222782300:05:001:0107, 3222782300:05:001:0108, 3222782300:05:001:0109, 3222782300:05:001:0111 розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 168 ДП «Тетерівське лісове господарство» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року та становлять єдиний масив лісових насаджень. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало (а.с. 27-28, т. 1).
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 01.02.2019 № 41, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0105, 3222782300:05:001:0106, 3222782300:05:001:0107, 3222782300:05:001:0108, 3222782300:05:001:0109, 3222782300:05:001:0111 надані у власність громадянам розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації від 19.12.2005 № 671 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, відносяться до лісів ДП «Тетерівське лісове господарство» і накладаються на виділи кварталу 168 вказаного лісництва, а за матеріалами лісовпорядкування 2003 року накладаються на виділи кварталів №136, 142 та 144.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 18.12.19 № 715, земельні ділянки, з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0108 та 3222782300:05:001:0094 надані у власність громадянам розпорядженням № 671 від 19.12.2005 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, також відносяться до лісів ДП «Тетерівське лісове господарство» і накладаються на виділи кварталу 168 вказаного лісництва.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» підготовлена із використанням фрагментів публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталів 136, 142, 144 (за лісовпорядкування 2003) та 168 (за лісовпорядкуванням 2014) і меж їх таксаційних виділів Кодрянського лісництва ДР «Тетерівський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами (а.с. 29-33, т. 1)
Судом першої інстанції до матеріалів справи залучені документи лісовпорядкування за період з 2003-2015 року (т. 5, а.с. 117-247), серед яких зокрема: Викопіювання з планшету № 5 Кодрянського Лісництва ДП «Тетерівський лісгосп» лісовпорядкування 2003, Викопіювання з планшету № 6 Кодрянського Лісництва ДП «Тетерівський лісгосп» лісовпорядкування 2003, Викопіювання з планшету № 4 Кодрянського Лісництва ДП «Тетерівський лісгосп» лісовпорядкування 2014, Витяг с таксаційного опису Проекту організації та розвитку лісового господарства Тетерівського ДВ ДЛГ Київської області 2004, Витяг с таксаційного опису Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» Київського обласного управління лісового та мисливського господарства Кодрянське лісництво 2015.
Отже належність земельних ділянок, щодо яких заявлено позов, до державної власності лісогосподарського призначення та їх перебування у постійному користуванні ДП «Тетерівське лісове господарство» на час видачі Розпорядження № 671 від 19.12.2005 беззаперечного підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, які мали/мають статус документів державного обліку. Відповідно до вказаних вище Проектів організації та розвитку лісового господарства 2004 та 2014 року ліси на таких землях обліковувались як ліси 2 категорії.
Вирішуючи питання повноважності у розпорядженні спірним земельними ділянками станом на 19.12.2005, колегія суддів, зважаючи на імперативні вимоги частини другої статті 19 Конституції України до органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з наступного.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції та Земельного кодексу України (ЗК України) (стаття 78, стаття 80 ЗК України). Спірні земельні ділянки були землями лісового фонду, які, як встановлено апеляційним розглядом, належали до державної власності (стаття 84 ЗК України, стаття 6 ЛК України).
Згідно з чч.1, 2 та 4 ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст. 21 ЗК України).
Колегія суддів зазначає, що застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм Земельного кодексу України перед нормами Лісового кодексу України, оскільки саме ЗК України визначає правовий режим, категорії та суб'єктний склад розпорядження землями.
Землі лісового фонду мають спеціальний правовий режим, згідно з яким вони не можуть передаватися у приватну власність (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України), за винятком випадків, визначених ЗК України.
Стаття 56 ЗК України передбачала можливість передачі у власність замкнених земельних ділянок лісового фонду загальною площею до 5 гектарів виключно у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств або для залісення деградованих/малопродуктивних угідь.
Оскільки спірні ділянки були надані не у складі угідь таких господарств та єдиним масивом загальною площею біля 8 га, це виключає законність надання їх у власність шляхом безоплатної приватизації, оскільки порушує обмеження площі та цільового використання.
Системний аналіз положень Земельного кодексу України (ЗК України) (зокрема, статті 122 та статті 149) та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» дає підстави виснувати, що відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЗК України, передача земель лісового фонду у приватну власність, виходило за рамки обмеженої цільової компетенції РДА, а відповідні повноваження щодо розпорядження та зміни їх цільового призначення станом на грудень 2005 року належали виключно обласній державній адміністрації.
Розпорядившись землями лісогосподарського призначення за межами населеного пункту й передавши їх у приватну власність не у цілях передбачених ст. 56 ЗК України, фактично вилучивши землі із постійного користування ДП «Тетерівське лісове господарство», без обов'язкової згоди землекористувача та його відома та порушивши імперативний порядок встановлення та зміни цільового призначення земель, Макарівська РДА діяла поза межами компетенції.
Заперечення представників відповідачів, що ґрунтуються на повідомленні Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» №73 від лютого 2007 року (а.с. 100, т. 3 ), колегією суддів відхиляються як безпідставні, адже планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років вказане підприємство не було землекористувачем спірних земель.
Отже, земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника (держави), належним і ефективним способом захисту порушених інтересів є застосування віндикаційного позову та витребування майна відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України у кінцевих набувачів. Зважаючи, що саме такі позовні вимоги заявлені прокурором, колегія суддів вважає, що позов у відповідній частині підлягає задоволенню. Інша частина заявлених у позові вимог, не є ефективними та необхідними за встановлених обставин та не призведуть до відновлення права держаної власності на землі лісогосподарського призначення. Практика Верховного Суду у питанні ефективності способу захисту за встановлених обставин, є сталою.
Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункти 39, 60), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 103) і № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 65)).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 95)).
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункт 48): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Колегія суддів вважає, що прокурор не пропустив строк позовної давності, оскільки позов був поданий у 2020 році (10.04.2020), а про порушення стало відомо лише після проведення перевірок та аналізу інформації, що відповідає критеріям, встановленим Великою Палатою Верховного Суду.
Так, незаконне відчуження земель лісового фонду відбулося на підставі Розпорядження № 671 від 19.12.2005. Проте, строк не обчислюється від дати видання незаконного акта, оскільки Київська обласна державна адміністрація (як належний розпорядник) та ДП «Тетерівське лісове господарство» (як постійний користувач) не мали об'єктивної можливості довідатися про прийняття цих актів Районною адміністрацією.
Прокурор довів, що уповноважені органи тривалий час не звертались до суду, а про факт порушення інтересів держави та накладення ділянок на лісовий фонд стало відомо лише за результатами системного аналізу інформації у 2018-2019 роках. Це підтверджується Інформацією ДП «Тетерівське лісове господарство» від 09.11.2018 № 0442, яка фіксує виявлення порушення під час моніторингу Публічної кадастрової карти України, та даними ВО «Укрдержліспроект» (листи від 01.02.2019 № 41 та 18.12.19 № 715), які були надані вже на запит прокуратури і підтвердили факт накладання приватних ділянок на квартал 168 лісництва. Конкретні кадастрові номери, що стали предметом позову, були ідентифіковані та стали підставою для об'єктивної обізнаності про порушення лише у зазначений період 2018-2019 років.
Доводи відповідачів, що ґрунтуються на відкритих даних Публічної кадастрової карти України (ПККУ) із 2013 року, колегія суддів відхиляє, адже такі ґрунтуються на хибному ототожненні технічної доступності відомостей Державного земельного кадастру (ДЗК) з юридичною обізнаністю компетентного органу. Дотримання алгоритму визначення початку строку позовної давності вимагає розрізняти загальнодоступність ПККУ як графічного інструменту та момент об'єктивної обізнаності держави про порушення її прав, що настає лише після проведення системного аналізу спеціалізованих даних та встановлення юридичного факту вибуття майна поза волею власника.
Сама лише можливість технічного перегляду кадастрових меж на ПККУ з 2013 року не давала Київській обласній державній адміністрації чи ДП «Тетерівське лісове господарство» об'єктивної можливості встановити незаконність Розпорядження № 671 від 19.12.2005 та факт вибуття земель лісового фонду. Більше того, відображення меж ділянок на карті не містить правової оцінки акта органу місцевого самоврядування і не свідчить про його видачу поза межами компетенції. Для встановлення порушення такого характеру, яке стосується земель лісового фонду, необхідно було провести системний та спеціалізований аналіз правовстановлюючих документів та зіставлення їх із планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, яке є спеціалізованим джерелом інформації. Такий аналіз вимагав залучення фахівців та отримання офіційних даних, що фактично було здійснено прокурором у 2018-2019 роках. Таким чином, початок функціонування ПККУ у 2013 році не може бути застосовано як дата, з якої розпочався перебіг строку позовної давності, відтак позов, поданий у 2020 році, є поданим у межах встановленого законом трирічного строку.
Відтак, позовна давність щодо вимог про витребування земельних ділянок не є пропущеною.
Колегія суддів зазначає, що втручання держави у право власності відповідачів, яке відбувається шляхом витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння, повністю відповідає трьом критеріям правомірності, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС).
Втручання ґрунтується на національному законі, оскільки вимога про витребування майна (віндикація) ґрунтується на статті 388 Цивільного кодексу України, адже спірні земельні ділянки вибули з володіння власника (держави) поза її волею внаслідок прийняття незаконних розпоряджень. Законність втручання також зумовлена порушенням спеціального режиму використання земель лісового фонду, встановленого Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України, які обмежують приватизацію цієї категорії земель (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала (зокрема, у справах № 488/5027/14-ц та № 183/1617/16), що розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави, що підтверджує законність витребування.
Втручання переслідує легітимну мету контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. «Суспільний», «публічний» інтерес, який захищає держава, полягає у відновленні правового порядку та захисті довкілля, оскільки землі лісового фонду є національним багатством (стаття 14 Конституції України). Витребування спрямоване на збереження лісового фонду, недопущення передання земель лісогосподарського призначення у приватну власність усупереч чинному законодавству та відновлення законності при розпорядженні державною власністю.
Захід є пропорційним легітимній меті, оскільки не покладає на набувача надмірного індивідуального тягаря з огляду на його потенційну недобросовісність. Колегія суддів зазначає, що набувач (відповідач) в силу об'єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки (наявність лісової рослинності), проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісового фонду. Надання землі, яка має ознаки лісу, ставить добросовісність набувача під обґрунтований сумнів, що, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду (справа № 488/5027/14-ц, пункт 90), схиляє баланс інтересів на користь держави (суспільства).
На окрему увагу заслуговує той факт, що на момент розгляду справи жоден із відповідачів не надав доказів забудови чи капітальних поліпшень на спірних ділянках упродовж тривалого періоду володіння ними. Водночас, матеріали справи і інформація публічної кадастрової карти свідчать, що ділянки перебувають у початковому стані, вкриті лісовою рослинністю, тобто природний ресурс не втрачено, що підтверджує ефективність обраного способу захисту (віндикації). Таким чином, суспільний інтерес у збереженні лісового фонду переважає приватний інтерес набувача. Витребування не позбавляє набувача права на відшкодування збитків від недобросовісного продавця на підставі статті 661 ЦК України.
Таким чином, витребування спірної земельної ділянки відповідає критеріям правомірності втручання, не порушуючи при цьому справедливої рівноваги між інтересами держави та приватних осіб.
Оскільки суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків обставинам справи, яка виразилася у хибному встановленні статусу спірних земель через безпідставне відхилення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а також неправильно застосував норми матеріального права (статті 19, 20, 56, 84, 149 ЗК України та ЛК України) щодо оцінки компетенції Макарівської РДА, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову й витребування усіх спірних земельних ділянок від відповідачів на користь держави. У решті позовних вимог колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення із підстав викладених вище.
Зважаючи на задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок, на відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 покладаються витрати із сплати судового збору за подання позову у розмірі 8 867,00 грн та апеляційної скарги у розмірі 26 137 грн, а всього 35 004,50 грн, які підлягають стягненню на користь Київської обласної прокуратури по 4 375,56 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах Київської обласної державної адміністрації, задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Витребувати на користь держави з незаконного володіння:
ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0105, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Забуянська сільська рада);
ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0106, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Забуянська сільська рада);
ОСОБА_8 земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0109, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Забуянська сільська рада);
ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0111, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Забуянська сільська рада);
ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0107, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Забуянська сільська рада);
ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0108, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Забуянська сільська рада);
ОСОБА_9 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0094, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Забуянська сільська рада);
ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 322278 2300:05:001:0110, що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Макарівська селищна рада (Макарівський район, Забуянська сільська рада).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Київської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909996) судові витрати із сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 4 375, 56 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 листопада 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов