Справа № 11-кп/824/3137/2025
№ 755/16594/23
Категорія КК: ч. 4 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
16 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше неодноразово судимого, останній раз вирокомДніпровського районного суду м. Києва від 15.10.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357; ч. 4 ст. 185 КК України, -
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357; ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням цього вироку та вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2024 року, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 20800 гривень та моральну в розмірі 5000 гривень.
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 18.08.2023, приблизно о 19 годині, перебуваючи поблизу адреси: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 31, у парковій зоні, знайшов банківську картку № НОМЕР_1 банку АТ КБ «ПриватБанк», якою користується та яка емітована на ім'я ОСОБА_7 та яка згідно вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року, ст.ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» від 05.04.2001 року, ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року відповідає визначенню поняття «офіційний документ» та не вчинив жодних дій щодо встановлення власника вищезазначеної банківської картки чи її повернення.
ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що вищевказаний важливий офіційний документ йому не належить, взяв банківську платіжну картку АТ КБ «Приват банк» № НОМЕР_1 , яку почав зберігати при собі, тобто викрав офіційний документ з метою подальшого використання.
Крім того, 18.08.2023, о 19 год. 24 хв., під час дії воєнного стану в Україні, ОСОБА_6 , за адресою: м. Київ, вул. Вінстона Черчилля, 29, використовуючи викрадену банківську картку № НОМЕР_1 банку АТ КБ «ПриватБанк», якою користується та яка емітована на ім'я ОСОБА_7 , шляхом зняття готівки через банкомат АТ КБ «Приватбанк» (назва терміналу САК46649), а саме проведення 5-ти транзакцій у розмірі 4000 грн, тобто загальною сумою 20000 грн, також за кожну з транзакцій банком було нараховано 160 грн комісії, тобто в загальній сумі 800 грн комісії, здійснив крадіжку грошових коштів з рахунку потерпілого в сумі 20 000 грн.
У подальшому ОСОБА_6 викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 20800 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити вказаний вирок вказавши, що строк відбування покарання рахувати з моменту його затримання з 05.06.2024. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що суд допустив порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність. Вказавши, що строк відбування йому покарання слід рахувати з моменту приведення вироку до виконання. Вважає, що застосувавши положення ч. 4 ст. 70 КК України та призначивши йому остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, суд повинен був зазначити про початок строку відбування покарання з 05.06.2024, тобто з дня його фактичного затримання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який просив задовольнити частково апеляційну скаргу обвинуваченого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом першої інстанції доказами в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і ніким не заперечується.
Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 357; ч. 4 ст. 185 КК України є правильною.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вказані вище вимоги закону України про кримінальну відповідальність.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання судом належним чином враховані тяжкість вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі, за вчинення злочинів проти власності. Також враховано судом щире каяття, як обставини, що пом'якшує ОСОБА_6 покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, а також на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2024.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необхідність обрахунку строку відбуття покарання ОСОБА_6 з дня його затримання в кримінальному провадженні за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2024, тобто з 05.06.2024.
Виходячи з приписів закону України про кримінальну відповідальність правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов'язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.
З матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.10.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочинів, скоєних 18.08.2023, тобто до постановлення вказаного вище вироку.
У кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_6 засуджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2024 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а тому строк відбування покарання ухвалено рахувати як попереднє ув'язнення з 05.06.2024.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою не обирався. Однак суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що застосовуючи положення ч. 4 ст. 70 КК України та обираючи шлях часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2024, він повинен був врахувати вже відбуте ОСОБА_6 покарання з 05.06.2024.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд допустив порушення ч. 5 ст. 72 КК України, а тому вирок підлягає зміні із зазначенням у його резолютивній частині про початок строку відбування покарання ОСОБА_6 з 05.06.2024.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 417, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року, яким ОСОБА_6 засуджено ч. 1 ст. 357; ч. 4 ст. 185 КК України змінити.
Зазначити, що строк відбування покарання ОСОБА_6 необхідно обчислювати з 05 червня 2024 року.
В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3137/2025
№ 755/16594/23
Категорія КК: ч. 4 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
16 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше неодноразово судимого, останній раз вирокомДніпровського районного суду м. Києва від 15.10.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357; ч. 4 ст. 185 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 417, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року, яким ОСОБА_6 засуджено ч. 1 ст. 357; ч. 4 ст. 185 КК України змінити.
Зазначити, що строк відбування покарання ОСОБА_6 необхідно обчислювати з 05 червня 2024 року.
В решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали проголосити 22 вересня 2025 року о 10 годині 15 хвилин.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3