Справа № 740/5903/25
Провадження № 2-а/740/73/25
17 листопада 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ніжині за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа - інспектор Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницький Олександр Григорович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просить скасувати винесену поліцейським Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницький О.Г. постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5888495 від 08.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позов обґрунтовує тим, що відповідно до оскаржуваної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП за керування автомобілем без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби.
З даною постановою не згоден та вважає, що вона підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад даного адміністративного правопорушення. Ближнє світло фар перед початком руху працювало, під час його зупинки світло фар було увімкнене, що видно на відеозаписі, світло фар було дещо тьмяним, але працювало. Він повідомив працівників поліції, що світло працює і увімкнене, перед початком руху ніяких несправностей автомобіля не було, він так їхав усю дорогу, крім цього, вже майже розвиднілось і стверджувати, що в момент руху була темна пора доби неможливо. Позивач пояснював поліцейським, що у нього таке ближнє світло фар і краще воно не світить, оскільки автомобіль не новий і не обладнаний яскравими ліхтарями, у зв'язку з чим світить дещо тьмяно, але поліцейські не звертали уваги на його пояснення. Крім того, на час його руху вже майже розвиднілось, а тому стверджувати. що була темна пора доби неможливо.
Відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . В обгрунтування зазначено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 08.10.2025 о 06.45 год. у с. Заньки Ніжинського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1 а) ПДР - порушення водіями ТЗ використання освітлювальних приладів в темну пору доби.
Факт порушення позивачем вимог п. 19.1 а) ПДР підтверджується відеозаписом, зробленим за допомогою портативного відеореєстратора, на якому помітно, що позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 в темну пору доби рухався з увімкненими габаритами, без увімкненого ближнього світла фар і тільки після зупинки увімкнув ближнє (дальнє) світло фар і сам не заперечує, що їхав без увімкненого ближнього (дальнього) світла фар.
Вказане підтверджується і за наслідками візуального порівняння транспортного засобу, яким керував позивач з транспортними засобами, які також рухались в цей час по смузі із дотриманням приписів п. 19.1 ПДР.
Поліцейським було дотримано передбачену КУпАП процедуру розгляду справи: повідомлено позивачу суть вчиненого ним правопорушення, роз'яснено його права, ознайомлено з доказами, оголошено про прийняте рішення.
Доводи позивача щодо того, що на вулиці вже розвиднілось відповідач вважає безпідставними, оскільки ПДР чітко визначає, що під терміном «темна пора доби» розуміється частина доби від заходу до сходу сонця. Схід сонця в с. Заньки Ніжинського району 08.10.2025 був о 07.05 год (сайт «Синоптик»), а тому на о 06.50 год. позивач повинен був рухатись із увімкненим ближнім світлом фар, незалежно від ступеня освітлення дороги.
Враховуючи викладене вважає, що факт адміністративного правопорушення доведений відповідачем належними та допустимими доказами, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Від третьої особи - інспектора ВРПП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницького О.Г. надійшов відзив на позовну заяву з доданим на диску відеозаписом. Зазначає, що нарядом ГРПП Ніжинського РУП у складі інспектора ВРПП Ніжинського РУП Кательницького О.Г. та поліцейського ВРПП Ніжинського РУП Книра І.М. під час патрулювання 08.10.2025 близько 06 год. 50 хв. у м. Ніжині по вул. Набережній, було зупинено автомобіль ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1 а) ПДР.
У зв'язку з цим, інспектором Кательницьким О.Г. було розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та винесено постанову ЕНА № 5888495 від 08.10.2025. Дана подія фіксувалась на нагрудний відеореєстратор інспектора ВРПП та автомобільний відеореєстратор. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням передбаченої законом процедури притягнення до адміністративної відповідальності, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою судді 20.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.
У відзиві представник відповідача просив справу слухати за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 08.10.2025 інспектором ВРПП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницьким О.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5888495, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до постанови, 08.10.2025 о 06:50:58 у с. Заньки, вул. Лисянського, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1 а) ПДР - порушення водіями транспортних засобів використання освітлювальних приладів в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, в тунелях, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 122 КУпАП.
На відеозаписі на оптичному диску, доданому до відзиву відповідачем та третьою особою, зафіксовано спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , який знаходиться у нерухомому автомобілі, під час якого поліцейський повідомляє, що ОСОБА_1 рухався транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар у темну добу, а водій не погоджується з цим, стверджуючи, що рухався з умікненим ближнім світлом. Разом з цим, на відеозаписі чітко вбачається, що у автомобілі, крім габаритних вогнів, увімкнена і права фара ближнього світла. Після того, як працівник поліції повідомив позивачу, що останній здійснював рух із вимкненими фарами ближнього світла, а на даний час працює тільки права фара, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і пересвідчившись, що фара дійсно вимкнена, повторно увімкнув її. При цьому, позивач вказував, що обидві фари працювали. Поліцейський же зазначав, що під час руху автомобіля обидві фари не світилися.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
За змістом норм ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 19.1. а) ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на всіх механічних транспортних засобах, що рухаються, повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла.
Як вбачається з відеозапису, рух автомобіля ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 без увімкненого ближнього світла фар не зафіксовано, а даний факт лише озвучено поліцейськими. Відеозапис розпочинається з моменту, коли автомобіль вже зупинено і поліцейський роз'яснює причину зупинки водію, при цьому водій заперечує факт вчинення вищевказаного правопорушення, вказуючи, що фари ближнього світла в нього були увімкнені.
Крім того, суд звертає увагу, що місце вчинення правопорушення, вказане в постанові: с. Заньки, вул. Лисянського, 3, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно відеозапису автомобіль позивача знаходиться у м. Ніжині на вулиці Набережній. У відзиві третьої особи та поясненнях інспектора ОСОБА_2 , останній також указує, що автомобіль позивача було зупинено в м. Ніжині на вул. Набережній, 3.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Суд не може врахувати пояснення третьої особи - поліцейського ВРПП Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області Кательницького О.Г. в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення він діяв як службова особа - поліцейський. Суд зазначає, що свідчення тільки такої особи у цій справі не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, а об'єктивних підтверджуючих відомостей про те, що автомобіль позивача рухався без увімкненого ближнього світла фар матеріали справи не містять, зокрема і відеозапис який починається зі спілкування поліцейського з позивачем вже після зупинки автомобіля. Попри посилання поліцейського у спілкуванні з позивачем на місці зупинки, що наявне відео руху автомобіля під керуванням позивач з вимкненим ближнім світлом фар, суду такого не надано.
Отже, при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація саме обставин щодо предмета доказування тощо).
На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем, так як не зафіксовано рух автомобіля без увімкнених фар ближнього світла. У матеріалах справи такі підтвердження поза розумним сумнівом відсутні, є в наявності лише відеозапис вже зупиненого автомобіля і постанова про притягнення до відповідальності, у якій крім того, неправильно зазначено місце події, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування доказами під час розгляду справи.
Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, твердження відповідача про наявність в діях позивача адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини позивача, в інкримінованому йому відповідачем адміністративному правопорушенню, тлумачаться на користь позивача.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області підлягають задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Позивачем при подачі адміністративного позову був сплачений судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З таких підстав судові витрати понесені позивачем в межах суми 605 грн. 60 коп. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5888495 від 08.10.2025, винесену інспектором Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Кательницьким О.Г., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн., - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду згідно ч. 4 ст. 286 КАС України може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Карпусь