Провадження № 2/470/299/25
Справа № 470/690/25
14 листопада 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 10 листопада 2025 року в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди,
29 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача у якому зазначив, що є внуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка загинула ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Біла Криниця Миколаївської області, внаслідок артилерійського обстрілу здійсненого військовими збройних сил російської федерації. За фактом вчинення кримінального правопорушення було зареєстроване кримінальне провадження за ч.2 ст.438 КК України, як порушення законів та звичаїв війни. Відповідно до довідки про причину смерті від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинула через травматичну ампутацію численних ділянок тіла внаслідок вибуху. Через втрату бабусі, що загинула через військову агресію російської федерації проти України, йому було заподіяно моральної шкоди. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на його користь 15000000 грн моральної шкоди.
Позивач в судове засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі шляхом опублікування оголошення на сайті суду, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.
Здійснення рф збройної агресії проти України є загальновідомим фактом, що визнано на міжнародному рівні, а тому в порядку визначеному ч. 1ст. 82 ЦПК України є таким, що не потребує доказування.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц, у постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19, дійшов висновку, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію щодо України, окупувавши частину території України, порушила чисельну кількість міжнародних норм та правил, в тому числі норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
Пунктом 2 Будапештського меморандуму Російська Федерація взяла на себе зобов'язання разом зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії і Сполученими Штатами Америки утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
У відповідності з Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.
Таким чином, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Російська Федерація, порушивши наведені міжнародні норми, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому не має судового імунітету в частині вимог про відшкодування шкоди.
Аналогічні за змістом правові позиції викладені Верховним Судом у справах №490/955/19 постанові від 28.07.2022, № 311/498/20 постанова від 22.06.2022, № 428/11673/19 постанова від 18.05.2022 Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.09.2022 по справі № 990/80/22.
Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із душевними стражданнями, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювала, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі № 686/13212/19.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована і проживала одна у с.Біла Криниця Березнегуватської ТГ Баштанського району Миколаївської області ( а.с.44).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 07 березня 2023 року Березнегуватським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Біла Криниця Березнегуватський район Миколаївська область ( а.с.9).
З довідки про причини смерті № 609 від 06 березня 2023 року смерть ОСОБА_2 настала від травматичної ампутації численних ділянок тіла внаслідок вибуху ( а.с.10).
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідує, що 13 серпня 2022 року було зареєстроване кримінальне провадження за ч.2 ст.438 КК України, зокрема і за тим фактом, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті артилерійського обстрілу з боку військовослужбовців зс рф близько 13 год загинула місцева мешканка с.Біла Криниця Баштанського району Миколаївської області ОСОБА_2 , яку з неможливістю евакуації поховано на території с.Біла Криниця Баштанського району Миколаївської області ( а.с.6).
З копій документів підтверджуючих родинні зв'язки ОСОБА_1 з померлою встановлено, що померла ОСОБА_2 доводиться позивачеві двоюрідною бабою по лінії матері 4 ступеня бокової лінії споріднення ( а.с.18-30).
З копії спадкової справи №136/24 заведеної завідувачем Березнегуватською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 убачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 та 26 березня 2025 року отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавиці на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами розташований в с.Біла Криниця Баштанського району та земельну ділянку площею 2,004 га для ведення особистого селянського господарства ( а.с.45-62).
Обґрунтовуючи позовну заяву ОСОБА_1 зазначав, що у зв'язку з втратою бабусі, яка загинула в результаті військової агресії російської федерації він відчував безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, тобто зазнав моральних страждань які оцінує у 15000000 грн.
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що: дійсно внаслідок військової агресії рф проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди; законодавець в статті 23 ЦК передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості); розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії рф проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди; такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії рф проти України тощо.
Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (у разі, якщо шкода відшкодовується за наявності вини).
При цьому, на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зауважує, що загальновідомим є факт збройної агресії рф проти України, однак позивач не звільняється від доведення наявності моральної шкоди та причинного зв'язку між нею та протиправними діями рф, що є обов'язковою умовою цивільно-правової відповідальності за спричинену моральну шкоду, а також розміру завданої моральної шкоди.
Суд не ставить під сумнів наявність психотравмуючих наслідків збройної агресії російської федерації для кожного громадянина України, разом з тим, з огляду на вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень, доходить висновку що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що йому було завдано душевних страждань та немайнових втрат, їх характеру, тривалості та глибини, істотності вимушених змін, зокрема, висновків спеціалістів, експертів щодо погіршення його психоемоційного стану та наявності причинного зв'язку між таким станом та збройною агресією рф, які б слугували для задоволення позову саме в розмірі 15 000 000 гривень.
З огляду на зазначене, враховуючи глибину душевних страждань та негативних емоцій, яких зазнав позивач внаслідок дій відповідача і загибеллю двоюрідної баби ОСОБА_2 , та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову позивач повинен був сплатити судовий збір за ставкою: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на користь держави Україна 15 140 ( п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації : адреса місцезнаходження: індекс 119991, вул. Житня, буд. № 14, будівля, № 1 м.Москва.
Суддя С.Ф. Орлова
Повне заочне рішення складене 14 листопада 2025 року.