Справа № 450/287/25 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/2146/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
17 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді: Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю секретаря Підлужного В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року,
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 12.08.2007 року між сторонами було зареєстровано шлюб. За час перебування в шлюбі у сторін народилися двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначалося, що протягом останнього часу стосунки між сторонами погіршилися, між ними виникають непорозуміння. Сторони разом не проживають та фактично не підтримують шлюбних стосунків, кожен з них живе своїм життям. Позивачка стверджує, що втратила до відповідача почуття любові та поваги, примирення між ними неможливе, а подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам. Просила позовні вимоги задовольнити (а.с. 2).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 12.08.2007 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 2433. Після розірвання шлюбу залишено за позивачем прізвище « ОСОБА_5 ». Вирішено питання судових витрат (а.с.38-40).
Дане рішення оскаржив відповідач.
Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Вважає, що його фінансові труднощі - це єдина причина, що стала причиною звернення його дружини до суду з даним позовом.
Зазначає, що працює далекобійником, тому постійно не може проживати з дружиною, однак коли у нього вихідні, то перебуває разом із сім'єю.
Вважає, що відсутні підстави для розірвання шлюбу (а.с. 47-50).
15 жовтня 2025 року позивачка на адресу суду надіслала заяву, у якій міститься прохання про апеляційний розгляд справи за її відсутності, а також посилання на те, що вона апеляційну скаргу заперечує повністю, просить її відхилити та залишити оскаржуване рішення суду в силі, оскільки «примирення між сторонами категорично неможливе» (а.с. 68).
Відповідач (апелянт), будучи своєчасно (30.10.2025 року) належним чином повідомленим про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 72), в судове засідання не з'явився і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 7 статті 240 ЦПК України встановлено, що у справі про розірвання шлюбу суд може (тобто - має право, а не обов'язок) зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Як стверджується матеріалами справи, відповідачу щонайпізніше 17 лютого 2025 року вже було відомо про позов до нього про розірвання шлюбу і він подав до суду заяву про надання сторонам строку для примирення тривалістю 6 місяців (а.с. 27-28), яку суд ухвалою від 18 лютого 2025 року частково задовольнив та надав подружжю 3 (три) місяці для примирення - до 18 травня 2025 року (а.с. 30-31).
До кінця трьохмісячного строку, наданого судом сторонам на примирення, відповідач не подав до суду жодних пояснень (заперечень тощо), які б свідчили про примирення сторін та налагодження між ними подружніх стосунків.
Таких доводів не містить і апеляційна скарга.
Натомість, 15 травня 2025 року позивачка подала до суду заяву про те, що «сторони не примирилися, оскільки примирення категорично неможливо»: з проханням задовольнити її позовні вимоги (а.с. 36).
Оскаржуване рішення про розірвання шлюбу між сторонами судом ухвалено 19 травня 2025 року, тобто - через повних 4 (чотири) місяці після подачі позивачкою позову до суду. Відтак, у відповідача було достатньо часу для примирення з позивачкою та відновлення подружніх стосунків між ними, однак станом на день ухвалення судом оскаржуваного рішення цього не сталося.
Також примирення між подружжям не сталося і пізніше - навіть після спливу більш, ніж 10 (десять) місяців (тобто - строку, більшого за максимальний, шестимісячний, передбачений частиною 7 статті 240 ЦПК України) після подачі позивачкою позову до суду, оскільки станом на час апеляційного розгляду справи позивачка продовжує наполягати на розірванні шлюбу (а.с. 68).
Апеляційна скарга не містять будь-яких доводів про вжиття відповідачем протягом тривалого часу заходів для примирення з позивачкою та відновлення і налагодження з нею подружніх відносин.
Враховуючи те, що предметом даного позову є розірвання шлюбу між сторонами справи, то за наслідками розгляду цієї справи суд може прийняти лише одне з двох можливих рішень: 1) про задоволення позову або 2) про відмову у його задоволенні.
За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що правові підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання шлюбу (про що міститься вимога у прохальній частині апеляційної скарги) відсутні, оскільки таке рішення суду суперечило б положенню про добровільність шлюбу, закріпленого у статті 24 Сімейного кодексу України.
Відтак, у ситуації, що склалася, можливим є лише задоволення позову, що і зробив суд першої інстанції оскаржуваним рішенням, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування цього рішення і вважає, що апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 травня 2025 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.