Справа № 686/18079/25
Провадження № 3/686/8076/25
04.11.25
04 листопада 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , директора ТОВ «INTER CARS UKRAINE»,
за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №002113/105/33-00-07-01 від 18.06.2025 р. ОСОБА_1 фактично ставиться у вину те, що він, будучи директором ТОВ «INTER CARS UKRAINE», порушив порядок ведення податкового обліку, а саме: п.п.134.1.1, п.134.1, ст. 134, п.135.1, ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями); п.27, п.28 ПСБО 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 №2460, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №751/4044 (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 1 166 544 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: 2018 в сумі 264203грн., 2019 р. в сумі 360371 грн., 2020 в сумі 541970 грн.; п. 198.5 абз. «г» ст.198, п.200.1, п.200.4 абз. «в», п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 23034632,68 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: 2018 на суму 656855,76 грн. (в т.ч. жовтень 2018 на суму 219593,55 грн., листопад 2018 на суму 321428,53 грн., грудень 2018 на суму 115833,68 грн.); 2019 на суму 1921435,02 грн. (в т.ч. за січень 2019 на суму 141906,56 грн., лютий 2019 на суму 129768,62 грн., березень 2019 на суму 108416,83 грн., квітень 2019 на суму 118 414,25 грн., червень 2019 на суму 238911,09 грн., липень 2019 на суму 143273,94 грн., серпень 2019 на суму 140047,62 грн., листопад 2019 на суму 649557,02 грн., грудень 2019 на суму 251139,09 грн.); 2020 на суму 2250126,10 грн. (в т.ч. за січень 2020 на суму 233456,23 грн., квітень 2020 на суму 647828,92 грн., травень 2020 на суму 137414,86 грн., червень 2020 на суму 154317,28 грн., липень 2020 на суму 155936,30 грн., серпень 2020 на суму 150232,06 грн., вересень 2020 на суму 158374,18 грн., листопад 2020 на суму 394032,27 грн., грудень 2020 на суму 218534,00 грн.); 2021 на суму 3601971,49 грн. (в т.ч. за січень 2021 на суму 261856,08 грн., лютий 2021 на суму 252771,85 грн., березень 2021 на суму 272062,05 грн., квітень 2021 на суму 313255,87 грн., травень 2021 на суму 273697,12 грн., вересень 2021, на суму 576857,85грн., жовтень 2021 на суму 947737,53 грн., листопад 2021 на суму 367472,05 грн., грудень 2021 на суму 336261,09 грн.); 2022 на суму 4443041,92 грн. (в т.ч. за січень 2022 на суму 381543,39 грн., лютий 2022 на суму 220270,58 грн., березень 2022 на суму 159624,72 грн., квітень 2022 на суму 222548,34 грн., травень 2022 на суму 260921,64 грн., червень 2022 на суму 433211,08 грн., серпень 2022 на суму 915556,14 грн., вересень 2022 на суму 406806,78 грн., жовтень 2022 на суму 663482,00 грн., листопад 2022 на суму 360220,92 грн., грудень 2022 на суму 418856,33 грн.); 2023 на суму 4705439,48 грн. (в т.ч. за січень 2023 на суму 395051,60 грн., лютий 2023 на суму 411900,67 грн., березень 2023 на суму 416 330,83 грн., квітень 2023 на суму 385246,70 грн., травень 2023 на суму 383904,52 грн., червень 2023 на суму 315061,23 грн., липень 2023 на суму 368256,93 грн., вересень 2023 на суму 742856,76 грн., жовтень 2023 на суму 426048,43 грн., листопад 2023 на суму 469532,27 грн., грудень 2023 на суму 391249,54 грн.); 2024 на суму 5455762,91 грн. (в т.ч. за січень 2024 на суму 441498,41 грн., лютий 2024 на суму 464381,85 грн., травень 2024 на суму 1335224,15 грн., червень 2024 на суму 428069,39 грн., липень 2024 на суму 465295,16 грн., серпень 2024 на суму 379365,84 грн., вересень 2024 на суму 442478,94 грн., жовтень 2024 на суму 478223,67 грн., листопад 2024 на суму 534437,93 грн., грудень 2024 на суму 486787,57 грн.).
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було кваліфіковано за ч.1 ст.163-1 КУпАП.
У судове засідання особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 та його захисник Мілашевський М.Г., будучи своєчасно сповіщеними про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило.
Частиною 2 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей, при розгляді справ за якими, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.163-1 КУпАП, до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за цією статтею, у судовому засіданні не є обов'язковою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд дійшов висновку про необхідність, у відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП, розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та у відсутності її захисника Мілашевського М.Г., який клопотав про розгляд справи у його відсутності, одночасно, зазначаючи про наявність підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, просив закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП..
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, серед яких у протоколі обов'язково зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися їх, у тому числі, і судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії" (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.163-1 КУпАП, встановленню підлягають такі обставини: чи вчинені особою відповідні умисні дії, що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб'єктом даного правопорушення. Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Так, відповідальність за частиною 1 статті 163-1 КУпАП настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Вказана норма КУпАП є бланкетною та лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають порядок ведення податкового обліку, подання аудиторських висновків.
Згідно зі ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Враховуючи вказані правові норми, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати про факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, у чому конкретно полягало, виходячи із диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, порушення ведення податкового обліку особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов'язків, встановивши, коли і ким такі службові обов'язки для неї були визначені, зокрема й необхідно у протоколі вказувати нормативний акт, його статтю, частину статті тощо, з викладенням змісту певної норми, вимоги якої порушила посадова особа, подію інкримінованого їй правопорушення (час, місце, спосіб його вчинення), а також зазначати форму вини.
Разом з тим, всупереч вимог ст.256 КУпАП, «Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016 р. (п.6), у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення №002113/105/33-00-07-01 від 18.06.2025 р. суть адміністративного правопорушення виписано так, що незрозуміло, які саме дії чи бездіяльність, у розумінні диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, були допущенні ОСОБА_1 , не було зазначено у цьому протоколі й місце та час вчинення правопорушення (в даному випадку діянь, які призвели до зазначених у протоколі наслідків, натомість було зазначено лише дату проведення планової виїзної перевірки ТОВ «INTER CARS UKRAINE» та виявлення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення), не викладено змісту певних норм, вимоги яких порушив останній, відсутні у зазначеному протоколі відомості щодо факту перебування ОСОБА_1 на посаді директора вказаного підприємства саме у той період, коли було порушено порядок ведення податкового обліку, що призвів до зазначених у протоколі наслідків, а також відомості про факт невиконання в зазначений період ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, якщо такі на нього були покладенні, щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) означених у протоколі податків. Тобто, у вищеозначеному протоколі про адміністративне правопорушення, не було розкрито суть правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , виходячи із диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, нормативний акт, його статтю, частину (пункт, абзац) статті, з викладенням змісту певної норми, вимоги якої порушила винна особа, подію інкримінованого останньому правопорушення (місце, час та спосіб його вчинення), із зазначенням форми вини. У даному випадку у змісті протоколу наведений перелік законодавчих актів, які були порушені та наслідки, що наступили, але не вказано, які ж дії (бездіяльність) було вчинено. Посилання у протоколі на порушення норм Податкового кодексу України, без конкретизації в чому ці порушення полягають (які конкретні дії або бездіяльність допущені певною посадовою особою), не розкриває суті того правопорушення, вчинення якого ставиться у вину ОСОБА_1 , як директору підприємства. До того ж, перерахування пунктів статей нормативних актів, не замінює необхідності викладення обставин вчинення правопорушення, які орган (посадова особа), уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, не повинна сама відшуковувати і трактувати довільно.
Формулювання обвинувачення у викладеній в протоколі №002113/105/33-00-07-01 від 18.06.2025 р. формі не відображає усіх ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, є незрозумілим, що позбавляє ОСОБА_1 можливості ефективно захищатися і робить неможливим об'єктивний розгляд справи.
З-поміж іншого й у зв'язку з вищеозначеним істотним недоліком - неправильним складанням протоколу про адміністративне правопорушення, постановами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.07.2025 р. та від 14.08.2025 р. справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП двічі була повернута до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м.Львів) ДПС України для доопрацювання.
Не вчинивши належних дій для виконання вказаних постанов, зазначена справа була повторно скерована до суду з тим самим протоколом про адміністративне правопорушення №002113/105/33-00-07-01 від 18.06.2025 р., з якого неможливо зробити висновок про об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та про те, що останній, в даному випадку є суб'єктом цього правопорушення. При цьому, на обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, працівником податкового органу, окрім означеного протоколу про адміністративне правопорушення, було надано лише фрагмент (8 арк. із існуючих 420 арк.) акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «INTER CARS UKRAINE» № 243/33-00-07-01/30865632 від 18.06.2025 р., який є службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність, тобто по суті акт перевірки лише підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. В силу норм Податкового кодексу України, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
При цьому, будь-які належні, достовірні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 (саме як директором ТОВ «INTER CARS UKRAINE», до службових обов'язків якого входила б діяльність з нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків) певних діянь (дій чи бездіяльності), що виразились би у порушенні (за незазначених у протоколі обставин) порядку ведення податкового обліку та що це порушення, яке призвело до зазначених у протоколі наслідків, дійсно мало місце та було допущено саме з вини ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, не встановлено таких і судом. Відповідно й не доведено факт вчинення ОСОБА_1 , інкримінованого йому у протоколі, правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Суд не може собою підміняти органи, які зобов'язані довести провину особи у вчиненні адміністративного правопорушення належними доказами, одним з яких є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідатиме критеріям допустимості, у разі дотримання як процедури його складення, так і форми та змісту, як того вимагають положення ст. 256 КУпАП. До того ж, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
З урахуванням наведеного, оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодних належних та достовірних доказів вчинення ОСОБА_1 , за не викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, порушення порядку ведення податкового обліку, що фактично ОСОБА_1 ставиться у вину, відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, які не підтверджуються дослідженими судом доказами, є недостовірними.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у складеному відносно останнього протоколі про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам закону, суд приходить до висновку, що факт порушення ОСОБА_1 порядку ведення податкового обліку, вчинення якого йому інкримінується, «поза розумним сумнівом» (стандартом доказування, який застосовується при оцінці доказів) не доведено.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає закриттю в тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, після аналізу всіх доказів у справі, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, та приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини не здобуто та суду не надано, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя