Справа № 686/24293/25
Провадження № 3/686/6945/25
12.11.25
12 листопада 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львів, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, неодруженої, маючої на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючої,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 о 03 год. 50 хв. 19 серпня 2025 року у м.Хмельницькому, по вул. Свободи, 19, керувала транспортним засобом - двоколісним електросамокатом «Ninebot G30 Мax 000849», з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) та, у порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, відмовилась від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У судове засідання 12.11.2025 р. ОСОБА_1 та її захисник Кучерук Т.М., будучи своєчасно сповіщеними про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились, про поважні причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило. Частиною 2 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей, при розгляді справ за якими, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Категорія справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за цією статтею, у судовому засіданні не є обов'язковою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд дійшов висновку про необхідність, у відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП, продовження розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , яка свої пояснення щодо обставин інкримінованого їй правопорушення надала 07.11.2025 р., до оголошення по справі перерви, та у відсутності її захисника - адвоката Кучерук Т.М., який, не надавши підтверджуючих відомостей своєї зайнятості у будь-яких інших судових процесах у час розгляду даної справи, клопотав про розгляд справи в його відсутності, зазначивши, що підтримує поданні клопотання про виклик свідків (фактично заявлене 07.11.2025 р. клопотання, у задоволенні якого судом у вказаний день було відмовлено, про допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , правову допомогу якому надає той же адвокат Кучерук Т.М.).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт вчинення вказаного порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 , яка у суді заперечила свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, в їх сукупності, зокрема й наданими останньою поясненнями про те, що у вказані в протоколі час та місці вона керувала самокатом, повертаючись із АЗС «ОККО», куди спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їздили купити води, у комендантську годину, за порушення якої, вона вважає безпідставно, була зупинена працівниками поліції, які, після перевірки документів, запропонували їй пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння від проходження якого вона відмовилась, а також даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №427495 від 19.08.2025 р. (з фіксацією порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху); направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 19.08.2025 р. та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) та зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження таких оглядів; здійснених за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції відеозаписів, в яких зафіксовані обставини вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_1 .
Пояснення ОСОБА_1 про те, що в зазначені час та місці вона не керувала транспортним засобом, відповідно й водієм у той час не була, оскільки, будучи тверезою, рухалась на звичайному, не ідентифікованому працівниками поліції, самокаті, не обладнаному електродвигуном, відштовхуючись від проїзної частини ногою, тому працівники поліції її безпідставно зупинили та пропонували їй на місці зупинки, за допомогою приладу «Драгер», пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, при тому, що ознак сп'яніння ОСОБА_1 не мала, у медичний заклад їй їхати не пропонували для проходження на стан сп'яніння огляду, проходити який ОСОБА_1 би не відмовилась, суд відхиляє, оскільки ці пояснення, що розцінюються як намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за фактично скоєне, є суперечливими, непослідовними та повністю спростовуються вищенаведеними, дослідженими в суді, належними, достовірними та допустимими доказами, зокрема й показаннями самої ОСОБА_1 про те, що під час дії заборон, встановлених режимом комендантської години, вона керувала самокатом, була зупинена поліцейськими, які на місці зупинки пропонували їй пройти огляд на стан сп'яніння, повідомивши, що ознаки алкогольного сп'яніння у неї наявні, при тому, що у неї міг лише бути запах алкоголю з порожнини рота через вжиту близько 21 год. 00 хв. 18.08.2025 р. пляшку пива, а також здійсненими, за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, відеозаписами, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом - двоколісним електросамокатом «Ninebot G30 Мax 000849», марка та модель якого, після проведеної ідентифікації, у тому числі й за допомогою мобільного застосунку для оренди таких транспортних засобів «ПРОКАТайся» та огляду електросамоката, була точно встановлена працівниками поліції, які, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, неодноразово пропонували останній пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, проте поведінка ОСОБА_1 та її висловлювання, що зафіксовані на відео, вказують на те, що наміру проходити, за встановленою процедурою, зазначений огляд ОСОБА_1 не мала та від проведення такого огляду вона чітко відмовилась.
Твердження ОСОБА_1 про те, що керований нею самокат (один із двох однакових, взятих ОСОБА_3 та наданим їй) не був обладнаний електродвигуном, суд відхиляє, оскільки вказаний аргумент нічим не підтверджений та спростовується вищеозначеними відеозаписами, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 саме двоколісним електросамокатом, на кермі якого був наявний QR-код (для сканування, за допомогою означеного застосунку, з метою оренди вказаного самокату), ручка газу та гальмівний механізм, окрім того, цей транспортний засіб був обладнаний електронним дисплеєм, переднім ліхтарем (фарою), заднім ліхтарем зовнішньої світлової сигналізації (стоп-сигналом). До того ж, на відео чітко видно, що ОСОБА_1 відносно тривалий час на вказаному електросамокаті швидко рухалась по краю проїзної частини рівної ділянки дороги, при цьому саме на платформі електросамокату постійно знаходились її ноги, якими жодних дій, спрямованих на відштовхування від проїзної частини, ОСОБА_1 не вчиняла, і в рух вказаний транспортний засіб приводився виключно за рахунок електричного тягового двигуна.
Отже, з відеозаписів, про які зазначено вище, вбачається, що у працівника поліції були достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а тому їй обґрунтовано було запропоновано пройти огляд на визначення такого стану, від проходження якого, відповідно до встановленого порядку, ОСОБА_1 відмовилась. І лише після зазначених подій працівник поліції розпочав складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Разом з тим, варто зазначити, що до обов'язків працівників поліції не входить довготривале вмовляння правопорушників пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Натомість, до обов'язку ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, належало на першу вимогу поліцейського пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан алкогольного сп'яніння. А тому, працівником поліції правомірно було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такий складений у відповідності до положень ст. 256 КУпАП, згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу, є належним, достовірним і допустимим доказом у справі.
Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують її вину.
Так, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП, з-поміж іншого, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ст.1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Так, електросамокат (той, яким керувала ОСОБА_1 ) призначений для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, а тому такий є транспортним засобом.
Постановою Верховного Суду від 15.04.2023 р. у справі №127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Як вбачається з переглянутих у судовому засіданні відеозаписів, здійснених за допомогою відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 , у якої були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, використовувала для свого переміщення по дорозі електросамокат, приводячи його в рух за допомогою встановленого електричного двигуна, тобто ОСОБА_1 , у даному випадку, була учасником дорожнього руху - водієм, і була зобов'язана дотримуватися Правил дорожнього руху, у п.2.5 яких визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, суд також відхиляє аргументи ОСОБА_1 щодо відсутності в її діях складу інкримінованого правопорушення, оскільки вона вважає, що працівниками поліції не надано доказів факту керування нею, саме як водієм, транспортним засобом та факту її перебування у стані алкогольного сп'яніння. До того ж, ОСОБА_1 не ставиться у вину факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а було інкриміновано їй вчинення порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України по факту відмови ОСОБА_1 , в якої було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху повністю доведена, і її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що становить підвищену суспільну небезпеку, особи порушниці, яка не вперше притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При накладенні на ОСОБА_1 вказаних основного і додаткового стягнення, судом взято до уваги видану інспектором відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Хмельницькій області довідку, що свідчить про те, що ОСОБА_1 , якій посвідчення водія видавалось, раніше неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, враховано й судом той факт, що керувати електосамокатом дозволено навіть тим особам, які посвідчення водія не мають.
Разом з тим, ст.33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, суб'єктом цього правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, а враховуючи санкцію цієї ж норми, у спірних правовідносинах стягнення слід призначити водієві, як суб'єкту правопорушення.
Суд вважає, що «водій» у санкції вказаної статті є більш широким терміном, ніж це визначає національне законодавство у п.1.10 Правил дорожнього руху (особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі).
Відповідно до п.q) статті 1 глави I Конвенції про дорожні знаки та сигнали (постанова Ради Міністрів Української РСР від 16 лютого 1973 року №78 «Про приєднання Української РСР до європейських угод, що доповнюють Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 року і Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 року», дата внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів: 12.12.2013 Реєстраційний код акта: 70656/2013) термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди).
Отже, водій, згідно з санкцією частини першої статті 130 КУпАП, це особа, що керує транспортним засобом, незалежно від наявності посвідчення водія.
Такий підхід відповідальності різних суб'єктів (з посвідченням водія чи без) є справедливим та однаково дисциплінує усіх громадян до відповідальності перед суспільством, що є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним, з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам, через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій тих осіб, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння чи з ознаками такого стану, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у таких випадках є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у таких випадках набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення покарання, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, особам, які не отримували посвідчення водія на право керування транспортними засобами або ж керували тими транспортними засобами, для керування якими наявність посвідчення водія не вимагається, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює превентивну мету стягнення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеним в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Отже, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд може призначити передбачене санкцією відповідної статті додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами незалежно від того, чи має така особа, отримане у передбаченому законом порядку, посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а також незалежно від того, чи керувала ця особа тим транспортним засобом, для керування яким наявність посвідчення водія не вимагається.
На переконання суду, визначене ОСОБА_1 стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Після набрання постановою законної сили:
стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції в Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров.Коцюбинського, 35/2;
стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;
боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Львів, жителька АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300 (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №427495 від 19.08.2025 р.).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.
Суддя