Справа № 680/566/25
№2/680/432/25
17 листопада 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,
з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Площенко Н.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»(далі - ТОВ «Бізнес позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №457968-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаним у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач не виконувала належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором станом на 08 серпня 2025 року в розмірі 48 381,52 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000 грн, сума прострочених платежів по процентах - 31 131,52 грн, сума прострочених платежів за комісією - 2 250 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати, які складаються із судового збору.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Площенко Н.Ф. позов не визнала. У поданих заявах по суті справи вказала, що позивач не довів факту перерахування кредитних коштів за кредитним договором № 457968-КС-001 від 29.12.2022 року. Надана довідка «TacPay» від 29.12.2022 № 543667007 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тобто не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості. Довідка не містить персональних даних відповідача, інтернет-еквайринг «TACPAY», не є стороною кредитного договору, також відсутні докази договірних відносин між ним та позивачем. Банківська виписка АТ КБ «Приватбанк» не містить відомостей того, що саме позивач на виконання кредитного договору № 457968-КС-001 від 29.12.2022 перерахував відповідачу кошти у розмірі 15000,00 грн, а тому її не можна вважати належним доказом підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів.
Крім того вважає несправедливим та неспівмірним нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, оскільки їх розмір у 2 рази більший ніж саме тіло кредиту, що суперечить статтям 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, висновкам Конституційного суду України у рішенні від 11.07.13 №7- рп/2013, Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі № 132/1006/19, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18.
Вказала, що у разі якщо суд дійде висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем просила врахувати вищезазначену позицію та зменшити розмір відсотків до 50 % тіла кредиту, тобто 15 000,00 грн - тіло кредиту та 7500,00 грн відсотків.
Також вважала, що відсутні правові підстави для стягнення комісії за кредитним договором, оскільки частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід, про що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19. ТОВ «Бізнес позика» фактично встановило сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Представник позивача ТОВ «Бізнес позика»,не погоджуючись із доводами та запереченнями, викладеними стороною відповідача, подав до суду відповідь на відзив, в якій звернув увагу суду на те, що відповідач прямо не заперечує укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за кредитним договором та наявності заборгованості за кредитним договором.
Зазначив, що ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , вказану при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів, сформованою в платіжній системі «ТАС Рау», яка була надана ТОВ «Бізнес Позика» посередником АТ «ТАСКОМБАНК», який надає послуги на підставі Договору №83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020.
Також вказав, що кредитодавець не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та правилами, останній добровільно погодився з ними, протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Позивач не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах неустойку, індекс інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, проценти поза межами строку дії кредитного договору, а тому підстав для врахування судом, наведеної відповідачем практики Верховного Суду не має, як і застосування принципу «добросовісності та несправедливості» та зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами, оскільки такі є платою за правомірне користування чужими коштами.
Також вказав, що умовами кредитного договору, укладеного між сторонами встановлена комісія за надання кредитних коштів. Такий же обов'язок відповідача передбачений у паспорті споживчого кредиту, графіку платежів, що відповідає положенню п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування". Позивачем жодні додаткові чи супутні банківські послуги цією комісією не передбачені.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору, узгоджується з матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Представник позивача ТОВ «Бізнес позика»у судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила.
Представник відповідача - адвокат Площенко Н.Ф. у судовому засіданні позов не визнала, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні.
Процесуальні дії у справі
27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, розгляд справи відкладено.
17 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
24 жовтня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
29 грудня 2022 року на підставі пропозиції укласти договір про надання кредиту (оферти) (арк. спр.21-25) та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту (арк. спр.26-30) між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №457968-КС-001 про надання кредиту, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-3553». Відповідно до умов договору кредитодавець (позивач) надав позичальнику (відповідачу) грошові кошти у розмірі 15 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти, сплатити проценти та комісію за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання споживчих кредитів (п. 2.1 Договору) (арк. спр.16-20).
Строк на який надається кредит: 16 тижнів (п.2.3 Договору). Стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,0 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1,16103334, фіксована (п. 2.4 Договору).
Комісія за надання кредиту - 2 250 грн. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору (п. 2.5 Договору).
Загальний розмір наданого кредиту 15 000 грн (п. 2.6 Договору). Термін дії договору до 20 квітня 2023 року (п. 2.7 Договору). Дата видачі кредиту 29 грудня 2022 року (п.2.10 Договору). Дата повернення кредиту - 20 квітня 2023 року (п.2.11 Договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту 31 250 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка 12 182,98 процентів (п.2.8, 2.9 Договору).
Кредит надається шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена у розділ 8 Договору - НОМЕР_2 ) (п.3.1, розділ 8 Договору).
Сторони домовилися, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, унаслідок чого виникає прострочення кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою (п. 3.2.2 Договору).
Сторонами в пункті 3.2.3 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
У випадку неповернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, причому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту (п.3.2.4 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати вказаної у п. 2.7 Договору (п.7.1 Договору).
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором UA-8149 (арк. спр. 15 - 16).
З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснених сторонами кредитного договору щодо його укладення (арк. спр.39-40).
11 листопада 2020 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Бізнес позика» укладено договір про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам (арк.спр.136-141).
АТ «ТАСКОМБАНК» повідомило ТОВ «Бізнес позика» про успішне зарахування в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 83 від 11 листопада 2020 року ТОВ «Бізнес позика» Банком 29 грудня 2022 року о 20 год 04 хв на платіжну карту № НОМЕР_2 коштів у сумі 15 000 гривень. Призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно до кредитного договору № 457968-КС-001 від 29.12.2022, про що також свідчить квитанція від 29.12.2022 року (арк. спр. 41, 186).
Даними відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 01 жовтня 2025 року підтверджується, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (арк.спр.79)
Даними виписки по рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 підтверджується зарахуванням на картку коштів у розмірі 15 000 грн 29 грудня 2022 року, а також використання вказаних коштів (арк.спр.79 на звороті).
ТОВ «Бізнес позика» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України (арк. спр.52-56).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» було укладено кредитний договір №457968-КС-001 від 29 грудня 2022 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Вказану обставину відповідач не заперечила.
Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес позика» надало відповідачу кошти в сумі 15 000 грн строком на 16 тижнів, тобто до 20 квітня 2023 року, а остання зобов'язалася повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором та комісію за надання кредиту у розмірі 2250 грн.
29 грудня 2022 року кредитні кошти були перераховані відповідачу, що підтверджується належними та достатніми доказами: випискою про рух коштів по банківській картці відповідача, повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК», квитанцією від 29.12.2022 року, договором №83 від 11 листопада 2020 року.
Підстав ставити під сумнів достовірність вказаних доказів у суду не має, а протилежного відповідач не довела.
Відтак суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності доказів про перерахуванням коштів відповідачу ОСОБА_1 на виконання обов'язку кредитора щодо надання позики згідно з кредитним договором №457968-КС-001.
Пунктами 2.3, 2.11 Договору визначений строк кредитування - 16 тижнів, строк повернення кредиту - 20 квітня 2023 року.
Заборгованість за процентами у розмірі 31 131,52 грн нарахована за період з 29 грудня 2022 року до 20 квітня 2023 року (113 днів), тобто в межах строку кредитування, за погодженою сторонами зниженою процентною ставкою 1,16103334%, що становить 174,16 грн щоденно за період з 29 грудня 2022 року до 19 січня 2023 року (22 дні) в загальному розмірі 3 831,52 грн (22 х 174,16=3 831,52) та за стандартною процентною ставкою 2,0%, що становить 300 грн щоденно за період з 20 січня 2023 року до 20 квітня 2023 року (91 дні) в розмірі 27 300 грн (91 х 300=27 3002) , відповідно до п. 2.4 та п.3.2.2 Договору.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надала, а тому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо недоведеності розміру заборгованості за договором.
Щодо доводів представника відповідача про несправедливість та неспівмірність нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Сторони у п. 2.1. Кредитного договору передбачити обов'язок позичальника сплатити проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному п. 2.4. Кредитного договору: 2,00000000 відсотка чи 1,16103334 відсотка в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3 Договору.
Згідно з п. 3.2.2. Кредитного договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору.
Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п.п. 2.1, 2.4, 3.2.2 Договору як плата за користування кредитними коштами.
Із вказаними умовами договору відповідач погодилась, підписавши кредитний договір.
Суд вважає слушними доводи представника позивача про те, що відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем, якщо вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим.
Посилання представника відповідача на порушення загального принципу «розумності та добросовісності», несправедливість умов договору, з урахуванням положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», висновки Конституційного Суду України викладенні у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013, практику Верховного Суду, судом до уваги не беруться.
Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, стосується нарахування неустойки, яка є явно завищеною та яка не відповідає, передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Висновки Верховного Суду, викладенні у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 не є застосовними у цій справі, оскільки обставини та предмет спору у справі, яка переглядалась Верховним Судом є відмінними, предметом перегляду були вимоги про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків.
У межах цієї справи зустрічних вимог про визнання недійсними певних умов кредитного договору з підстав їх несправедливості відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів» відповідач не заявляла.
Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 березня 2020 року
у справі N 902/417/18 стосується інших правовідносин, зокрема права суду за певних умов зменшити розмір неустойки, штрафу, процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.
З огляду на викладене відсутні підстави для зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами, як плати за користування кредитними коштами.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.
За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії, пов'язану з наданням кредиту, а також відносити плату за таку послугу до загальних витрат за споживчим кредитом.
Пунктом 2.5 Кредитного договору визначена комісія за надання кредиту у розмірі 2 250,00 грн.
Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, на що погодилась відповідач у справі.
Представником відповідача помилково ототожнено комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування/користування кредитом, а тому висновки викладені Верховним Судом у постанові від 13 липня 2022 року у справа № 496/3134/19 не є релевантними у цій справі.
У підписаному відповідачем кредитному договорі визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, комісія за видачу кредиту, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитору кредитні кошти, проценти за користування ними, комісію, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом №457968-КС-001 від 29 грудня 2022 року, яка складається із заборгованості за кредитом - 15 000 грн, заборгованості за відсотками - 31 131,52 грн, заборгованості за комісією - 2 250 грн, а всього 48 381,52 грн.
Відтак суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.
Водночас суд відхиляє надані позивачем докази: правила надання споживчих кредитів, оскільки вони не підписані ОСОБА_1 , у тому числі за допомогою електронного підпису.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (48 381,52 грн) та задоволення позову, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн (3 028 х 0,8=2 422,40).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №457968-КС-001 від 29 грудня 2022 року у розмірі 48 381 (сорок вісім тисяч триста вісімдесят одну) гривню 52 коп., з яких сума простроченого тіла кредиту - 15 000 грн, сума прострочених процентів - 31 131,52 грн, комісія - 2 250 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, код ЄДРПОУ - 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя А. О. Олійник