17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/418/25
адміністративне провадження №П/990/418/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого судді - Радишевської О.Р.,
суддів - Загороднюка А.Г., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про розгляд судовому засіданні з повідомленням сторін справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення,
04.09.2025 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, 12А) з вимогою:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 14.08.2025 №1727/0/15-25 «Про відмову у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за зверненням Ради суддів України».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю-доповідача) - Радишевську О.Р., суддів - Загороднюка А.Г., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.
Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
26.09.2025 до Суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
03.10.2025 до Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі Ради суддів України як третьої особи.
Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2025 залучено до участі у справі №990/418/25 Раду суддів України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Установлено Раді суддів України десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання пояснень третьої особи відповідно до правил, передбачених у статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Беручи до уваги залучення Ради суддів України до участі у справі, розгляд клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відкладено до реалізації указаним учасником справи права на надання пояснень.
11.11.2025 від Ради суддів України надійшли пояснення щодо позову.
Обґрунтовуючи необхідність розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, позивач зазначає, що з огляду на складність фактичних обставин справи, потребу в дослідженні доказів, надання пояснень сторонами, ухвалення законного та обґрунтованого рішення у порядку письмового провадження є неможливим.
Позивач також зауважує, що з огляду на характер спору, що стосується не лише особистих прав та інтересів позивача, але й принципових питань гарантій незалежності суддів та меж повноважень Вищої ради правосуддя, справа має значний суспільний інтерес і потребує ретельного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідач та третя особа заперечень на клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подавали.
Вирішуючи вказане клопотання, Суд виходить з такого.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя визначені у статті 266 КАС України, частиною другої якої встановлено, що адміністративні справи, зазначені у пункті 3 частини першої цієї статті [законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України], розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.
Частиною першою статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною шостою статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Оцінюючи вказані доводи відповідача у взаємозв'язку з характером спірних правовідносин та предметом доказування у цій справі, наявним обсягом матеріалів провадження (документів, письмових доказів), на підставі яких належить здійснювати встановлення обставин у справі, Суд не вбачає необхідності проведення судового засідання у суді першої інстанції з повідомленням (викликом) сторін.
Суд зазначає, що КАС України закріплює за судом достатній обсяг повноважень, які дозволяють з дотриманням усіх засад (принципів) судочинства і процесуальних прав та гарантій учасників справи здійснювати належну оцінку та дослідження доказів, а також повно й усебічно з'ясовувати обставини справи, розгляд якої здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що не зменшує обсягу наявних у сторін процесуальних прав та обов'язків і можливостей для їх практичної реалізації. Розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не є визначальним для правильного вирішення спору.
У цій справі сторонам у повній мірі була забезпечена можливість реалізації закріплених за ними у процесуальному законі прав, зокрема щодо подання відзиву на позов та відповіді на нього, якими сторони станом на момент вирішення питання про наявність підстав для призначення справи для розгляду в судовому засіданні скористалися. Учасники справи обмінялися вказаними заявами по суті справи, а отже, обізнані з позицією один одного і аргументами, наведеними на їхнє обґрунтування. Учасники справи не позбавлені можливості подавати додаткові письмові пояснення і мають цілодобовий доступ до матеріалів справи в підсистемі «Електронний Суд».
Суд ураховує і те, що наведені сторонами у заявах по суті доводи не потребують вжиття додаткових, передбачених процесуальних законом заходів, для їх оцінки (роз'яснень спеціалістів, експертиз, виклику свідків тощо).
Водночас у клопотанні позивача про розгляд справи за участю сторін у судовому засіданні міститься цитування відповідних процесуальних норм й не наведено мотивів і причин стосовно того, у чому полягає необхідність здійснення розгляду справи саме у такий спосіб (з повідомленням сторін про судове засідання), які права та/або обов'язки як учасника справи заявник не може реалізувати поза судовим засіданням під час письмового розгляду та як цьому сприятиме публічний розгляд справи з проведенням усних слухань.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення від 08.12.1983 у справі «Аксен проти Німеччини» («Axen v. Germany», заява №8273/78).
Проте ЄСПЛ зауважив, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, а право брати участь у судових засіданнях не є абсолютним, про що вказують й норми пункту 2 частини третьої статті 44 КАС України, згідно з якими учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
ЄСПЛ визнав необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» («Varela Assalino v. Portugal», заява №64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник [в одній із зазначених справ] не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Беручи до уваги викладене, Суд уважає достатнім здійснювати розгляд цієї справи на основі письмових доказів, у зв'язку з чим не вбачає необхідності у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Керуючись статтями 241, 248, 261, 262 КАС України, Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №990/418/25 у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й не оскаржується.
Головуючий: О.Р. Радишевська
Судді: А.Г. Загороднюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
М.І. Смокович