Рішення від 17.11.2025 по справі 990/329/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2025 року

м. Київ

справа №990/329/25

адміністративне провадження № П/990/329/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідачки Ханової Р. Ф.

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Желтобрюх Л.І., Олендера І. Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Пугач Д.С.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Леошка Д.Д., в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

14 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву, в якій просить Суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - Комісія, відповідач у справі) від 12 червня 2025 року № 95/ас-25 «Про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного адміністративного суду Кирильчука Олега Ігоровича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)».

Відповідно до частини першої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті, окрім іншого, поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Ханова Р.Ф. (головуюча суддя), Бившева Л.І., Гончарова І.А., Желтобрюх І.Л., Олендер І.Я.

Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2025 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31 липня 2025 року від відповідача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому представник Комісії просить відмовити в задоволенні цього позову.

09 вересня 2025 року Верховний Суд постановив проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та витребував у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належним чином завірену копію досьє кандидата на посаду судді Кирильчука О.І.

19 вересня 2025 року Комісією долучено до суду копію досьє кандидата на посаду судді Кирильчука О.І.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних адміністративних судах.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного адміністративного суду, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 28 Закону, а також просив провести стосовно нього кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 16 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Рішеннями Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

З огляду на зазначені вище рішення Комісії ОСОБА_1 отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: когнітивні здібності - 43,9 бала, знання історії української державності - 40 балів, знання у сфері права та спеціалізації суду - 145 балів, здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 122 бали.

Загальна кількість отриманих ОСОБА_1 балів за кваліфікаційний іспит - 350,9 бала із 400 можливих, що свідчить про підтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм професійної компетентності.

Згідно з рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема ОСОБА_1 . Цим рішенням установлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться у складі Першої палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Комісія 11 квітня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного адміністративного суду (лист № 21-2602/25) та запропонувала надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність ? 50 балів (рішучість та відповідальність ? 25 балів, безперервний розвиток ? 25 балів) і соціальна компетентність ? 50 балів (ефективна комунікація ? 12,5 бала, ефективна взаємодія ?- 12,5 бала, стійкість мотивації ?- 12,5 бала, емоційна стійкість ? 12,5 бала).

До Комісії 21 квітня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидата ОСОБА_1 на виконання листа Комісії від 11 квітня 2025 року № 21-2602/25. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності - «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», - а також показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 06 червня 2025 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Кирильчука О.І. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 18 травня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Комісія у складі Першої палати провела співбесіду з кандидатом 12 червня 2025 року.

Під час співбесіди Комісія обговорила результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також доброчесності та професійної етики.

Рішенням Комісії у складі Першої палати від 12 червня 2025 року № 95/ас-25 визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 набрав 670,40 бала; визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями особистої та соціальної компетентностей.

Встановлюючи відповідність ОСОБА_1 критерію особистої компетентності, Комісія зазначила наступне:

«Так, щодо відповідності критеріям рішучості та відповідальності ОСОБА_1 зазначив таке.

1.Докладав понаднормові зусилля для своєчасного розгляду справ, організовував роботу в умовах кадрового дефіциту.

2.Під час служби в ЗСУ, займаючи керівну посаду, він брав на себе відповідальність за накази, відмовився наражати підлеглих на небезпеку під час розмінування. Унаслідок цього втратив посаду, але зберіг життя особовому складу.

3.Відверто не погоджується з рішенням Вищої ради правосуддя та Верховного Суду щодо його дисциплінарної відповідальності, посилаючись на «вісім окремих думок» суддів Верховного Суду. Хоча така позиція може свідчити про принциповість кандидата, однак постійне заперечення також свідчить про недостатній рівень саморефлексії та вміння до визнання власних помилок і їх врахування у своїй подальшій практиці.

4.У своїх відповідях кандидат не навів аналіз отриманих знань, не навів прикладів того, як отримані ним знання були інтегровані ним в практику».

Надані кандидатом ОСОБА_1 документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

- показник «Рішучість» та «Відповідальність» - 18,25 бала (бали виставлені членами Комісії - 21, 17, 20, 16, 17, 19);

- показник «Безперервний розвиток» - 16,50 бала (бали вставлені членами Комісії - 19, 15, 18, 15, 16, 17).

Загальний бал за критерієм особиста компетентність - 34,75 бала.

Роблячи висновки про відповідність позивача критерію «особиста компетентність», Комісія вказала, що за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками, сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 34,75 бала із 50 можливих, що є меншим за 75% (37,5 бала), тому Комісія виснувала, що кандидат не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлюючи відповідність ОСОБА_1 критерію соціальної компетентності, Комісія відзначає, що ОСОБА_1 під час співбесіди:

«Демонстрував відданість переконанням, зокрема стосовно неприпустимості уникнення відповідальності військовослужбовцями, однак реалізував це через дисциплінарні скарги та публікацію рішень інших суддів.

Продемонстрував обмеженість у варіативності комунікативних стратегій. Фактично не продемонстрував навичок м'якої комунікації, діалогу, переконання.

Продемонстрував надто низьку результативність впроваджених і застосованих ним інструментів ефективної взаємодії.

Не зміг чітко окреслити довгострокові мотиви саме щодо суддівської діяльності: він не навів прикладів професійних завдань, які ставить перед собою як суддя апеляційної інстанції; не показав бачення своєї місії в системі правосуддя; не висловив конкретних цілей професійного розвитку в судовій системі».

Надані кандидатом ОСОБА_1 документи, а також відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

- показник «Ефективна комунікація» - 6,75 бала (бали, виставлені членами Комісії - 8, 5, 8, 5, 7, 7);

- показник «Ефективна взаємодія» - 6,25 бала (бали, виставлені членами Комісії - 7, 6, 7, 5, 5, 7);

- показник «Стійкість мотивації» - 6,75 бала (бали, виставлені членами Комісії - 8, 5, 11, 5, 6, 8);

- показник «Емоційна стійкість» - 10 балів (бали, виставлені членами Комісії - 9, 10, 12, 7, 11, 10).

Загальний бал за критерієм соціальна компетентність - 29, 75 бала.

Роблячи висновки про відповідність позивача критерію «соціальна компетентність», Комісія вказала, що за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 29,75 бала із 50 можливих, що є меншим за 75% (37,5 бала), тому Комісія виснувала, що кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності.

Крім того, за результатами дослідження досьє та встановлення відповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія за критерієм професійної етики та доброчесності знизила позивачу бали на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Причинами зняття цих балів, слугував мотиваційний лист, який «містить емоційно-забарвлені та оціночні судження щодо колег («такими боягузами»)». На думку Комісії, це вносить внутрішні конфлікти та особисті образи в публічну площину, що може підірвати авторитет судової влади загалом.

Також Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «чесність».

Підставами для зняття цих балів слугувало те, що позивач орендував квартиру у знайомого та друга сім'ї за 1 (одну) гривню.

Пояснюючи відповідні обставини, ОСОБА_1 відзначив: «[…] Цю квартиру я орендував […] на рік за 1 гривню в нотаріальному порядку, тому що для оформлення пільг […] ти маєш користуватись цими пільгами. І для того, щоб я користувався пільгами, я мав укласти договір оренди. […] Я там не проживав».

Таким чином, на думку Комісії, кандидат свідомо створив формальну правову підставу для набуття пільг. При цьому Комісія не ставить під сумнів право кандидата на отримання відповідних пільг та не аналізує дотримання ним відповідної процедури. Однак, навіть якщо припустити, що кандидат мав право на отримання відповідної пільги, то спосіб її отримання через укладення правочину, намір виконання сторони не мали, в очах стороннього спостерігача оцінюються як непрозорий. Кандидат на посаду судді, особливо той, який є суддею, повинен демонструвати бездоганну поведінку в особистому житті і намагатись не допускати випадків, які можуть поставити під сумнів його репутацію та повну прозорість у своїх фінансових та майнових справах.

Також Комісія у складі Першої палати одноголосно вирішила зменшити бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», у зв'язку з відверто зневажливим ставленням позивача до Вищої ради правосуддя, та Верховного Суду.

При цьому відповідач звернув увагу на те, що стосовно свого притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді попередження ОСОБА_1 зазначив таке:

- Вища рада правосуддя в рішенні зазначала, що Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи, здійснюючи дисциплінарне провадження щодо судді, не втручаються у процес розгляду судових справ, а обмежуються наданням оцінки діям судді під час здійснення правосуддя та сумлінності виконання обов'язків судді. Водночас, на думку кандидата, дисциплінарний орган, всупереч своїй попередній практиці і висновкам Консультативної ради європейських суддів, вдався до оцінки та перевірки законності рішень судді.

- під час співбесіди суддя на уточнювальне питання члена Комісії пояснив, що не зміг довести свою точку зору щодо відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності ні дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя, ні Вищій раді правосуддя, ні Великій Палаті Верховного Суду. І наразі не згоден з їхніми рішеннями.

Не погодившись з рішенням Комісії від 12 червня 2025 року №95/ас-25 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями особистої та соціальної компетенції, останній звернувся до Верховного Суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що оскаржуваним рішенням, ухваленим не у спосіб, не на підставі та не в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів», позивача визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями особистої та соціальної компетентностей, з чим ОСОБА_1 не погоджується, оскільки таке рішення ухвалено з порушенням процедури, неповноважним складом відповідної палати та мало наслідком припинення участі позивача у конкурсі на зайняття посади судді апеляційного адміністративного суду, що безпосередньо впливає на його професійну репутацію як правника та є втручанням в його право на повагу до приватного життя, легітимність якого може і має бути перевірена в судовому порядку на відповідність до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з подальшим його визнанням протиправним і скасуванням з підстав, зазначених у позові.

Зокрема, позивач вказує на те, що під час співбесіди не вирішено питання щодо самовідводів. Як зазначає ОСОБА_1 , він повідомив членам Першої палати Комісії обставини, які можуть бути підставою для самовідводу члена комісії ОСОБА_2 (наявність поданих ОСОБА_1 дисциплінарних скарг до Вищої ради правосуддя на колишніх колег ОСОБА_2 з Автозаводського районного суду міста Кременчука), проте головуючий після повідомлення цієї інформації не поставив конкретного запитання про наявність чи відсутність у членів Комісії підстав для самовідводів.

Нез'ясоване питання щодо неупередженості членів Комісії, які проводили співбесіду, на думку позивача, свідчить про протиправність рішення за результатами співбесіди, оскільки теоретичне відведення навіть одного члена палати могло виплинути як на підсумковий бал, так і на оцінку ОСОБА_1 іншими членами під час обговорення на закритій частині засідання.

Також позивач вважає за доцільне, щоб Комісія застосовувала положення Європейської хартії про статус суддів (підписаної 10 липня 1998 року в м. Лісабон, Португалія учасниками багатосторонньої наради, організованої Радою Європи), а саме пункту 1.3, відповідно до якого щодо кожного рішення стосовно відбору та призначення судді на посаду, підвищення по службі або припинення його повноважень законом має бути передбачено втручання органу, незалежного від виконавчої та законодавчої влади, у складі якого щонайменше половина членів - судді, обрані їх колегами, і в якому було б гарантовано якнайширше представництво суддівського корпусу. У складі Першої палати, яка проводила співбесіду з ОСОБА_1 , половина із шести членів не була суддями, тому позивач вважає, що рішення ухвалено неповноважним складом. Тож, якщо Україна прагне інтегруватися в Європейське співтовариство, то і дотримуватися слід європейських вимог.

Відтак перед судом позивач ставить питання щодо того, чи варто застосовувати принципи, викладені в міжнародних документах, під час проведення оцінювання судді на відповідність посаді судді апеляційного суду.

Також позивач звертає увагу на те, що в пункті 58 оскаржуваного рішення зазначено про «недостатній рівень саморефлексії та вміння до визнання власних помилок і їх врахування у своїй подальшій практиці», однак не обґрунтовано, як вимірюється той рівень саморефлексії, що це значить та які ще помилки повинні бути визнані і враховані позивачем у справі.

Також у оскаржуваному рішенні Комісії вказується на те, що «у своїх відповідях кандидат не навів аналіз отриманих знань, не навів прикладів того, як отримані ним знання були інтегровані ним в практику», проте рішенням не обґрунтовано, які саме знання позивач мав аналізувати та інтегрувати в практику, питання щодо цього під час співбесіди навіть не поставало.

Оскільки на підставі вказаних мотивів без належного їх обґрунтування і було ухвалено рішення про те, що ОСОБА_1 не підтвердив здатність здійснювати правосуддя, то позивач вважає в цілому рішення протиправним.

Крім того, як вказує позивач, в пункті 61 оскаржуваного рішення не обґрунтовано, чому палата дійшла висновку про неналежний рівень безперервного розвитку кандидата, незважаючи на те, що матеріалах суддівського досьє та досьє кандидата наявна інформація про отриманий позивачем у 2021 році освітній рівень магістра та постійне підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України (далі також НШСУ), доказами чого є копії диплому про вищу освіту та сертифікати Національної школи суддів України.

Також у пункті 72 рішення Комісією зазначено, що під час співбесіди ОСОБА_1 «не зміг чітко окреслити довгострокові мотиви саме щодо суддівської діяльності: він не навів прикладів професійних завдань, які ставить перед собою як суддя апеляційної інстанції; не показав бачення своєї місії в системі правосуддя; не висловив конкретних цілей професійного розвитку в судовій системі».

Позивач наголошує на тому, що йому не ставили запитань стосовно цього, при цьому співбесіда проводилася за принципом «питання-відповідь».

Крім того, Комісія вказала, що позивач «продемонстрував надто низьку результативність впроваджених і застосованих ним інструментів ефективної взаємодії», проте в рішенні не обґрунтовано, яких саме інструментів та як вимірювалася їх результативність.

ОСОБА_1 також вказує на те, що зазначене у пункті 94 твердження про те, що «кандидат свідомо створив формальну правову підставу для набуття пільг» не відповідає дійсності, оскільки правовою підставою для користування пільгами є набутий позивачем статус учасника бойових дій, доказом чого є копія відповідного посвідчення, та положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а користуватися ними позивач може лише за наявності документально підтвердженого правового титулу щодо об'єкту нерухомого майна.

Позивач наголошує на тому, що жоден закон не забороняє йому орендувати водночас декілька квартир, але пільгами на сплату комунальних послуг він може користуватися лише за одною адресою. На думку позивача, така прискіпливість членів палати до відверто несуттєвого моменту свідчить як про їх упередженість, так і нерозуміння чинних правил для отримання пільг зі сплати комунальних послуг. Під час співбесіди члени палати навіть не намагалися з'ясувати ці правила, а зробили необґрунтований висновок про якийсь «певний рівень «сірої зони» у поведінці судді.

ОСОБА_1 вказує на те, що в пункті 102 рішення міститься необґрунтоване твердження: «Суддя виявляв відверто зневажливе ставлення до Вищої ради правосуддя, та Верховного Суду». Позивач наголошує на тому, що його незгода як особи, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та як позивача із ухваленими рішеннями аж ніяк не свідчить про якесь «зневажливе ставлення».

Узагальнюючи, позивач зазначає, що загальне порушення відповідачем процедури співбесіди, результатом якої є ухвалення оскаржуваного невмотивованого рішення, порушує його право на просування по службі, зайняття більш високої посади в системі судочинства, а саме судді апеляційного адміністративного суду.

У відзиві на адміністративний позов Комісія, цитуючи Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25) та Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі - Положення про конкурс), вказує на те, що зазначені положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов'язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, під час оцінювання особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного ухвалення рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв'язку із цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Комісія у відзиві на адміністративний позов процитувала викладені у спірному рішенні встановлені обставини, зокрема, що позивач:

- «докладав понаднормові зусилля для своєчасного розгляду справ, організовував роботу в умовах кадрового дефіциту»;

- «під час служби в ЗСУ, займаючи керівну посаду, він брав на себе відповідальність за накази, відмовився наражати підлеглих на небезпеку під час розмінування, унаслідок цього втратив посаду, але зберіг життя особовому складу»;

- «відверто не погоджується з рішенням Вищої ради правосуддя та Верховного Суду щодо його дисциплінарної відповідальності, посилаючись на «вісім окремих думок» суддів Верховного Суду».

Відповідач наголошує на тому, що надані кандидатом документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії, де кожним окремим членом виставлено індивідуальний бал за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Надана ОСОБА_1 інформація в письмових поясненнях та під час співбесіди продемонструвала неналежний рівень рішучості, відповідальності та безперервного розвитку кандидата.

Таким чином, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з ОСОБА_1 , а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 34,75 бала із 50 можливих, що є меншим за 75% (37,5 бала), тому Комісія висновувала, що кандидат не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм особистої компетентності.

Щодо соціальної компетенції, Комісія вказує на те, що як і у випадку з особистою компетентністю, в процесі оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов'язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов'язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль, як і у випадку з особистою компетенцією, у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв'язку із цим Комісія підкреслює, що сам характер оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Комісія вказує на те, що кандидат під час співбесіди:

- демонстрував відданість переконанням, зокрема стосовно неприпустимості уникнення відповідальності військовослужбовцями, однак реалізував це через дисциплінарні скарги та публікацію рішень інших суддів;

- продемонстрував обмеженість у варіативності комунікативних стратегій. Фактично не продемонстрував навичок м'якої комунікації, діалогу, переконання;

- продемонстрував надто низьку результативність впроваджених і застосованих ним інструментів ефективної взаємодії.

- не зміг чітко окреслити довгострокові мотиви саме щодо суддівської діяльності: він не навів прикладів професійних завдань, які ставить перед собою як суддя апеляційної інстанції; не показав бачення своєї місії в системі правосуддя; не висловив конкретних цілей професійного розвитку в судовій системі.

Відповідач наголошує на тому, що надані кандидатом ОСОБА_1 документи, а також відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді індивідуально оцінено членами Комісії. Надана інформація та участь у співбесіді не продемонстрували належний рівень соціальної компетентності ОСОБА_1 .

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 29,75 бала із 50 можливих, що є меншим за 75% (37,5 бала), тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності.

Щодо встановлення відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія у відзиві на адміністративний позов, знову ж таки, цитує Положення про кваліфікаційне оцінювання та висновки, викладені в оскаржуваному рішенні.

Комісія звертає увагу на те, що факти та обставини, які мали значення і стали підставою для ухвалення Комісією цього рішення, а також правові підстави та мотиви ухвалення саме такого рішення докладно, у повному обсязі у ньому наведені.

При цьому у рішенні Комісії зазначені отримані позивачем бали з оцінювання встановлених законом критеріїв із урахуванням того, що усі показники оцінені за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди, а також вказані законодавчі підстави прийняття рішення, а саме норми статей 79, 83-86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про кваліфікаційне оцінювання.

Відповідач наголошує на тому, що вмотивованість кожного критерію у процесі ухвалення рішення ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні членами Комісії всіх показників кваліфікаційного оцінювання з точки зору достатності та взаємозв'язку і оцінюється за їх внутрішнім переконанням. Зазначений спосіб реалізації владних управлінських функцій відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

У світлі конкретних обставин цієї справи, з огляду на характер спірних правовідносин, відповідач вважає, що обов'язок Комісії наводити підстави ухвалення рішення або мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

За своєю правовою природою повноваження Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання суддів є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією її, як уповноваженого органу, постійно діючого у системі правосуддя України, відтак жоден інший суб'єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції.

Також відповідач вказує на те, що безпідставними є твердження позивача про нібито порушення порядку ухвалення рішення з огляду на нез'ясування питання щодо самовідводів членів Комісії.

Комісія наголошує на тому, що позивач не заявив відвід члену Комісії Коліушу О.Л. та не висловив під час проведення співбесіди жодних застережень чи зауважень щодо розв'язання питання самовідводів членів Комісії.

Підсумовуючи викладене та враховуючи вимоги положень Законів, Комісія вважає, що підстави для оскарження та визнання протиправним та нечинним рішення Комісії від 12 червня 2025 року № 95/ас-25 відсутні.

Комісія наголошує на тому, що в процесі здійснення своїх повноважень не вийшла за межі своєї компетенції і під час реалізації дискреційних повноважень дотрималася вимог до діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно із частиною першою статті 79 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній до 30 грудня 2023 року) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Відповідно до частин третьої - п'ятої цієї статті для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Інформація про подання заяви для участі у конкурсі на заміщення конкретної вакантної посади судді оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

На виконання зазначених вище положень Закону Комісією рішенням від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах згідно з додатком (в тому числі в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 66 вакантних посад), в якому ОСОБА_1 виявив бажання взяти участь.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема викладено в новій редакції Розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення». Вказаний Закон набрав чинності 30 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 57 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри».

На момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX, конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, був на етапі подання документів особами, які виявили бажання взяти участь у ньому, відтак його продовження та завершення, повинно відбуватися за правилами, визначеними Законом України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

З урахуванням змісту частини другої статті 79-3 Закону у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону.

Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частиною другою статті 83 Закону установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п'ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення про кваліфікаційне оцінювання). Пунктами 1.3- 1.4 передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об'єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 успішно пройшов перший етап конкурсу «Складання кваліфікаційного іспиту» та підтвердив відповідність критерію професійної компетенції. Вказаний факт не є спірним у цій справі.

Спірним у цій справі є дії Комісії та її висновки, сформульовані на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження особистої та соціальної компетентності та критерію доброчесності та професійної етики.

Щодо встановлення відповідності ОСОБА_1 критерію особистої компетенції (пункти третій та четвертий позовної заяви).

Відповідно до пунктів 2.4. - 2.7 Положення №20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність, безперервний розвиток.

Рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об'єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв'язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Вага критерію особистої компетентності та його показників визначена таким чином: особиста компетентність ? 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність ? 25 балів; безперервний розвиток ? 25 балів.

Як зазначалося вище Комісія надаючи оцінку особистої компетенції позивача, вказала, що Кирильчук О.І.:

4.У своїх відповідях кандидат не навів аналіз отриманих знань, не навів прикладів того, як отримані ним знання були інтегровані ним в практику» (пункт 58 оскаржуваного рішення).

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач не погоджується з висновками, які викладені саме в підпунктах 3 та 4 пункту 58 оскаржуваного рішення.

Під час судового засідання представник Комісії звернув увагу на те, що висновки викладені в підпунктах 3 та 4 пункту 58 оскаржуваного рішення стосуються саме показника «безперервний розвиток».

Положенням №20/зп-25 чітко сформовано визначення поняття «безперервний розвиток», а саме суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям «безперервний розвиток» за визначенням Комісії, якщо:

- об'єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв'язок;

- виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку;

- має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку;

- регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо);

- займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Щодо підпункту 3 пункту 58 оскаржуваного рішення, в якому зазначається, що позивач «Відверто не погоджується з рішенням Вищої ради правосуддя та Верховного Суду щодо його дисциплінарної відповідальності, посилаючись на «вісім окремих думок» суддів Верховного Суду. Хоча така позиція може свідчити про принциповість кандидата, однак постійне заперечення також свідчить про недостатній рівень саморефлексії та вміння до визнання власних помилок і їх врахування у своїй подальшій практиці», можна виділити такі аналітичні міркування.

З аналізу визначення «безперервний розвиток» у зіставленні зі зазначеним вище висновком Комісії, вбачається, що відповідач вважає, що ОСОБА_1 не сприймає відкрито зворотній зв'язок та не завжди виносить уроки з власних помилок.

Суд, прослухавши співбесіду Комісії з ОСОБА_1 , встановив, що позивач дійсно не погоджується з висновками Вищої ради правосуддя та Верховного Суду щодо його дисциплінарної відповідальності. Саме ця обставина оцінена Комісією як така, що свідчить про недостатній рівень саморефлексії та вміння до визнання власних помилок і їх врахування у своїй подальшій практиці.

Суд погоджується з тим, що за результатами дослідження цієї обставини у Комісії могло скластися враження про те, що ОСОБА_1 , як діючий суддя, не погоджуючись з рішенням Верховного Суду щодо свого дисциплінарного провадження, має недостатній рівень вміння до визнання власних помилок.

Щодо підпункту 4 пункту 58 оскаржуваного рішення, в якому зазначається, що «у своїх відповідях кандидат не навів аналіз отриманих знань, не навів прикладів того, як отримані ним знання були інтегровані ним в практику».

Дослідивши матеріали справи та прослухавши засідання Комісії, на якому відбувалася співбесіда з ОСОБА_1 , Суд погоджується з позивачем, що засідання Комісії побудовані за принципом «питання - відповідь», тобто Комісія ставить запитання, на які кандидат на посаду судді повинен надати відповідь.

Прослухавши співбесіду Комісії з ОСОБА_1 , Суд звертає увагу на те, що єдине питання, яке стосувалося інтегрування отриманих знань в практику, звучало наступним чином: «Як саме знання з публічного управління та адміністрування застосовується Вами у суддівській практиці?».

Відповідаючи на вказане питання ОСОБА_1 вказав на те, що він не встиг застосувати набуті знання з публічного управління та адміністрування у суддівській практиці, оскільки розпочалося повномасштабне вторгнення, і внаслідок мобілізації він отримав свій диплом поштовим зв'язком, перебуваючи за місцем служби.

Зі змісту прослуханої співбесіди та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у 2021 році завершив навчання у вищому навчальному закладі за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування». З аналізу поставленого членом Комісії запитання чітко вбачається, що воно стосувалося застосування позивачем знань саме у сфері публічного управління та адміністрування, тобто знань, отриманих під час навчання у вищому навчальному закладі.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 призупинив суддівську діяльність (функціональні обов'язки судді) у зв'язку з його мобілізацією, відтак дійсно був позбавлений можливості застосувати набуті під час навчання знання з публічного управління та адміністрування (диплом за результатами навчання отримано позивачем вже під час проходження військової служби) у суддівській практиці.

Суд наголошує на тому, що незастосування позивачем у суддівській практиці отриманих під час навчання знань зумовлене повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, та вибором позивача мобілізуватися з метою захисту незалежності України.

Зазначений вибір ОСОБА_1 не може нести наслідки у вигляді заниження балів за критерієм «безперервний розвиток» у зв'язку з неінтегруванням отриманих під час навчання знань в суддівську практику.

Суд звертає увагу на те, що Комісія не ставила будь-яких інших запитань щодо інтегрування будь-яких інших отриманих ОСОБА_1 знань в суддівську практику, відтак Суд вважає передчасним висновок Комісії стосовно ОСОБА_1 про те, що «у своїх відповідях кандидат не навів аналіз отриманих знань, не навів прикладів того, як отримані ним знання були інтегровані ним в практику».

Щодо покликання ОСОБА_1 на те, що Комісією не враховано те, що матеріалах його суддівського досьє та досьє кандидата наявна інформація про отриманий у 2021 році освітній рівень магістра та постійне підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, доказами чого є копії диплому про вищу освіту та сертифікати НШСУ, Суд звертає увагу на наступне.

Відсутність у оскаржуваному рішенні Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані під час ухвалення рішення. З отриманого позивачем балу за показник «безперервний розвиток» (16.50 з 25 можливих) вбачається, що Комісія врахувала подану позивачем інформацію, яка стосується його безперервного розвитку та оцінила з урахуванням обставин, викладених в підпунктах 3 та 4 пункту 58 оскаржуваного рішення.

Додатково, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Під час судового засідання представник Комісії вказав на те, що висновки, викладені в підпунктах 1 та 2 пункту 58 оскаржуваного рішення стосуються показника «Рішучість та відповідальність». Будь-яких інших висновків, які б стосувалися оцінювання показника «Рішучість та відповідальність» оскаржуване рішення не містить.

Проаналізувавши вказані підпункти, Суд дійшов до висновку, що вони безумовно свідчать про рішучість та відповідальність ОСОБА_1 , проте за результатами оцінювання показника «Рішучість та відповідальність» ОСОБА_1 отримав 18,75 бала з 25 можливих.

Оскаржуване рішення Комісії не містить жодного доводу, яке б обґрунтовувало неможливість отримання ОСОБА_1 максимального балу за критерієм «Рішучість та відповідальність».

Щодо встановлення відповідності ОСОБА_1 критерію соціальної компетенції (пункт п'ятий позовної заяви).

Відповідно до пунктів 2.8. - 2.12 Положення №20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація, ефективна взаємодія, стійкість мотивації, емоційна стійкість.

Ефективна комунікація - це здатність судді (кандидата на посаду судді) ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

Ефективна взаємодія - це здатність судді (кандидата на посаду судді) будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

Стійкість мотивації - це усвідомлена мотивація судді (кандидата на посаду судді) до тривалого виконання професійних обов'язків судді в межах закону.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи на посаді судді (ці фактори співпадають із реальними умовами роботи в межах правого поля); має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

Емоційна стійкість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) ефективно управляти своїми емоційними станами.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Вага критерію соціальної компетентності та його показників визначена таким чином: соціальна компетентність ? 50 балів, з яких: ефективна комунікація ? 12,5 бала; ефективна взаємодія ? 12,5 бала; стійкість мотивації ? 12,5 бала; емоційна стійкість ? 12,5 бала.

Як зазначалося вище Комісія надаючи оцінку соціальній компетенції позивача, вказала, що: «кандидат під час співбесіди:

1. Демонстрував відданість переконанням, зокрема стосовно неприпустимості уникнення відповідальності військовослужбовцями, однак реалізував це через дисциплінарні скарги та публікацію рішень інших суддів.

2. Продемонстрував обмеженість у варіативності комунікативних стратегій. Фактично не продемонстрував навичок м'якої комунікації, діалогу, переконання.

3. Продемонстрував надто низьку результативність впроваджених і застосованих ним інструментів ефективної взаємодії.

4. Не зміг чітко окреслити довгострокові мотиви саме щодо суддівської діяльності: він не навів прикладів професійних завдань, які ставить перед собою як суддя апеляційної інстанції; не показав бачення своєї місії в системі правосуддя; не висловив конкретних цілей професійного розвитку в судовій системі.» (пункт 72 спірного рішення).

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач не погоджується з висновками, які викладені саме в підпунктах 3 та 4 пункту 72 оскаржуваного рішення.

Щодо підпункту 3 пункту 72 оскаржуваного рішення, в якому зазначається, що позивач «продемонстрував надто низьку результативність впроваджених і застосованих ним інструментів ефективної взаємодії».

Зі змісту вказаного положення вбачається, що воно вплинуло на формування балів під час оцінювання критерію «ефективна взаємодія».

Положенням №20/зп-25 чітко сформовано визначення поняття «ефективна взаємодія». Відповідно до Положення суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям «ефективної взаємодії» за визначенням Комісії, якщо:

- здатний будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів;

- проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору;

- не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів;

- здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

Поняття «ефективна взаємодія», сформоване Комісією, є чітким, зрозумілим та вичерпним, оскільки включає в себе чотири окремих елементи, які можуть оцінюватися як кожен окремо, так і в сукупності.

Визначення балів саме за цим критерієм повинно обґрунтовуватися саме недотриманням одного із зазначених вище елементів (наприклад, суддя [кандидат на посаду судді] провокує виникнення міжособистісних конфліктів або ж не здатний будувати конструктивні стосунки з колегами).

З формулювання Комісії щодо того, що ОСОБА_1 «продемонстрував надто низьку результативність впроваджених і застосованих ним інструментів ефективної взаємодії» не зрозуміло, якому саме елементу «ефективної взаємодії», визначеному Комісією у своєму рішенні, не відповідає позивач у справі.

Застосоване відповідачем формулювання є незрозумілим і потребує додаткового тлумачення, зокрема в частині розуміння «інструментів ефективної взаємодії» та «рівнів результативності впроваджених і застосованих інструментів ефективної взаємодії».

Щодо підпункту 4 пункту 72 оскаржуваного рішення, в якому зазначається, що позивач «не зміг чітко окреслити довгострокові мотиви саме щодо суддівської діяльності: він не навів прикладів професійних завдань, які ставить перед собою як суддя апеляційної інстанції; не показав бачення своєї місії в системі правосуддя; не висловив конкретних цілей професійного розвитку в судовій системі».

Проаналізувши критерії соціальної компетенції, Суд дійшов висновку, що вказаний аргумент слугував підставою для встановлення балів під час оцінювання критерію «стійкість мотивації».

Прослухавши співбесіду Комісії з ОСОБА_1 , яка тривала понад дві години, Суд встановив, що члени Комісії не поставили позивачу жодного запитання стосовно довгострокових мотивів саме щодо суддівської діяльності позивача.

Комісія не просила ОСОБА_1 навести приклади професійних завдань, які він ставить перед собою як суддя апеляційної інстанції, або ж показати бачення своєї місії в системі правосуддя, чи висловити конкретні цілі професійного розвитку в судовій системі.

У своїх поясненнях щодо особистої та соціальної компетенції, які залучені ОСОБА_1 у відповідь на лист Комісії від 11 квітня 2025 року №21-2602/25, щодо критерію «стійкість мотивації» позивач зазначив про те, що «до роботи на посаді судді мотивує можливість отримувати результат у вигляді вирішення спору, судовим рішенням вносити правову визначеність у відносини сторін, забезпечувати захист громадян від протиправних дій та бездіяльності органів держаної влади та органів місцевого самоврядування».

Водночас Комісія не обґрунтувала недостатність вказаних пояснень (з огляду на відсутність будь-яких інших пояснень чи обговорень) для високого оцінювання критерію «стійкість мотивації».

Дослідивши пункт 72 оскаржуваного рішення, Суд звертає увагу на те, що жоден інший підпункт цього пункту не підпадає під обґрунтування критерію «стійкість мотивації».

Щодо критерію «емоційна стійкість», який оцінений Комісією в 10 балів з можливих 12,5, необхідно зазначити таке.

Оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування, яке б стосувалося критерію «емоційна стійкість».

Узагальнення Суду за результатами дослідження рішення Комісії №95/ас-25 від 12 червня 2025 року в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає критерію особистої та соціальної компетенцій.

Європейський Суд з прав людини послідовно висловлює правову позицію, згідно з якою надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 2 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 2 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

При цьому, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративних органів, ЄСПЛ виснував, що згідно із загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки», від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства», від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру», від 2 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії»).

Очевидно, що у процесі ухвалення рішення на підставі дискреції мають бути враховані також і фактичні обставини, які супроводжують цей процес. У разі якщо відповідний орган користується своїм дискреційним повноваженням, він не повинен допускати помилок під час констатації юридичних фактів. Помилки в оцінці фактичних обставин, неправильні розрахунки, проведені ним, - все це може викликати незаконність (протиправність) прийнятого на підставі дискреції рішення. Подібні наслідки викликають також і випадки, коли під час прийняття акта на підставі дискреції адміністративний орган допускає очевидні прорахунки в оцінках. Очевидна та своєчасно не виправлена помилка уповноваженого адміністративного органу щодо фактичних обставин під час ухвалення рішення на підставі дискреції також може свідчити про наявність ознак зловживання владою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема, у постановах від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24) наголошувала, що наділення Комісії свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності - не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку, межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою.

Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема і ухвалення рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про надання чи відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як кандидатам на посаду судді, питання про рекомендування яких на посаду судді розглядалося Комісією, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежать від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають демонструвати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала відповідність цього кандидата критеріям особистої, соціальної компетенції, доброчесності чи професійної етики.

З огляду на викладене Суд вважає, що вмотивоване рішення Комісії про визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критеріями особистої та соціальної компетентностей, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а має забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав для такого висновку.

Суд наголошує на тому, що відповідно до частини 5 статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії.

Як зазначалося вище, деякі бали під час оцінювання критеріїв особистої та соціальної компетенції були нижче максимальних, проте Комісією не надано обґрунтування причин виставлення таких балів.

Суд вказує на те, що у процедурі розв'язання Комісією питання про визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному суді негативне рішення має містити не лише покликання на визначені законом підстави такого визнання, а й мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про наявність обставин, з якими пов'язується обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності. Відтак будь-яка оцінка Комісії під час оцінювання особистої та соціальної компетенції має бути мотивованою.

З урахуванням наведеного, враховуючи відсутність обґрунтування визначення балів деяких показників особистої та соціальної компетенцій, недослідження деяких питань під час співбесіди, які поставлені в основу оскаржуваного рішення, передчасність деяких висновків, Суд дійшов висновку про поспішність у оцінках Комісії щодо невідповідності позивача критеріям особистої та соціальної компетенцій.

Щодо зменшення ОСОБА_1 балів за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Чесність» (пункт 6 адміністративного позову).

Відповідно до пункті 2.13 - 2.17 Положення №20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність та дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.

Показники, визначені пунктами 2.4, 2.8, 2.13 цього Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

Для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками також може бути досліджено загальновідому і загальнодоступну інформацію.

У разі, якщо інформація (відомості, дані) стосовно судді (кандидата на посаду судді) стала відома під час проведення співбесіди, така інформація (відомості, дані), якщо це можливо, невідкладно долучається членом Комісії - доповідачем до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та досліджується для встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Вага критерію доброчесності та професійної етики складає 300 балів (пункт 5.8. Положення №20/зп-25).

Згідно з пунктами 5.9.-5.13. Положення №20/зп-25 Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з'ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб'єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії.

17 грудня 2024 року Вища рада правосуддя рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб'єктами оцінювання.

Відповідно до пункту 14 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Суд встановив, що позивачу зменшено бали ОСОБА_1 за показником «Чесність».

Пунктом 18 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) визначено, що чесність - це правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов'язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв'язків судді (декларації родинних зв'язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;

3) надав правдиві усні та / або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім'ї;

5) під час набуття права на об'єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов'язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду;

6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки;

7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім'ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

Зменшуючи бали за показником «Чесність» Комісія вказала, що «кандидат свідомо створив формальну правову підставу для набуття пільг. Комісія не ставить під сумнів право кандидата на отримання відповідних пільг та не аналізує дотримання ним відповідної процедури. Однак, навіть якщо припустити, що кандидат мав право на отримання відповідної пільги, то спосіб її отримання через укладення правочину, намір виконання сторони не мали, в очах стороннього спостерігача оцінюються як непрозорий. Кандидат на посаду судді, особливо той, який є суддею, повинен демонструвати бездоганну поведінку в особистому житті і намагатись не допускати випадків, які можуть поставити під сумнів його репутацію та повну прозорість у своїх фінансових та майнових справах» (пункт 94 оскаржуваного рішення).

Суд звертає увагу на тому, що Комісією не заперечується право ОСОБА_1 на отримання відповідних пільг, Комісія ставить під сумнів спосіб її отримання.

Позивач під час співбесіди сам наголосив на тому, що орендував квартиру з метою оформлення пільг, проте не проживав у цій квартирі.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 укладено правочин без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Оцінюючи ці обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про необхідність зменшити бали ОСОБА_1 за показником «Чесність». Такий висновок з урахуванням того, що позивачем укладено правочин без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.

Разом з тим, під час розгляду справи позивач навів аргументи, які спонукали його на укладення цього правочину, які не були встановлені та досліджені Комісією з огляду на те, що в матеріалах суддівського досьє відсутній будь-який документ щодо цього епізоду.

Щодо зменшення ОСОБА_1 балів за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (пункт 7 адміністративного позову).

Дослідивши оскаржуване рішення, Суд з'ясував, що Комісія знизила позивачу бали за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті». Знижуючи вказані бали, Комісія дійшла до висновку, що позивач «виявляв відверто зневажливе ставлення до Вищої ради правосуддя та Верховного Суду».

Обґрунтовуючи вказаний висновок, Комісія зазначила наступне:

«Вища рада правосуддя в рішенні зазначала, що Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи, здійснюючи дисциплінарне провадження щодо судді, не втручаються у процес розгляду судових справ, а обмежуються наданням оцінки діям судді під час здійснення правосуддя та сумлінності виконання обов'язків судді. Водночас, на думку кандидата, дисциплінарний орган, всупереч своїй попередній практиці і висновків Консультативної ради європейських суддів, вдався до оцінки та перевірки законності рішень судді.

Під час співбесіди суддя на уточнювальне питання члена Комісії пояснив, що не зміг довести свою точку зору щодо відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності ні дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя, ні Вищій раді правосуддя, ні Великій Палаті Верховного Суду. І наразі не згоден з їхніми рішеннями» (пункт 97 оскаржуваного рішення).

Відповідно до пункту 17 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті - неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Відповідно до підпункту 1 пункту 17 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації.

Відповідно до статті 12 Кодексу суддівської етики затвердженим XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року cуддя повинен проявляти стриманість, виваженість, обачність та поміркованість у висловленні своїх поглядів і думок за будь-яких обставин.

Суддя не може робити публічних заяв та/або коментарів, які компрометують звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Суддя має уникати публічних заяв і коментарів щодо справ, які перебувають у його / її провадженні та інших суддів, не піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.

Під час співбесіди ОСОБА_1 чітко вказав на те, що не погоджується з рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі, що стосується притягнення його до дисциплінарної відповідальності, відтак піддав сумніву судове рішення, що набрало законної сили.

Згідно із четвертим показником Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, «дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів».

Відповідно до пункту 4.6 четвертого показника вказаних принципів судді, як і будь-якому громадянину, гарантується право вільного вираження думок, віросповідання, участі в зібраннях та асоціаціях, однак у процесі реалізації таких прав суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів.

З огляду на зазначене, Суд погоджується з висновками Комісії щодо можливості зниження ОСОБА_1 балів за критерієм професійної етики та доброчесності за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», з огляду на те, що ОСОБА_1 як діючий суддя, піддав сумніву судове рішення, що набрало законної сили.

Водночас Суд вважає некоректним формулювання Комісії в частині того, що ОСОБА_1 «виявляв відверто зневажливе ставлення до Вищої ради правосуддя та Верховного Суду», оскільки непогодження ОСОБА_1 , як і будь-якої іншої особи з рішеннями Вищої ради правосуддя та Верховного Суду не може свідчити про зневажливе ставлення цієї особи до зазначених органів.

Щодо процедурних порушень під час проведення співбесіди за результатами якої ухвалено оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 червня 2025 року № 95/ас-25 (пункти перший та другий позовної заяви).

Щодо невирішення питання самовідводів членів Комісії під час проведення співбесіди Комісією з ОСОБА_1 , Суд звертає увагу на наступне.

Частиною першої статті 98 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини першої статті 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не має права брати участь у розгляді питання та ухваленні рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні дані про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності.

Вказана норма чітко вказує на обов'язок члена Комісії заявити самовідвід у випадку наявності даних про конфлікт інтересів або обставин, що викликають сумнів у його безсторонності.

Відповідно до пункту 92 параграфа 8 розділу І Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України затвердженого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) (далі - Регламент) питання про відвід (самовідвід) члена Комісії вирішується відповідно до статті 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Пунктом 87 параграфа 8 розділу І Регламенту передбачено, що головуючий у засіданні Комісії перед початком розгляду кожного питання оголошує склад присутніх у засіданні членів Комісії, з'ясовує їх думку про необхідність такого оголошення, з'ясовує явку учасників засідання, роз'яснює учасникам засідання їх права та обов'язки, з'ясовує питання щодо відводів (самовідводів), оголошує доповідача з кожного питання та надає йому слово.

Заслухавши запис співбесіди Комісії з ОСОБА_1 , Суд встановив, що головуючий у засіданні з'ясував наявність/відсутність у позивача відводів членам Колегії (час запису 7.15.25 - 7.17.03). В той же час, головуючий під час засідання не з'ясував питання наявності у членів Колегії самовідводів.

Також Суд звертає увагу на те, що нез'ясування питання наявності самовідводів, не припиняє обов'язку будь-якого члена Комісії за наявності даних про конфлікт інтересів або обставин, що викликають сумнів у його безсторонності заявити собі самовідвід.

Будь-який член Комісії, навіть без питання головуючого, за наявності даних про конфлікт інтересів або обставин, що викликають сумнів у його безсторонності зобов'язаний заявити собі самовідвід.

Відсутність самовідводів під час співбесіди з ОСОБА_1 , свідчить про те, що у жодного з членів Комісії не було в наявності даних про конфлікт інтересів або обставин, що викликають сумнів у його безсторонності.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що нез'ясування головуючим під час співбесіди з кандидатом на посаду судді питання про наявність самовідводів, не може свідчити про неправомірність оскаржуваного рішення.

Щодо застосовування положення Європейської хартії про статус суддів (підписаної 10 липня 1998 року в м. Лісабон) відповідно до якого щодо кожного рішення стосовно відбору та призначення судді на посаду, підвищення по службі або припинення його повноважень законом має бути передбачено втручання органу, незалежного від виконавчої та законодавчої влади, у складі якого щонайменше половина членів - судді, обрані їх колегами, і в якому було б гарантовано якнайширше представництво суддівського корпусу, Суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 1.1. Пояснювальної записки до Європейської хартії про статус суддів від 10 липня 1998 року встановлено, що мета Хартії - визначити зміст будь-якого закону про статус суддів, ґрунтуючись на завданнях, що мають бути досягнуті: забезпечити компетентність, незалежність та неупередженість, яких громадськість має право очікувати від судів та суддів, яким довірено захист їхніх прав. Таким чином, цей закон не є самоціллю, а скоріше засобом досягнення того, щоб особи, чиї права мають захищатися судами і суддями, мали необхідні гарантії ефективності такого захисту.

Такі гарантії прав осіб забезпечуються компетентністю суддів, їх незалежністю та неупередженістю. Це позитивні характеристики, які закон про статус суддів має прагнути гарантувати, проте вони водночас є й негативними, тому що закон не повинен містити жодного елемента, який міг би негативно вплинути на віру громадян у таку компетентність, незалежність та неупередженість.

Зі змісту Пояснювальної записки вбачається, що положення цієї Хартії не є фактично обов'язковими, її представлено як оптимальний засіб забезпечення того, аби зазначених вище цілей було досягнуто.

Що стосується Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС), то вона є консультативним органом, створеним Комітетом міністрів Ради Європи з метою сприяння забезпеченню незалежності, неупередженості та професійності суддів.

Висновки КРЄС використовуються під час підготовки національних нормативно-правових актів, а також як інструменти під час здійснення правосуддя та як орієнтир для суддів і суддівських комісій, оскільки у Висновках містяться конкретні покликання щодо впровадження загальних стандартів незалежності суддів, підготовки суддів, професійної етики, якості судових рішень.

Висновки КРЕС також не є обов'язковими для України, а мають рекомендаційний характер.

Суд звертає увагу на те, що з 2014 року Україна відновила курс на євроінтеграцію, зокрема, підписанням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Враховуючи курс, який визначила для себе Україна, Суд вказує на те, що доцільно дотримуватися європейських вимог та застосовувати акти міжнародних органів, які містять рекомендаційний характер, проте їх незастосування не може свідчити про протиправність рішення, в якому відповідний акт не був застосований.

З урахуванням наведеного висновку, Суд зазначає, що незастосування Комісією рекомендацій, встановлених Європейською хартією про статус суддів, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на обґрунтованість і наявність підстав до задоволення позовних вимог, колегія суддів вбачає за необхідне присудити на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 червня 2025 року № 95/ас-25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене та підписане 17 листопада 2025 року.

Головуюча Р. Ф. Ханова

Судді Л. І. Бившева

І. А. Гончарова

І. Л. Желтобрюх

І. Я. Олендер

Попередній документ

131838874

Наступний документ

131838876

Інформація про рішення:

№ рішення:	131838875
№ справи:	990/329/25
Дата рішення:	17.11.2025
Дата публікації:	18.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Передано судді (23.12.2025)
Дата надходження:	19.12.2025
Предмет позову:	Про визнання протиправним та скасування рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

30.09.2025 10:15	Касаційний адміністративний суд
28.10.2025 12:00	Касаційний адміністративний суд
03.11.2025 11:00	Касаційний адміністративний суд
04.11.2025 11:00	Касаційний адміністративний суд
17.11.2025 11:00	Касаційний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ХАНОВА Р Ф

суддя-доповідач:

ГІМОН МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

ХАНОВА Р Ф

відповідач (боржник):

Вища кваліфікаційна комісія суддів України

позивач (заявник):

Кирильчук Олег Ігорович

суддя-учасник колегії:

БИВШЕВА Л І

ГОНЧАРОВА І А

ЖЕЛТОБРЮХ І Л

ОЛЕНДЕР І Я