17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 240/8367/24
адміністративне провадження № К/990/20843/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року (судді: Гонтарук В. М., Біла Л. М., Моніч Б. С.) у справі № 240/8367/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Постанова № 1078) при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 15 травня 2022 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 15 травня 2022 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Постанови № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року із застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що в порушення вимог Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) у період з 2016 по 2018 роки військовою частиною НОМЕР_1 не виплачена позивачу індексація грошового забезпечення в повному обсязі. Крім того, на думку позивача, у період з 01 січня 2018 року по 15 травня 2022 року відповідач невірно обраховував і виплачував йому індексацію.
3. Позивач зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування
4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та неневиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Постанови № 1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 травня 2022 року.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 травня 2022 року із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Постанови № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року із застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року.
Визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропоновано апелянту протягом десяти днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
6. 25 березня 2025 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в цій справі.
7. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 квітня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
8. Суд апеляційної інстанції указав, що на виконання ухвали від 19 березня 2025 року від апелянта повторно надійшла заява про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року, надаючи оцінку якій, суд відзначає, що жодних нових доводів в підтвердження наявності поважних причин, які об'єктивно перешкоджали відповідачу вчасно подати апеляційну скаргу зазначене клопотання не містить.
9. За висновком Сьомого апеляційного адміністративного суду вказаним обставинам вже була надана оцінка судом при розгляді попереднього клопотання, яке за результатами його розгляду залишено без задоволення, а вказані в ньому підстави пропуску процесуального строку визнані судом неповажними. Суд зауважив, що в цьому випадку неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості скаржником не надано, як і не підтверджено відсутності можливості звернутись до суду з апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
10. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій зазначила, що судом було порушено норми процесуального права, а саме частину першу статті 121, пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
11. На думку скаржника, Сьомий апеляційний адміністративний суд помилково оцінив причини пропуску процесуального строку як неповажні, не врахувавши обставини, незалежні від військової частини НОМЕР_1 , що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, чим порушено право військової частини на перегляд судового рішення всупереч пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), пункту 6 статті 2 та статті 13 КАС України.
12. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 240/8367/24 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Позиція інших учасників справи
13. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 від позивача до Верховного Суду не надходив.
14. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 240/8367/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, та витребував із Житомирського окружного адміністративного суду справу № 240/8367/24.
16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 240/8367/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
17. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.
18. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
19. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
20. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
21. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
22. На підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
23. Як убачається із матеріалів справи, 29 листопада 2024 року Житомирським окружним адміністративним судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Копію вказаного судового рішення в електронному вигляді надіслано військовій частині НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» та доставлено до її електронного кабінету 29 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем (а. с. 87 зворот).
24. Військова частина НОМЕР_1 25 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року. Проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року: відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року; визнано неповажними причини пропуску відповідачем на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року залишено без руху.
25. 25 березня 2025 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в цій справі.
26. На обґрунтування вказаної заяви військова частина НОМЕР_1 зазначила такі ж самі доводи, які були вказані в клопотанні, яке було подане разом із апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року. Зокрема, відповідач зазначив, що у зв'язку з відсутністю фінансування, апеляційну скаргу подати у встановлені строку не представилось можливим за незалежних від військової частини НОМЕР_1 обставин.
27. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Тому, перевіряючи аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо наявності перешкод у сплаті судового збору, як поважну причину для поновлення процесуального строку, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що указаним відповідачем обставинам уже була надана правова оцінка при розгляді попереднього клопотання, яке за результатами розгляду залишене без задоволення.
28. Відповідаючи на аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду підкреслює, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов'язків, які для всіх учасників справи мають бути рівними.
29. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, від 21 вересня 2023 року у справі № 160/15387/22, від 09 листопада 2023 року у справі № 560/11237/22, від 20 листопада 2023 року у справі № 120/18501/21-а тощо, акцентував увагу на тому, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
30. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, установлених нею ж.
31. Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним зі способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12 вересня 2025 року у справі № 240/7212/24.
32. У контексті вирішення питання поважності причин пропуску процесуального строку Верховний Суд ураховує, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, не був таким, що об'єктивно міг вплинути на тривалість процедури сплати чи виділення відповідних асигнувань.
33. Ураховуючи те, що наведені в касаційній скарзі доводи не виправдовують необґрунтованості порушення процесуальних строків, установлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
34. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 14 квітня 2025 року з додержанням норм процесуального права, відтак відсутні підстави для її скасування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
36. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська