про відмову у відкритті касаційного провадження
17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/3033/25
адміністративне провадження № К/990/45198/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі 160/3033/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Донецькій області, щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 17.01.2025 №418;
зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2024, зазначеної в довідці від 19.12.2024 № Б-с-1606, виданої Територіальним Управлінням ДСА України в Дніпропетровській області та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16.04.2025 позов задовольнив.
Третій апеляційний адміністративний суд від 01.10.2025, апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області задовольнив. Рішення суду першої інстанції від 16.04.2025 у справі №160/3033/25 скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного року. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 2 та 4 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник наголошує про необхідність відступу від висновків, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, оскільки на думку скаржника, застосування положень Закону про Державний бюджет, як бази для визначення суддівської винагороди, довічного грошового утримання, звужує гарантії незалежності суддів, суперечить статтям 8, 126 Конституції України та спеціальним нормам статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII); пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки апеляційний суд не надав мотивів відхилення ключових доводів скаржника, не здійснив належної оцінки доказів.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 була сформована правова позиція з питання застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи з 2021 року. Так, відступивши від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №280/1233/22 та від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23, але не виключно, Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюється на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі, керувався наведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду та виходив з того, що зважаючи на те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 2102,00 грн, а також враховуючи те, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді також складав 2102 грн, відсутні підстави для перерахунку позивачу з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Скаржник у касаційній скарзі не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, а фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі 160/3033/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб