17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №991/8725/23
адміністративне провадження №К/990/20478/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 991/8725/23
за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - TODWICK HOLDINGS LTD (ТОДВІК ХОЛДІНГС ЛТД); CICERONE HOLDING B.V. (КОМПАНІЯ ЦИЦЕРОН ХОЛДІНГ Б.В.); Bogstone Holding B.V.; ТОВ «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ»; ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН»; EATONGATE HOLDINGS LIMITED (ІТОНГЕЙТ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД); ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА»; ТОВ «РЕНТОЙЛ»; ТОВ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА»; ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА»; компанія SHELL OVERSEAS INVESTMENTS B.V., ОСОБА_2 - про застосування санкції, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.05.2024, постановлену у складі: судді-доповідача Панкулича В.І., суддів Глотова М.С., Панаіда І.В.,
І. Обставини справи
Міністерство юстиції України (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - TODWICK HOLDINGS LTD (ТОДВІК ХОЛДІНГС ЛТД); CICERONE HOLDING B.V. (КОМПАНІЯ ЦИЦЕРОН ХОЛДІНГ Б.В.); Bogstone Holding B.V.; ТОВ «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ»; ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН»; EATONGATE HOLDINGS LIMITED (ІТОНГЕЙТ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД); ТОВ «НАФТОВА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА»; ТОВ «РЕНТОЙЛ»; ТОВ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА»; ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА»; компанія SHELL OVERSEAS INVESTMENTS B.V., ОСОБА_2 (далі - треті особи) - з вимогою застосувати санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», та стягнути у дохід держави активи, а саме:
1) 49 % частки у статутному капіталі ТОВ «Альянс Холдинг» (код ЄДРПОУ: 34430873) у розмірі 270 836 475 грн, складеному з часток, що належать компанії «ЦИЦЕРОН ХОЛДІНГ Б.В.», резидентство: Нідерланди, розмір частки: 552 726 929,15 грн, та компанії «БОГСТОУН ХОЛДІНГ Б.В.», резидентство: Нідерланди, розмір частки 570,85 грн (власником 100 % корпоративних прав якого є компанія «ЦИЦЕРОН ХОЛДІНГ Б.В.»), яка є пропорційною частці «TODWICK» (Мальта), стосовно якої ОСОБА_1 може здійснювати права тотожні за змістом здійсненню права розпорядження;
2) 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «НК «Альянс-Україна» (код ЄДРПОУ: 32073551) у розмірі 447 604 842,76 грн, складеному з часток, що належать ІТОНГЕЙТ ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД, резидентство: Кіпр, розмір частки: 323 110 907,44 грн, ТОВ «РЕНТОЙЛ» (код ЄДРПОУ: 31514850), розмір частки: 124 493 500,00 грн, ТОВ «Альянс-Україна» (код ЄДРПОУ: 31283997), розмір частки: 435,32 грн, стосовно якої ОСОБА_1 може здійснювати права тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.10.2023 задоволено заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову:
- заборонено державним реєстраторам вчинення реєстраційних дій, прямо передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», щодо ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «ІНВЕСТ-РЕГІОН», ТОВ «НК «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «РЕНТОЙЛ», ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА»;
- заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об'єктів нерухомого майна, які належать ТОВ «НК «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «РЕНТОЙЛ», ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА».
08.11.2023 Міністерство юстиції України вдруге звернулося до Вищого антикорупційного суду із заявою про забезпечення позову.
На обґрунтування заяви Міністерство юстиції України зазначило, що Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) відмовилося зареєструвати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 10.10.2023 у зв'язку з відсутністю в ній відомостей про конкретні об'єкти нерухомого майна.
У зв'язку з викладеним Міністерство юстиції України просило заборонити реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо двох об'єктів нерухомого майна, які належать ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА» та двадцяти восьми об'єктів - ТОВ «РЕНТОЙЛ», а також вимагало заборонити сервісним центрам МВС України вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортних засобів, право власності на які зареєстроване за ТОВ «НК «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «РЕНТОЙЛ», ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА», без заборони користування такими транспортними засобами.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.11.2023 заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову задоволено частково.
Так, стосовно майна, яке належить ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА», державним реєстраторам прав на нерухоме майно заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо:
- нежилого будинку (літ.Б) за адресою: м. Київ, вул. Франка Івана (Шевченківський р-н), буд. 6, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:88:197:0007, загальною площею (кв.м): 1101.8, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 948542780391;
- комплексу нежитлових будівель (нафтобази) за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 64, розташованого на земельній ділянці за кадастровим номером 3210300000:02:004:0058, загальною площею (кв.м): 1167.5, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 37440832103.
Регіональним сервісним центрам МВС України заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортних засобів, право власності на які зареєстроване за ТОВ «НК «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «РЕНТОЙЛ», ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА», без заборони користування такими транспортними засобами.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, адвокат Колесник О.І., який діє в інтересах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА» - подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу задоволено частково:
- апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА» на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.11.2023 у частині заходів забезпечення позову, вжитих щодо майна ТОВ «НК «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «РЕНТОЙЛ», - закрито.
- ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.11.2023 у частині заходів забезпечення позову щодо майна ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА» - скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено Міністерству юстиції України у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо майна ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА».
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційну скаргу подано адвокатом Колесником О.І., який є представником ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА», та не має повноважень діяти від імені ТОВ «НК «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА», ТОВ «РЕНТОЙЛ».
Водночас, скасовуючи ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.11.2023 у частині заходів забезпечення позову щодо майна ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА», суд апеляційної інстанції виходив із того, що в справах про застосування санкцій, особливості розгляду яких передбачені статтею 283-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заходи забезпечення позову не застосовуються.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, однією з таких особливостей є принцип, відповідно до якого суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони. Цей принцип, на думку суду апеляційної інстанції, позбавляє суд права вирішувати будь-які питання в ході розгляду позовної заяви на користь позивача або відповідача, у тому числі, забезпечувати позов, витребувати докази, призначати експертизи, адже такі дії неминуче призвели б до порушення принципу рівності сторін перед судом і законом.
Суд апеляційної інстанції також уважав, що Міністерство юстиції України, як орган, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, може самостійно, в позасудовому порядку, виявляти та розшуковувати активи фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях Ради національної безпеки і оборони України, а в разі необхідності - вчиняти дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися відповідними активами.
Посилаючись на викладене, у сукупності із передбаченими статтею 283-1 КАС України особливостями розгляду справ про застосування санкцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість застосування заходів забезпечення позову у таких справах.
На думку суду апеляційної інстанції, сам по собі розгляд судом заяви про забезпечення позову, апеляційне оскарження судового рішення з цього питання, розгляд апеляційної скарги можуть призвести до наслідків, протилежних меті забезпечення позову, і завдати шкоду під час розгляду позову по суті.
ІІI. Провадження в суді касаційної інстанції
27.05.2024 від позивача до Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просив скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.05.2024 у частині скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 09.11.2023 про забезпечення позову щодо майна ТОВ «АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА» та залишити в цій частині в силі ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.11.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у подібних правовідносинах відсутні висновки Верховного Суду щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову у справах про застосування санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави, висловлених безпосередньо за результатами розгляду зазначеного питання.
Водночас у межах справи №991/8725/23 (постанови від 26.01.2024) Верховний Суд вирішував питання можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали Вищого антикорупційного суду про забезпечення позову у справі про застосування санкцій, і дійшов висновку, що, доповнюючи КАС України статтею 283-1, законодавець не встановив будь-яких застережень, які б виключали можливість застосування заходів забезпечення позову у справах про застосування санкцій.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подавали.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 15.08.2025 призначений повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Смоковича М.І.
IV. Позиція Верховного Суду
У цій справі предметом касаційного оскарження є ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.05.2024, постановлена за наслідками апеляційного перегляду ухвали Вищого антикорупційного суду від 09.11.2023, про застосування заходів забезпечення позову у справі про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».
Здійснюючи підготовку справи до касаційного розгляду, Судом з'ясовано, що у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду сформувалися різні підходи щодо можливості оскарження в касаційному порядку ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», особливості провадження у яких регулюється статтею 283-1 КАС України.
Суд зазначає, що 24.05.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов'язаних з активами окремих осіб» від 12.05.2022 № 2257-IX, яким, зокрема:
- розширено перелік санкцій шляхом доповнення частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» (види санкцій) пунктом 1-1 такого змісту: «1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними»;
- установлено підстави, умови та порядок стягнення активів фізичних або юридичних осіб в дохід держави відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», доповнивши Закон України «Про санкції» статтею 5-1, частина друга якої має такий зміст: «2. За наявності підстав та умов, зазначених у частині першій цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертається до Вищого антикорупційного суду із заявою про застосування до відповідної фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону (далі - Заява), в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України».
- унесено низку змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: (1) доповнено його статтею 283-1 «Особливості провадження у справах про застосування санкцій», за змістом якої справи про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», підсудні Вищому антикорупційному суду; судові рішення Вищого антикорупційного суду в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції переглядає Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, рішення якої є остаточними; (2) розповсюджено особливий режим оскарження судових рішень, визначений у частині третій статті 272 КАС України, на судові рішення у справах, визначені статтею 283-1 КАС України.
Уперше, після доповнення КАС України вказаними положеннями, питання щодо можливості касаційного перегляду ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, постановлених у справах про застосування санкцій, особливості вирішення яких регулюється статтею 283-1 КАС України, вирішувалося колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у межах справи №991/5572/22 за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом Лесника», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини пешої статті 4 Закону України «Про санкції».
У справі №991/5572/22 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу від 20.12.2022, якою відмовила у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Целовальніченко Наталії Євгенівни, в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 на рішення Вищого антикорупційного суду від 12.12.2022.
21.12.2022 до Касаційного адміністративного суду надійшла касаційна скарга адвоката Целовальніченко Наталії Євгенівни, в інтересах указаних осіб, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.12.2022.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.01.2023 у справі №991/5572/22 (адміністративне провадження №К/990/36242/22) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.12.2022 у справі № 991/5572/22.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Касаційний адміністративний Суд у складі Верховного Суду у справі №991/5572/22, посилаючись на положення статті 283-1 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах про застосування санкцій, зазначив, що постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, ухвалені за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Вищого антикорупційного суду, набирають законної сили негайно після проголошення та не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
За висновками Суду, цей самий підхід (щодо неможливості оскарження в касаційному порядку) має бути застосований і до ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції, адже окремих правил оскарження ухвал цього суду, які б дозволяли таке оскарження, стаття 283-1 КАС України не містить.
У цьому контексті Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду наголосив, що пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а касаційне оскарження судового рішення забезпечується тільки у визначених законом випадках.
Інший підхід до вирішення питання щодо можливості оскарження ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції у справах щодо застосування санкцій застосовано колегією суддів cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 18.12.2023 і 25.12.2023 у справі №991/8725/23.
Так, ухвалою від 18.12.2023 у справі №991/8725/23 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.10.2023, про відмову у відкриті апеляційного провадження на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 10.10.2023 (щодо забезпечення позову).
Ухвалою від 25.12.2023 у справі №991/8725/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.11.2023 про відмову у відкриті апеляційного провадження на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 09.11.2023 (щодо забезпечення позову).
В обох випадках, відкриваючи касаційне провадження на ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції у справі про застосування санкцій, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду керувався частиною третьою статті 328 КАС України, відповідно до якої у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Суд уважає помилковим застосування статті 328 КАС України до питання можливості касаційного оскарження ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справах, особливості вирішення яких регулюються статтею 283-1 КАС України, та вважає за необхідне керуватися підходом, що вперше був сформульований в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.01.2023 у справі №991/5572/22.
Обговорюючи необхідність відступу від висновків, висловлених в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2023 і 25.12.2023 у справі №991/8725/23, Суд керується таким.
Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, якою визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За правилами пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом.
Таким процесуальним законом для Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є КАС України, який визначає його юрисдикцію та повноваження, встановлює порядок здійснення судочинства, у тому числі як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яким, відповідно до статті 327 цього Кодексу, є Верховний Суд.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, особливістю права на касаційне оскарження є те, що воно не є гарантованим. Під час перегляду справи для суду касаційної інстанції основною метою є вирішення суперечностей у судовій практиці, забезпечення її єдності та узгодженості. Суд касаційної інстанції не зобов'язаний здійснювати перегляд усіх справ, і вирішення питання про прийняття касаційної скарги до розгляду залежить від конкретних умов, визначених законодавством.
Загальні правила реалізації права на касаційне оскарження визначено у статті 328 КАС України, якою передбачено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду як суду касаційної інстанції, а також коло суб'єктів, які можуть подати касаційну скаргу на відповідні судові рішення.
Водночас для певної категорії справ КАС України встановлено певні виключення, що пов'язані з особливостями розгляду таких справ.
Як було зазначено Судом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов'язаних з активами окремих осіб» від 12.05.2022 № 2257-IX, одночасно з доповненням КАС України статтею 283-1 «Особливості провадження у справах про застосування санкцій», було внесено зміни до статті 272 КАС України, й поширено спеціальний режим апеляційного та касаційного оскарження, встановлений цією статтею, і на судові рішення у справах про застосування санкцій.
Зокрема, у статті 272 КАС України, яка розміщена у главі 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ», передбачено, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції (частина перша статті 272 КАС України).
Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені (частина третя статті 272 КАС України).
Судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 283-2, 287, 288 та 289-4 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції (частина четверта статті 272 КАС України).
Отже, виходячи зі змісту викладених положень статті 272 КАС України, ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції, прийняті за наслідками апеляційного перегляду судових рішень Вищого антикорупційного суду у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», не можуть бути переглянуті в касаційному порядку.
Наведене узгоджується зі змістом статті 283-1 КАС України, яка визначає порядок провадження у справах про застосування санкції.
Так, відповідно до частини четвертої статті 283-1 КАС України справа про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», вирішується колегією у складі трьох суддів Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів з дня надходження позовної заяви до суду.
Згідно з частиною сьомою статті 283-1 КАС України за результатами розгляду позовної заяви Вищий антикорупційний суд ухвалює одне з таких рішень:
1) про задоволення позовних вимог повністю або частково та застосування до фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції»;
2) про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини восьмої статті 283-1 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду протягом 15 днів з дня надходження апеляційної скарги до суду.
За результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалює одне з таких рішень:
1) про залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення;
2) про зміну судового рішення;
3) про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Отже, постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, ухвалені за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Вищого антикорупційного суду у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», є остаточними й не можуть бути оскаржені в касаційному порядку, що відповідає установленим статтею 272 КАС України особливостям, відповідно до яких можливість касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду у справах про застосування санкцій, не передбачена.
Суд звертає увагу на те, що статті 272 і 283-1 КАС України є спеціальними нормами, що встановлюють особливості провадження у справах про застосування санкцій, і мають пріоритет над іншими нормами КАС України, які визначають загальний порядок апеляційного та касаційного провадження та оскарження судових рішень.
Відсутність у статті 283-1 КАС України окремого порядку оскарження ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду як суду апеляційної інстанції, у взаємозв'язку із наявністю у статті 272 КАС України застереження щодо остаточності судових рішень Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справах про застосування санкції, указують на помилковість висновків, викладених в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2023 і 25.12.2023 у справі №991/8725/23 щодо можливості касаційного перегляду ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справах про застосування санкції.
Частиною другою статті 346 КАС України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Відповідно до частини четвертої статті 347 КАС України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
За таких обставин Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №991/8725/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з метою відступлення від висновку, викладеного в ухвалах колегії суддів cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2023 і 25.12.2023 у справі №991/8725/23, на користь висновку, раніше висловленого в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.01.2023 у справі №991/5572/22.
Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Суд
Справу №991/8725/23 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
М.І. Смокович