17 листопада 2025 року
м. Київ
справа №560/12192/24
адміністративне провадження № К/990/15258/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3
про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Шевчуком О.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Сушка О.О., суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (далі - третя особа, ОСОБА_3 ), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом від 26 липня 2024 року №21/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на сина ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на сина ОСОБА_2 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату допомоги у зв'язку зі смертю його батька - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). У виплаті частки відмовлено, оскільки дитина народилась після смерті військовослужбовця, а допомогу 15 000 000 грн виплачено батькам загиблого (протокол МОУ №224 від 21 жовтня 2022 року). Позивачка вважає відмову протиправною, посилаючись на статтю 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26 липня 2024 року №21/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні ОСОБА_1 частки одноразової грошової допомоги на сина ОСОБА_2 . Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2024 року з документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_4 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги мають усі члени сім'ї загиблого військовослужбовця, у тому числі дитина, зачатa за життя та народженa після його смерті, оскільки виключення такої дитини з переліку осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу суперечить змісту статті 16-1 Закону № 2011-XII і є дискримінаційним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 22 березня 2024 року №3515-ІХ (далі - Закон №3515-ІХ) за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
7. Відповідач вважає, що суди вийшли за межі своїх повноважень щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву. На думку Міністерства оборони України, на момент звернення позивачки вже існували чіткі законодавчі підстави для відмови через попередню виплату одноразової грошової допомоги іншим членам сім'ї.
8. Скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положення пункту 2 Перехідних положень Закону №3515-ІХ у подібних правовідносинах. Конкретне правове питання полягає в тому, як застосовувати цю норму щодо дітей, народжених після смерті військовослужбовця, у випадку, коли одноразова грошова допомога вже була виплачена іншим членам сім'ї.
9. Скаржник також вказує на нерелевантне застосування судами постанови Верховного Суду від 10 травня 2024 року у справі №440/6725/23, оскільки обставини тієї справи відрізнялися (не було факту попередньої виплати допомоги) і в ній не аналізувалася положення пункту 2 Перехідних положень Закону №3515-ІХ.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до Суду 11 квітня 2025 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/12192/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 17 листопада 2025 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
14. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження вручена позивачці 24 червня 2025 року (згідно даних трекінгу поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0610262573330), ОСОБА_3 - 24 червня 2025 року (згідно даних трекінгу поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0610262573349).
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
15. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2023 року у справі № 674/1170/22 встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мирне Слов'янського району Донецької області, є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
16. Внесено зміни до актового запису № 202 від 09 вересня 2022 року про народження ОСОБА_5 , складеного Дунаєвецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), вказавши: прізвище дитини - ОСОБА_6 , батько дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.
17. На підставі вищезазначеного рішення суду видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 рахується ОСОБА_4 , а матір'ю ОСОБА_1 .
18. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3
19. Згідно витягу з протоколу засідання 11- ої Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 1162 від 18 серпня 2022 року травма солдата ОСОБА_4 і причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини.
20. ОСОБА_2 має статус "Члена сім'ї загиблого" відповідно до пункту 5 статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), що підтверджується довідкою №16 від 30 січня 2024 року Управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області.
21. 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 його батька ОСОБА_4 .
22. Однак, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги на сина ОСОБА_2 у зв'язку із загибеллю його батька ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 народився після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 та у зв'язку з тим, що одноразову грошову допомогу отримали в рівних частинах батько та матір загиблого (протокол від 21 жовтня 2022 року №224), що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 липня 2024 року № 21/в, затвердженим заступником Міністра оборони України 29 липня 2024 року.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
27. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
28. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
29. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
30. Статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
31. Статтею 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час звернення позивачки із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на малолітнього сина та на час прийняття спірного рішення) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
32. Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
33. Згідно із частинами першою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
34. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
35. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
36. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
37. Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абз. 1 п. 2 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1066).
38. Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
39. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
40. На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
41. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
42. Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
43. Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
44. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки при вирішенні спору не враховано положення пункту 2 Перехідних положень Закону № 3515-ІХ, які, на переконання скаржника, встановлюють обмеження щодо можливості повторного отримання або перерозподілу одноразової грошової допомоги, якщо така вже була виплачена іншим членам сім'ї.
45. З огляду на зміст спірних правовідносин у цій справі, предметом судового розгляду є правомірність відмови Міністерства оборони України у призначенні частки одноразової грошової допомоги дитині загиблого військовослужбовця, народженій після його смерті, за наявності факту попереднього розподілу такої допомоги між іншими членами сім'ї.
Суть спору полягає у з'ясуванні, чи породжує факт народження дитини після загибелі військовослужбовця самостійне право на призначення одноразової грошової допомоги, гарантованої статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ, та чи може таке право бути реалізоване, якщо відповідна виплата вже здійснена на користь інших отримувачів у повному обсязі.
46. Таким чином, вирішальним у цій справі є тлумачення положень пункту 2 Постанови КМУ № 168 у системному зв'язку з нормами Закону № 2011-ХІІ і пунктом 2 Перехідних положень Закону № 3515-ІХ - у частині визначення моменту виникнення права на отримання допомоги та меж його реалізації.
47. Суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23, виходили з того, що дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його смерті, належить до кола членів сім'ї загиблого і має право на призначення одноразової грошової допомоги.
Суди зазначили, що оскільки факт походження дитини від загиблого військовослужбовця підтверджено рішенням суду, відмова Міністерства оборони України у призначенні ОГД є неправомірною, тому спірне рішення підлягає скасуванню.
48. Надаючи оцінку таким висновкам, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
49. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (стаття 1 Сімейного кодексу України).
50. Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
51. Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
52. Згідно з частиною першою статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
53. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
54. У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
55. Статтею 2 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
56. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
57. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про охорону дитинства», яка закріплює основні принципи охорони дитинства, визначено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
58. Відповідно до частин першої, другої статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
59. Таким чином, дитина, зачата за життя військовослужбовця, належить до кола членів його сім'ї у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII, а тому має право на призначення одноразової грошової допомоги.
60. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2023 року встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мирне Слов'янського району Донецької області, є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
61. Таким чином, факт кровної спорідненості між загиблим військовослужбовцем ОСОБА_4 та дитиною ОСОБА_5 встановлено в судовому порядку та підтверджено рішенням, яке набрало законної сили. Зазначене рішення є належним і допустимим доказом походження дитини від загиблого батька та має преюдиційне значення для цієї справи.
62. На підставі цього рішення внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини, у якому батьком вказано ОСОБА_4 , а матір'ю - ОСОБА_1 . Отже, походження дитини від військовослужбовця, який загинув під час захисту Батьківщини, підтверджене належним чином, що виключає будь-які сумніви щодо належності дитини до кола членів сім'ї загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII.
63. Також судами встановлено, що смерть військовослужбовця настала під час виконання ним обов'язків військової служби, і причинний зв'язок між загибеллю та захистом Батьківщини підтверджено висновком військово-лікарської комісії. На підставі цього дитині надано статус члена сім'ї загиблого військовослужбовця відповідно до пункту 5 статті 10-1 Закону № 3551-XII.
64. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина, зачата за життя військовослужбовця і народжена після його смерті, належить до кола членів сім'ї загиблого у розумінні статті 16-1 Закону № 2011-XII, а тому має право на призначення одноразової грошової допомоги.
65. Зазначене узгоджується з аналогічним висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23, у якій Суд також вказав, що виключення такої дитини з переліку отримувачів одноразової грошової допомоги є дискримінаційним.
66. Водночас, на відміну від справи № 440/6725/23, у цій справі не ставиться під сумнів право дитини на отримання одноразової грошової допомоги, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а зводиться до визначення можливості реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, з огляду на те, що така допомога вже була розподілена між іншими членами сім'ї.
67. Так, пункт 2 Перехідних положень Закону України № 3515-ІХ встановлює, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням і отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя та народжених після її смерті, за умови, що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на її отримання.
68. Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець чітко розмежував право на призначення одноразової грошової допомоги (як елемент державної гарантії соціального захисту) та право на її отримання (як стадію реалізації цієї гарантії у конкретних правовідносинах).
Пункт 2 Перехідних положень встановлює обмежувальну умову для застосування Закону № 3515-ІХ: його дія може поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, лише за відсутності будь-якого первинного призначення одноразової грошової допомоги стосовно конкретного випадку загибелі (смерті) військовослужбовця.
69. Тобто, запроваджуючи спеціальне правило щодо дітей, зачатих за життя та народжених після смерті військовослужбовця, законодавець мав на меті усунути правову прогалину для ситуацій, коли така дитина через народження після смерті батька не могла бути включена до кола осіб, яким призначалася допомога, і при цьому щодо цього випадку загибелі військовослужбовця рішення про призначення одноразової грошової допомоги ще не приймалося.
70. Однак зазначене положення не створює нового суб'єктивного права на повторне призначення або «донарахування» одноразової грошової допомоги щодо конкретного загиблого військовослужбовця після того, як така допомога вже була розподілена та виплачена іншим членам його сім'ї. Його зміст спрямований на розширення часових меж застосування закону до неврегульованих випадків, однак не вбачає покладення на державу додаткового бюджетного зобов'язання у межах одного і того самого випадку загибелі військовослужбовця. Законодавець, розширюючи коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, не змінював установленого статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ принципу рівності часток між усіма отримувачами та не передбачав покладення на державу фінансового зобов'язання держави понад фіксовану суму, визначену Постановою № 168. Таким чином право дитини на одноразову грошову допомогу не втрачається, однак може бути реалізоване виключно в межах уже виплаченої суми шляхом перерозподілу часток між отримувачами за правилами, встановленими пунктом 2 Постанови № 168.
71. Таким чином, коли одноразова грошова допомога вже була призначена і виплачена іншим членам сім'ї загиблого, дія пункту 2 Перехідних положень не породжує нового права на повторне призначення або додаткову виплату коштів із державного бюджету. У такій ситуації реалізація права дитини можлива лише у спосіб, прямо передбачений абзацом тринадцятим пункту 2 постанови КМУ № 168, - шляхом перерозподілу вже виплаченої суми між отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку.
72. Судами попередніх інстанцій установлено, однак не враховано, що одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн була призначена та виплачена у рівних частках батькам загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 на підставі протоколу Комісії Міністерства оборони України від 21 жовтня 2022 року № 224. За таких умов дія пункту 2 Перехідних положень Закону № 3515-ІХ не може бути підставою для повторного призначення одноразової грошової допомоги за цього ж військовослужбовця його дитині, оскільки виплата у межах відповідного бюджетного зобов'язання держави вже відбулася, а правовідносини з її розподілу є завершеними.
73. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність рішення Комісії Міністерства оборони України є помилковими, оскільки вони не врахували правову природу пункту 2 Перехідних положень Закону № 3515-ІХ та межі його застосування. Відтак рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дитині загиблого є правомірним, ухваленим у межах наданих повноважень і відповідно до чинного законодавства.
74. Разом із тим, визнання правомірності відмови Міністерства оборони України у повторному призначенні одноразової грошової допомоги не позбавляє дитину права на відповідну частку такої допомоги як члена сім'ї загиблого військовослужбовця. Це право зберігається, однак не може бути реалізоване шляхом повторного звернення до Міністерства оборони України, оскільки після повної виплати такої допомоги первинним отримувачам таке призначення є неможливим, а подальше вирішення питання про отримання коштів має приватноправовий характер. З огляду на це вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити частку допомоги не підлягають задоволенню.
75. Після ухвалення Комісією Міністерства оборони України рішення про первинний розподіл і виплату допомоги її повноваження вважаються вичерпаними. Відтак питання визначення належної дитині частки переходить у сферу приватноправових відносин між отримувачами, а за відсутності згоди між ними спір може бути вирішений судом, виходячи з принципу рівності прав усіх членів сім'ї загиблого військовослужбовця та з урахуванням гарантій, передбачених статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
76. Отже, у випадку, коли одноразова грошова допомога вже виплачена, реалізація права дитини здійснюється не через повторне звернення до Міністерства оборони України, а шляхом пред'явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів про перерозподіл належної їй частки у встановленому законом порядку.
Такий підхід узгоджується з:
положеннями пункту 2 Постанови № 168, які визначають єдиний правовий механізм перерозподілу вже виплаченої допомоги;
статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ, що гарантує рівність прав усіх отримувачів на частку допомоги;
принципами правової визначеності та справедливості, оскільки держава вже виконала свій обов'язок щодо виплати загальної суми допомоги, а подальший розподіл належить до компетенції суду або узгоджених дій самих отримувачів.
77. Таким чином, доводи касаційної скарги Міністерства оборони України про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 Перехідних положень Закону № 3515-ІХ та пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 є обґрунтованими. На цій підставі, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
78. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
80. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
81. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Ухвалити нове рішення.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Кравчук
С.М. Чиркін