Справа № 560/1036/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
17 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", що оформлене довідкою про невизнання інвалідом від 15.11.2024.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 липня 2020 Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією була встановлена ІІ група інвалідності безстроково ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ №872537.
15.11.2024 щодо ОСОБА_1 видано довідку про невизнання її інвалідом (за формою первинної облікової документації №167/о) Зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_1 15.11.2024 оглядалась (заочно) органом медико-соціальної експертизи та за її результатами не визнана інвалідом.
14.01.2025 представниця позивачки направила на адресу відповідача адвокатський запит №17, в якому просила надати інформацію про те, чи проводилась комісією перевірка обґрунтованості та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивачки, чи приймались рішення за результатами такого; якщо так, то на підставі чого було прийняте рішення про необхідність проведення перевірки обґрунтованості або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно ОСОБА_1 , чи повідомлялась остання щодо проведення такої і яке рішення було прийняте за результатами перевірки обґрунтованості рішення про переогляд.
Листом №126/01-19 від 20.01.2025 Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" повідомила, що на підставі листів Служби безпеки України від 04.11.2024 №14/1-6971 та Державного бюро розслідувань від 06.11.2024 №10-2-02-01-27449 щодо перевірки достатності підстав для встановлення груп інвалідності посадовим особам відповідних державних органів і місцевого самоврядування, Міністерством охорони здоров'я України було доручено Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров'я України здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатку осіб, серед яких є ОСОБА_1 . За результатами проведеного аналізу встановлено, що ступені функціональних порушень діяльності органів та систем, зазначені у діагнозі ОСОБА_1 , а також відповідний ступень обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення 2 групи інвалідності згідно з чинним законодавством. Рішення про встановлення групи інвалідності було скасоване 15.11.2024.
04.02.2025 адвокатом позивачки було направлено на адресу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" адвокатський запит, у якому викладене прохання надати інформацію на питання, відображені у запиті №17 від 14.01.2025 у повному обсязі, а також надати належним чином завірені копії документів: акт огляду МСЕК (форма первинної медичної документації 157/о), журнал протоколів засідань ЦМСЕК МОЗ України (форма 157-5о), листи СБУ від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 року №10-2-02-01-27449, документи, що підтверджують належне повідомлення ОСОБА_1 про необхідність проведення перевірки обґрунтованості рішення та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи.
Листом №357/01-19 від 19.02.2025 на вимогу адвоката були надані копії таких документів: акт огляду МСЕК №21 від 15.11.2024, титульний лист Журналу протоколів засідань ЦМСЕК, сторінки Журналу протоколів засідань ЦМСЕК з інформацією щодо огляду ОСОБА_1 , рішення РНБО від 22.10.2024, листи МОЗ №25/42372/2-24 від 08.11.2024, №25/42780/2-24 від 12.11. 2024.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначила, що відповідач в порушення Положення про медико-соціальну експертизу протиправно скасував рішення про визнання її особою з інвалідністю 2 групи, оскільки медичне обстеження з вивченням документів хворого не проводилось, а проведене опитування відбувалось за відсутності підстав для проведення медико-соціальної експертизи.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу).
Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи (п. 5 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності. Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (п. 1.10 Інструкції).
Відповідно до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. Згідно з п. 13 Положення №1317 ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. (п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до вимог п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.
Наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 було покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії на державну установу "Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" з дати підписання цього наказу.
Судом першої інстанції встановлено, що повторний огляд позивачки відповідною комісією Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" 15.11.2024 здійснювався не на підставі, визначеній п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Зокрема встановлено, що заяву про проведення повторного огляду позивач не подавала, відсутні відомості стосовно суттєвих змін стану її здоров'я, відсутнє рішення суду, яким зобов'язано провести щодо неї медико - соціальну експертизу. Крім того, відсутні направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, згідно п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу.
У той же час суд вірно зауважив, що надходження до відповідача листів Служби безпеки України або Державного бюро розслідувань щодо питань перевірки підстав для встановлення у минулому груп інвалідності посадовим особам відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування згідно з Положенням саме по собі не є підставою для ініціювання та проведення нового (повторного) експертного дослідження стану здоров'я особи.
Крім того, в порушення вимог Інструкції №561 медико - соціальна експертиза відповідачем проведена без об'єктивного обстеження стану здоров'я позивачки, оцінки стану систем організму, проведення необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження членами комісії, а також відповідного опитування.
Відповідач не надав доказів повідомлення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (яка здійснювала функції Центральної МСЕК) або будь-якого іншого профільного закладу охорони здоров'я для повного медичного обстеження або проведення усіх необхідних досліджень в межах процедури медико - соціальної експертизи. Відповідач не надав докази виклику/повідомлення позивачки на/про засідання комісії ЦМСЕК 15.11.2024, на якому прийняте рішення про невизнання її особою з інвалідністю.
Суд вірно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 у справі №817/820/16, відповідно до яких суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Суд вправі перевірити законність висновків МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку/рішення на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.