Справа № 240/7926/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
17 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області №124 від 26.02.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області №57 о/с від 05.03.2025 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №1 батальйону №2 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Київській області.
- стягнути з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2025 по день поновлення на посаді.
В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані накази винесено без урахування усіх об'єктивних обставин, без правильного урахування ступеня його вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваних наказів ГУ НП в Київській області від №124 від 26.02.2025 та від 05.03.2025 № 57 о/с.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 поліцейський взводу № 1 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення "Корпус оперативно-раптової дії" (стрілецький) проходив службу в ГУ НП в Київській області.
На виконання наказу ГУНП в Київській області від 01.11.2024 № 1985 дск «Про відрядження поліцейських ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області у складі Зведеного загону КОРД до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ОСОБА_1 та інші з 04.11.2024 були відряджені до особливого розпорядження, у складі зведеного загону КОРД, до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для виконання бойових (спеціальних) завдань в оперативному підпорядкуванні начальника ДПОП «ОШБ «Лють».
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 10.02.2025 № 291 (а.с. 51-53) призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію за фактом можливого порушення службової дисципліни, що виразилась у відмові виконувати наказ про виконання бойового (спеціального) завдання окремими поліцейськими ППОП "КОРД" (стрілецький) ГУ НП в Київській області.
Відповідно до висновку службового розслідування від 24.02.2025 (102-129), затвердженого начальником ГУ НП в Київській області 28.01.2025 у м. Краматорськ Донецької області, командиром ППОП "Корд" (стрілецький) ГУ НП в Київській області доведено до підпорядкованого особового складу, у тому числі позивачу, наказ командира зведеного підрозділу "КОРД" від 28.01.2025 № 55 дск "Про виконання бойового (спеціального) завдання". Після доведення змісту наказу, позивач повідомив, що наказ йому зрозумілий, але не готовий до його виконання.
ОСОБА_1 пояснив: «Перебуваючи на займаній посаді з 01.08.2024, був відряджений в зону бойових дій в Донецьку область з 04.11.2024 у взводі розвідки. У відрядженні виконував бойові завдання. 28.01.2025 командиром ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області полковником поліції Олегом Лакустою доведено наказ командира зведеного підрозділу «Корпус оперативно-раптової дії» від 28.01.2025 № 55 «Про виконання бойового (спеціального) завдання» до окремих поліцейських ППОП «Корд» стрілецький ГУНП в Київській області.
Під час виконання бойового завдання у м. Торецьк, а саме «забрати наших «200-х» хлопців» попали на засідку вогневого контакту противника, з якого із 6-ти чоловік 5-ть чоловік «300-ті». Під час відступу отримав травму спини, звертався до лікаря. Після трьох суток мали штурмувати хату, я відмовився, в подальшому був задіяний на «окопні роботи» (бліндажі, еспешки - спостережні пункти) у с. Іванопілля. У зв'язку з фізичними, психологічними та сімейними проблемами не можу продовжити службу у ППОП «КОРД» (стрілецький). Але не проти проходити службу в іншому підрозділі».
Присутнім під час доведення Наказу психологом відділення кадрового забезпечення ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 (0196099), протипоказань до виконання бойового (спеціального) ОСОБА_1 , та іншими не виявлено.
Присутньою під час доведення Наказу старшим інспектором лікарем-невропатологом госпітального відділення управління домедичної та медичної допомоги ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенантом поліції ОСОБА_3 протипоказань до виконання бойового (спеціального) завдання ОСОБА_1 не виявлено.
Факт відмови від виконання Наказу зафіксовано у відомості про ознайомлення з Наказом у вигляді підписів вищевказаних поліцейських з приміткою «не згоден» та на відеозаписі доведення Наказу.
Під час доведення зазначеного наказу ОСОБА_1 на амбулаторному або стаціонарному лікуванні не перебував.
Комісія дійшла висновку, що у діях зокрема ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, що виразилося у відмові виконувати наказ командира зведеного підрозділу «КОРД» від 28.01.2025 № 55 дск «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №124 від 26.02.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області" (а.с.131-134) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у відмові виконувати наказ командира зведеного підрозділу "КОРД" від 28.01.2025 № 55 дск "Про виконання бойового (спеціального) завдання" ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.03.2025 №57-о/с (а.с.15) старшого сержанта ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення "Корпус оперативно-раптової дії" (стрілецький), 05.03.2025 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Вважаючи зазначені накази щодо себе протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.
Невиконання позивчем наказу від 28.01.2025 №55дск в бойових умовах без обґрунтування належних на те підстав є ухиленням від виконання своїх посадових та військових обов'язків, а тому така бездіяльність з боку позивача є дисциплінарним проступком в розумінні Дисциплінарного Статуту.
З огляду на характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, доведеність його вчинення, а також встановлену Дисциплінарним статутом Національної поліції України дискрецію керівника у виборі виду дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що такий вид стягнення, як звільнення зі служби в поліції є пропорційним покаранням за вчинений дисциплінарний проступок.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що службове розслідування під час дії воєнного стану має проводитись у строк 15 днів з дня винесення наказу про його призначення. У даному конкретному випадку дисциплінарний наказ №124 видано 26.02.2025 із пропущенням згаданого строку, який закінчився 24.02.2025 та не продовжувався, що не було взято до уваги судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні. Часткове, а не повне підтвердження інформації щодо відмови виконувати наказ про виконання бойового (спеціального) завдання окремими поліцейськими ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області), відбулось також у зв'язку із тим, що вказаний факт відмови супроводжувався рядом обставин, які не були враховані відповідачем під час проведення службового розслідування та, як наслідок, прийняття рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зазначає, що під час службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що не міг виконати наказ через травму спини, підтверджену медичними висновками, та психологічний стан після участі в бойових діях. Крім того, у складі групи, з якою він мав виконувати завдання, були незнайомі йому особи, що свідчить про відсутність бойового злагодження та створювало загрозу життю.
Дисциплінарна комісія діяла необ'єктивно, з порушенням вимог Дисциплінарного статуту та дійшла помилкового висновку про порушення позивачем службової дисципліни, за що передбачена дисциплінарна відповідальність - звільнення зі служби як найсуворіший вид стягнення. Оскаржувані накази винесено без урахування усіх об'єктивних обставин, без правильного урахування ступеня його вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваних наказів ГУ НП в Київській області від №124 від 26.02.2025 та від 05.03.2025 № 57 о/с.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відповідач вважає застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення правомірним і пропорційним.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні відносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIІI «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Пунктами 1, 3-5 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність народові, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягати вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень.
Згідно частини першої статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У той же час, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 частини першої ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
Для визначення сутності службової дисципліни, обов'язків поліцейських стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх накладення застосуванню підлягає Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статус Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно із частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком згідно статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Серед іншого, до поліцейських може застосовуватись такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
З аналізу наведених вище положень Дисциплінарного статуту вбачається, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов'язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема звільнення зі служби в поліції.
У даному випадку, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до цього виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Так, згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).
Вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції України і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Вирішуючи спір, суд враховує, що обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами проведення службового розслідування комісія дійшла висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, що виразилося у відмові виконувати наказ командира зведеного підрозділу «КОРД» від 28.01.2025 № 55 дск «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
Матеріалами службового розслідування підтверджено, що 28.01.2025 у м. Краматорськ Донецької області командиром ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області полковником поліції ОСОБА_4 доведено наказ командира зведеного підрозділу «КОРД» від 28.01.2025 № 55 дск «Про виконання бойового (спеціального) завдання» до окремих поліцейських ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області, зокрема і поліцейського взводу № 1 батальйону № 2 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 .
Після доведення змісту Наказу ОСОБА_1 повідомив, що суть доведеного до нього наказу йому зрозуміла, виконувати він його відмовляється, причину відмови від виконання бойового наказу назвати не може.
Факт відмови від виконання Наказу зафіксовано у відомості про ознайомлення з Наказом у вигляді підписів поліцейських, зокрема позивача з приміткою «не згоден» та на відеозаписі доведення Наказу, наявними в матеріалах справи.
У свою чергу, позивач звертає увагу на те, що відмова від виконання бойового завдання зумовлена неможливістю виконати наказ через травму спини, підтверджену медичними висновками, та психологічний стан після участі в бойових діях. Крім того, у складі групи, з якою він мав виконувати завдання, були незнайомі йому особи, що свідчить про відсутність бойового злагодження та створювало загрозу життю.
У своїх поясненнях під час проведення службового розслідування зокрема зазначив, що "Під час виконання бойового завдання у м. Торецьк, а саме «забрати наших « 200-х» хлопців» попали на засідку вогневого контакту противника, з якого із 6-ти чоловік 5-ть чоловік « 300-ті». Під час відступу отримав травму спини, звертався до лікаря. Після трьох суток мали штурмувати хату, я відмовився, в подальшому був задіяний на «окопні роботи» (бліндажі, еспешки - спостережні пункти) у с. Іванопілля. У зв'язку з фізичними, психологічними та сімейними проблемами не можу продовжити службу у ППОП «КОРД» (стрілецький). Але не проти проходити службу в іншому підрозділі».
Однак колегія суддів зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять письмового рапорту позивача, підготовленого ним на дотримання частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту, та спрямованого безпосередньому керівнику із обґрунтуванням причин та повідомленням про вжиття заходів для подолання перешкод неможливості виконання бойового завдання.
Також, в матеріалах справи відсутні докази (довідка, висновок лікаря, запис звернення до лікаря, тощо), які б підтверджували, що позивач станом на 28.01.2025 за станом здоров'я не міг виконувати бойове завдання.
Окрім того, присутніми під час доведення Наказу психологом відділення кадрового забезпечення ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 (0196099) та старшим інспектором лікарем-невропатологом госпітального відділення управління домедичної та медичної допомоги ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенантом поліції ОСОБА_3 протипоказань до виконання бойового (спеціального) ОСОБА_1 не виявлено.
Тобто, станом на 28.01.2025 позивач повинен був перебувати на службі і підстав для його звільнення від виконання службових обов'язків не було.
Між тим свідоме невиконання наказу, без будь-якої поважної причини або належних доказів щодо неможливості його виконання, про які були б вчасно повідомлені безпосередні командири або командири вищестоящих підрозділів (роти, батальйону), є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.
Так, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
У свою чергу, законодавством регламентовано спеціальний режим роботи органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану. Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання позивчем наказу від 28.01.2025 №55дск в бойових умовах без обґрунтування належних на те підстав є ухиленням від виконання своїх посадових та військових обов'язків, а тому така бездіяльність з боку позивача є дисциплінарним проступком в розумінні Дисциплінарного Статуту, а тому позивача було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Стосовно посилання позивача на пропущення строку службового розслідування колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 26 Дисциплінарного статуту , у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником.
Згідно з частиною 6 указаної норми службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Як слідує з матеріалів справи, 10.02.2025 Наказом ГУНП в Київській області було призначено службове розслідування.
24.02.2025 службове розслідування завершено складанням висновку, тобто у межах строків, передбачених вимогами статті 26 Розділу V Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 26.02.2025 № 124 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ППОП «КОРД» (стрілецький) ГУНП в Київській області».
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.03.2025 № 57 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ( у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 cт. 77.
Таким чином доводи позивача про порушення строків проведення службового розслідування є помилковими.
Щодо доводів позивача про непропорційність застосування до нього такого виду стягнення як звільнення із служби в поліції з огляду на відсутність у нього інших дисциплінарних стягнень під час проходження служби у поліції, суд приходить до таких висновків.
У силу частини 3 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.
Відповідно до статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Статуту.
Згідно з частинами 1-2 статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Колегія суддів зауважує, що поняття "службова дисципліна" містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.)
Проаналізувавши зміст частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту, яка розміщена у розділі V, суд приходить до висновку, що вона встановлює правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Таким чином, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 та від 29.02.2024 у справі №260/5566/22.
Європейський суд з прав людини зазначав, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12.01.2012 у справі «Горовенки та Бугара проти України» (заяви № № 36146/05 та 42418/05).
Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
При оцінюванні обраного до позивача виду дисциплінарного стягнення суд враховує, що позивач проходив службу у підрозділі поліції особливого призначення, основним завданням якого є у тому числі, здійснення заходів із оборони України, територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України. На момент вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення на території України було введено воєнний стан внаслідок триваючої збройної агресії російської федерації та такий проступок було вчинено у зоні проведення активних бойових дій, що могло зумовити зниження рівня обороноздатності та забезпечення відсічі і стримування збройної агресії. За наслідками вивчення причин і умов, що сприяли порушенням службової дисципліни з боку позивача встановлено, що вони стали можливими унаслідок особистої недисциплінованості, ігнорування ним вимог чинного законодавства та нормативних документів, що регламентують діяльність поліції, зокрема в умовах воєнного стану.
Відтак, на переконання колегії суддів, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є правомірним і пропорційним вчиненому ним проступку.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для їх скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.