Справа № 560/8511/25
іменем України
17 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СВІТ-ХІМ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно визначив митну вартість імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Ухвалою від 23.06.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та іншим законодавством України. Зазначає, що під час митного оформлення у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару. Декларанту було запропоновано надати додаткові документи, які б усунули виявлені сумніви та розбіжності, однак такі надані не були. З огляду на це, прийняте рішення щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови відповідач вважає обґрунтованими.
У відзиві на позовну заяву відповідач також просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Клопотання мотивоване необхідністю всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Щодо цього клопотання суд зазначає таке.
Приписами пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями частини 1 статті 260 КАС України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Пунктом 2 частини 6 статті 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З урахуванням наведеного, характеру спірних правовідносин та предмету доказування суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Приватне підприємство «Світ-Хім» (позивач) зареєстроване 09.08.2005, основним видом економічної діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, зокрема торгівля побутовою хімією.
18.01.2024 року між позивачем (покупець) та компанією «TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD» (продавець) укладено Контракт №1-24.
У відповідності до п. 1.1. Контракту «Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця Товар, а Покупець - прийняти у власність та оплатити Товар.
Ціна на товар встановлена в іноземній валюті - долар США «US dollar» і розуміється на умовах поставки, що зазначається в Інвойсах на кожну партію товару, якщо інше не буде обумовлене в додаткових угодах до даного Контракту (п. 2.1. Контракту).
01.06.2024 укладена Додаткова угода №2 до Контракту №1-24, якою внесено зміни до п. 4.1. Контракту та викладено його у наступній редакції, зокрема:
«4.1. Порядок та умови оплати по даному Контракту визначаються Сторонами у Інвойсах до кожної окремої поставки. Оплата здійснюється в іноземній валюті - Долар США «US dollar»».
На виконання Контракту здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2429 від 01.08.2024, з врахуванням уточнень загальна сума інвойсу складає 28 768,48 доларів США.
Відповідно до умов інвойсу №2429 від 01.08.2024 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2020 - EXW Ningbo (Китай).
Доставка товару здійснено за рахунок Покупця, згідно договору транспортного експедирування №0108/24/05 від 01.08.2024 укладеним з ТОВ «Клевер Тім»
08.11.2024 з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA400040028141U7.
Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 1 723 115,60 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 1 184 770,36 грн. (28 646,08 доларів США (графа 22 МД №24UA400040028141U7 * 41,3589 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 540 289,80 грн.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №24UA400040028141U7 додано (графа 44 Декларації):
- Контракт №1-24 від 18.01.2024;
- Додаткова угода №2 від 01.06.2024;
- Інвойс (Invoice) №2429 від 01.08.2024;
- Декларація про походження товару (Declaration of note) №2429 від 01.08.2024;
- Договір №0108/24/05 транспортного експедирування від 01.08.2024;
- Довідка про вартість транспортування №888630/24 від 30.10.2024;
- Автотранспортна накладна (CMR) №23323 від 30.10.2024;
- Коносамент (Bill of landing) №278816539 від 16.08.2024;
- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконані митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №24U400040027788U9 від 05.11.2024;
- Протокол про порушення митних правил №0063/40000/24 від 05.11.2024.
За результатами перевірки поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.2024 №UA400000/2024/000256/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.11.2024 №UA400040/2024/000751.
Мотивуючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що при здійсненні аналізу поданих відповідно до ч.2 та ч.3 ст.53 МКУ документів, митним органом було встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, зокрема:
- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (2,4,5,6,7,9) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби.
- до митного оформлення не надано пакувальний лист, замовлення, проформу-інвойс, копію експортної декларації, які передбачені пунктами 1.2, 1.4, 3.2, 3.5 зовнішньоекономічного контракту.
- пункт 2.4 зовнішньоекономічного контракту суперечить заявленим умовам поставки.
- пунктом 11.6 контракту передбачено, що постачальник є виробником товару, що суперечить інформації щодо виробника товару, зазначеному в інвойсі.
- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно-транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора.
- в контракті №1-24 від 18.01.2024 відсутні обов'язкові реквізити документа, а саме, підписи сторін, передбачені формою документа, також додаткова угода №2 від 01.06.2024 не містить підпису постачальника.
- розділом 3 договору транспортного експедирування передбачено наявність заявки на перевезення, яка не подана до митного оформлення.
- відповідно до договору транспортного експедирування розрахунок за надані послуги проводиться на підставі рахунку-фактури на оплату послуг, однак такий рахунок не поданий до митного оформлення.
- подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, комісійної та брокерської винагороди.
Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, банківські документи, прайс-листи виробника товарів, копії митної декларації країни відправлення.
Відповідно до ч. 6 статті 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У відповідь декларантом повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів. Згідно частини 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товарів, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) зважаючи на відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МКУ) у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.
Джерелом числового значення митної вартості товарів є: Товару №2-МД від 07.11.2024 №24UA500020009372U3 (3,32 дол.США), Товару №4-МД від 05.11.2024 №24UA408020055144U9 (12,01 дол.США), Товару №5-МД від 14.10.2024 №24UA100190067208U0 (4,40 дол.США), Товару №6-МД від 31.10.2024 №24UA500020009117U7 (2,92 дол.США), Товару №7 - МД від 29.09.2024 №24UA408020048364U1 (3,44 дол. США), Товару №9 - МД від 12.08.2024 №24UA100330514561U6 (5,52 дол.США), згідно з якими здійснено митне оформлення таких же товарів за рівнем митної вартості, зазначеної у графі 30 даного рішення. Коригування на обсяг партії ідентичних товарів не здійснювалось у зв'язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості та в зв'язку х тим, що рівень митної вартості є мінімальним серед ідентичних товарів, дата та час яких є максимально наближеною до дати на часу ввезення оцінюваних товарів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч. 1 ст. 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, частини 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
В силу вимог частин 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією.
Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
А відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18.12.2018 року у справі №821/110/18);
- «… витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 року у справі №809/872/17);
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15);
- «…щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості» (постанова від 15.02.2023 року у справі №815/2552/16);
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05.03.2019 року у справі №815/143/174);
- «… в силу ч.2 ст.55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі №2429 від 01.08.2024, до складових митної вартості включено ціну товару 1184770,36 грн. (28 646,08 доларів США * 41,3589 грн./1 долар США) та вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 540 289,80 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, а саме: контракт №1-24 від 18.01.2024; додаткову угода №2 від 01.06.2024; інвойс (Invoice) №2429 від 01.08.2024; декларацію про походження товару (Declaration of note) №2429 від 01.08.2024; договір №0108/24/05 транспортного експедирування від 01.08.2024; довідку про вартість транспортування №888630/24 від 30.10.2024; автотранспортну накладну (CMR) №23323 від 30.10.2024; коносамент (Bill of landing) №278816539 від 16.08.2024.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства та перелічені вище документи суд дійшов висновку, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статті 53 Митного Кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів (2,4,5,6,7,9) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.
В рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно із п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.
Отже, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
Щодо посилань відповідача на те, що до митного оформлення не надано пакувальний лист, замовлення, проформу-інвойс, копію експортної декларації, які передбачені пунктами 1.2, 1.4, 3.2, 3.5 зовнішньоекономічного контракту, суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.
Частиною 3 статті 53 Митного Кодексу України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З системного аналізу частини 3 статті 53 Митного кодексу України судом встановлено, що пакувальний лист, заявка-замовлення, проформа інвойс, копія експортної декларації не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з частиною 5 статті 53 Митного Кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі № 540/1918/20 від 22 липня 2021 року, постанові по справі №809/1884/16 від 20.02.2018 року.
Пакувальний лист - це комерційний документ, який містить детальну інформацію про упакований товар: кількість місць, вид та тип упаковки, маркування, вага брутто та нетто, опис товару в кожному пакувальному місці тощо.
Пакувальний лист взагалі не визначений ні ч. 2, ні ч.3 ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки не містить числових значень для підтвердження митної вартості товару.
Заявка-замовлення у відповідності до вимог ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, не є обов'язковим документом, що підтверджує митну вартість товарів, яка визначається за основним методом за ціною договору.
Таким документом є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа.
До документів для здійснення митного оформлення позивачем було долучено інвойси із зазначенням умов поставки та вартості товарів.
Відтак, наявність чи відсутність замовлення жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару, поданого до митного оформлення.
Проформа-інвойс - за своєю правовою природою це попередній рахунок, що виписується або як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоторговельної операцій, що передбачає попередні платежі.
Відмінність проформи інвойсу від інвойсу тільки в тому, що деякі дані, наприклад кількість одиниць може змінюватися в процесі узгодження замовлення.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Тобто, законодавцем альтернативно визначено документи, які мають бути подані декларантом до митного оформлення в залежності від умов проведення оплати.
Відмінності у назві «проформа-інвойс» та «інвойс» не змінюють суті документа. До того ж, така відмінність жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, перевіряти які уповноважений митний орган.
Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий адміністративний суд України (рішення: від 11.08.2016 №К/800/41236/15, від 23.06.2016 №К/800/50958/15).
Митна декларація країни відправлення у відповідності з п. 7 ч. 3 ст. 53 МКУ є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у випадку якщо в документах визначених ч. 2 ст. 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надані всі документи визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про митну вартість товарів, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Стосовно посилань відповідача на те, що пункт 2.4 зовнішньоекономічного контракту суперечить заявленим умовам поставки, суд зазначає наступне.
Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що «Поставка Товару здійснюється на умовах, що вказується в Інвойсах на кожну партію Товару, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торговий термінів «Інкотермс», що зазначені в інвойсі. Місцем поставки товару є фабрика/склад Постачальника. Після завантаження товару відповідальність за товар переходить до Покупця.».
Інвойсом №2429 від 01.08.2024 визначено умови поставки EXW Ningbo.
Умови поставки товару згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС - EXW Франко-завод (назва місця) передбачають, що, продавець виконає своє зобов'язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі тощо).
Згідно п.2.4 Контракту №1-24 від 18.01.2024 «Ціна товару включає вартість упаковки, тари, маркування, завантаження, митного експортного оформлення товару. Тара, упаковка не підлягають поверненню.»
Вказаний пункт не містить визначення умов поставки у розумінні міжнародних правил ІНКОТЕРМС, що свідчить про відсутність однозначного визначення відповідальності сторін за транспортування, страхування та ризики під час перевезення.
Разом із тим судом встановлено, що митним органом не надано обґрунтованих доводів щодо наявності сумнівів, які начебто виникли у зв'язку з відсутністю умов поставки в тексті контракту, а також не наведено жодних фактів, що могли б свідчити про неправомірність декларування вартості товару чи наявність ризиків порушення митного законодавства.
Стосовно посилань відповідача на те, що пунктом 11.6 контракту передбачено, що постачальник є виробником товару, що суперечить інформації щодо виробника товару, зазначеному в інвойсі, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Позивачем здійснювалася закупівля товару безпосередньо у постачальника.
У п.11.6. Контракту № 1-24 від 18.01.2024 зазначається, що «Постачальник виготовляє Товар на замовлення Покупця та передає Товар Покупцю або уповноваженому представнику згідно умов, що зазначаються в інвойсі на заводі Постачальника.»
Згідно з п. 1.6. Контракту «Постачальник гарантує, що він є власником Товару».
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Матеріали справи не містять належних обґрунтувань, яким чином на визначення митної вартості товарів впливає той факт, що відправник товару може не бути його виробником.
Стосовно посилань відповідача на те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно-транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, то такі, на думку суду, також є безпідставними та необґрунтованими.
Позивачем до митного оформлення надано: автомобільну накладну (CMR) №23323 від 30.10.2024; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №0108/24/05 від 01.08.2024 укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Тім»; довідку про вартість транспортування №888630/24 від 30.10.2024.
Відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
У наданій позивачем автотранспортній накладній наявні усі необхідні відомості, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів.
В автомобільній накладній (CMR) №23323 від 30.10.2024 у графі №23 зазначено «РЕ NAZARUK MYKOLA» .
Відповідно до п. 2.1. Договору №0108/24/05 від 01.08.2024 експедитор має право:
- укладати від свого імені та/або від імені Клієнта договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та її іншими організаціями, які є резидентами або не резидентами України, для виконання своїх обов'язків за цим Договором (п.п.2.1.1. Договору).
- представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями та залучити до виконання своїх обов'язків за Договором інші організації і треті особи (п.п.2.1.2. Договору)
Частиною першою статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Тобто, для виконання взятих на себе експедиторських зобов'язань за договором №0108/24/05 від 01.08.2024 укладений з ТОВ «Клевер Тім» має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.
Залучення до перевезення третіх осіб, з якими позивачем не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України. А здійснення перевезення товару особою, відмінною від тієї, з якою укладено договір, не впливає на митну вартість товару.
Щодо посилань відповідача на те, що в контракті №1-24 від 18.01.2024 відсутні обов'язкові реквізити документа, а саме, підписи сторін, суд зазначає наступне.
У китайській діловій практиці компанії укладають договори винятково шляхом проставлення печатки, без окремого рукописного підпису представника. Такий підхід пов'язаний із особливостями правової системи Китаю, де печатка (так звана “company chop») має високу юридичну силу і часто прирівнюється до підпису.
У самій печатці вже візуально або юридично міститься “підпис» компанії. У круглій червоній печатці зазвичай зазначено:
- ім'я керівника;
- повну офіційну назву компанії.
Окрім цього, з метою документального підтвердження досягнутих Сторонами домовленостей щодо умов Контракту позивачем надано до матеріалів справи підписаний Контракт №1-24 від 18.01.2024, а також Додаток до нього.
Зазначені документи підтверджують фактичне прийняття сторонами умов контракту та їх добросовісне виконання.
Стосовно посилань відповідача на те, що розділом 3 договору транспортного експедирування передбачено наявність заявки на перевезення, яка не подана до митного оформлення, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Частина 2 ст. 53 МК України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.
Частиною 3 ст. 53 МК України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявка на перевезення не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів. Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Враховуючи положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Відповідно до умов п. 3.1 Контракту №1-24 від 18.01.2024 р. «Поставка товару здійснюється на умовах, що вказуються в інвойсах на кожну партію товару, відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс», що зазначенні в інвойсі»
Згідно умов інвойсу №2429 від 01.08.2024 визначено умовами поставки EXW Ningbo.
Для підтвердження вартості транспортування Товару, яка не включена в ціну товару, Позивачем до митного оформлення було надано:
- Договір транспортного експедирування №0108/24/05 від 01.08.2024;
- Довідка про вартість транспортування №888630/24 від 30.10.2024;
- Автомобільна накладна (CMR) №23323 від 30.10.2024;
- Коносамент №278816539 від 16.08.2024.
Вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у статті 53 МК України, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості взагалі не містить інформації, які конкретно документи подані згідно ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей про митну вартість.
Суд вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про складові митної вартості, й не дають підстав для сумніву щодо їх повноти та правильності визначення.
Стосовно посилань відповідача на те, що відповідно до договору транспортного експедирування розрахунок за надані послуги проводиться на підставі рахунку-фактури на оплату послуг, однак такий рахунок не поданий до митного оформлення, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Для підтвердження вартості витрат на транспортування, які не включені у вартість товару, позивачем до митного оформлення надано:
- Договір транспортного експедирування №0108/24/05 від 01.08.2024.
- Довідка про вартість транспортування №888630/24 від 30.10.2024.
- Автотранспортна накладна (CMR) №23323 від 30.10.2024.
- Коносамент №278816539 від 16.08.2024.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 наголосив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, суд приходить до висновку, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.
Стосовно посилань відповідача на те, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, комісійної та брокерської винагороди, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів.
Позивачем до митного оформлення надано:
- Договір транспортного експедирування №0108/24/05 від 01.08.2024;
- Довідка про вартість транспортування №888630/24 від 30.10.2024;
- Коносамент №278816539 від 16.08.2024;
- Автотранспортна накладна (CMR) №23323 від 30.10.2024.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах розгляду справи №804/16553/14 у постанові від 31.05.2019 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому інвойс, довідка про транспортно-експедиційні витрати, платіжні доручення та свіфт-платежі є допустимими доказами на підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.
Щодо експедиційних послуг, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон) визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Стаття 8 Закону містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно- експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству».
Згідно зі статтею 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Наведені норми свідчать, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів.
Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.
Судом встановлено, що відповідно до акту здачі-приймання №22747 від 08 листопада 2024 року у рядку №3 експедиційні послуги виділено окремо та віднесено до послуг на території України.
Аналогічним чином експедиційні послуги виділено окремо та віднесено до послуг на території України у графі №4 акту здачі-приймання №22841 від 08 листопада 2024 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сумніви митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях, та спростовуються поданими декларантом до митного оформлення документами, зокрема, довідкою про транспортні витрати, наданими перевізником.
Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи для підтвердження вартості транспортування.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що законодавцем встановлено чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається з матеріалів справи, джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації від 07.11.2024 № 24UA500020009372U3; від 05.11.2024 №24UA408020055144U9; від 14.10.2024 №24UA100190067208U0; від 31.10.2024 №24UA500020009117U7; від 29.09.2024 №24UA408020048364U1; від 12.08.2024 №24UA100330514561U6.
Втім, суд враховує, що сама лише інформація з бази даних відповідача про митні декларації, яка була взята ним за основу при коригуванні митної вартості ввезеного позивачем товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
Відповідно до висновків Верховного Суду, наявність в базі даних митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 року по справі №804/7845/17, від 07.12.2018 року по справі №809/4367/15).
З аналізу положень ч.2 ст.55 МК України слідує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000256/2 від 08.11.2024 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати. Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000751 є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому також підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.11.2024 № UA400040/2024/000751 та рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.2024 № UA400000/2024/000256/2, є протиправними, внаслідок чого підлягають скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 8373,75 грн., тому ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 08.11.2024 №UA400000/2024/000256/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці від 08.11.2024 №UA400040/2024/000751.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Світ-Хім" 8373,75 (вісім тисяч триста сімдесят три) грн. 75 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Приватне підприємство "СВІТ-ХІМ" (вул. Костя Степанкова, 3/1, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29025 , код ЄДРПОУ - 33709982)
Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький