Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 листопада 2025 року № 520/22639/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно набутих коштів, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Приватне підприємство "ЗВійськова частина НОМЕР_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів, в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 162 291 гривня 75 коп. (сто шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто одна) гривня 75 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду від 05.11.2025 позовну заяву - залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.11.2025 продовжено розгляд справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході службового розслідування виявлено факт переплати грошового забезпечення, виплаченого під час фактичного невиконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби на загальну суму 162 291 гривня 75 коп. (сто шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто одна) гривня 75 копійок.
Відповідач правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, не скористався. Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2022 року № 182, солдат ОСОБА_1 (Відповідач), прибув та призначений на посаду навідника 3 відділення 2 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти, визнаний таким, що з “01» липня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2022 року № 246, солдата ОСОБА_1 , з “02» вересня 2022 року у зв'язку із отриманим пораненням під час виконання бойового завдання, визнано таким, що вибув до медичної роти військової частини НОМЕР_6 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2022 року № 248, солдата ОСОБА_1 , з “04» вересня 2022 року увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.10.2022 року № 295, солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 у зв'язку із пораненням, визнано таким, що “21» жовтня 2022 року був направлений для проходження військово-лікарської комісії до військового медичного клінічного центру м. Дніпро. У подальшому Відповідач не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо.
Згідно з наказом № 1562 від 12.12.2023р. командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 , за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану.
У рамках проведеного розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 21.10.2022 виїхав до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, з метою проходження військово-лікарської комісії та не повернувся до військової частини НОМЕР_1 . Документів про перебування у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону не надав. Крім того, Відповідач, у період відсутності на службі на зв'язок не виходив. Окрім того, відповідно до інформації, наданої Військово-медичним клінічним центром Східного регіону, Відповідач не перебував на проходженні військово-лікарської комісії з 21.10.2022 по 14.08.2023. Таким чином солдат ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби, грубо порушуючи вимоги Конституції України, законів України та Статутів Збройних Сил України, у період проходження військової служби в умовах воєнного стану, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків несення військової служби, діючи умисно, самовільно залишив військову частину без поважних причин та ухиляється від обов'язків несення військової служби у період з 21.10.2022 по теперішній час.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 19.12.2023 № 1303 “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану» солдата ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення - оголошено сувору догану. Зобов'язано начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перевірку нарахованого та виплаченого військовослужбовцю у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_1 грошового забезпечення.
23.06.2025р. до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт за вх. №12285/р начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 згідно якого нею, відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 19.12.2023 № 1303 “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану» нею було проведено перевірку нараховано та виплаченого грошового забезпечення виявлено факти переплати грошового забезпечення Відповідачу в листопаді 2022 року.
На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 25.06.2025р. виданий наказ № 529 «Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 ».
У ході проведення службового розслідування встановлено, що Відповідач, не прибув до медичного закладу та не повернувся до розташування військової частини та ухиляється від виконання обов'язків військової служби у період з 21.10.2022 по теперішній час, окрім того ввів в оману командування військової частини, щодо свого дійсного місцезнаходження, внаслідок чого було надмірно виплачено оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавку за особливості проходження служби, індексацію, премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби, а також додаткову винагороду за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 .
09.07.2025р. командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий Наказ №754 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 ». Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання Відповідачем обов'язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за листопад 2022 року.
Згідно довідки від 23.06.2025 року № 551 по солдату ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 162 291 грн. 75 коп.
Переплата за листопад 2022 року:
- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків - 22 291 грн. 75 коп.;
- по додатковій грошовій винагороді - 140 000 грн. 00 коп.
Разом за листопад 2022 року переплата становить 162 291 грн. 75 коп.(з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XI).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).
Відповідно до п.12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період перебування військовослужбовця на військовій службі, за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Водночас, згідно з п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Враховуючи, що 09.07.2025р. командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий Наказ №754 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за листопад 2022 року солдату ОСОБА_1 ». Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання Відповідачем обов'язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за листопад 2022 року, суд вважає, що на підставі п.15 Порядку №260 відповідач не мав права на виплату грошового забезпечення за час його відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).
Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі змістом цієї норми, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Так не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач покинув місце лікування та не прибув до військової частини. При цьому, факт його недобросовісності, як набувача, підтверджується витягом з наказу про результати службового розслідування, довідкою про нараховане та виплачене забезпечення та повідомленням про вчинення відповідачем злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
З огляду на викладене, відповідач, як недобросовісний набувач фінансового забезпечення, на лікуванні в листопаді 2022 року не перебував, доказів протилежного не надав та без поважних причин на службу в умовах воєнного стану не з'явився, проте продовжував отримувати фінансове забезпечення, а тому є недобросовісним набувачем таких виплат.
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно та за листопад 2022 року безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 162 291, 75 коп.
Доказів відшкодування відповідачем переплачених сум матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
За таких обставин, вина відповідача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, є доведеними, оскільки підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь військової частини НОМЕР_7 набутих відповідачем коштів під час фактичного невиконання обов'язків військової служби.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 162 291 (сто шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 75 коп. під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.