Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
17 листопада 2025 р. Справа № 520/27973/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_2 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити виплату субсидії ОСОБА_1 з 1 серпня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повернути ОСОБА_1 заборгованість з 1 червня 2024 р. по 31 липня 2025 р.
Ухвалою від 27.10.2025р. адміністративний позов залишено без руху. Повідомлено позивача про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, у випадку їх наявності або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено;
- уточнену позовну заяву в якій вказати: реєстраційний номер облікової картки платника податків - позивача та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача та конкретизувати позовні вимоги зазначивши в чому виразилась бездіяльність яку позивач просить визнати протиправною та по відношенню до кого допущена;
- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: докази виконання вимог листа ГУПФУ в Харківській області від 07.06.2024, копії листа ГУПФУ в Харківській області від 07.06.2024 та відповіді відповідача від 18.09.2024.
04.11.2025 року, на виконання вимог ухвали суду позивачем надано заяву в якій зазначено, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки позивачці зупинили виплату субсидії та вона рік вважала, що виплата субсидії відновиться автоматично. 11.07.2025 позивачкою направлено до Управління Пенсійного фонду Укра їни в Балаклійському районі рекомендованим листом нагадування щодо продо вження виплати пільг. 08.08.2025 на електронну адресу позивача надана відписка з Го ловного управління пенсійного фонду в Харківській області з порадою звернутися до суду. Отже позивачка зазначає, що про порушення її прав вона дізналася саме 08.08.2025 року, в зв'язку з чим строк звернення до суду не пропущений.
З цього приводу суд зазначає, наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З огляду на вищевикладене та аналізуючи зміст позовних вимог, суд зазначає, що позивачка просить суд зобов'язати відповідача повернути їй заборгованість з 01.06.2024, при цьому, в заяві наданої на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху вказує, що про порушення її прав вона дізналася 08.08.2025 року.
Проте, з програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа № 520/4319/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в які позивач просила визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та зобов'язати його відновити виплату позивачу субсидії з 1 червня 2024 року.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року позовну заяву залишено без руху. При цьому, одною з підстав для залишення позовної заяви без руху було пропуск позивачем строку звернення до суду з позовної заявою. В зазначеній ухвалі судом встановлено, що правовідносини, з приводу яких позивач звернулася до суду, виникли з 01.06.2024, водночас з цим позовом позивач звернулася 23.02.2025, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України. Ухвалою суду від 07.04.2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
У вказаній позовній заяві позивачка посилається на те, що 18.09.2024 отримала на електронну адресу відповідь на її звернення, після чого вирішила звернутися до суду.
Вказані обставини спростовують посилання позивача на те, що про порушення своїх права з припинення виплати субсидії вона дізналась лише 08.08.2025 року.
Отже, суд приходить до висновку, що про порушення свої прав з припинення виплати субсидії з 01.06.2024 року позивачка була обізнана ще станом на 18.09.2024 року, а звернулася до суду з даним позовом лише 20.10.2025 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України, та пропущений строк звернення з позовом, в даному випадку є значним.
Звернення позивачки повторно 11.07.2025 року до відповідача та отримання відповіді 08.08.2025 року не змінює час початку перебігу строку звернення з даним позовом та суду, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти із значним запізненням, виявляючи тривалий час байдужість до своїх прав. Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у Постанові від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19.
Перевірка дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Згідно ч.1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене та аналізуючи зміст позовних вимог, зокрема те, що позивачка просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повернути ОСОБА_1 заборгованість з 1 червня 2024 р. по 31 липня 2025 р., суд дійшов висновку, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Отже, враховуючи, що строк звернення до суду з цим позовом є пропущеним, інших поважних причин позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не вказано, підстави для поновлення вказаного строку є неповажними, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не надано, тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву - повернути на підставі ч. 2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Крім того, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху повідомлено позивача про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду:
- уточнену позовну заяву в якій вказати: реєстраційний номер облікової картки платника податків - позивача та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача та конкретизувати позовні вимоги зазначивши в чому виразилась бездіяльність яку позивач просить визнати протиправною та по відношенню до кого допущена;
Так, позивачем надано уточнену позовну заяву, проте уточнена позовна заява не містить реєстраційний номер облікової картки платника податків - позивача та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача та позовні вимоги залишились не конкретизованими.
Отже, в цій частині вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано та недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуті. Що є окремою, самостійною підставою для повернення позовної заяви.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Такими чином, суд приходить до висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, отже позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169, 248, 256, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву - повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Рубан В.В.