Справа № 500/4013/25
17 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої діє адвокат Дзюба Анна Василівна, звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, або ГУ ДПС у Тернопільській області) у якому просила суд визнати протиправним і скасувати:
рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №11522/6/19-00-24-07-06 від 04.07.2024;
податкове повідомлення-рішення №00062202405 від 08.05.2025;
податкове повідомлення-рішення №00062282405 від 08.05.2025;
податкове повідомлення-рішення №00062242405 від 08.05.2025;
податкове повідомлення-рішення №00062302405 від 08.05.2025.
Позовні вимоги у заявах по суті справи (позові та відповіді на відзив) обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішення ГУ ДПС у Тернопільській області №11522/6/19-00-24-07-06 від 04.07.2024 анульовано її реєстрацію як платника єдиного податку. Позивачка вважає, що дане рішення прийняте відповідачем з порушенням процедури його прийняття, оскільки вона була повністю позбавлена можливості ознайомитися з актом перевірки, надати свої заперечення та документи, не була обізнана, щодо прийнятого рішення, а відтак, була позбавлена можливості його оскарження. Враховуючи, що відповідачем протиправно анульовано її реєстрацію платником єдиного податку ІІ групи, позивачка вважає, що протиправними є і податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на доходи з фізичних осіб на суму 72 486,51 грн., податку на додану вартість 64 120,25 грн., військового збору на суму 6 040 грн., штрафу у розмірі 340,00 грн. за неподання декларації з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується ними за результатами річного декларування.
Відповідач подав відзив на позов та заперечення, у яких позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності з 01 жовтня 2023, згідно поданої заяви №191523238121 від 19.09.2023 та обрала 2 групу єдиного податку за ставкою 20%. Проведеним аналізом інтегрованої картки платника податку виявлено порушення підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: наявність податкового боргу з єдиного податку, а саме: 01.01.2024 - сума 4020,00 грн; 01.02.2024 - сума 4023,84 грн; 01.03.2024 - сума 5443,84 грн; 01.04.2024 - сума 6863,84 грн; 01.05.2024 - сума 8283,84 грн; 01.06.2024 - сума 8283,84 грн. Платником порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, визначені пункту 8 підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, а тому Головним управління ДПС у Тернопільській області винесено рішення №11522/6/19-00 24-07-06 від 04.07.2024, яким анульовано реєстрацію позивачки як платника єдиного податку ІІ групи.
В період з 04.04.2025 по 10.04.2025 відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03.04.2025 №796-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємця ОСОБА_1 .
За результатами перевірки встановлено: неподання декларації про майновий стан та доходи до Тернопільської ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області за 2024; заниження загального оподатковуваного доходу за 3кв. 2024 року на загальну суму 322162,30 грн., податку на доходи фізичних осіб на суму 57 989,21 грн., заниження податку на додану вартість за період в сумі 51 289,00 грн. та військового збору в сумі 4832,43 грн.
З урахуванням викладеного вважає, що оспорювані рішення відповідачем прийнято правомірно, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 04.07.2025 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 14.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертались.
Інших заяв та клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.10.2023 перебувала на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку 2 групи за ставкою 20%, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку №19691 від 01.10.2023.
Рішенням ГУ ДПС у Тернопільській області №11522/6/19-00-24-07-06 від 04.07.2024 вирішено анулювати реєстрацію платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 30 червня 2024 року.
Підставою для прийняття цього рішення став Акт від 03.07.2024 року №8341/19-00-24-07/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки щодо правомірності застосування спрощеної системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 » яким встановлено наявність податкового боргу з єдиного податку станом на: 01.01.2024 на суму 4 020,00 грн; 01.02.2024 на суму 4 023,84 грн; 01.03.2024 на суму 5 443,84 грн; 01.04.2024 на суму 6 863,84 грн; 01.05.2024 на суму 8 283,84 грн; 01.06.2024 на суму 8 283,84 грн.
В період з 04.04.2025 по 10.04.2025 відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03.04.2025 №796-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт від 17.04.2025 №5645/19-00-24-05/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано такі порушення податкового законодавства: неподання декларації про майновий стан та доходи до Тернопільської ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області за 2024; заниження загального оподатковуваного доходу за 3кв. 2024 року на загальну суму 322 162,30 грн., податку на доходи фізичних осіб на суму 57 989,21 грн., заниження податку на додану вартість за період в сумі 51 289,00 грн. та військового збору в сумі 4 832,43 грн.
На підставі Акта первірки від 17.04.2025 №5645/19-00-24-05/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Тернопільській області винесено:
податкове повідомлення рішення №00062202405 від 08.05.2025 яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 57 989,21 грн. та 14 497,30 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;
податкове повідомлення рішення № 00062282405 від 08.05.2025 яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51 289,00 грн та 12 822,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;
податкове повідомлення рішення №00062242405 від 08.05.2025 яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання зі сплати військового збору на суму 4 832,43 грн та 1 208,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
податкове повідомлення рішення №00062302405 від 08.05.2025 яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобов'язання у вигляді штрафу на суму 340 грн. за неподання декларації з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується ними за результатами річного декларування.
Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що передбачено пунктом 75.1 статті 75 ПК України.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
За приписами пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відтак, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 817/1182/16.
Судом встановлено, що на підставі результатів камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 , які зафіксовані у Акті від 03.07.2024 року №8341/19-00-24-07/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято рішення №11522/6/19-00-24-07-06 від 04.07.2024, яким вирішено анулювати реєстрацію платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 30 червня 2024 року.
Матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.07.2024 №4602103331069, де відправником вказано ГУ ДПС у Тернопільській області, згідно з яким поштову кореспонденцію вручено особисто ОСОБА_1 12.07.2025 за місцем здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 .
За правилами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
При цьому, добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Разом з тим, суд зазначає, що в силу частини другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки Акт «Про результати камеральної перевірки щодо правомірності застосування спрощеної системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 » №8341/19-00-24-07/ НОМЕР_1 складено 03.07.2024, рішення №11522/6/19-00-24-07-06 прийняте вже 04.07.2024, а кореспонденція здана відповідачем на відділення поштового зв'язку 05.07.2024, суд позбавлений можливості встановити, які саме документи були надіслані контролюючим органом позивачці поштовим відправленням №4602103331069, зокрема: чи Акт від 03.07.2024 №8341/19-00-24-07/ НОМЕР_1 , чи рішення від 04.07.2024 №11522/6/19-00-24-07-06, чи обидва.
При цьому, як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4602103331069, поштову кореспонденцію вручено особисто ОСОБА_1 12.07.2024 за місцем здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 .
Однак, як вбачається із посадочних документів АТ «Укрзалізниця» від 26.06.2024 №У8Ц-Е1-3624718-2606 та від 01.07.2024 №799-Н1-1457629-0107 позивачка у період з 10.07.2024 по 20.07.2024 перебувала у Закарпатській області, а тому не могла особисто отримувати кореспонденцію у місці здійснення господарської діяльності.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що поштове відправлення вручено уповноваженому представникові Булкіної М.М.
За таких обставин, суд вважає, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.07.2024 №4602103331069 не може бути достовірним доказом вручення ОСОБА_1 рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.07.2024 №11522/6/19-00-24-07-06.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, вказане рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.07.2024 №11522/6/19-00-24-07-06 надано представнику позивачки адвокату Дзюбі А.В. на адвокатський запит листом відповідача від 23.06.2025 №13857/6/19-00-24-07-02-1.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачкою не пропущений встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду для вирішення спору про оскарження рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.07.2024 №11522/6/19-00-24-07-06.
Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.
Так, пункт 86.7 статті 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За правилами підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.
Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
У підпункті 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України деталізовано питання, які підлягають вирішенню під час розгляду матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень, та передбачено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Про можливість надання податковому органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.
Так, пункт 44.6 статті 44 ПК України також передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема, але не виключно, у постановах від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов'язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань.
У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід'ємної частини.
Аналогічна правова позиція викладена у поставі Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 640/20970/22, та від 24 квітня 2025 року у справі № 300/1388/24.
Судом встановлено, що Акт «Про результати камеральної перевірки щодо правомірності застосування спрощеної системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 » №8341/19-00-24-07/ НОМЕР_1 складено 03.07.2024, а рішення №11522/6/19-00-24-07-06, яким анульовано її реєстрацію платником єдиного податку ІІ групи, прийняте вже 04.07.2024, тобто з порушенням визначеного статтею 86 ПК України 10-ти денного строку на подання заперечень на акт перевірки.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що відповідачем допущено істотне порушення при проведенні перевірки, зокрема не забезпечено право позивачки на подання заперечень на акт перевірки та документів, в т.ч. і документів щодо відсутності її вини та наявності пом'якшуючих (тяжких особистих, сімейних) обставин (загибель чоловіка при виконанні військового обов'язку (сповіщення сім'ї від 05.03.2024 №4424)), до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
При цьому в Акті «Про результати камеральної перевірки щодо правомірності застосування спрощеної системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 » від 03.07.2024 №8341/19-00-24-07/ НОМЕР_1 не відображено обставини щодо сплати 25.01.2024 позивачкою 1 420,00 грн. єдиного податку з фізичних осіб згідно платіжної інструкції №0.0.3436895925.1, що на думку позивачки є важливим з точки зору застосування підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства
Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання - відсутня.
Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДПС в Тернопільській області від 04.07.2024 №11522/6/19-00-24-07-06, яким анульовано реєстрацію ОСОБА_1 платником єдиного податку ІІ групи не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
У силу приписів пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, серед іншого, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (пункт 299.11 ст. 299 ПК України).
Судом встановлено, що в період з 04.04.2025 по 10.04.2025 відповідно до наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 03.04.2025 №796-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт від 17.04.2025 №5645/19-00-24-05/3603706887, у якому зафіксовано такі порушення податкового законодавства: неподання декларації про майновий стан та доходи до Тернопільської ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області за 2024; заниження загального оподатковуваного доходу за 3 кв. 2024 року на загальну суму 322 162,30 грн., податку на доходи фізичних осіб на суму 57 989,21 грн., заниження податку на додану вартість за період в сумі 51 289,00 грн. та військового збору в сумі 4 832,43 грн.
В Акті перевірки контролюючий орган вказав, що позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування в період з 23.09.2023 року - 30.06.2024 року, а з 01.07.2024 по 02.09.2024 року - на загальній системі оподаткування у зв'язку із анулюванням її реєстрації платником єдиного податку.
З огляду на це, контролюючим органом було здійснено донарахування позивачці податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, зі сплати військового збору і застосовано штраф за не подання річної декларації з податку на доходи фізичних осіб та складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.05.2025 №00062202405, № 00062282405, №00062242405, №00062302405.
Оскільки рішення ГУ ДПС в Тернопільській області від 04.07.2024 №11522/6/19-00-24-07-06, яким анульовано реєстрацію ОСОБА_1 платником єдиного податку ІІ групи, є протиправним, то протиправними є і податкові повідомлення-рішення від 08.05.2025 №00062202405, № 00062282405, №00062242405, №00062302405, а відтак такі підлягають скасуванню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 398,74 грн, що підтверджується квитанціями №0.0.4434070469.1 від 30.06.2025 та від 09.07.2025 №ZEFM-8BA4-QLUEE.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2 398,74 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до матеріалів справи позивач, за наслідками розгляду адміністративної справи №500/4013/24 понесла судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 40 000,00 грн.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача подала:
- договір про надання правничої допомоги від 02.06.2025 №02/06/25 року, укладений між позивачкою та адвокатським об'єднанням «АДВОКАТСЬКА ФІРМА «БІЗНЕС І ПРАВО», відповідно до якого позивач зобов'язується оплати надання правничої допомоги в суді першої інстанції (Тернопільському окружному адміністративному суді);
- Звіт №1 про надану правову допомогу від 03.07.2025;
- платіжну інструкцію №2188214479.1 4 року щодо оплати наданих послуг на суму 20 000,00 грн;
- рахунок-фактуру №СФ-000019 від 16.06.2025 на суму 20 000 грн.
Відповідачем не подано заперечень щодо понесених витрат на правову допомогу позивачем.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин третьої, четвертої цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини шостої статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьомою статті 134 КАС України).
Приписами частини першої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини друга та третя статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначено судом вище, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті 134 КАС України).
Зазначене право належить виключно відповідачам і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 наголошував, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
У свою чергу, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями співмірності витрат, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:
- розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін;
- дана справа не потребувала встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;
- по аналогічних правовідносинах наявна усталена судова практика.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність присудження 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, що є справедливим, пропорційним до предмету спору та відповідає обсягам проведеної роботи.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.07.2024№11522/6/19-00-24-07-06.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 08.05.2025 №00062202405, № 00062282405, №00062242405, №00062302405.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2398 (дві тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 74 коп. та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637).
Головуючий суддя Юзьків М.І.