Справа № 500/4955/25
17 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати 15 червня 2021 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати 15 червня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, з січня 2015 року по липень 2019 року включно та з березня 2020 року по 25.06.2021 включно в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Із довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2018 роки слідує, що при проходженні військової служби позивачу з порушенням встановленого порядку здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення.
На адвокатський запит, Військова частина НОМЕР_1 надала інформацію та документи, із яких слідує що при звільненні позивача останньому нараховано та в червні 2021 року виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 заборгованість індексації грошового забезпечення за період служби із січня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням листопада 2013 року та червня 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) на загальну суму 14293,50 грн.
Разом з тим, під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення, відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати 15 червня 2021 року, що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.11.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті.
А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Проте із відповідними заявами позивач не звертався, а відтак на переконання представника, і не набув права на звернення до суду з відповідним позовом.
Крім цього, вказує, що Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III набув чинності 01.01.2021, а тому не поширює свою дію на правовідносини що виникли раніше. Також зазначає, що компенсацію за суми невчасно виплаченої індексації грошових доходів громадян включено до переліку доходів лише Законом №1214-IX від 04.02.2021.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, з січня 2015 року по липень 2019 року включно та з березня 2020 року по 25.06.2021 включно в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно з Витягом з Наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.06.2021 №254-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 25.06.2021.
Як не заперечується відповідачем, позивачу було нараховано проте не виплачено в НОМЕР_2 прикордонному загоні індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року включно, яка розраховувалась з урахуванням базового місяця червень 2017 року.
Вказану виплату проведено в повному обсязі у червні 2021 року, під час остаточного розрахунку при звільненні з військової служби.
Проте, під час виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати 15 червня 2021 року.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.34 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Вказана стаття Закону України "Про оплату праці" введена в дію Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року N49/96-ВР, - з 1 січня 1997 року.
Постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. N1427 затверджено "Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати" (Далі - Положення №1427).
Відповідно до пункту 1 Положення №1427, дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації усіх форм власності і господарювання і застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктами 2 і 3 Положення №1427 визначено наступне:
"2. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
3. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін."
Далі, з 01.01.2021 питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати було врегульовано Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ, набрав чинності з 01.01.2021) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Так, За змістом статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Також, відповідно до п.2 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статті 3 цього ж Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
На підставі вказаних норм суд приходить до наступних мотивів та висновків.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати заробітної плати, в тому числі індексації грошового забезпечення, яка є її складовою, провадиться компенсація втрати частини доходів відповідно до діючого на той період законодавства.
При цьому, при компенсації втрати частини доходів нарахованих за період до 01.01.2021 слід застосовувати положення ст.34 Закону України "Про оплату праці" та Положення №1427.
При компенсації втрати частини доходів нарахованих за період після 01.01.2021 слід застосовувати положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядок № 159.
Крім цього, як у же зазначалось, індексація грошового забезпечення входить до структури заробітної плати, а тому суд не приймає до уваги покликання відповідача на те, що термін "індексація" було пізніше включено до переліку доходів які підлягають компенсації.
На цій же підставі суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки компенсація втрати частини доходів теж входить в структуру заробітної плати, а спірні правовідносини стосуються періоду до 19.07.2022 (не обмежувався будь-яким строком), тобто до внесення змін в КЗпПП щодо встановлення тримісячного строку звернення до суду.
Також, використане ж у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 в справі № 803/203/17, від 15.10.2020 в справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 в справі № 240/6583/20, від 05.07.2022 в справі № 420/7633/20, від 29.03.2023 в справі № 120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах № 400/5837/23, № 240/18489/23, від 10.10.2024 у справі № 280/5397/19, від 18.12.2024 у справі № 755/15005/23 та багато інших).
Застосовуючи указаний висновок, Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 в справі № 240/11882/19 констатував, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Верховний Суд визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд, серед інших постанов, у постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.
За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Отож, суд вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Невиплата компенсації у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, свідчить про відмову виплатити таку і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов'язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19 та від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Варто зазначити, що подібність правовідносин, яка визначається з метою урахування/застосування відповідного правового висновку, встановлюється також через законодавчо визначену подібність правовідносин, закладену у відповідних нормах Закону № 2050-III та Порядку № 159.
Суд звертає увагу на те, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом № 2050-III і Порядком № 159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.01.2025 в справі № 380/1607/24.
Дані висновки суд вважає за можливе застосувати до правовідносин що виникли у даній справі, зокрема щодо компенсації втрати частини доходів нарахованих за період до 01.01.2021 на підставі ст.34 Закону України "Про оплату праці" та Положення №1427, оскільки правове регулювання таких відносин є подібним за своєю суттю та підставами виникнення права на компенсацію.
Таким чином, враховуючи наявність факту невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення із серпня 2015, що, як наслідок спричинило невиплату частини грошового доходу з цієї дати, суд зазначає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з із серпня 2015 року по день фактичної виплати 15.06.2021.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати 15 червня 2021 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати із серпня 2015 року по день її фактичної виплати 15 червня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.