17 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа №440/15320/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., ознайомився з матеріалами позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування наказів, та
До Полтавського окружного адміністративного суду 10.11.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає в ненарахуванні та не виплаті позивачу щомісячного грошового забезпечення за лютий 2024 року - 22 827 грн, березень 2024 року - 22 827 грн, за червень 2024 року - 22 827 грн та додаткової винагороди відповідно до абзацу третього пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.01.2024 по 24.06.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення за лютий 2024 року - 22 827 грн, березень 2024 року - 22 827 грн, за червень 2024 року - 22 827 грн з урахуванням фактично сплачених сум та додаткову винагороду відповідно до абзацу третього пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.01.2024 по 24.06.2024 з урахуванням сплачених сум;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за шість місяців (180 днів) виходячи з середньоденного розміру щомісячного грошового забезпечення - 760,93 грн, у сумі 136967,4 грн;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової чистини НОМЕР_1 від 07.04.2024 №19 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової части старшим сержантом ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової чистини НОМЕР_1 №51 від 03.07.2024 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим сержантом ОСОБА_1 ".
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя установив, що цей спір стосується:
1) виплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період проходження ним військової служби за лютий, березень та червень 2024 року;
2) виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до абзацу третього пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.01.2024 по 24.06.2024;
3) оскарження наказів командира військової чистини НОМЕР_1 від 07.04.2024 №19 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової части старшим сержантом ОСОБА_1 " та від 03.07.2024 №51 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим сержантом ОСОБА_1 ".
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 зауважив, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.
За висновком судової палати:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин");
- з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Суд враховує, що цей спір стосується наявності підстав для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за лютий, березень та червень 2024 року, а також додаткової винагороди за період з 01.01.2024 по 24.06.2024, тобто спірні відносини виникли в період дії норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", якою передбачено тримісячний строк звернення до суду.
З цих підстав суд визнає помилковими посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у справах №№ 640/8348/21, 440/5726/22, 420/10861/21, 380/6129/20, 560/7496/20, 560/3294/22, оскільки такі стосуються застосування положень частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022.
Крім того, суд враховує, що позивач у поданій до суду позовній заяві оскаржує правомірність наказів командира військової чистини НОМЕР_1 від 07.04.2024 №19 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової части старшим сержантом ОСОБА_1 " та від 03.07.2024 №51 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим сержантом ОСОБА_1 ".
Оспорювані накази стосуються проходження позивачем публічної (військової) служби.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 у справі №620/15959/24 зауважив, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Суд враховує, що до позовної заяви позивач долучив копію листа військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2025 вих.№2467/431, адресованого адвокату Таньку Б.О. у відповідь на його запит від 10.02.2025.
У згаданому листі відповідач повідомив про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом проведення службових розслідувань, за результатами яких командиром військової частини видані оспорювані накази.
Копії наказів командира військової чистини НОМЕР_1 від 07.04.2024 №19 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової части старшим сержантом ОСОБА_1 " та від 03.07.2024 №51 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим сержантом ОСОБА_1 " разом з копіями матеріалів службового розслідування зазначені додатками до листа військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2025 вих.№2467/431.
Наведене є підставою для висновку, що про видання відповідачем оспорюваних наказів позивач щонайпізніше мав довідатись після ознайомлення з листом військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2025 вих.№2467/431.
Згадані накази слугували підставою для не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, а також додаткової винагороди.
До того ж, суд враховує, що нарахування та виплата військовослужбовцю грошового забезпечення проводиться щомісячно, а тому про неотримання грошового забезпечення позивач мав довідатись після ненадходження коштів на його рахунок за відповідний календарний місяць.
Позовну заяву надіслано до суду 06.11.2025, що є підставою для висновку про пропуск позивачем як місячного строку для оскарження наказів командира військової чистини НОМЕР_1 від 07.04.2024 №19 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової части старшим сержантом ОСОБА_1 " та від 03.07.2024 №51 "Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим сержантом ОСОБА_1 ", так і тримісячного строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, додаткової винагороди.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Так само у силу частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви її буде повернуто на підставі частини другої статті 123, пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.
Суддя Олександр КУКОБА