про відмову у забезпеченні позову
17 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15503/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій просить: визнати протиправним та скасувати Рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.08.2025 р. № ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/РЗ/3 про внесення змін до рішення (нь).
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову у справі, в якій заявник просить: зупинити дію Рішення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.08.2025 № ПНС/ПЛ/5177/РН/263/213/234/РО/РЗ/3 про внесення змін до рішення (нь).
В обґрунтування даної заяви представник позивача вказав, що в березні 2025 року Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці провело планову перевірку магазину позивачки, за результатами якої 19.03.2025 прийняло 15 рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, які позивачка оскаржила до адміністративного суду (справа № 440/4322/25). 18.04.2025, в день відкриття провадження в адміністративній справі №440/4322/25, відповідач виніс 10 постанов, якими застосував до позивачки адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафів, на загальну суму 425000,00 грн. 15.04.2025 відповідач вніс зміни до своїх рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів (копію нового рішення про внесення змін позивачці не вручив) і в травні 2025 року посадові особі відповідача вчергове прийшли до магазину позивачки, на цей раз вже з перевіркою стану виконання рішення про внесення змін до раніше прийнято рішення. За результатами цієї перевірки 03.06.2025 відповідач склав акт та прийняв нове рішення, яким продовжив строк виконання Рішення від 15.04.2025 до 03.08.2025. Позивачка оскаржила це рішення до суду. 19.08.2025 відповідач прийняв чергове рішення, яким продовжив строк виконання Рішення від 15.04.2025 до 19.11.2025.
Позивачка вважає рішення відповідача, прийняте ним 19.08.2025 (про внесення змін до раніше прийнятих рішень), протиправним, і оскаржує його у спосіб подання до суду позову.
Позивачка вважає, що нові перевірки та рішення відповідача є не передбаченим законом способом захисту останнього від її основного позову, який вже розглядається в межах справи № 440/4322/25, та мають на меті створення штучних доказів на підтвердження правової позиції відповідача у відповідному судовому процесі.
Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного індивідуального акта (рішення від 19.08.2025 р.) унеможливить ефективний захист прав та інтерсів позивачки, за захистом яких вона звернулася до адміністративного суду в рамках даної справи, а також створює реальний ризик застосування щодо позивачки нових заходів примусу і виникнення чергового спору між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши доводи представника позивача, викладені у поданій заяві, вбачається необхідним у її задоволенні відмовити, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України).
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, слід зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Водночас позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підміняє собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 800/521/17.
Незгода позивача із рішеннями/діями уповноваженого суб'єкта владних повноважень та звернення до суду із позовом про визнання протиправними рішень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що наведені факти та обставини у заяві про забезпечення позову потребують з'ясування та доведення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів у справі за позовом про визнання протиправним та скасування рішення та жодним чином не дають підстави для висновку про очевидну протиправність рішення.
Повертаючись до підстави очевидної протиправності рішень відповідача, то суд констатує, що надати оцінку заявленій підставі забезпечення позову “про очевидну протиправність рішення» неможливо, оскільки такі дії суду можуть містити загрозу порушення процесу та фактичного вирішення спору по суті. Суд здійснить надання правових висновків позовним вимогам виключно під час стадії ухвалення рішення по суті спору, а не під час розгляду процесуального питання про забезпечення позову.
Безумовно рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Однак сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №380/4273/21.
Суд звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не доведені та документально не підтверджені обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Позивачем наведені лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надані.
При цьому варто зауважити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
У розглядуваній ситуації не дотриманий пропорційний баланс між правами та інтересами заявника та наслідками впливу заходів забезпечення позову, та додаткове співвідношення наслідків від вжиття заходів забезпечення позову загальносуспільним (загальнодержавним) інтересам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Правовий висновок про співвідношення наслідків від вжиття заходів забезпечення позову загальносуспільним (загальнодержавним) інтересам та їх адекватність ухвалений Верховним Судом у постанові від 05.06.2024 №460зп-23/160.
Тотожні висновки Верховного Суду ухвалені щодо відмови у забезпеченні позову у постанові від 21.05.2025 у справі №160/12100/24, у постанові від 07.04.2025 у справі №242зп-24/160, від 14.01.2025 у справі №580/9027/24.
Позивачем не наведені докази на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення у цій адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат, а також, що є очевидними ознаки протиправності рішень чи дій відповідача.
У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заява позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.
Керуючись ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.В. Костенко