14 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12400/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період проходження лікування та військово-лікарської комісії з серпня 2024 року по 04 жовтня 2024 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період проходження лікування та військово-лікарської комісії з серпня 2024 року по 04 жовтня 2024 року.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 поновлено строк звернення до суду з позовом; відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що проходить військову службу в Збройних Силах України, а саме у Військовій частині НОМЕР_1 . Стверджував, що проходив стаціонарне лікування в КНП КМЦРЗН м.Київ з 09.08.2024 по 16.08.2024. За результатами лікування було рекомендовано пройти ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. 17.08.2024 позивачем отримано направлення на ВЛК, яку ОСОБА_1 проходив по 21.10.2024. Однак, за період з серпня 2024 року по 04.10.2024 позивач не отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168. Позивач вважав таку бездіяльність відповідачів протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.
29.09.2025 до суду надійшов відзив ВЧ НОМЕР_2 на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що пунктом 15 Розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану" Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували) - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
У лютому 2025 року було проведено перерахунок позивачу грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням днів перебування на лікуванні, не враховані дні, не виплачувалася премія, за місяці та дні знаходження позивача в СЗЧ, що підтверджується карткою особового рахунку.
Підставою для непроведення виплати грошового забезпечення у періоди з 17.08.2024 по 04.09.2024, та з 22.10.2024 по 28.12.2024 стало те, у відповідності до Акта службового розслідування від 27.01.2025, який затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 №377, встановлено, що солдат ОСОБА_1 : у період з 17.08.2024 по 04.09.2024, та з 22.10.2024 по 28.12.2024 був відсутній на військовій службі без поважних на те причин та без дозволу командирів, у зв'язку із самовільним залишенням місця служби, що підтверджується Актом службового розслідування від 27.01.2025, та Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 №377.
Також представник відповідача зауважував, що підставою для виплати додаткової винагороди у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) та протягом всього часу стаціонарного лікування - військовослужбовця, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Позивачем не надано доказів, визначених Порядком №260 та Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, на підтвердження того, що він протягом спірного періоду має право на виплату у збільшеному розмірі по 100 000 грн в розрахунку на місяць та під час знаходження на лікуванні.
Крім того, представник відповідача наголошував на пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом
Позивач проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_1 .
Пунктом 54 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2024 №71 (по стройовій частині) увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини з 11.03.2024 у зв'язку перебуванням на тривалому лікуванні солдата ОСОБА_1 /а.с. 60/.
У період з 09.08.2024 по 16.08.2024 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні при КНП "Київський міський центр радіолокаційного захисту населення міста Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи" місто Київ. що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4335/184 /а.с. 11, 57/.
17.08.2024 ОСОБА_1 отримав направлення на проходження військово-лікарської комісії /а.с. 12, зворотній бік/.
У період з 05.09.2024 по 21.10.2024 ОСОБА_1 проходив амбулаторно військово-лікарську комісію при НВМКЦ "Головний військовий клінічний госпіталь" місто Київ, що підтверджується копією картки медичного обстеження від 05.09.2025 /а.с. 12/ та копією довідки військово-лікарської комісії від 21.10.2024 /а.с. 10/.
Поряд з цим, у зв'язку з неповерненням після лікування до розташування підрозділу солдата ОСОБА_1 відповідачем було призначено та проведено службове розслідування, результати якого зафіксовані в Акті службового розслідування від 27.01.2025 /а.с.46-51/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 №377 внесено зміни до пункту 108 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від “28» грудня 2024 року № 367, яким вирішено скасувати та викласти в наступній редакції:
П. 4.3. “Обліковувати солдата ОСОБА_1 , як такого, що перебував на стаціонарному лікуванні при КНП "Київський міський центр радіолокаційного захисту населення міста Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи" місто Київ з 09.08.2024 по 16.08.2024.
П.4.4 Обліковувати солдата ОСОБА_1 , як такого, що проходив амбулаторно військово-лікарську комісію при НВМКЦ "Головний військовий клінічний госпіталь" місто Київ, з 5.09.2024 по 21.10.2024.
П.4.5. Обліковувати солдата ОСОБА_1 , як відсутнього на військовій службі у зв'язку із самовільним залишенням місця служби без дозволу командирів та на те причин з 17.08.2024 по 04.09.2024, та з 22.10.2024 по 28.12.2024, що підтверджується Витягом із наказу командиром військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 № 377 /а.с. 52-54/.
Також у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 № 377, було внесено зміни до Додатку 2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 №7717, Додатку 6 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 № 7718, Додатку 2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04,11.2024 № 8665, Додатку 6 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04,110.2024 № 8666, якими проведено оплату позивачу за час знаходження у лікувальних закладах.
У відповідності до Картки особового рахунку військовослужбовцям № НОМЕР_3 за 01/2025- 08/2025 у лютому було проведено перерахунок позивачу із врахуванням днів перебування на лікуванні, та не враховані дні, не виплачувалася премія за місяці та дні знаходження позивача у СЗЧ /а.с. 55, зворотній бік/.
Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, спрямованою на позбавлення його права на грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №168, та вважаючи свої права на отримання належного грошового забезпечення порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 15 розділу ІІ Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Пунктом 10 Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем (пункт 11 Порядку №260).
Відповідно до положень пункту 1 розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ №168).
Пунктом 1 Постанови КМУ №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Згідно пункту 15 Розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Висновки щодо правозастосування
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Судом встановлено, що у період:
- з 09.08.2024 по 16.08.2024 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні при КНП "Київський міський центр радіолокаційного захисту населення міста Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи" місто Київ, що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4335/184 /а.с. 11, 57/;
- з 17.08.204 по 04.09.2024 ОСОБА_2 не перебував на стаціонарному лікуванні, не проходив ВЛК, до військової частин не повернувся. Жодних пояснень з приводу місцезнаходження позивача у вказаний період позовна заява не містить;
- з 05.09.2024 по 21.10.2024 ОСОБА_1 проходив амбулаторно військово-лікарську комісію при НВМКЦ "Головний військовий клінічний госпіталь" місто Київ, що підтверджується копією картки медичного обстеження від 05.09.2025 /а.с. 12/ та копією довідки військово-лікарської комісії від 21.10.2024 /а.с. 10/;
- з 22.10.2024 по 28.12.2024 ОСОБА_1 був відсутній на службі без поважних причин та без дозволу командира. Жодних пояснень з приводу місцезнаходження позивача у вказаний період позовна заява не містить.
Отож, підсумовуючи, у періоди з 17.08.2024 по 04.09.2024 та з 22.10.2024 по 28.10.2024 позивач був відсутній на службі без поважних причин та без дозволу командира.
Доказів зворотного позивачем не надано.
Доказів оскарження позивачем наказу про результати службового розслідування від 30.01.2025 №377 матеріали справи не містять.
Суд не може самостійно виходити за межі спору та досліджувати обставини, які не входять в предмет доказування (правомірність наказу про результати службового розслідування, обставини самовільного залишення позивачем військової частини тощо).
Пунктом 15 розділу ІІ Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Отож, відповідачем правомірно не нараховано та не виплачено позивачу грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду за період з 17.08.2024 по 04.09.2024.
Водночас, на противагу доводам позивача та його представника суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що за періоди з 09.08.2024 по 16.08.2024 та з 05.09.2024 по 21.10.2024 ОСОБА_1 у лютому 2025 року було проведено перерахунок із врахуванням днів перебування на лікуванні, та не враховані дні й не виплачувалася премія за місяці та дні знаходження позивача у СЗЧ, що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовцям № НОМЕР_3 за 01/2025-08/2025 /а.с. 55, зворотній бік/.
Згідно пункту 15 Розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Періоди з 17.08.2024 по 04.09.2024 та з 22.10.2024 по 28.12.2024 є періодами самовільного залишення військової частини. Отже місяцями здійснення порушення є серпень, жовтень 2024 року, а місяцями повернення вересень та грудень 2024 року, тож керуючись пунктом 15 Розділу XXXIV Порядку №260 відповідач правомірно не включив весь період самовільного залишення військової частини, включаючи місяць здійснення порушення та місяць повернення до обрахунку додаткової грошової винагороди.
Більш того, сам факт перебування військовослужбовця на лікуванні, без виконання умов, визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.
З аналізу норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Натомість матеріали справи свідчать про те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок захворювання, довідка ВЛК від 21.10.2024 містить висновок про те, що захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Тож навіть у випадку відсутності фактів самовільного залишення військової частини, права на виплату додаткової винагороди. передбаченої Постановою №168 у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (а не поранення, контузії, травми, каліцтва), позивач не має.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков