Справа № 420/29104/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0380441- 2407-1553-UA 51120010000025020 від 29.05.2025 р. на загальну суму 143299,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що нежитлова нерухомість, що належить Позивачу, розміщена на земельній ділянці, призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, має призначення аналогічне - сільськогосподарське призначення. ОСОБА_1 , є засновником та членом ФГ «ЛЮБАС», код ЄДРПОУ 24535384, зареєстрованого згідно розпорядження Ширяївської районної державної адміністрація 04.11.1996р., відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності якого є, крім іншого такі види: 01.11. вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 післяурожайна діяльність; 52.10 складське господарство; 46.21. оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; та інше. Тобто, Позивач та ФГ «ЛЮБАС», засновником та членом якого Позивач являється, займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її вирощуванням, збиранням, переробкою власно вирощеної продукції та її реалізацією, тобто є сільськогосподарським товаровиробником. Будівлі, які належать Позивачу на праві приватної власності, використовуються безпосередньо у власній сільськогосподарській діяльності та, відповідно, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а, отже, податкове повідомлення-рішення № 0380441-2407-1553- UA51120010000025020 від 29.05.2025 р. на загальну суму 143299,30 грн. є таким, що прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства та підлягає скасуванню.
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов, наголошуючи, зокрема, що позивачем не було доведено, що він є сільськогосподарським товаровиробником ст. 14.1.235 ПКУ, витяг із реєстру нерухомості не підтверджує реальну діяльність. Відповідно до 266.2.1 ПКУ об'єктом оподаткування є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-200, ангари належать до нежитлових будівель ( код 1252- Складські будівлі). Відсутність документів, що підтверджують право на податкову пільгу (ст.63 ПКУ), платник податків зобов'язаний надавати документи, що підтверджують право на податкові пільги відповідно до законодавства України. Формальне цільове призначення землі не звільняє від податку на нерухомість. Стаття 266 ПКУ не звільняє від податку всі будівлі, розташовані на землях сільськогосподарського призначення. Податковий статус будівлі визначається її фактичним використанням, а не лише розташуванням с/г землі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/29104/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові будівлі складу - літ.А, Б, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 4036,6 кв. м, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 313228641 від 19.04.2019 р., технічного паспорту від 14.01.2019 р.
Вказані нежитлові будівлі складу - літ.А, Б знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120285600:01:002:0420, загальною площею 1,0014 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору оренди землі від 06.02.2020 р. № 04, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10.03.2020 р., інд. № 35917987.
ОСОБА_1 є засновником та членом ФГ "ЛЮБАС" (код ЄДРПОУ 24535384), яке зареєстрованого згідно розпорядження Ширяївської районної державної адміністрація 04.11.1996 р. з видами діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 52.10 Складське господарство; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
29.05.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0380441- 2407-1553-UA 51120010000025020, яким позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у сумі 143299,30 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.
Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно із положеннями пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, господарські (присадибні) будівлі-допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
У відповідності до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою ж оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомого майна, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Кожен з визначених пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України буквених підпунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.
Згідно з пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У 2023 році Міністерством економіки України наказом від 16.05.2023 р. № 3573 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2023, відповідно до якого нежитлові сільськогосподарські будівлі призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, віднесено до підрозділу "Інші нежитлові будівлі" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Нежитлові сільськогосподарські будівлі").
З викладеного слідує, що до нежитлових сільськогосподарських будівель відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2023 належать до класу 1271 "Нежитлові сільськогосподарські будівлі", в тому числі зерносховища, ангари тощо.
Тобто, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу, підрозділу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000, та з 2023 року - ДК 018-2023.
Згідно технічного паспорта, виготовленого ТОВ "ІНПРОФ ПРОЕКТ" 12.02.2024 р., об'єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, Подільський район, с.Шимкове, вул.Затишна, 24, є будівлею сільськогосподарського призначення, склади.
Вказаний об'єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Подільський район, с.Шимкове, вул.Затишна, 34, кадастровий номер 5120285600:01:002:0420, загальною площею 1,0014 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору оренди землі від 06.02.2020 р. № 04, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 10.03.2020 р., інд. № 35917987.
Отже, об'єкт нерухомості, належний позивачу на праві приватної власності, щодо якого контролюючим органом нараховані податкові зобов'язання, належить до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 р. у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 р. у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 р. у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 р. у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу - Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).
Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у ст.1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 р. № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більше того, законодавець з метою визначення осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вжив також поняття виробники сільськогосподарської продукції.
Так, згідно з абз.2 ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень п.5.3 ст. 5 ПК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 р. у справі № 140/2700/19.
Згідно ч.1 ст.1 Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону (ч.2 ст.1 Закону № 973-IV).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником та членом ФГ "ЛЮБАС" (код ЄДРПОУ 24535384), зареєстрованого згідно розпорядження Ширяївської районної державної адміністрація 04.11.1996 р., видами діяльності якого за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устаткування, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 36.00 Забір, очищення та постачання води.
ФГ "ЛЮБАС" займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її вирощуванням, збиранням, переробкою власно вирощеної продукції та її реалізацією, тобто є сільськогосподарським товаровиробником.
На підтвердження використання об'єкту нерухомого майна - складів, розташованого за адресою: Одеська область, Подільський район, с.Шимкове, вул.Затишна, 24, в господарській діяльності ФГ "ЛЮБАС" позивачем надано повідомлення форми № 20-ОПП, ліцензії на право зберігання пального, видаткові накладні щодо відпуску сільськогосподарської продукції зі складів, розташованих за вищевказаною адресою.
За таких підстав, що об'єкти нерухомості, на які позивачу ОСОБА_1 нараховано податок, не є об'єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до п.ж) пп.266.2.2. п.266.2.ст.266 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0380441-2407-1553-UA 51120010000025020 від 29.05.2025 р. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0380441- 2407-1553-UA 51120010000025020 від 29.05.2025 р. на загальну суму 143299,30 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1432 грн. 96 коп. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 96 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 17.11.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко