Справа № 420/29326/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025.
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500130/2025/000070 від 28.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з наданих позивачем документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсах відповідно до вимог Контракту. Також декларантом було оплачено фрахт товару та надано відповідні свіфти про підтвердження його оплати. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару. Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей. Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення. Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих Позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів не вбачається (які при цьому є абсолютно ідентичними), який саме показник ціни придбаного товару, на думку Відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Відповідач - Одеська митниця з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 25.09.2025 р. вхід. № ЕС/100651/25), наголошуючи, зокрема, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/29326/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року у задоволенні клопотання відповідача - Одеської митниці (від 25.09.2025 р. вхід. №ЕС/100651/25) щодо розгляду справи №420/29326/25 за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, - відмовлено.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю “САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» було подано до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби митну декларацію № 25UA500130006567U9 від 15.04.2025, для оформлення вантажу, а саме: Товар 1.Сіль, придатна для споживання людьми:- Сіль харчова NM1 нейодована в мішках по 25 кг. в біг-бегах по 1350 кг.,419 біг-бегів. Упаковано у 419 біг-беги та 22626 мішків по 25 кг.- Сіль харчова NM1 йодована в мішках по 25 кг. в біг-бегах по 1350 кг.,37 біг-бегів. Упаковано у 37 біг-беги та 1998 мішків по 25 кг.- Сіль харчова NM1,5 йодована в біг-бегах по 1350 кг., 37 біг-бегів. Упаковано у37 біг-беги.- Сіль харчова NM3 нейодована в біг-бегах по 1350 кг., 37 біг-бегів. Упаковано у37 біг-беги.- Сіль харчова NM1,5 нейодована в біг-бегах по 1350 кг., 803 біг-беги. Упакованоу 803 бігбеги.- Сіль харчова NM2 нейодована в біг-бегах по 1350 кг., 241 біг-бег. Упаковано у241 біг-бег.- Сіль харчова NM1 йодована в біг-бегах по 1350 кг., 25 біг-бегів. Упаковано у25 біг-беги.- Сіль харчова NM4 нейодована в біг-бегах по 1350 кг., 142 бігбеги. Упаковано у142 біг-беги. Придатна для споживання людьми, для приготування харчових продуктів, без ароматичних домішок та спецій. Торговельна марка - MEINSALZ. Виробник - KOYUNCU NAKLIYE PAZARLAMA VE TICARET A.S. Країна виробництва - TR. Товар 1.Сіль не придатна для споживання людьми:- Сіль таблетована, у мішках по 25 кг.,в біг-бегах по 1200 кг. - 666 біг-бегів. Упаковано у 666 біг-беги та 31968 мішків по 25 кг. Не придатна для приготування харчових продуктів, не придатна для споживання людьми. Торговельна марка - MEINSALZ. Виробник - KOYUNCU NAKLIYE PAZARLAMA VETICARET A.S. Країна виробництва - TR.
Після подання позивачем ЕМД № 25UA500130006567U9 від 15.04.2025, відповідачем 24.04.2025 було відправлено запит (повідомлення) митного органу, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
У відповідь на запит (повідомлення) митного органу від 24.04.2025, Позивачем надіслано лист від 28.04.2025, разом з яким було повідомлено, що всі документи на підтвердження заявленої митної вартості долучені до ЕМД № 25UA500130006567U9 від 15.04.2025 та відповідні письмові пояснення (заперечення) та підтверджуючі документи на спростування виявлених розбіжностей митним органом.
28.04.2025 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000070 від 28.04.2025.
В обґрунтування прийнятого рішення інспектором митниці було зазначено наступне:
1) відповідно до п. 7 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2023 № 01032023 оплата за товар здійснюється в Євро, що не відповідає відомостям про валюту, зазначеним у рахунку-фактурі від 28.03.2025 № RE001506 та рахунку проформі від 27.03.2025 № 2025/0048 (зазначено Дол. США).
2) п.7.2 Контракту від 01.03.2023 № 01032023 передбачено, що умови оплати товару фіксуються в рахунках-фактурах (рахунках-проформах). Згідно з відомостями, що містяться у рахунку-фактурі від 27.03.2025 № 2025/0048, Покупець має здійснити передплату у розмірі 88 343,52 дол.США до причалювання судна, та решту сплатити протягом 30 днів з дати коносаменту. Відповідно до положень статті 53 МКУ, документами, які підтверджують заявлений рівень митної вартості якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Документи, які підтверджують здійснення оплати за товар, до митного оформлення не надано. Враховуючи зазначене, на момент митного оформлення оплата мала були здійснена, проте банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, до митного оформлення не надано.
3) у графі 44 митної декларації під кодом 4104 зазначено зовнішньоекономічний договір (контракт), стороною якого є виробник товарів (відповідно до Наказу МФУ №1011 від 20.09.2012), при цьому відповідно до відомостей гр. 31 зазначено виробник - KOYUNCU NAKLIYE PAZARLAMA VE TICARET A.S., Туреччина, що не є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), тобто постачання товарів здійснюється за посередницьким зовнішньоекономічним договором (контрактом).
4) наданий до митного оформлення Пакувальний лист від 28.03.2025 № 2025/0048 виданий Продавцем (який не здійснював його фактичне пакування), а не експортером, що ставить під сумніви достовірність зазначеного документу.
5) відповідно до договору (контракту) на перевезення CHARTER PARTY №2 від 27.03.2025 зазначено, що морехідність судна буде під повним покриттям та страхуванням. Пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на страхування цих товарів. При цьому страхувального полісу митному органу не надано, а відповідні витрати на страхування декларантом до митної вартості оцінюваних товарів не включені.
6) вартість, зазначена у митній декларації країни відправлення від 28.03.2025 № 25411500EX00000396 (208 409,53 USD) відрізняється від вартості, зазначеній у наданих до митного оформлення рахунку-проформі та рахункуфактурі (209 988,21 USD).
7) наданий до митного оформлення інвойс від 28.03.2025 № RE001506 наданий не в повному обсязі відповідно до відомостей щодо нумерації сторінок (1/6).
Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що даний позов є обґрунтованим, а отже підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч. 3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частинами першою другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, враховуючи доводи, аргументи учасників справи, наявні у справі письмові докази в їх сукупності, суд акцентує на наступному.
Відповідно до умов Договору №01032023 від 01.03.2023, зокрема п. 7.2. передбачено, що умови оплати фіксують в інвойсах, у зв'язку із чим приходимо до висновку, що розрахунки у валюті «долар США» є погодженим, підтвердженням чого є рахунок-фактура № 28.03.2025 № RE001506 та рахунок проформа від 27.03.2025 № 2025/0048.
При цьому, сторонами на підставі додаткової угоди № 2/1 від 23.08.2023 було внесено зміни у п. 7.1. Договору № 01032023, та визначено, що валютою контракту є або євро або долар США, яку декларант долучає до цих пояснень.
Як слідує із долученої декларантом додаткової угоди № 3 від 23.10.2023, сторонами було викладено реквізити постачальника в іноземній валюті, а саме «долар США», що свідчить про узгодження здійснення платежів у валюті «долар США». Т
Таким чином, виявлена митним органом розбіжність була усунута шляхом надання документів та додаткових пояснень, а тому, визначення митної вартості повинно було відбуватися за основним методом, тобто за ціною Договору №01032023 від 01.03.2023.
В постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17 Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.
В постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Тобто, не надання до митного оформлення документів, які підтверджують здійснення оплати за товар, не свідчить про наявність будь-яких розбіжностей.
В той же час, з матеріалів справи слідує, та не спростовано відповідачем, що продавцем товару «KOYUNCU GROUP GERMANY GMBH» допущено помилку та було надано вірний інвойс № RE001506 від 28.03.2025, де умови оплати визначено: а саме: 100% оплата через 30 днів після дати коносаменту. Таким чином, виявлена митним органом розбіжність була усунута шляхом надання документів та додаткових пояснень, а тому, визначення митної вартості повинно було відбуватися за основним методом, тобто за ціною Договору №01032023 від 01.03.2023.
Щодо виробників товару та продавця, то необхідно звернути увагу на те, що виробник «KOYUNCU NAKLIYE PAZARLAMA VETICARET A.S.» і виробник «DUHA TUZ MADENCILIK SAN TIC AS» та продавець «KOYUNCU GROUP GERMANY GMBH» є групою компаній, що підтверджується інформацією зазначеною на офіційному вебсайті ТМ «KOYUNCU» за посиланням: https://kvkk.koyuncu.com/, а також і інформацією отриманою ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» при формуванні експертних висновків № 121/185 від 26.10.2023, № 25/188 від 09.11.2023, № 121/207 від 07.12.2023.
Також, згідно з п. 6.2. Договору № 01032023 від 01.03.2023, умови поставки та страхування за Контрактом будуть визначені Продавцем та Покупцем для кожної поставки в Інвойсі відповідно до ІНКОТЕРМС-2010. Сторони можуть домовитися про умови доставки EXW, FOB, FCA (порт доставки в Туреччині, тобто Ереглі), якщо інше не обумовлено в рахунках-фактурах. Так, постачання товару згідно вказаних митних деклараціях здійснювалось на умовах FОВ EREGLI.
Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Тобто, за умовами поставки FOB у покупця не має обов'язку перед продавцем укладати договір страхування.
Таких обов'язків не має й продавець товару. продавець товару має лише обов'язок надати на прохання покупця інформацію, необхідну для отримання страхування.
Тобто, обов'язкове страхування вантажу за умовами поставки FOB не передбачається, але може бути здійснене на добровільних засадах. Якби страхування товару здійснювалось у добровільному порядку, то таке страхування за умовами терміну FOB мав би здійснювати саме покупець товару, оскільки з моменту завантаження товару на судно усі ризики та затрати переходять саме до покупця.
У зв'язку із цим відповідачу було повідомлено, що страхування вантажу під час його транспортування від продавця до кордону України не здійснювалось, а тому й митному органу не надавались відповідні документи.
Відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами, що правила терміну FOB передбачають обов'язкове страхування вантажу, тому з урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи відповідача про те, що умови поставки FOB передбачають обов'язкове страхування вантажу є невірними.
При цьому, заявлена вартість відповідно до Інвойсу № RE001506 від 28.03.2025 є більшою аніж заявлено у митній декларації від 28.03.2025 № 25411500EX00000396, оскільки в ціну згідно умов поставки FOB і договірних зобов'язань включені всі митні формальності щодо сплати мита продавцем на власній території і надання товару на борт судна вільного від будь-яких оплат.
Крім того, є необґрунтованим посилання надання до митного оформлення інвойсу від 28.03.2025 № RE001506 не в повному обсязі, зазначення на ньому (1/6) не свідчить про кількість сторінок, а свідчить про кількість примірників вказаного документу.
В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, вказані обставини вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.
Отже, вказані в рішенні про коригування митної вартості №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025 відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Таким чином, з огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування підстав, з урахуванням котрих заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, та як наслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Натомість, декларантом були надані усі необхідні документи, котрі, на думку суду, давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та, як наслідок, прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості товарів.
При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
На думку суду, надані митному органу документи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, та, як наслідок, безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товарів.
У Постанові від 01.10.2013 по справі № 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Між тим, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними, достатніми доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.
До того ж, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховний Суд у Постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17, у тому числі, акцентував, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Згідно Рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі “Звежинський проти Польщі» позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі “Pressos Compania Naviera S. А. та інші проти Бельгії»). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності винесення Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025 натомість, обґрунтованості, і, як наслідок, правомірності позовних вимог позивача.
При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025 слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500130/2025/000070 від 28.04.2025, суд вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов, а інші доводи, аргументи сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не знівельовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500130/2025/000008/2 від 28.04.2025 року.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500130/2025/000070 від 28.04.2025 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська область, місто Одеса, Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ: 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “САЙЛЕНТ-ІНВЕСТ» (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 6-Д, оф. 43, код ЄДРПОУ 43751339) сплачений судовий збір у розмірі 4638 (чотири тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 84 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 17.11.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко