Справа № 420/3651/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100 000 грн. в періоди в 14.02.2024 року по 01.00.2024 року, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкою поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько- експертної медичної) комісії у зв'язку в пораненням (контузією, травмою, каліцтвом);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану ", у розмірі до 100 000 грн. в період з 14.02.2024 року по 01.09.2024 року, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
13.02.2024 року позивач отримав ВОНП лівої стопи та відповідно до форми 100 14.02.2025 року евакуйований для отримання медичної допомоги з подальшим перебування на стаціонарному лікуванні.
У цей період позивачу протиправно не було виплачено належного розміру додаткової грошової винагороди, як того передбачає постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.
Відтак, у зв'язку з отриманням бойового поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., пропорційно періодам стаціонарного лікування.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10.02.2025 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 17.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2024 № 1935 Позивачу вже було нараховано та виплачено додаткову винагороду за наступний період, зазначений у позовних вимогах: 01.04.2024 - 28.05.2024.
Виплата відповідних коштів підтверджується відомістю зарахування коштів від 27.02.2025 № 4551907.
Крім того, відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач помилково вказує, що перебував у відпустці для лікування після поранення з 29.05.2024 по 01.07.2024, однак згідно довідки ВЛК від 29.05.2024 № 2282/В, Позивачу була визначена потреба у відпустці на 30 календарних днів.
Також відповідач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2024 № 186 позивачу надавалась відпустка з 29.05.2024 по 28.06.2024. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2024 № 1574 позивачу вже було нараховано та виплачено додаткову винагороду за період зазначеної відпустки: 29.05.2024 - 27.06.2024 (до дня повернення з лікування, 28.06.2024). Виплата відповідних коштів підтверджується відомістю зарахування коштів 27.02.2025 № 4551907.
Крім того, відповідач вказує, що згідно п. 15 розділу ХХХV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260: До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Наказом про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини Позивачем від 29.03.2024 № 857 встановлено, що з 09.02.2024 по 11.02.2024 позивач був безпідставно відсутній на військовій службі, за що йому оголошено сувору догану.
Відповідно, позивача не належало включати до наказів про виплату додаткової винагороди за наступні періоди, вказані у позовних вимогах: 14.02.2024 - 29.02.2024.
Відтак, позивача не було включено до наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди від 05.03.2024 № 990.
Отже, надані позивачем медичні документи не підтверджують наявність підстав для виплати додаткової винагороди за наступні періоди: 04.03.2024 - 31.03.2024 (відповідно до довідки ВЛК № 1611 від 04.03.2024 «Довідка про обставини травми не надана», «Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».
Довідка також не встановлює ступінь тяжкості травми, як того вимагає Постанова КМУ № 168. Довідка ВЛК № 1611 від 04.03.2024 на теперішній час не виправлена, не доповнена та не оскаржувалась Позивачем.
Відтак, зазначена довідка не є належною підставою для виплати Позивачу додаткової винагороди.
За період з 02.07.2024 по 16.07.2024 надана довідка невстановленої форми, видана КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР на підтвердження стаціонарного лікування поранення, пов'язаного з захистом Батьківщини, відповідно до якої Позивач «перебував на лікуванні», проте з останньої не вбачається чи було лікування стаціонарним та не містить діагнозу, який дозволяв би вважати таке лікування пов'язаним із наслідками поранення Позивача, пов'язаного із захистом Батьківщини. 17.07.2024 - 24.07.2024 - виписка-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого від № 4946 вказує на лікування Позивача у терапевтичному відділенні за основним діагнозом, що не має зв'язку з пораненням Позивача, пов'язаним із захистом Батьківщини, оскільки основний діагноз у виписці-епікризі № 4946 викладено наступним чином: «Міокардіодистрофія змішаного генезу CH 0. Хронічний панкреатит в стадії нестійкої ремісії. Астено-тривожний розлад внаслідок ЗЧМТ (13.02.2024)». Відповідач звертає увагу, що довідка ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) № 2801 від 25.09.2024, надана Позивачем у додатках до позовної заяви, не містить згадок про «Астенотривожний розлад», а Відповідач і суд не мають належної компетенції для встановлення взаємозв'язку між поняттями «змішаний тривожно-депресивний розлад» і «астено-тривожний розлад». 25.07.2024 - 02.08.2024 - виписка-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого від № 5121 вказує на лікування Позивача у гастроентерологічному відділенні за основним діагнозом, що не має зв'язку з пораненням Позивача, пов'язаним із захистом Батьківщини, оскільки основний діагноз у виписці-епікризі № 5121 викладено наступним чином: «Хронічний гепатит змішаної етіології середньої важкості. Хронічний панкреатит ст. загострення, середньої важкості. Астенотривожний розлад внаслідок ЗЧМТ (13.02.2024)». Довідка ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) від 25.09.2024 № 2801, надана Позивачем у додатках до позовної заяви, не містить посилання на «Астено-тривожний розлад», а Відповідач і суд не мають належної компетенції для встановлення взаємозв'язку між поняттями «змішаний тривожно-депресивний розлад» і «астено-тривожний розлад». Крім того, наявність такого діагнозу третім рядком у зазначених вище виписних епікризах № 4946 та № 5121, які в цілому свідчать про лікування Позивачем застарілих захворювань, а не поранення, пов'язаного з захистом Батьківщини, дає Відповідачу підстави вважати, що вимоги Позивача містять ознаки зловживання процесуальними правами, зокрема, подання безпідставного позову в частині позовних вимог щодо виплати додаткової винагороди за періоди, зазначені у даних епікризах. 02.08.2024 - 01.09.2024 - довідка ВЛК від 02.08.2024 № 5151 однозначно вказує, що позивач потребує відпустки у зв'язку з хворобою та що «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби». Довідка також не встановлює ступінь тяжкості травми, як того вимагає Постанова КМУ № 168. Довідка ВЛК № 5151 від 02.08.2024 на теперішній час не виправлена, не доповнена та не оскаржувалась Позивачем. Відтак, зазначена довідка не є належною підставою для виплати Позивачу додаткової винагороди.
Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням та за період перебування у відпустці за станом здоров'я.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 29.12.2022 року.
Відповідно до довідки форми №100 ОСОБА_1 14.02.2024 року отримав ВОНП лівої стопи.
Згідно довідки про обставини травми №555 від 25.03.2024 року позивач отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівої стопи з вогнепальним переломом І,ІІ плюсневих кісток з незначним зміщенням уламків. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу. Травмування не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет).
У зв'язку з отриманням поранення позивач перебував на лікуванні, а саме:
- 14.02.2024 - 04.03.2024 - позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого від 04.03.2024 № 672/475;
- 04.03.2024 - 31.03.2024 - позивач перебував у відпустці для лікування після поранення згідно з довідкою ВЛК від 04.03.2024 № 1611;
- 01.04.2024 - 29.04.2024 - позивач перебував у відпустці для лікування після поранення згідно з довідкою ВЛК від 01.04.2024 № 140786.;
- 30.04.2024 - 28.05.2024 - позивач перебував у відпустці для лікування після поранення згідно з довідкою ВЛК від 30.04.2024 № 1852/В;
- 29.05.2024 - 28.06.2024 - позивач перебував у відпустці для лікування після поранення згідно з довідкою ВЛК від 29.05.2024 № 2282/В.;
- 02.07.2024 - 16.07.2024 - позивач перебував на лікуванні, що підтверджується довідкою невстановленої форми, виданою КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР;
- 17.07.2024 - 24.07.2024 - позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого від № 4946.;
- 25.07.2024 - 02.08.2024 - позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого від № 5121.;
- 02.08.2024 - 01.09.2024 - позивач перебував у відпустці для лікування після поранення згідно з довідкою ВЛК від 02.08.2024 № 5151.
Позивач зазначає, що станом на дату подання позову відповідачем не нарахована додаткова грошова винагорода за спірні періоди перебування позивача за період стаціонарного лікування після отримання травми у розмірі 100 тис. грн., у зв'язку з чим останній звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. При цьому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та діє станом на час розгляду справи.
Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та станом на час розгляду справи воєнний стан продовжує діяти.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 в редакції, яка діє з 21.01.2023 року на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Водночас, відповідно до вимог пункту 1 Постанови КМУ № 168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100 000 грн є встановлення таких обставин, як, зокрема: - перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; - перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України; - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини / перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Що стосується наявності першої умови, необхідної для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме, пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, суд зазначає наступне.
Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до довідки про обставини травми №555 від 25.03.2024 року позивач отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівої стопи з вогнепальним переломом І,ІІ плюсневих кісток з незначним зміщенням уламків. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях підчас захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу. Травмування не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет).
У вказаній довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва - Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 14.08.2008, №402 (зі змінами)) наявна інформація про обставини, при яких позивач отримав травму.
Отже суд дійшов висновку, що вказана довідка, відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, є підставою для видання наказу про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Крім того, судом встановлено, що позивачу надано невідкладну допомогу та надана первина медична картка форми 100, відповідно до якої позивач отримав ВОНП лівої стопи.
Форма № 100, яка передбачена наказом Генерального штабу Збройних сил України від 09.07.2018 №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України», та слугує в першу чергу для швидкого медичного сортування на етапі евакуації з району виконання бойового завдання з ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i профілактичних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги та прийнятим порядком евакуації.
Отже, основним та первинним документом, який підтверджує травму військовослужбовця, отриману під час бойових дій, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана лікарем (фельдшером) медичного пункту військової частини.
Крім того, відповідно до довідки ВЛК від 25.09.2024 року встановлено, що поранення: ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
Щодо наявності другої умови, необхідної для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме, поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, суд зазначає, що факт отримання позивачем тяжкого поранення також є підтвердженим у цій справі, з огляду на наступне.
Відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії від 01.04.2024 року встановлено, що поранення, Так, пов'язане з захистом Батьківщини, на підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 року №370 відноситься до тяжких травм та потребує відпустки на 30 днів.
Отже суд дійшов висновку про підтвердження вказаної умови для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Тобто щодо наявності другої умови, необхідної для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме, поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, суд зазначає, що факт отримання позивачем тяжкого поранення також є підтвердженим у цій справі.
Таким чином, судом встановлено наявність обох умов, необхідних для виплати позивачу збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Щодо оскаржуваного періоду з 14.02.2024 року по 01.09.2024 року судом встановлено наступне.
Згідно п. 15 розділу ХХХV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260: До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Наказом про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини ОСОБА_1 № 857 від 29.03.2024 року встановлено, що з 09.02.2024 по 11.02.2024 позивач був безпідставно відсутній на військовій службі, за що йому оголошено сувору догану.
Відповідно, позивача не належало включати до наказів про виплату додаткової винагороди за наступні періоди, вказані у позовних вимогах: 14.02.2024 - 29.02.2024.
Враховуючи, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби - за місяць, у якому здійснено порушення, а позивач допустив таке порушення (несвоєчасне прибуття до в/ч) у лютому 2024 року, то, відповідно, позивач позбавляється додаткової винагороди за весь лютий 2024 року.
Суд зауважує, що позивач не спростував зазначених обставин щодо несвоєчасного прибуття до в/ч НОМЕР_1 у лютому 2024 року.
На підставі викладеного, враховуючи, що за період з 14.02.2024 року по 29.02.2024 рр. він позбавлений такої винагороди, відповідно до пункту 15 розд. XXXIV Порядку №260, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за період з 14.02.2024 року по 29.02.2024 року.
Крім того, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2024 № 1935 Позивачу вже було нараховано та виплачено додаткову винагороду за наступний період, зазначений у позовних вимогах: 01.04.2024 - 28.05.2024. Виплата відповідних коштів підтверджується відомістю зарахування коштів від 27.02.2025 № 4551907.
Вказане свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за вказаний період.
Крім того, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2024 № 186 позивачу надавалась відпустка з 29.05.2024 по 28.06.2024. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2024 № 1574 позивачу вже було нараховано та виплачено додаткову винагороду за період зазначеної відпустки: 29.05.2024 - 27.06.2024 (до дня повернення з лікування, 28.06.2024). Виплата відповідних коштів підтверджується відомістю зарахування коштів 27.02.2025 № 4551907.
Вказане свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за вказаний період.
Отже спірним залишається період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року, з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, з 01.08.2024 року по 01.09.2024 року.
Як встановлено судом, позивач з 14.02.2024 по 04.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 672/475 від 04.03.2024, в період з 04.03.2024 по 31.03.2024 року перебував у відпустці для лікування після поранення згідно з довідкою ВЛК № 1611 від 04.03.2024 року.
З 02.07.2024 по 16.07.2024року позивач перебував на лікуванні, що підтверджується довідкою невстановленої форми, виданою КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР;
З 17.07.2024 по 24.07.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого від № 4946.
З 25.07.2024 по 02.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого від № 5121.
З 02.08.2024 по 01.09.2024 року позивач перебував у відпустці для лікування після поранення згідно з довідкою ВЛК від 02.08.2024 № 5151.
При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, що вказане лікування не було пов'язано з отриманою позивачем травмою, оскільки в наданих документах, а також у медичній характеристиці зазначено, що вказані діагнози позивача виникли внаслідок ЗЧМТ 13.02.2024 року.
Доказів існування обставин, за якими військовослужбовець позбавляється додаткової винагороди, відповідно до пункту 15 розд. XXXIV Порядку №260, відповідачем не надано та з матеріалів справи судом не встановлено.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність усіх умов, необхідних для виплати позивачу збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення є протиправною.
За таких обставин, позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн. за весь час (періоди) перебування на лікуванні, а саме: з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року, з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, з 01.08.2024 року по 01.09.2024 року.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року, з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, з 01.08.2024 року по 01.09.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року, з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, з 01.08.2024 року по 01.09.2024 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року, з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, з 01.08.2024 року по 01.09.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.