Справа № 420/6318/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач ГУ ПФУ в Одеській області), у якому, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та скасувати рішення № 2729-1476/М-02/8-1500/25 від 03.02.2025 року щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по країні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки при призначенні позивачу ОСОБА_1 , пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 03 січня 2025 року із застосуванням заробітної плати в перерахунку на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2022, 2023, 2024 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з розрахунку вже отриманих сум пенсії.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог позивача вказує, що за її заявою від 19.12.2014 року було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ ( далі Закон № 1788). як працівнику освіти. Продовжуючи працювати та досягнувши 60 років, позивачка 03.01.2025 року звернулась до ГУ ПФУ з заявою про призначення їй пенсії за віком (перехід на інший вид пенсії), відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон 1058) надавши всі необхідні документи на призначення пенсії, що підтверджується копією заяви. Рішенням ГУ ПФУ від 10.01.2025 року призначено позивачці пенсію за віком у розмірі 4844,62 грн., при цьому у розрахунок заробітної плати для призначення пенсії було взято середню заробітну плату (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (7994,47 гри.). У відповідь на заяву позивачки про перерахунок її пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, ГУ ПФУ листом-відповіддю № 2729-1476/М-02Х8-1500X25 від 03.02.2025 року протиправно відмовило мотивуючи тим, що пенсію переведено з одного виду пенсії на інший в межах одного закону. Позивачка не погоджується з вказаною позицією відповідача, оскільки у даному випадку мало місце саме призначення пенсії за віком за нормами іншого Закону, а тому показник середньої заробітної плати повинен враховуватись відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто застосовується середня заробітна плата за 2022-2024 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
20.03.2023 року судом зареєстровано від відповідача відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що первинне призначення пенсії Позивачу було здійснено 19.12.2014, а переведення 03.01.2025. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Позивачу при переведені з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами ч. 2 ст. 42, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV застосовано показник середнього заробітку по Україні за 2014-2016 з урахуванням індексації у 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках- 7994,47 грн, а не показник за 2014-2016 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 %, як то стверджує Позивач у позовній заяві. Оскільки при переведені з одно виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а тому розраховуючи пенсію Позивача за віком, Головне управління вірно застосувало показник середньої заробітної плати за 2014-2016 з урахуванням індексації, як це передбачено ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV.
17.03.2023 року на виконання ухвали суду від 06.03.2025 р. ГУ ПФУ в Одеській області надало суду копію матеріалів пенсійної справи позивача.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 з 19.12.2014 року була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ ( далі Закон № 1788) як працівнику освіти.
03.01.2025 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою за № 19 про перехід на інший вид пенсії - за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.01.2025 рішенням Любашівського ОУ ПФУ № 951260125826 про перерахунок ( перехід з виду на вид) пенсії ОСОБА_1 з 03.01.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в сумі 2980.00 грн.
03.02.2025 року ГУ ПФУ в Одеській області листом № 2729-1476/М-02Х8-1500X25 на заяву ОСОБА_1 повідомило, що частиною 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви -на підставі документів" про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Згідно заяви ОСОБА_1 від 03.01.2025 переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону, як працюючій особі при страховому стаж і 43 роки 1 місяць (коефіцієнт стажу - 0,43083, стаж враховано по 30.09.2024), середньомісячній заробітній платі 10920,77 грн (коефіцієнт заробітної плати 1,36604 x 7994,47 грн), визначеній за період з 01.07.2000 по 30.09.2024 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір становить 4844,62 грн, де: розмір пенсії за віком - 4705,00 грн; доплата за 13 років понаднормативного стажу - 139,62 грн. Оскільки з 19.12.2014 ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком врахована заробітна плата за 2014-2016 роки (7994,47 грн.), проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону. Отже, для застосування показника середньої заробітної плати (доходу), за 2022-2024 роки підстави відсутні.
Вважаючи бездіяльність та рішення відповідача щодо застосування середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки при обчисленні пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі по тексту - Закон № 1058-ІУ), яким визначено, зокрема
- за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника. ( частина перша статті 9 Закону №1058-ІV);
- особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. ( стаття 10 Закону № 1058-ІУ);
- заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. ( частина друга статті 40 Закону №1058-IV);
- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. ( частина 3 ст. 45 Закону № 1058-ІУ).
- до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років. ( пункти 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV)
VI. Оцінка суду.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалам справи, позивачу первинно 19.12.2014 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту « е» статті 55 Закону України « Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII ( далі - Закон № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Так, пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII передбачено право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
Статтею 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Як вбачається з рішення ОУ ПФУ № 951260125826 від 08.01.2025 ОСОБА_1 з 03.01.2025 року перераховано пенсію у зв'язку з переведенням пенсії за вислугу років, призначену за нормами Закону України « Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, на пенсію за віком відповідно до України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
Відтак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа №577/2576/17), Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року (справа №720/208/17), від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17, від 18 серпня 2020 року у справі № 263/6611/17.
Суд зазначає, що протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що при обчисленні пенсії позивача внаслідок переведення з одного виду пенсії на інший відповідач протиправно не застосував показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, як того вимагає частина друга статті 40 Закону № 1058-ІV, а тому наявні підстави для визнання таку бездіяльність протиправною.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи, беручи до уваги релевантну практику Верховного Суду у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком з 03 січня 2025 року із застосуванням заробітної плати в перерахунку на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2022, 2023, 2024 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з розрахунку вже отриманих сум пенсії.
Щодо позовних вимог в частині скасування рішення ГУ ПФУ № 2729-1476/М-02/8-1500/25 від 03.02.2025 року, то пунктом 19 частини 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Оскільки в даному випадку оскаржуване рішення ГУ ПФУ № 2729-1476/М-02/8-1500/25 від 03.02.2025 року за своїм змістом є фактично перерахунком пенсії з одного виду пенсії на інший, тому не відповідає ознакам рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні вказаної норми КАС України, що є підставою для відмови у задоволені позову у цій частині.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог..
VIII. Розподіл судових витрат.
Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України)
Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується платіжним документом від 17.02.2025 р.
Оскільки спір виник внаслідок бездіяльності, визнаної за результатом розгляду даної справи протиправною, тому сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі..
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по країні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки при призначенні позивачу ОСОБА_1 , пенсії за віком;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 03 січня 2025 року із застосуванням заробітної плати в перерахунку на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2022, 2023, 2024 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з розрахунку вже отриманих сум пенсії.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна