17 листопада 2025 р. № 400/7477/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплатити додаткової винагороди передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування па стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за період з липня 2024 по квітень 2025 року та щодо ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 23.04.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 додаткової винагороди передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування па стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення, у зв'язку із отриманням тяжкого поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за період з липня 2024 по квітень 2025 року та щодо ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 23.04.2025 та індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 23.04.2025.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці за станом здоров'я для лікування після вищевказаного тяжкого поранення. Однак, військовою частиною йому не нараховано та не виплачено у належному розмірі додаткову грошову винагороду за період перебування на лікуванні, а також у зв'язку з перебуванням у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
Ухвалою від 17.07.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.09.2025 року - 10:00год.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 №732/1524 від 27.07.2024 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 01.07.2024 року отримав поранення, а саме: сліпе проникаюче поранення тазу з вогнепальним переломом крижі, з пошкодженням прямої кишки та був евакуйований до СП медичної роти НОМЕР_2 ОБрМП.
Поранення вважається таким, що отримане під час виконання обовязків військової служби, а саме виконання бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони Батьківщини у результаті обстрілу з боку противника. Поранення ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
На етапах медичної евакуації виконано оперативне втручання - ПХО вогнепальної рани. 02.07.2024 року позивача було евакуйовано до ВМКЦ ПнР, де позивач знаходився на стаціонарному лікуванні по 03.07.2024 року, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6991. 03.07.2024 року довставлений до етапу мед. евакуації до КНП "КМКЛ №1".
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 15307 від 15.07.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні з 03.07.2024 по 15.07.2024 рік.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 9908 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.07.2024 по 17.07.2024 рік.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1722 від 01.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.07.2024 по 01.08.2024 рік.
Відповідно до довідки ВЛК №916 від 01.08.2024 року позивачу було визначено потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6483 від 23.09.2024 рку перебував на стаціонарному лікуванні з 28.08.2024 по 23.09.2024 рік.
Відповідно до довідки ВЛК №2334 від 20.09.2024 року позивачу було визначено потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7776 від 18.11.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні з 21.10.2024 по 19.11.2024 рік. Лікувальні і трудові рекомендації: Відпустка строком 30 діб для лікування після операції згідно рішення ВЛК від 18.11.2024 року.
Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК №50 від 06.01.2025 року позивачу було визначено потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК №1219 від 14.03.2025 року позивачу було визначено потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Згідно виписки із медичної карти (стаціонарного) хворого №4446/373 від 23.04.2024 року позивач перебував у стаціонарі з 18.03.2025 по 23.04.2025.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №2025-0415-1847-5315-7 від 18.04.2025 року на підставі статті 81 графи II розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі збільшеної винагороди до 100 000 грн. відповідно до положень постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 вказаної Постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 (в редакції станом на час отримання позивачем травми) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Як зазначено в абзаці 4 пункту 11 розділу ХХХIV наказу Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядок № 260) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Отже, як Постановою № 168, так і Порядком № 260 унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень виплачується у тому числі тим військовослужбовцям, які у зв'язку з травмою чи пораненням, пов'язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у тому числі і закордонних з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено перебування перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за період, а також за час його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення відповідно до довідок ВЛК.
Доказів виплати додаткової грошової винагороди суду не надано.
Враховуючи наведене суд вважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу за період з 05.03.2022 по 23.04.2025 збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці за станом здоров'я.
Щодо ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2022 по 23.04.2025, суд зазначає, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Тому в задоволені позову в цій частині відмовляє.
З огляду на викладене вище, суд прийшов до переконання про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-80, 90, 139, 243-246, 255, 293 КАС України суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з липня 2024 по квітень 2025 року.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з липня 2024 по квітень 2025 року.
4. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар