про повернення позовної заяви
17 листопада 2025 рокусправа № 380/21875/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про зобов'язання до вчинення дій,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) сформувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, на рахунки якого було зараховано збір (ГУК Львів/Галицький р-н/24140500) подання відповідно до приписів Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787, про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 21 289 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять гривень нуль копійок), відповідно до Платіжної інструкції № 220e5105-d6db-4947-9259-13a16550111a від 25.04.2025 р.
Ухвалою суду від 07.11.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення такої ухвали на усунення недоліків шляхом подання до суду обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням поважних причин його пропуску та наданням доказів щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду із позовом.
13.11.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, у якій просить визнати усунутими недоліки позовної заяви, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
В обґрунтування заяви зазначає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування було сплачено 25.04.2025 р. при купівлі нерухомості; 03.10.2025 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про повернення цього збору; відповіддю від 20.10.2025 р. № 1300-5504-8/137984 орган відмовив у задоволенні заяви, чим і порушив право позивача на повернення помилково сплаченого збору.
Представник позивача вважає, що саме з дати отримання цієї відмови 20 жовтня 2025 р. починається перебіг шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. НА думку представника позивача позов подано 04.11.2025, тобто в межах установленого законом 6-місячного строку звернення до суду.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, через помилковість сплати якого виник цей спір, сплачений позивачем 25.04.2025 року згідно квитанції № 220e5105-d6db-4947-9259-13a16550111a під час операції з купівлі-продажу нерухомого майна. Із даним позовом позивач звернулась до суду лише 04.11.2025 року.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Суд зауважує, що відлік строків для звернення до суду (в тому числі, у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду відповідної заяви з метою спонукання до вчинення певних дій) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом. Саме по собі звернення позивача із заявою до суб'єкта владних повноважень не робить вказані правовідносини триваючими, і не поновлює пропущеного строку на звернення до суду.
Початок перебігу строку на звернення до суду розпочався для позивача саме з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про своє порушене право, й таким днем є дата сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (25.04.2025), платником якого, на переконання позивача, вона не є, й, відповідно, який був сплачений нею помилково.
Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 19.08.2021 у справі №360/2687/20.
Суд також звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зауважує, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Представник позивача не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення позивача до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
За наведених обставин, суд робить висновок, що наведені доводи позивача щодо строку звернення з даним позовом до суду є неповажними.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачу, оскільки судом не встановлено поважних підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
Оскільки позивач, у наданий судом строк, не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно з п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами. Повернення позовної заяви не позбавляє права позивача повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати підписання ухвали.
Повний текст ухвали складено 17.11.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович