17 листопада 2025 рокусправа № 380/16332/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала в здійсненні нарахування та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 14 днів у рік звільнення без застосування коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог урахування вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 35 днів у рік звільнення, обчислені із застосуванням коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягала в не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 51 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень за рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем обчислено грошову компенсацію за невикористані дні відпусток не у повному обсязі, адже ним не враховані вимоги п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яким встановлено її обчислення із помноженням невикористаних днів щорічної основної відпустки, а також днів додаткової відпустки у рік звільнення на коефіцієнт 2,5 тим, які мають вислугу до 10 календарних років. Окрім того, Відповідач, обраховуючи грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір вказаної виплати, не включив суму додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Відповідно до п. 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня. Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня. Аналіз наведеного пункту при співставленні його з обставинами цієї справи свідчить про те, що розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки у рік звільнення Позивача (2024) мав бути обчислений із помноженням днів невикористаних відпусток у рік звільнення на 2,5. Стверджує, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу при звільненні з військової служби грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки - 16 днів - за 2023 рік, невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій - 35 днів за 2025 рік, а всього в загальній кількості за 51 день. Також вважає, що відповідач протиправно розрахував суму компенсації за невикористані дні відпустки без урахуванням у складі грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Щодо стягнення моральної шкоди, вказав таке. 11.10.2023 рядовий ОСОБА_1 отримав: множинне вогнепальне осколкове поранення кінцівок, наскрізне поранення правого плеча з уламковим переломом нижньої третини плечової кістки з дефектом кісткової та м'яких тканин з наявністю сторонніх тіл, сліпі та наскрізні поранення м'яких тканин лівого стегна та гомілки з наявністю сторонніх тіл , що зафіксовано в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2023 № 4586А, а також довідці (додаток 5 до Положення про військово-лікарському експертизу в Збройних Силах України) від 21.10.2023 № 222/8/152А. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2023 № 328 рядовий ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вибув у лікарню, КНП “Куп'янське територіальне медичне об'єднання» м. Куп'янськ Харківської області з 11.10.2023, про що внесені відомості на підставі доповіді командира медичної роти від 13.11.2023 б/н, направлення начальника медичної служби від 13.11.2023 б/н. Згідно листа від Міністерства охорони здоров'я (вихідний 29/1700/2-24 від 12.01.2024) відповідно до пункту 8 Порядку направлення осіб із складових сил оборони та безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 411, військовослужбовець ОСОБА_1 15.01.2024 був направлений на лікування до закладу охорони здоров'я Французької Республіки. У той же час, перебуваючи на лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 військовослужбовцю ОСОБА_1 проведений медичний огляд військово лікарською комісією та рекомендовано надати відпустку за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів, що підтверджує в своїй доповіді тимчасово виконуючий обов'язки заступника начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 30.01.2024 № 550/775. Після чого військовослужбовець звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де вже за допомогою відповідальних посадових осіб, оскільки пораненою рукою це досить складно, склав рапорт про надання відпустки за станом здоров'я до якого долучив довідку згаданої ВЛК. У подальшому цей рапорт був направлений до військової частини НОМЕР_1 , проте жодного реагування збоку командування бригади з цього приводу не було. Згідно висновку за підписом командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_2 та лікуючого лікаря ОСОБА_3 від 11.12.2023 громадянину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає у АДРЕСА_1 , має діагноз: “ВОСП (11.10.2023) Наскрізне поранення правого плеча з уламковим переломом н/3 плечової кістки з дефектом кісткової тканини та м'яких тканин, сліпі поранення лівого стегна та гомілки» було необхідне направлення із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на лікування за кордон». Також зазначив, що прибувши до ТЦК та СП для подання заяви на отримання одноразової виплати після встановлення групи інвалідності, Позивач дізнався про своє звільнення. З урахуванням наведеного, Відповідач протиправно позбавив тяжко пораненого ветерана війни - Позивача, належних йому за законодавством виплат, чим завдав значних моральних страждань, позбавив можливості витратити ці недоотримані кошти на лікування. Така байдужість збоку Держави, в особі відповідача, цілком об'єктивно викликала негативні емоції Позивача, змістом яких є душевний біль, тривогу та занепокоєння за майбутнє, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, по відношенню до себе, а також інші негативні переживання. Тому звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснювався позивачу з розрахунку 2,5 календарних дня, згідно з пунктом 3 розділу ХХХІ Наказу № 260, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які він отримував за останньою штатною посадою, що спростовує твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача. Також відповідач стверджує, що чинним законодавством не передбачено включення одноразових додаткових видів грошового забезпечення до грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. Крім того відповідач вважає, що позивачем не доведено як сам факт завдання йому моральної шкоди, яка на його думку, полягає у душевних стражданнях, переживаннях, стресі та відчутті невизначеності, так і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача і такими відчуттями позивача. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
ОСОБА_1 у період з 12.07.2023 по 24.12.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.
11.10.2023 рядовий ОСОБА_1 отримав множинне вогнепальне осколкове поранення кінцівок, наскрізне поранення правого плеча з уламковим переломом нижньої третини плечової кістки з дефектом кісткової та м'яких тканин з наявністю сторонніх тіл, сліпі та наскрізні поранення м'яких тканин лівого стегна та гомілки з наявністю сторонніх тіл, що зафіксовано в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2023 № 4586А, а також довідці (додаток 5 до Положення про військово-лікарському експертизу в Збройних Силах України) від 21.10.2023 № 222/8/152А.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2023 № 328 рядовий ОСОБА_1 , стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вибув у лікарню, КНП “Куп'янське територіальне медичне об'єднання» м. Куп'янськ Харківської області з 11.10.2023, про що внесені відомості на підставі доповіді командира медичної роти від 13.11.2023 б/н, направлення начальника медичної служби від 13.11.2023 б/н.
Рядовим ОСОБА_1 після отримання поранення на адресу Командування Медичних Сил Збройних Сил України скеровано адвокатський запит, який зареєстрований за вихідним 17.01.2024 № 17-01_24-04.
31.01.2024 заступником командувача Медичних Сил Збройних Сил України полковником медичної служби ОСОБА_5 на згаданий адвокатський запит надано відповідь, у якій повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_1 перебував на лікуванні:
- з 11.10.2023 по 20.10.2023 у військовій частині НОМЕР_4 (відповідно до доповіді командира військової частини НОМЕР_5 від 27.01.2024 № 553/469);
- з 21.10.2023 по 24.11.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Західного Регіону (відповідно до доповіді тимчасово-виконуючого обов'язки заступника начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 30.10.2024 № 550/775);
- з 24.11.2023 по 30.12.2023 у військовій частині НОМЕР_3 (відповідно до доповіді тимчасово-виконуючого обов'язки заступника начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 30.01.2024 № 550/775).
Також повідомлено, що згідно з листом від Міністерства охорони здоров'я (вихідний 29/1700/2-24 від 12.01.2024) відповідно до пункту 8 Порядку направлення осіб із складових сил оборони та безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 411, військовослужбовець ОСОБА_1 15.01.2024 був направлений на лікування до закладу охорони здоров'я Французької Республіки.
У той же час, перебуваючи на лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 військовослужбовцю ОСОБА_1 проведений медичний огляд військово лікарською комісією та рекомендовано надати відпустку за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів, що підтверджується доповіддю тимчасово виконуючий обов'язки заступника начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 30.01.2024 № 550/775.
Згідно з висновком за підписом командира військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_2 та лікуючого лікаря ОСОБА_3 від 11.12.2023 громадянину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає у АДРЕСА_1 , має діагноз: “ВОСП (11.10.2023) Наскрізне поранення правого плеча з уламковим переломом н/3 плечової кістки з дефектом кісткової тканини та м'яких тканин, сліпі поранення лівого стегна та гомілки» було необхідне направлення із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на лікування за кордон».
Листом Міністерства охорони здоров'я № 23.02.2024 № 29/8456/2-24 направлено позивача на лікування до медичного закладу до Французької Республіки. Так, Міністерством повідомлено, що з метою недопущення поширення персональних даних кожен пацієнт кодується порядковим номером у інформаційній системі, зокрема, ОСОБА_1 надано номер № 2538. У свою чергу, Міністерством проінформовано ІНФОРМАЦІЯ_3 , Адміністрацію прикордонної служби та Міністерство закордонних справ України про погодження з іноземною стороною переліку захисників України, яких заклади охорони здоров'я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордоном (додаток № 3 до цього листа), у тому числі ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2024 № 366 Позивача, звільненого наказом командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 24 грудня 2025 року № 544-РС відповідно до частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII з військової служби у відставку за пунктом 2 підпунктом “б», з 24 грудня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 02 роки 2 дні. Наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані 16 днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також за невикористані 14 днів додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2024 рік.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача, яка полягала в здійсненні нарахування та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 14 днів у рік звільнення без застосування коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог урахування вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», а також щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частинами другою, четвертою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 1, абз. 3 п. 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою № 704, окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також визначено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (Додаток 15). У вказаному додатку серед щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відсутні винагороди.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Тобто, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпустки, необхідно виходити з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Слід окремо зауважити, що одноразові додаткові види грошового забезпечення до обрахунку компенсації за невикористані дні відпустки не включаються.
Виходячи з аналізу Порядку № 260 до місячного грошового забезпечення не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), в пункті 1 якої передбачалось, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З аналізу приписів цієї Постанови № 168 у подальших редакціях, зокрема, що діяли у період служби позивача і отримання ним такої винагороди, вбачається, що вирішуючи питання віднесення додаткової винагороди, встановленої вказаною Постановою, до тих виплат, які мають постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення суд зазначає, що її пункти 1-1, 1-2 Постанови № 168 чітко і однозначно встановлюють, що, зокрема:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів тощо;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, є тимчасовою та, відповідно, не включається до місячного грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24, від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23, яка, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
До цього ж, пункту 2 розділу І Порядку № 260 прямо передбачає, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення (абз. 17).
Додаток 15 до Постанови № 704 теж не включає винагороди до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Додатково суд зазначає, що і наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 729 про деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» теж відносить додаткову винагорода, передбачено Постановою № 168, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація за невикористані дні відпустки, включаються ті його складові, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану та інших обставин, передбачених Постановою № 168, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована компенсація за невикористані дні відпустки, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягала в не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та про зобов'язання відповідача нарахувати та доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 51 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягала в здійсненні нарахування та виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 14 днів у рік звільнення без застосування коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог урахування вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та про зобов'язання відповідача нарахувати та доплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 35 днів у рік звільнення, обчислені із застосуванням коефіцієнту 2,5 відповідно до вимог п. 3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», суд враховує таке.
Пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) у редакції, яка була чинною на рік звільнення, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
В аспекті цієї справи тривалість щорічної основної відпустки позивача за повний рік служби, який має вислугу в календарному обчисленні 12 років, повинна була становить 35 календарних днів.
Пунктом 3 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), врегульовано порядок обчислення тривалості відпустки за неповний рік служби в рік звільнення.
Абзацом 1 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 встановлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки (абзац 2 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260).
В аспекті цієї справи позивач відноситься до «інших військовослужбовців», оскільки його було звільнено у зв'язку із закінченням строку контракту, а не за підставами, передбаченими абзацом 1 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, тобто застосуванню підлягає абзац 2 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260.
Отже, тривалість відпустки позивача не за будь-який рік, а саме в році звільнення, визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення: за кожен повний місяць служби.
За змістом абзаців 3-8 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 така пропорційність встановлюється наступним чином: грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня. Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Кількість днів відпустки, яка зазначена у витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2024 № 365, не є спірною у межах цієї справи.
До додаткової відпустки як учаснику бойових дій у році звільнення правила пропорційності, встановлені абзацами 2-8 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, застосовані бути не можуть, оскільки стаття 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, пункт 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ встановлюють фіксовану тривалість відпустки строком 14 календарних днів на рік.
Наказом від 24 грудня 2024 року № 366 підтверджується, що позивачеві при звільненні нараховано та виплачено грошову компенсацію за 14 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік.
На спростування доводів позивача суд зазначає, що ані нормами статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, ані пунктом 3 розділу XXXI Порядку № 260 не передбачено застосування пропорційності, наприклад, 2, 9 календарних дні за кожен день невикористаної відпустки при обчисленні грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки у рік звільнення.
При виборі та застосуванні норм права судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 28 квітня 2023 року у справі № 280/7318/20, а також у постанові від 02 травня 2025 року у справі № 240/4156/24.
Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн, зазначає таке.
Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд зауважує, що позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв'язку такої шкоди із діями військової частини НОМЕР_1 . Доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди суду не надано.
Сам лише факт порушення прав не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Крім того, в межах цієї справи судом не встановлено порушення відповідачем прав і свобод позивача.
За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Ураховуючи, що позивач у цій справі не поніс витрат у вигляді судового збору, такий стягненню із відповідача не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.