13 листопада 2025 рокуСправа № 280/7550/24 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 виплати щомісячного грошового забезпечення (розмірів посадового окладу, премії, надбавки за особливості проходження служби) на рівні, визначеному Законодавством України, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (у період з 23.12.2022 по 31.12.2022) та Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" (у період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, премії, надбавки за особливості проходження служби), на рівні, визначеному Законодавством України, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (за період з 23.12.2022 по 31.12.2022) та Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 виплати додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, п.п. 2, 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 №260, за період перебування на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 29 по 31 травня 2023 року включно збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, п.п. 2, 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 №260, за період перебування на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 29 по 31 травня 2023 року включно збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягає у нездійснені ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби виплати, визначених наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2023 № 216 компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (3 дні); грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік; компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (18 днів); одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 за 8 календарних місяців у повному обсязі, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 визначені наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2023 № 216: компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (3 дні); грошову допомоги на оздоровлення за 2023 рік; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (18 днів); одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 за 8 календарних місяців, з урахуванням грошового забезпечення на рівні, визначеному Законодавством України, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (за період з 23.12.2022 по 31.12.2022) та Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 в адміністративній справі № 280/7550/24 залишено без змін.
Рішення набрало законної сили 03.04.2025.
Виконавчі листи позивачем не отримувалися.
22 вересня 2025 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Литвинця Юрія Володимировича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. У своїй заяві заявник стверджує, що відповідач, протягом більше чотирьох місяців, навмисно не виконує означене рішення суду та просить суд зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, призначено до розгляду заяву без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні та запропоновано учасникам подати до суду письмові пояснення щодо заяви, яка перебуває на розгляді, а також документи в обґрунтування наданих пояснень.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2025 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 у строк 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання даної ухвали про встановлення судового контролю.
03 листопада 2025 року на адресу суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано звіт про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24. Відповідач у звіті вказує, що 30.10.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 залишок фінансування, що залишився по факту списання безспірних списань, було виплачено пропорційно в погашення заборгованості за судовими рішеннями, в тому числі на користь ОСОБА_1 у розмірі 20 562,39 грн - 26,53% від загального обсягу залишку на рахунку за КЕКВ 2800 (що відповідає частці загального обсягу заборгованості за судовими рішеннями, які перебувають на судовому контролі).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2025 прийнято до розгляду звіт про виконання судового рішення у справі, призначено до розгляду звіт без виклику сторін в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її надходження, запропоновано позивачу у строк до 10.11.2025 подати до суду письмові пояснення щодо змісту звіту та повноти виконання судового рішення відповідачем.
Від представника позивача 06.11.2025 надійшли додаткові пояснення відповідно до яких 31.10.2025 позивач отримав на картковий рахунок від відповідача 20 562,39 грн. Утім, позивачу не зрозуміло - з чого саме складається ця сума. Тобто, невідомо - в якій конкретно частині виконано рішення суду. У звіті відповідача від 01.11.2025 теж не вказано з чого складається виплата.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Згідно з ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Положеннями ст. 382-2 КАС України визначено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Положеннями ст. 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Конституційним Судом України у рішенні від 26.06.2013 взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави, як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30.06.2009 №16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006 заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 01.03.2023 у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19.04.2023 у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.
Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 241 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Рішенням суду від 02.12.2024 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, премії, надбавки за особливості проходження служби), на рівні, визначеному Законодавством України, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (за період з 23.12.2022 по 31.12.2022) та Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт; здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, п.п. 2, 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07.06.2018 №260, за період перебування на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 29 по 31 травня 2023 року включно збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні; перерахувати та виплатити ОСОБА_1 визначені наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2023 № 216: компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (3 дні); грошову допомоги на оздоровлення за 2023 рік; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (18 днів); одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 за 8 календарних місяців, з урахуванням грошового забезпечення на рівні, визначеному Законодавством України, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (за період з 23.12.2022 по 31.12.2022) та Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідач у звіті вказує, що ним сплачено заборгованості за судовими рішеннями на користь ОСОБА_1 у розмірі 20 562,39 грн.
Водночас, з огляду на відсутність в матеріалах адміністративної справи детального розрахунку належних до виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 сум грошового забезпечення у суду відсутні підстави вважати, що судове рішення виконано.
Також, згідно наданого розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення А0989 на липень 2025 року на виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 ОСОБА_1 належало до виплати грошове забезпечення у сумі 54 111 грн. та додаткова винагорода на період воєнного стану у сумі 9 677,00 грн.
Вказане свідчить про часткове виконання відповідачем рішення суду , а тому суд вважає за можливе прийняти звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до ч.11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 статті 382-1 цього Кодексу.
З огляду на те, що рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 виконано не в повному обсязі суд враховуючи приписи ч. 11 ст. 382-3 КАС України вважає за можливе встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду.
Суд наголошує на тому, що звіт має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України та містити детальний розрахунок належних до виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 сум грошового забезпечення (в розрізі складових).
Керуючись ст. 241, 248, 382-1 - 382-3 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24.
Встановити Військової частини НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 до 31.01.2026.
Звернути увагу Військової частини НОМЕР_1 на те, що звіт про виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України та містити детальний розрахунок належних до виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 сум грошового забезпечення (в розрізі складових).
Повідомити Військовій частині НОМЕР_1 , що у разі виконання рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №280/7550/24 до спливу встановленого судом граничного строку подання звіту про виконання судового рішення, боржник має право подати відповідний звіт за фактом виконання судового рішення раніше спливу граничного строку.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвала виготовлена та підписана 13 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз