17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 640/643/21
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, ГСЦ МВС), у якому просить: визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2016 року №242 о/с про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 суми у розмірі 1241,94 грн.
В обґрунтування позову вказує, що із 04.03.2016 по 22.11.2016 працювала в Головному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України. При звільненні у листопаді 2016 року, на підставі наказу від 07 листопада 2016 року №242 о/с, із заробітку було утримано 1241,94 грн, як зайво нарахованих та виплачених відпускних за червень 2016 року. Позивач вважає такий наказ протиправним, таким що суперечить ст. 127 КЗпП України та порушує її права та інтереси.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 15.04.2021. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що при проведенні розрахунку відпускних у жовтні 2016 року, відповідачу стало відомо про зайво нараховану суму відпускних за червень 2016 року у сумі 1241,94 грн. До цього часу ГСЦ МВС не було відомо та не могло бути відомо про зайво виплачену суму коштів, оскільки уповноважена особа, яка допустила арифметичну помилку, виявила її тільки в жовтні 2016 року. Враховуючи, що позивачу були зайво виплачені кошти в сумі 1241,94 грн, про що стало відомо у жовтні 2016 року, то на підставі ст. 127 КЗпП України та наказу №242 о/с від 07.11.2016, було утримано із заробітної плати зайво нараховану суму відпускних за червень 2016 року. Зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду та просить позов залишити без розгляду.
Пояснення позивача надійшли до суду 31.05.2021.
Ухвалою суду від 07.12.2021 постановлено в задоволенні клопотання Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ про залишення позову без розгляду відмовити.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На підставі пункту другого розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ, за результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 07 березня 2025 року, суддю Лавренчук О.В. визначено головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи
Суддя Лавренчук О.В. своєю ухвалою від 12.03.2025 прийняла позовну заяву до строщеного позовного провадження.
До суду надійшла заява Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про закриття провадження у справі.
Суддя своєю ухвалою від 22.04.2025 постановила відмовити у задоволенні заяви Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (вх. №23209/25 від 26.03.2025) про закриття провадження у справі.
У період із 30.06.2025 по 18.07.2025, із 06.08.2025 по 26.08.2025, із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Частиною 4. ст. 78 КАС України, встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 826/1575/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вказано:
"14. У період з 04 березня 2016 року по 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 (державний службовець 6 рангу) працювала на посаді начальника відділу нормативно-правового забезпечення управління юридичного забезпечення ГСЦ МВС, на яку була переведена з Міністерства інфраструктури України.
15. Наказом ГСЦ МВС від 21 листопада 2016 року №263о/с ОСОБА_1 22 листопада 2016 року звільнено на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з переведенням до Міністерства юстиції України. Цим наказом також констатовано, що невикористана щорічна відпустка за фактично відпрацьований час з 04 березня 2016 року по 22 листопада 2016 року складає 8 календарних днів щорічної основної відпустки та 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби."
" 17. Наказом ГСЦ МВС від 13 червня 2016 року №90о/с ОСОБА_1 було надано частину щорічної відпустки на 2 календарні дні 16-17 червня 2016 року за період з 24 травня 2015 року по 03 березня 2016 року, тобто за період, коли позивач працювала у Міністерстві інфраструктури України. Ця відпустка мала бути оплачена за рахунок коштів, перерахованих Міністерством інфраструктури України, як компенсація за невикористану Мазуренко Людмилою Анатоліївною відпустку.
18. Проте, як стверджує відповідач, ним помилково нараховано і виплачено ОСОБА_1 1241,94 грн, як за період роботи в ГСЦ МВС, замість правильної суми 375,06 грн за рахунок грошової компенсації невикористаної відпустки з попереднього місця роботи. У зв'язку з цим, помилково нарахована і виплачена позивачеві сума в розмірі 1241,94 грн підлягала утриманню із заробітної плати, як помилково виплачена.
19. При проведенні розрахунку відпускних у жовтні 2016 року відповідач нарахував і виплатив ОСОБА_1 суму 5249,54 грн, яка включала 375,06 грн, розрахованих за період роботи позивача в Міністерстві інфраструктури України. Проте помилково виплачена сума 1241,94 грн не була утримана із заробітної плати, що підтверджується розрахунковим листом за жовтень 2016 року, реєстром працівників на перерахування за жовтень 2016 року в банк і розрахунково-платіжною відомістю №ГСЦ15-89 за жовтень 2016 року. Спірна сума була утримана відповідачем у листопаді 2016 року, що підтверджується розрахунковим листом за відповідний період."
Вказані обставини визнаються сторонами та, в силу приписів 4. ст. 78 КАС України, не доказуються при розгляді даної адміністративної справи.
Пунктом 1 наказу ГСЦ МВС від 07 листопада 2016 року №242о/с «Про надання відпусток та відрахування із заробітної плати» вирішено: " Утримати відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України із заробітної плати ОСОБА_1 , начальника відділу нормативно-правового забезпечення управління юридичного забезпечення, суму в розмірі 1241,94 грн, як зайво нараховану суму відпускних за червень 2016 року. Підстава: доповідна Лапенко Н.Г. від 02.11.2016" (а.с. 21)
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає пункт 1 наказу ГСЦ МВС від 07 листопада 2016 року №242о/с «Про надання відпусток та відрахування із заробітної плати» протиправним та таким, що порушує її права та інтереси.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2, 3 ст. 5 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини, які виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За ч. 3 ст. 83 КЗпП України, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).
У частині 1 статті 57 Закону №889 визначено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 127 Кодексу законів про працю України: відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.
У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Згідно підп. 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 визначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст.127 КЗпП (322-08), суди мають враховувати, що: 1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.
Прикладом рахункової (лічильної) помилки може бути отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Отже, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року, справа №520/21140/18 сформовано такий висновок щодо застосування права: "До лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні".
Заперечуючи позовні вимоги відповідач стверджує, що ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки тривалістю 2 календарні дні - 16-17 червня 2016 року, за період роботи з 24 травня 2015 року по 03 березня 2016 року, тобто за період, коли позивач працювала у Міністерстві інфраструктури України. За твердженням відповідача, вказана відпустка мала бути оплачена за рахунок коштів, перерахованих Міністерством інфраструктури України, як компенсація за невикористану позивачем відпустку. Відповідач вважає, що ГСЦ МВС помилково нараховано і виплачено позивачу 1241,94грн як за період роботи в ГСЦ МВС, замість правильної суми - 375,06 грн, за рахунок грошової компенсації невикористаної відпустки з попереднього місця роботи.
Отже, підставою для прийняття п. 1 оскаржуваного наказу, є виплата відповідачем коштів у розмірі 1241,94 грн, які, як стверджує відповідач, мали бути оплачені ОСОБА_1 за рахунок коштів, перерахованих Міністерством інфраструктури України, а не за рахунок коштів ГСЦ МВС.
Пункт 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України: не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, законодавцем встановлено два виключення із наведеного правила щодо неповернення безпідставно виплаченої, зокрема у випадку, що розглядається матеріальної допомоги на оздоровлення, по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом лічильної помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, та як наслідок, кошти підлягають поверненню у разі наявності цих фактів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року у справі 6-91цс14, від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13 та Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року та від 03 березня 2020 року у справах № 487/3380/16-а та № 804/979/17 відповідно.
На переконання суду, беручи до уваги правові норми, що регулюють спірні правовідносини, виплата за рахунок відповідача коштів, які, як стверджує останній, мали бути виплачені позивачу за рахунок коштів, перерахованих Міністерством інфраструктури України, не є лічильною помилкою.
Враховуючи положення трудового законодавства, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 1241,94 грн, як зайво нарахована сума відпускних за червень 2016 року, яка утримана на підставі п. 1 наказу №242 о/с від 07.11.2016 із заробітної плати ОСОБА_1 , не є сумою яка нарахована внаслідок лічильних помилок відповідача чи недобросовісності з боку набувача, а тому не є неправильно обчисленою сумою.
Отже, відсутні підстави для видачі наказу про відрахування із заробітної плати позивача для покриття їх заборгованості підприємству, визначениі у ст. 127 КЗпП України.
Окрім того, суд зауважує, що за приписами п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Сторонами визнається, що сума відпускних у розмірі 1241,94 грн була виплачена ОСОБА_1 у червні 2016 року, тоді як оскаржуваний наказ датовано листопадом 2016 року.
Вказані обставини свідчать на користь висновку, що наказ про відрахування із позивача коштів у розмірі 1241,94 грн було видано відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України.
У справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00, пункт 53) ЄСПЛ вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Також, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).
Аналогічно, ССПЛ у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 р. по справі «Рисовський проти України» дійшов висновку, що «ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
З огляду на встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що п. 1 Наказу №242 о/с від 07.11.2016 "Про надання відпусток та відрахування із заробітної плати" є протиправним, а том підлягає скасуванню".
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (вулиця Лук'янівська, будинок 62, місто Київ, 04171, код ЄДРПОУ 40109173) про скасування наказу.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ №242 о/с від 07.11.2016 "Про надання відпусток та відрахування із заробітної плати" в частині " 1. Утримати відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України із заробітної плати ОСОБА_1 , начальника відділу нормативно-правового забезпечення управління юридичного забезпечення, суму в розмірі 1241,94 грн, як зайво нараховану суму відпускних за червень 2016 року".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
17.11.25